Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №154/1744/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/1744/26

2/154/1253/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03 липня 2026 року Володимирський міський суд Волинської області під головуванням судді Мушкета О.О., за участю секретаря судового засідання Тивонюк А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Володимир, Володимирського району, Волинської області померла її матір – ОСОБА_5 , котра пережила її батька – ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивака вказує, що за життя, її батьки проживали разом з нею та її двома рідними братами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Наскільки їй було відомо від матері, цей будинок побудував її дід – ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишивши будинок у власності свого сина (її рідного дядька) – ОСОБА_8 . Фактично будинок весь час був розділений на дві сім`ї. В одній частині проживала її сім`я, в іншій сім`я дядька – ОСОБА_8 , хоча адреса будинку завжди була одна.

Також позивачка зазначила, що у 1992 році, ще до смерті діда, ОСОБА_9 , вона вийшла заміж та переїхала жити до чоловіка, виписавшись із батьківського будинку. З 2002 по 2019 рік, її матір працювала в Республіці Італія та рідко приїздила додому, в будинку ж увесь цей час проживали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які так і не одружились та своїх сімей не створили.

В 2019 році, через різке погіршення здоров`я, матір повернулась додому та за рік померла. Її брати виїхали за кордон на роботу – ОСОБА_10 у 2019 році, ОСОБА_11 у 2020 році й в Україну повертатись не планують. З часу смерті матері, в їх частині будинку ніхто не проживав, лише вона, час від часу навідувалась та дивилась за порядком.

Вказує, що у 2026 році, в силу сімейних обставин, вона переїхала жити в батьківський будинок та під час прибирання знайшла старі документи матері, серед яких – свідоцтво про право власності на спадщину від 06.12.1999 року і технічний паспорт на будинок від 14.06.2000 року.

Відповідно до вказаного вище свідоцтва, її матері, ОСОБА_5 належить на праві власності в порядку спадкування за законом житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначила, що до цього дня, їй не було відомо про існування зазначеного вище свідоцтва про право власності її матері на майно, власне тому після її смерті ніхто із них – дітей, не звертався до нотаріуса із заявами про відкриття спадкової справи.

Враховуючи те, що заповіту матір не залишила, після її смерті відкрилась спадщина за законом на усе належне їй майно, а саме на вищевказану частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, спадкові права на яку, після смерті матері, ніхто не оформляв.

До числа спадкоємців першої черги після смерті моєї матері ОСОБА_5 , окрім неї, належать її рідні брати, ОСОБА_3 та ОСОБА_12 , котрі на день смерті матері, були зареєстровані з нею та відповідно до положень ст.ст. 1261, 1268 ЦК України, вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті матері.

З метою реалізації своїх спадкових прав, за законом, після смерті матері на частки вказаного вище будинку з господарськими будівлями і спорудами, вона звернулась до приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу, який відмовив їй в оформленні права власності на спадкове майно, оскільки вона рахується такою, що спадщину після смерті матері не прийняла, пропустивши строки для подачі заяви про прийняття спадщини.

Вважає, що вона пропустила строк прийняття спадщини, після смерті матері, ОСОБА_13 , з поважних причин, оскільки не була обізнаною про наявність у неї спадкового майна. Спадкоємців, які би мали право на обов`язкову частку у вказаній вище спадщині, відповідно до положень ст. 1241 ЦК України, немає.

Тому просить визначити їй, додатковий строк, тривалістю три місяці, для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті її матері, ОСОБА_5 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 01.05.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 09.06.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат- Павлюк Р.С., документи про підтвердження повноважень якого містяться в матеріалах справи в судове засідання не з`явились, від представника позивача ОСОБА_2 надійшла письмова заява, в якій він просить розглядати справу у його відсутності та відсутності позивачки, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити. Проти винесення заочного рішення суду не заперечував.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи. Заяви про розгляд справи за їх відсутності та відзив не подали, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду на направляли.

Ухвалою суду від 03.07.2026 року ухвалено провести заочний розгляд справи вказаної справи, оскільки відповідачі, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, відзив не подали, в той же час представник позивача не заперечував проти заочного вирішення справи.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Суд, дослідивши письмові матеріали, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка по справі ОСОБА_1 являється донькою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 11.05.1974 року Володимир-Волинським міським ЗАГС та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 23.04.2026 року Володимирським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 09.01.2020 року Володимир -Волинським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 06.12.1999 року державним нотаріусом Володимир -Волинської державної нотаріальної контори Бобак Ж.С., спадкоємцем майна ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є його донька ОСОБА_5 . Спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається з 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

Листом приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Велимчаниці А.І. за № 186/01-16 від 28.04.2026 року, позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв`язку з тим, що нею пропущено шестимісячний строк на прийняття спадщини, рекомендовано звернутись до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Що стосується вимог представника позивача про визнання пропуску строку для прийняття спадщини з поважної причини та його поновлення суд виходить з наступного.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

З огляду на вказані фундаментальні права і гарантії, серед яких основоположним є право приватної власності, які гарантуються кожній особі як основним законом України так і міжнародним нормативним актом, суд зобов`язаний належним чином перевіряти докази, що надані позивачем в обґрунтування його права власності, та сприяти захисту такого права.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст.ст.1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до ст.1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини 3статті 1272 Цивільного кодексу України. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Обов`язок доведення поважності причин пропуску встановленого законодавством строку для подання заяви про прийняття спадщини лежить на позивачу, оскільки відповідно до статей12,81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Позивачка в своїх письмових поясненнях зазначає, що дійсно не звернулась до нотаріальної контори у встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини, оскільки не була обізнаною про наявність у неї спадкового майна.

Крім цього, суд, оцінюючи причини неприйняття спадщини позивачем у встановлений законом строк, повинен врахувати також й принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Враховуючи наведені норми, суд повинен враховувати принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав позивача в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому, з урахуванням встановлених обставин по справі, поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини є доведеною та обґрунтованою, внаслідок чого позов підлягає задоволенню та наданню позивачу додаткового строку в три місяці.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 81, 89, 234, 256, 263-265 ЦПК України, ст.ст.392, 1220, 1222, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини – задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , додатковий строк в три місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті її матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Початок перебігу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини рахувати з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Олександр МУШКЕТ