Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №205/7327/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року

м. Київ

справа № 205/7327/25

провадження № 61-13811св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа- приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана його представником - адвокатом Мішиним Михайлом Вікторовичем, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В.,Єлізаренко І. А., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В. В., про скасування рішень про державну реєстрацію прав власності та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Ухвалою Новокодацького районного суду м. Дніпра від 27 травня 2025 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Новокодацького районного суду м. Дніпра від 09 липня 2025 року у складі судді Приходченко О. С., постановленою у підготовчому засіданні, провадження у справі закрито з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що за заявою ОСОБА_1 від 08 травня 2025 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Фаст Л. Д. було заведено спадкову справу до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_4 . Оскільки не сплинув передбачений частиною першої статті 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шестимісячний строк для прийняття спадщини, тому неможливо остаточно визначити коло спадкоємців та склад спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відтак, позов є передчасним, а отже, наявні підстави для закриття провадження у справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Новокодацького районного суду м. Дніпра від 09 липня 2025 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що закриття провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, можливе лише у судовому засіданні, а не при проведенні підготовчого засідання.

Суд апеляційної інстанції з посиланням на висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, зазначив, що згідно зі статтею 200 ЦПК України у підготовчому засіданні закриття провадження можливо тільки через відмову від позову та укладення мирової угоди (статті 206, 207 ЦПК України).

При цьому за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат Мішин М. В., посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року скасувати та залишити в силі ухвалу Новокодацького районного суду м. Дніпра від 09 липня 2025 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та рух справи

У листопаді 2025 року касаційна скарга ОСОБА_3 , яка подана його представником - адвокатом Мішиним М. В., надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2025 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції та роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України.

У грудні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_3 , яка подана його представником - адвокатом Мішиним М. В., мотивована тим, що скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, оскільки закриття провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, можливе лише у судовому засіданні, а не при проведенні підготовчого засідання, суд апеляційної інстанції не врахував, що пунктом 2 частини четвертої статті 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Відтак, є необхідність відступлення від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, застосованих апеляційним судом.

Посилається на те, що оскільки не сплив передбачений частиною першою статті 1270 ЦК України шестимісячний строк для прийняття спадщини, тому неможливо остаточно встановити коло спадкоємців та склад спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відтак поданий ОСОБА_1 позов є передчасним, оскільки на час звернення до суду, вона ще не набула права на таке звернення.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу.

У грудні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Донець В. В. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про необґрунтованість її доводів та відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, яка відповідає вимогам статей 263-265 ЦПК України.

Доводи осіб, які подали додаткові пояснення у справі та заперечення на додаткові пояснення

У грудні 2025 року представник ОСОБА_3 - адвокат Мішин М. В., подав до Верховного Суду додаткові пояснення у справі.

У грудні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Донець В. В. подав до Верховного Суду заперечення на додаткові пояснення.

Ураховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 41-43 постанови від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20), у пунктах 20-22 постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22), колегія суддів залишає без розгляду подані у грудні 2025 року додаткові пояснення у справі та заперечення на додаткові пояснення, оскільки вони по суті є штучним поданням доповнень до касаційної скарги та додаткового відзиву на касаційну скаргу поза межами визначеного процесуального строку.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_3 , яка подана його представником - адвокатом Мішиним М. В., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Підстави закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самі сторони врегулювали спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами в зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21), постановах Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 754/11753/21 (провадження № 61-6265св23), від 22 травня 2024 року у справі № 204/1150/23 (провадження № 61-4982св24).

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19) суд закриває провадження в справі у зв`язку із відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У справі, яка переглядається Верховним Судом, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки е сплинув передбачений частиною першої статті 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому неможливо остаточно визначити коло спадкоємців та склад спадщини, у зв`язку із чим предмет спору між сторонами щодо спадкового майна ОСОБА_4 відсутній, що є підставою для закриття провадження у справі в цій частині на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Пунктами 1 та 4 частини першої статті 379 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права.

У контексті завдань цивільного судочинства (статті 2, 4 ЦПК України) звернення до суду є способом захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або законних інтересів позивача.

Отже, особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам), є предметом судового захисту.

Мотивуючи постанову про направлення справи до суд першої інстанції для продовження розгляду, апеляційний суд, серед іншого, вказав, що закриття провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, можливо лише в судовому засіданні, а не при проведенні підготовчого судового засідання.

Відповідно до матеріалів справи та згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Новокодацького районного суду м. Дніпра від 27 травня 2025 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В. В., про скасування рішень про державну реєстрацію прав власності та витребування майна із чужого незаконного володіння до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання у справі призначено на 17 червня 2025 року.

У Єдиному державному реєстрі відсутні відомості про закриття підготовчого засідання, матеріали справи такої ухвали суду також не містять.

Ухвала про закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, постановлена Новокодацьким районним судом м. Дніпра 09 липня 2025 року.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з наведеним вище висновком апеляційного суду, оскільки закриття провадження можливо на цій стадії процесу з двох підстав, це: 1) відмова від позову, 2) визнання позову та укладення мирової угоди, визначених статтями 206, 207 ЦПК України (частина четверта статті 200 ЦПК України).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) з огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), відступив від висновку, сформульованого у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19 (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20), конкретизувавши цей висновок так, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

При цьому Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у згаданій постанові від 20 вересня 2021 року погодився з висновком апеляційного суду, за яким закриття провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, можливе лише в судовому засіданні, а не при проведенні підготовчого судового засідання, оскільки закриття провадження можливе на цій стадії процесу з двох підстав, це: 1) відмова від позову, 2) визнання позову та укладення мирової угоди, визначених статтями 206, 207 ЦПК України (частина четверта 200 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду.

Верховний Суд не бере до уваги посилання касаційної скарги на необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21), ураховуючи таке.

Колегія суддів наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги з підстави, визначеної у пункті 2 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник має навести належне обґрунтування існування такої підстави. Таке обґрунтування не повинно зводитися до формального непогодження із встановленими судами першої та апеляційної інстанцій фактичними обставинами справи. Подаючи касаційну скаргу з підстав існування потреби відступити від певного актуального правового висновку, викладеного Верховним Судом, заявник повинен навести, у чому саме полягає така потреба, обґрунтувавши існуванням певної правової проблеми під час застосування вже сформованого правового висновку, від якого заявник просить відступити.

Для перегляду судом касаційної інстанції певного правового висновку потрібне існування сукупності підстав, які зумовлюють необхідність повністю або частково відмовитися від попереднього правового висновку щодо певного питання правозастосування на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм з метою усунення вад попереднього рішення чи групи рішень (їхня неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), що пов`язано зі зміною суспільних відносин та усуненням суперечностей між принципом правової визначеності та концепцією «живого права» (динамічного тлумачення права) як складовими верховенства права (див.: постанову Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 933/670/20).

Заявник не навів обґрунтованих підстав і достатніх аргументів, які зумовлюють необхідність повністю або частково відмовитися від попереднього висновку щодо спірного питання на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, тому немає підстав для відступу від правової позиції, викладеної у зазначеній постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_3 , яка подана його представником - адвокатом Мішиним М. В., зводяться до неправильного тлумачення норм процесуального права, незгоди з рішеннями суду апеляційної інстанції та вищевказаних правових висновків апеляційного суду не спростовують.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки апеляційним судом не порушено норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана його представником - адвокатом Мішиним Михайлом Вікторовичем,залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2025 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. Ю. Гулейков

Д. Д. Луспеник