Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №675/1750/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 675/1750/25

Провадження № 22-ц/820/1573/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 21 квітня 2026 року (суддя Пашкевич Р.В.) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів та відсотків за користування ними,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2025 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів та відсотків за користування ними.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 19.07.2017 року між ним та ОСОБА_1 досягнуто згоди щодо передання в користування на правах оренди належної останньому на праві власності земельної ділянки з кадастровим номером 6822186300:02:001:0186. На той час ця земельна ділянка перебувала в оренді у ТОВ Компанія «Укрелітагро», однак договір оренди, за запевненнями відповідача, мав бути припинений шляхом його розірвання.

Цього ж дня на прохання відповідача ним проведено виплати за користування в майбутньому земельною ділянкою в сумі 1000 доларів США, про що складено відповідну розписку про отримання коштів.

Однак, земельну ділянку у користування (оренду) відповідач йому не передав, а згідно з відомостями з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно вказана земельна ділянка перебуває в довготривалому користуванні третіх осіб. ОСОБА_2 зазначає, що відповідач безпідставно набув кошти за користування належною йому земельною ділянкою, при цьому таку земельну ділянку у користування йому не передав та передання земельної ділянки наразі не вбачається за можливе.

28 липня 2025 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення безпідставно отриманих коштів за розпискою від 19 липня 2017 року, яка була ним отримана 01 серпня 2025 року. Однак, відповідач добровільно виконати своє зобов`язання з повернення безпідставно набутих грошових коштів не бажає, що змушує ОСОБА_2 звернутись за захистом своїх порушених прав до суду.

Із урахуванням викладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь безпідставно набуті кошти у розмірі 1000 доларів США та 247,64 долари США як відсотки за користування безпідставно отриманими грошовими коштами, а всього 1247,64 доларів США.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 21 квітня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 1000 доларів США, 3 % річних у сумі 247,64 доларів США, а загалом 1 247 доларів США 64 центи.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1211,20 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що 19.07.2017 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 1000 доларів США за земельну ділянку (пай) з кадастровим номером 6822186300:02:001:0186. Позивач на момент передачі коштів був достеменно обізнаний про те, що земельна ділянка перебуває в оренді третьої особи ТОВ Компанія «Укрелітагро», а також упродовж 2017–2024 років особисто отримував орендну плату за довіреністю від відповідача, що прямо свідчить про його обізнаність щодо чинного договору оренди.

Суд безпідставно відхилив доводи відповідача що оплату за оренду земельної ділянки 6822186300:02:001:0186 за період з 2017 року по 2024 рік отримував по довіреності позивач ОСОБА_2 (відповідно до даних довідки ТОВ Компанія «Укрелетагро» №13 від 21.01.2026 року.

Передача коштів відбулася не без правової підстави, а на виконання домовленості сторін щодо майбутньої передачі земельної ділянки в оренду після закінчення строку дії чинного договору оренди. ОСОБА_1 не приховував факту існування договору оренди з ТОВ Компанія «Укрелітагро» та не відмовлявся від виконання досягнутих домовленостей у майбутньому.

Висновок про безпідставність набуття коштів є передчасним та не відповідає встановленим обставинам, адже грошові кошти були передані добровільно на виконання домовленості сторін, тобто існувала достатня правова підстава для їх отримання, що виключає застосування статті 1212 ЦК України.

У даному випадку підстава набуття коштів не відпала, оскільки ОСОБА_1 не відмовився від домовленостей та підтверджує готовність передати земельну ділянку в оренду після закінчення строку дії чинного договору оренди.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вважає апеляційну скаргу ОСОБА_1 безпідставною, доводи викладені у скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 21.04.2026 року, що прийняте при повному та всебічному з`ясуванні обставин справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просив стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В силу ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що відповідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №099942 від 03.08.2009 року зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010975400011, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,9225 га з кадастровим номером 6822186300:02:001:0186 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ріпківської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, на підставі розпорядження №342 Ізяславської райдержадміністрації від 15.06.2009 року (а.с. 9).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №436770877 від 24.07.2025 року встановлено, що 07.07.2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Компанія «Укрелітагро» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6822186300:02:001:0186 на строк 20 років. Дата закінчення дії: 07.07.2035 року, з автоматичним продовженням дії договору (а.с.10).

19 липня 2017 року ОСОБА_1 написано розписку, зі змісту якої вбачається, що він отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 1000 доларів США за належну йому земельну ділянку (пай) з кадастровим номером 6822186300:02:001:0186, яка знаходиться на території Ріпківської сільської ради. Зобов`язався в подальшому укласти договір оренди з ОСОБА_2 строком на 49 років. Претензій щодо оплати та строків оренди не має.

28 липня 2025 року ОСОБА_2 направлено ОСОБА_1 досудову вимогу про повернення безпідставно набутих коштів в розмірі 1000 доларів США, що за курсом НБУ становить 41782,00 грн. та 3% річних у розмірі 10058,59 грн. протягом 10 днів з дати отримання вимоги, шляхом проведення поштового переказу. Вказана вимога була одержана відповідачем 01.08.2025 року та залишена ним без виконання.

Згідно довідки ТОВ «Компанія «Укрелітагро» №13 від 21.01.2026 року, оплату за оренду змельної ділянки 6822186300:02:001:0186 с. Ріпки за період з 2017 рік по 2024 рік отримував по довіреності ОСОБА_2 , плата за 2025 рік виплачена ОСОБА_1 (а.с.53 зворот).

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Предметом регулювання гл. 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення гл. 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень гл. 83 ЦК України.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (провадження №14-32цс19).

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відсутність правової підстави це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме зі змісту розписки від 19.07.2017 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 1000 доларів США за належну йому земельну ділянку (пай) з кадастровим номером 6822186300:02:001:0186, яка знаходиться на території Ріпківської сільської ради. Зобов`язався в подальшому укласти договір оренди з ОСОБА_2 строком на 49 років. Претензій щодо оплати та строків оренди не має.

Із зазначеного вбачається, що правова підстава для застосування положення статті 1212 ЦКУкраїни в установленому порядку не скасована, не визнана недійсною, не змінена та не припинена.

ОСОБА_1 не приховував факту існування договору оренди з ТОВ Компанія «Укрелітагро» та не відмовлявся від виконання досягнутих домовленостей у майбутньому. ОСОБА_2 в особі свого представника грошові кошти були передані добровільно на виконання домовленості сторін. Позивач знав щодо тривалого строку перебування спірної земельної ділянки у оренді третьої сторони, що підтверджується довідкою ТОВ Компанія «Укрелітагро».

Судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з огляду на те, що апеляційна скарга задоволена, сплачений ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1816,80 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 21 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 липня 2026 року.

Судді: Т.О. Янчук

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк