Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №305/614/18 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року

м. Київ

справа № 305/614/18

провадження № 61-4203св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 10 травня 2024 року в складі судді Ємчука В. Е. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року в складі колегії суддів Мацунича М. В., Собослоя Г. Г., Кожух О. А.

в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Головне управління Дергеокадастру в Закарпатській області, державний нотаріус Рахівської державної нотаріальної контори Пріц Олена Іванівна, державний реєстратор Рахівської міської ради Федірцан Наталія Юріївна, державний реєстратор Рахівської міської ради Петращук Іван Васильович, про визнання недійсним та скасування договору дарування, державного акта на право власності на земельну ділянку, рішень про державну реєстрацію прав і їх обтяжень та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:

- визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 17 вересня 2004 року № 313 «Про викуп у власність земельної ділянки» несільськогосподарського призначення загальною площею 0,48 га ОСОБА_2 , надану для розміщення готельного комплексу, за адресою: АДРЕСА_2, за межами населеного пункту;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки ВВМ № 92863, укладений 18 жовтня 2004 року між Рахівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 4800 кв. м та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК 058675, виданий Рахівською районною державною адміністрацією 08 грудня 2004 року на ім`я ОСОБА_2 , площа земельної ділянки 0,09 га, за адресою: АДРЕСА_2, для обслуговування міні-готельного комплексу, його державну реєстрацію;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 40360198 від 28 березня 2018 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1518130321236, номер запису про право власності в реєстрі речових прав 25470845 на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0423, площею 0,09 га для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, адреса: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 та запис про державну реєстрацію;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер 41158425 від 18 травня 2018 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1555536321236, номер запису про право власності в реєстрі речових прав 26203631 на будівлю міні-готелю, загальною площею 5,95 кв. м, адреса:

АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та запис про державну реєстрацію.

В обгрунтування позову зазначала, що вона є власником земельної ділянки площею 0,05 з кадастровим номером 2123656200:08:001:0474, що знаходиться на полонині Драгобрат у смт Ясіня Рахівського р-ну Закарпатської обл. Право власності вона набула за договором міни від 13 травня 2016 року. У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до неї, у якому просив зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 2123656200:08:001:0423, яка знаходиться на полонині Драгобрат Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, шляхом знесення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 самочинного будівництва на земельних ділянках (кадастрові номери 2123656200:08:001:0423 та 2123656200:08:001:0474) та звільнення землі від будівельних матеріалів і сміття. Право власності на власну земельну ділянку ОСОБА_2 підтвердив державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 058675, виданим 08 грудня 2004 року Рахівською районною державною адміністрацією Закарпатської області, кадастровий номер первісно вказаний 2123656200:08:001:0027 виправлено на 0423, на полонині Драгобрат за межами населеного пункту смт Ясіня Рахівського р-ну Закарпатської обл., цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування міні-готельного комплексу, площа земельної ділянки - 0,09 га.

Її земельна ділянка межує із землями загального користування - ґрунтовою дорогою. Для проїзду вона завжди користувалася двома ґрунтовими дорогами, які забезпечують під`їзд до підйомника «Вершина Карпат» та інших земельних ділянок, розташованих вздовж них. Вважала, що земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2 з порушенням вимог чинного законодавства, адже частина переданої ОСОБА_2 землі належить до земель загальною користування, чим порушено її право щодо користування власною земельною ділянкою та землями загального користування, що забезпечують єдиний проїзд до належної їй на праві власності земельної ділянки.

Державний акт серії ЗК № 058675 виданий 08 грудня 2004 року відповідачу на підставі розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 17 вересня 2004 року № 313 «Про викуп у власність земельної ділянки» несільськогосподарського призначення загальною площею 0,48 га ОСОБА_2 , та договору купівлі-продажу земельної ділянки ВВМ № 92863 від 18 жовтня 2004 року. Позивачка посилалася на те, що вказаним розпорядженням районної державної адміністрації з порушенням вимог чинного законодавства передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку, частина якої належить до земель загального користування, чим порушено її право щодо користування власною земельною ділянкою та землями загального користування, що забезпечують єдиний проїзд до належної їй на праві власності земельної ділянки. Відповідно до приписів статей 127, 128 Земельного кодексу (далі - ЗК) України продаж земельної ділянки здійснюється на підставі проєкту відведення, однак такий відсутній. Відповідно, викуп земельної ділянки ОСОБА_2 є незаконним, договір купівлі-продажу - недійсним. Нотаріус посвідчила оспорюваний договір купівлі-продажу за відсутності у Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області на час укладення договору документів, які б посвідчували право державної власності, зокрема відповідного державного акта на право власності, за відсутності достовірних даних про місце розташування та правовий режим земельної ділянки, без будь-яких відомостей щодо протоколу про проведення аукціону (конкурсу). Це унеможливлювало ідентифікацію відчужуваної земельної ділянки (місце розташування та дійсний розмір) та свідчить про недотримання його істотних умов. Наявність вказаних обставин свідчить про те, що зміст вказаного договору на момент його укладення безумовно суперечив актам цивільного законодавства та унеможливлює встановлення точного місця розташування предмета правочину.

Наданий ОСОБА_2 державний акт на право власності на землю серії ЗК 058675, виданий 08 грудня 2004 року, містить виправлення кадастрового номера земельної ділянки 2123656200:08:001:0027 на 2123656200:08:001:0423 вручну, що не допускається. Державний акт посвідчує право власності на земельну ділянку, до складу якої ввійшли землі загального користування - дві ґрунтові дороги, якими здійснюється під`їзд до її земельної ділянки, що порушує право власності та перешкоджає користуванню власною земельною ділянкою. Право власності на земельну ділянку площею 0,09 га з кадастровим номером 123656200:08:001:0423 за ОСОБА_2 не зареєстровано, хоч сама ділянка під таким номером та площею зареєстрована. Земельна ділянка за кадастровим номером 2123656200:08:001:0027 площею 0,05 га існує та знаходиться на полонині Драгобрат, є власністю ОСОБА_4 . Даних про земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0093 на публічній кадастровій карті немає.

Оскільки позовна заява обґрунтована незаконністю набуття права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,09 га, за адресою: АДРЕСА_2, а також порушенням у зв`язку з цим її прав та інтересів, вважала, що подальша державна реєстрація права власності на вказану земельну ділянку та розташоване на ній нерухоме майно також є незаконними, а тому наявні підстави для скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію відповідних прав, а також записів про державну реєстрацію права власності на вказані об`єкти.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

10 травня 2024 року рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області в задоволенні позову відмовлено.

18 лютого 2025 року постановою Закарпатського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 10 травня

2024 року залишено без змін.

Рішення судів мотивовані тим, що ОСОБА_2 набув право власності на спірну земельну ділянку раніше за позивачку та раніше первісних власників земельної ділянки, що наразі належить позивачці, згідно з технічною документацією жодної дороги ні на його ділянці, ні поруч не передбачалося. Висновком експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 25 листопада 2020 року № 375/376 ґрунтової дороги, яка б належала до земель загального користування, що вела б до земельної ділянки позивачки, не встановлено, тобто така не передбачена землевпорядними матеріалами, а та, що фактично існує як тимчасова, проходить в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0423, що належить ОСОБА_2 .Будь-яких доказів на підтвердження того, що у відповідача вилучалася земельна ділянка для загальних потреб, зокрема влаштування під`їзної дороги, позивачкою не надано. Відсутність порушення прав та законних інтересів позивачки є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

26 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Рахівського районного суду Закарпатської областівід 10 травня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року, в якій просить їх скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 916/2791/13, щодо моменту виникнення права власності на нерухоме майно. У ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку з кадастровимномером2123656200:08:001:0423 виникло 26 березня 2018 року після державної реєстрації цього права (до цієї дати спірний державний акт посвідчував право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0027 в іншому місці полонини Драгобрат), а вона є власником своєї земельної ділянки з 13 червня 2016 року, тому оформлення землі за ОСОБА_2 порушує її права.

ОСОБА_2 намагається заборонити проїзд до належної їй земельної ділянки через ґрунтову дорогу, яку відповідач вважає приватною земельною ділянкою, увесь ланцюг документів, пов`язаних з оформленням права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку та будівлю площею 5,95 кв. м, є незаконним, оскільки відсутня документація землеустрою на землю, межі земельної ділянки не визначені. Матеріали справи містять копії трьох примірників державного акта серії ЗК № 058675 на земельні ділянки з трьома різними кадастровими номерами.

Висновок експерта є необґрунтованим, адже доказами в справі, зокрема актом обстеження її земельної ділянки, матеріалами технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, показами свідків, підтверджено наявність станом на 2004 рік проїздів та проходів (ґрунтових доріг) на земельній ділянці, яку передано у власність ОСОБА_2. Містобудівна документація підтверджує, що під`їзд до її земельної ділянки і будівлі здійснюється двома ґрунтовими дорогами. Більшість використаних експертом документів надані відповідачем.

Суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про допит свідка та експерта, спрямоване на встановлення обставин, які мають значення для справи. Клопотання про призначення повторної судової інженерно-технічної експертизи її представник заявив на стадії судового розгляду, а не в підготовчому судовому засіданні, адже питання щодо суперечливості висновків експерта виникли після дослідження судом доказів.

Суд залишив без розгляду її заяву про відвід з підстав повторного заявлення, однак заяви про відвід судді різні. Це є обов`язковою підставою скасування судових рішень.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Мигальчич Л. А. посилається на те, що всправі № 305/1804/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8 , ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за наслідками проведення судової експертизи було констатовано факт забудови ОСОБА_1 частини земельної ділянки ОСОБА_2 та її забруднення будівельним сміттям, як і відсутність ґрунтової дороги. Свідок не може констатувати наявність/відсутність дороги місцевого значення, адже не є суб`єктом, до компетенції та відання якого належить відповідна обставина.Судами чітко встановлено відсутність порушеного права ОСОБА_1 , за захистом якого воназвернулась до суду; відсутність ґрунтової дороги встановлено двома висновками судових експертиз,проведених на підставі наявних документів з виходом на місце; законності набуття права власності на земельну ділянку ОСОБА_2 у 2004 році.

Вимоги про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 17 вересня 2004 року № 313, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки ВВМ № 92863 від 18жовтня 2004 року, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЗК 058675 від 08грудня 2004 року не можуть бути задоволені, адже на момент їх прийняття та,відповідно, укладення жодних прав на сусідню земельну ділянку заявниці не було (виникло в 2016 році).

Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції України в Івано[1]-Франківській області було проведено перевірку дотримання вимог закону ОСОБА_1 під час здійснення будівництва великого готельного комплексу та встановлено захопленнянею земельної ділянки ОСОБА_2 шляхом забудови. За результатами проведення топографо-геодезичного знімання меж земельної ділянки будівля перетинає межі земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0423 та частково розташовується на ній, чим порушуються права та інтереси ОСОБА_2 .

Щодо відмови від касаційної скарги

09 лютого 2026 року (передано судді-доповідачеві - 16 лютого 2026 року) представник ОСОБА_1 - адвокат Решетар В. В. засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду заяву про відмову від касаційної скарги, в якій просив прийняти відмову від касаційної скарги та закрити касаційне провадження з тих підстав, що сторонами спору вирішено питання щодо відчуження відповідачем спірної земельної ділянки, тому в подальшому відсутній предмет спору.

Частинами четвертою та п'ятою статті 398 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати касаційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення касаційного провадження. У разі відмови від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження. У разі закриття касаційного провадження у зв`язку з відмовою від касаційної скарги на судові рішення повторне оскарження цих рішень особою, що відмовилася від скарги, не допускається.

Ураховуючи передбачені ЦПК України процесуальні наслідки відмови від касаційної скарги, суддя-доповідач листами від 19 лютого та (повторно) 15 травня 2026 року просила ОСОБА_1 та її представника - адвоката Решетаря В. В. письмово підтвердити або спростувати намір відмовитись від касаційної скарги та підтвердити обізнаність про наслідки, передбачені частиною п'ятою статті 398 ЦПК України.

Листи про підтвердження відмови від касаційної скарги надсилалися рекомендованим повідомленням та були вручені ОСОБА_1 26 лютого і 23 травня 2026 року, адвокату Решетарю В. В. - 26 лютого і 21 травня 2016 року відповідно.

Станом на 01 липня 2026 року ні ОСОБА_1 , ні її представник не підтвердили відмову від касаційної скарги, тому в задоволенні заяви необхідно відмовити, у зв`язку з чим справа підлягає розгляду по суті.

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Верховний Суд, оцінюючи доводи касаційноїскарги, першочергово надає оцінку доводам щодо порушення судом норм процесуального права, які згідно з частиною першою статті 411 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.

22 листопада 2023 року (т. 3, а. с. 177) представник позивачки - адвокат Полгар М. З. заявив відвід судді першої інстанції - Ємчуку В. Е., посилаючись на те, що суддя порушив норми процесуального законодавства щодо вирішення питання про виклик свідка, чим обмежив права позивачки щодо доведеності обґрунтованості позову. Так, зокрема, суддя Ємчук В. Е. відмовив у допиті свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , однак у підготовчому засіданні суддею вже було ухвалено рішення про задоволення клопотання про допит свідків, тобто суддя безпідставно вирішував повторно клопотання про допит свідків під час судового розгляду й відмовив у задоволенні такого, але попри це свідок ОСОБА_11 був допитаний судом 21 листопада 2023 року.

22 листопада 2023 року ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області в складі судді Ємчука В. Е. відмовлено в задоволенні заяви представника позивачки - Полгара М. З. про відвід судді з посиланням на те, що Полгар М. З. у заяві про відвід не навів достатніх підстав для відводу судді Ємчука В. Е., доводи представника позивачки ґрунтуються виключно на припущеннях та його суб`єктивній думці, а незгода з процесуальними рішеннями судді щодо виклику свідків, на які посилається представник позивачки, не може бути підставою для його відводу, що в подальшому не позбавляє заявника викласти свої заперечення проти вказаного в апеляційній скарзі в разі незгоди з рішенням суду.

17 січня 2024 року (т. 3, а. с. 199) представник позивачки - адвокат Полгар М. З. вдруге заявив про відвід судді, зазначаючи, що суддя Ємчук В. Е. порушив норми процесуального законодавства щодо вирішення питання про виклик свідка та експерта, чим обмежив права позивачки щодо доведеності обґрунтованості позову. Так, зокрема, суддя Ємчук В. Е. відмовив у допиті свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_13 та ОСОБА_10 , однак у підготовчому засіданні суддею вже було ухвалено рішення про задоволення клопотання про допит свідків та 18 лютого 2022 року в підготовчому засіданні свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_9 були допитані.

Також у заяві про відвід судді від 17 січня 2024 року зазначено, що суддя Ємчук В. Е. брав участь у розгляді справи № 2-696/08 за позовом ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинне будівництво, за наслідками якої ухвалив рішення від 06 червня 2008 року (т. 3, а. с. 135) про визнання за ОСОБА_2 права власності на капітальну будівлю міні-готелю загальною площею 586,85 кв. м, розташовану на АДРЕСА_2; зобов`язав Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Рахівської районної ради зареєструвати право власності на капітальну будівлю міні-готелю за ОСОБА_2 . У справі № 2-696/08 суддя Ємчук В. Е. встановив, що самочинна будівля зведена на земельній ділянці площею 0,09 га, що належить ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЗК 058675, виданого Рахівською районною державною адміністрацією Закарпатської області 08 грудня 2004 року. У межах цієї справи визнання недійсним та скасування зазначеного державного акта входить до предмета позову, тобто стосовно статусу однієї й тієї ж земельної ділянки в справах можуть бути встановлені різні обставини.

Представник позивачки - адвокат Полгар М. З. зазначав, що, зважаючи на те, що тим же складом суду (суддя Ємчук В. Е.) раніше розглядалася цивільна справа за участю відповідача ОСОБА_2 і судом вирішувалося питання про право власності на нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці, право власності на яку підтверджується правовстановлюючими документами, які оскаржуються в цій справі, послідовне прийняття цим же складом суду процесуальних рішень, які унеможливлюють доведення перед судом обставин позову, викликає у позивачки та сторонньої особи сумнів у неупередженості судді.

19січня 2024 року ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області в складі судді Ємчука В. Е. залишено без розгляду заяву представника позивачки - адвоката Полгара М. З. про відвід судді з тих підстав, що Полгар М. З. у заяві про відвід не навів нових підстав для відводу судді Ємчука В. Е., а підстави, на які він вказує у заяві, ґрунтуються виключно на незгоді з процесуальними рішеннями судді під час розгляду справи, є тотожними тим, що були заявлені під час розгляду відводу 22 листопада 2023 року, яким суд вже давав оцінку.

Відповідно до частини п`ятої статті 39 ЦПК України якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.

Верховний суд не погоджується з наявністю передбачених частиною п`ятою статті 39 ЦПК України підстав для залишення заяви про відвід судді від 17 січня 2024 року без розгляду, з огляду на таке.

Заява представника позивачки - адвоката Полгара М. З. про відвід судді від 17 січня 2024 року дійсно містить повторення аргументів, які вже були предметом перевірки судом та отримали мотивовану правову оцінкув ухвалі 22 листопада 2023 року, зокрема щодо недопиту свідків.

Водночас ця ж заява містить нові обставини, з якими пов`язується неможливість продовження розгляду справи суддею ЄмчукомВ. Е., а саме вирішення ним дотичної до цієї справи № 2-696/08 за позовом ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинне будівництво.

У справі № 2-696/08 суддя Ємчук В. Е. рішенням від 06 червня 2008 року визнав за ОСОБА_2 право власності на капітальну будівлю міні-готелю загальною площею 586,85 кв. м, розташовану на АДРЕСА_2, посилаючись на те, самочинна будівля зведена на земельній ділянці площею 0,09 га, що належить ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЗК 058675, виданого Рахівською районною державною адміністрацією Закарпатської області 08 грудня 2004 року, тобто на власній земельній ділянці.

Розгляд одним і тим же складом суду другої суміжної справи (що переглядається), де вирішується питання законності видачі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЗК 058675 від 08 грудня 2004 року на ім`я ОСОБА_2 , може призвести до об`єктивно виправданих сумнівів у тому, що суд має упереджене бачення суті справи вже на початку судового розгляду.

Тому заявлення такої підстави відводу судді свідчить про використання інституту відводу з метою забезпечення безсторонності суду.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що під час вирішення того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення всправі «Білуха проти України», № 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року).

Згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі у розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення в справі, або в тому випадку, коли в стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає. Саме тому існують норми закону, які запобігають виникненню будь-яких підозр.

Участь одного судді у двох судових провадженнях, які випливають із тих самих обставин, на думку ЄСПЛ, може в певних випадках поставити під сумнів суддівську неупередженість (справа«Індра проти Словачиини», 2005, пункти 51-53).

Об`єктивна неупередженість вимагає, щоб суд надавав достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів у його безсторонності. У зв`язку з цим навіть зовнішні прояви мають значення, адже «правосуддя має не лише здійснюватися, однак має бути видно, що воно здійснюється». Тож кожен суддя, щодо якого існують легітимні підстави сумніватися у його неупередженості, має заявити самовідвід. Вимоги об`єктивної неупередженості суду тісно пов`язані з вимогою незалежності суду, а тому ЄСПЛ часто констатує одночасне порушення обох цих гарантій права на справедливий судовий розгляд. Це відбувається, наприклад, у разі наявності ієрархічних або інших зв`язків суддів з іншими учасниками справи, повторної участі судді у провадженні в судах різних інстанцій, участі судді в тому самому провадженні в різних процесуальних статусах тощо. У кожному такому випадку потрібно визначити, чи були відносини між сторонами та суддею за своєю суттю і ступенем такими, що виключають сумніви в упередженості останнього.

Суддя Рахівського районного суду Закарпатської області Ємчук В. Е. помилково кваліфікував повторну заяву про відвід судді як таку, що повністю дублює вже вирішені доводи, та, враховуючи прецедентну практику ЄСПЛ, не зважив на наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

Термін «повноважний склад суду» слід сприймати як наявність повноважень суддів щодо здійснення ними своїх професійних обов`язків: компетентність у розумінні наявності повноважень на розгляд справ у суді відповідно до предмета спору, вирішення справ судом певної інстанції та судом, який має повноваження на розгляд справ у межах територіальної юрисдикції, визначеної ЦПК України, що забезпечує право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Склад суду, який розглядає справу, є повноважним лише в тому випадку, коли його створення відповідає вимогам закону, атакож коли відсутні обставини, що унеможливлюютьучасть судді у справі. Відповідний правовий висновоквиклав Верховний Суд у постановах: від 28 грудня 2022 року в справі № 183/4809/19, від 11 жовтня 2023 року всправі № 306/844/20, від 06 березня 2024 року всправі № 686/9073/22.

Апеляційний суд на вказане порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке було обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до наведеної норми процесуального права, уваги не звернув, залишивши його рішення без змін.

Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.

Інші доводи касаційної скарги стосуються суті спору, який вирішений не судом, встановленим законом, тому не досліджуються Верховним Судом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частини четверта, шоста статті 411 ЦПК України).

Оскільки суд першої інстанції розглянув справу неповноважним складом суду, який безпідставно не розглянув заяву про відвід судді по суті, а апеляційний суд на вказану обставину уваги не звернув, то касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувані судові рішення - скасувати, справу - передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційний суд зробив висновок про передачу справи на розгляд суду першої інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у судах першої та апеляційної інстанцій, а також у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції немає.

Керуючись статтями 389, 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Решетаря Василя Васильовича про відмову від касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 10 травня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 10 травня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська