Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №522/7481/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7481/26-Е

Провадження № 2-а/522/287/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Сафтюк-Панько Б.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 30.04.2026 року звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови від 29.05.2025 року № ЮР/2070/1. Крім того, позивач звернувся з заявою про поновлення пропущеного строку на оскарження постанови про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відносно позивача було винесено постанову №ЮР/2070/1 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 29 травня 2025 року. Так, згідно з оскаржуваною постановою його було притягнено до адміністративної відповідальності за те, що він не прибув за викликом для уточнення військово-облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, позивач наразі перебуває на військовій службі та зазначає, що він був не обізнаний про необхідність прибуття до відповідача, оскільки з 24 квітня 2025 року він неодноразово з`являвся по отриманим повісткам до ІНФОРМАЦІЯ_3 та проходив військово-лікарську комісію, медичні обстеження тощо, оновив військово-облікові дані вчасно, підстав для складення протоколу не було, повідомлення про розгляд справи не отримував та про постанову не знав. З огляду на це вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому постанова підлягає скасуванню а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Одночасно з поданням позову звернувся до суду з заявою про поновлення строку для звернення до суду, оскільки лише в квітні 2026 року позивач дізнався про складену постанову №ЮР/2070/1 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 29 травня 2025 року, при ознайомленні його представника з матеріалами виконавчого провадження №78947232 після отримання 27 квітня 2026 року відповіді Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на адвокатський запит, до якої було долучено постанову про відкриття виконавчого провадження №78947232 з ідентифікатором доступу до матеріалів виконавчого провадження.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді Донцову Д.Ю.

22 травня 2026 року до суду надійшла заява представника позивача про повторний автоматизований розподіл судової справи № 522/7481/26-Е.

03 червня 2026 року представником позивача подано до суду заяву про відкликання позовної заяви.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, на підставі службової записки секретаря с/з та за заявою представника позивача про здійснення повторного автоматизованого розподілу справи, у зв`язку із тим, що головуючий суддя перебуває на тривалому лікарняному, з метою дотримання розумних строків розгляду справи на підставі Розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Шарага А.О. № 1449/26 від 09.06.2026 року дана справа була передана на розгляд судді Шенцевій О.П.

09 червня 2026 року до суду надійшла заява представника позивача, в якій просила заяву про відкликання позовної заяви від 02.06.2026 року по справі № 522/7481/26-Е не розглядати та повернути позивачу.

Ухвалою суду від 15 червня 2026 року було поновлено строк на оскарження постанови від 29.05.2025 року № ЮР/2070/1 та відкрито провадження. Призначено розгляд справи з викликом сторін у судове засіданні на 30 червня 2026 року 16 год. 05 хв.

18 червня 2026 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

25 червня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечували в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві.

29 червня 2026 року до суду представником позивача подано відповідь на відзив, в якій просила адміністративний позов у справі задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених у відповіді.

В судове засідання 30 червня 2026 року сторони не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлялись належним чином.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення (повне чи скорочене) без його проголошення.

У зв`язку з викладеним, суд доходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 229 та ч. 3 ст. 268 КАС України, суд доходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутність сторін, без фіксації судового засідання технічними засобами.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, доходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачене адміністративну відповідальність.

Як встановлено статтею 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 (№К/9901/15804/18).

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судом встановлено, що 29.05.2025 року тимчасово виконуючим обов`язки начальника начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 винесено постанову №ЮР/2070/1 у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно з якою ОСОБА_1 в порушення вимог абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 не прибув за викликом для уточнення військово-облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Втім, позивач своєї вини у вчиненні інкримінованого йому правопорушення не визнає та просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Відповідно до положень статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, закон покладає на відповідача обов`язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, щодо особи позивача в порядку КУпАП.

Частиною 1 статті 210 КУпАП визначено відповідальність за порушення правил військового обліку.

Відповідно до частини 3 статті 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку - Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положення статей 210, 210 -1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію» було прийнято рішення про оголошення та проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.

Відповідно до положень статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

З аналізу вищезазначеної норми вбачається обов`язок громадян з`явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у зв`язку з тим, що він своєчасно не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 25.05.2025 року.

У постанові № ЮР/2070/1 від 29.05.2025 року зазначено, що позивач не прибув за викликом для уточнення військово-облікових даних, тоді як у протоколі про адміністративне правопорушення № ЮР/2070/1 від 28.05.2025 року вказано, що позивач не прибув за викликом для проходження медичного огляду. Зазначені документи містять різні фактичні обставини (фабулу) адміністративного правопорушення, що свідчить про невизначеність суті обвинувачення та суперечливість доказів, покладених в основу оскаржуваної постанови.

Протокол про адміністративне правопорушення та Постанова по справі про адміністративне правопорушення не містить підпису позивача, що є підтвердженням того, що він їх не отримував та не був обізнаний про їх наявність, тому належним чином не був повідомлений про розгляд справи та не мав можливості спростувати дані обставини.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, що позивач не з`явився за викликом для проходження медичного доказами 25.05.2025 року, що не відповідає фактичним обаставинам справи та наявними у матеріалах доказами.

Суд враховує, що згідно з інформацією «Резерв+» ОСОБА_1 уточнив свої дані, та був визнаний постановою ВЛК придатним до служби у в/ч забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто придатним до служби в тилу.

24 квітня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_5 було вручено позивачу повістку №001547 від 24 квітня 2025 року про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 08 травня 2025 року о 10:00 год з метою уточнення військово-облікових даних, проходження військово-лікарської комісії.

08 травня 2025 року о 10:00 год. позивач по повістці №001547 від 24 квітня 2025 року з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , оновив військово-облікові дані.

Цього ж дня, 08 травня 2025 року відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_5 було видано позивачу направлення №76/08052025 від 08.05.2025 року.

Відповідно до направлення ІНФОРМАЦІЯ_3 №76/08052025 від 08.05.2025 року громадянин ОСОБА_1 відповідно до рішення комісії з питань приписки/рішення призовної комісії, потребує додаткового медичного обстеження (лікування) з направленням до закладу охорони здоров`я G40 симптоматична епілепсія, дата прибуття 30.05.2025 рік.

08 травня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_5 було вручено позивачу повістку №002130 від 08 травня 2025 року про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 30 травня 2025 року о 10:00 год з метою уточнення військово-облікових даних, проходження військово-лікарської комісії.

Тобто, відповідно до повістки №002130 від 08 травня 2025 року та направлення №76/08052025 від 08.05.2025 року позивач повинен з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 30 травня 2025 року.

Відповідно до Акту №41 (І-Х 1221/742) позивач ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному обстеженні в неврологічному відділенні за направленням ІНФОРМАЦІЯ_6 (відповідача) з 12.05.2025 року по 16.05.2025 року. Діагноз: токсична енцефалопатія ІІ з епілептиформними нападами.

30 травня 2025 року позивач по повістці №002130 від 08 травня 2025 року та направленню №76/08052025 від 08.05.2025 року з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , та отримав направлення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30.05.2025 року про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 10 червня 2025 року об 09:30 год.

Відповідно до витягу з РЕЗЕРВ+, позивач був визнаний постановою ВЛК придатним до служби у в/ч забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто придатним до служби в тилу, облікові дані уточнив вчасно.

Згідно з наявними матеріалами справи, з 24 квітня 2025 року позивач неодноразово з`являвся по отриманим повістках до ІНФОРМАЦІЯ_3 та проходив військово-лікарську комісію, медичні обстеження тощо, оновив військово-облікові дані вчасно, підстав для складення протоколу не було, повідомлення про розгляд справи не отримував та про постанову не знав.

Під час проходження ВЛК позивачем відповідачем протиправно було складено постанову 29 травня 2025 року, як видно з матеріалів справи.

29 травня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_5 було винесено постанову №ЮР/2070/1 по справі за адміністративне правопорушення, що передує встановленій даті у повістці для явки - 30.05.2025 року, що є істотним порушенням процедури. Такі дії ІНФОРМАЦІЯ_3 свідчать про те, що справа була розглянута без участі особи та без належного повідомлення, що є підставою для скасування постанови. Жодних повідомлень про розгляд справи або складання зазначеної постанови заявник не отримував. Окрім того, як встановлено судом у постанові зазначається виклик на 25.05.2025 рік, а у позивача наявна повістка на 30.05.2025 рік, тому суд вважає, що склад інкримінованого правопорушення відсутній.

ОСОБА_1 06.01.2026 року був призваний ІНФОРМАЦІЯ_7 на військову службу, а з 30.01.2026 року по 13.02.2026 рік перебував на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_7 та з 16.02.2026 року по теперішній час перебуває на військовій службі за мобілізацією в військовій частині НОМЕР_1 .

Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки по отриманим повісткам та направленням він з`являвся до ІНФОРМАЦІЯ_3 , інших повісток не отримував.

Крім того, у примітці до статті 210 КУпАП зазначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Тобто, саме на відповідача як на суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок довести факт того, що ОСОБА_1 вчинив таке адміністративне правопорушення, а відповідач вчиняв безпосередні дії для отримання персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Згідно зі статтею 248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За правилами статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки:

«Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення».

Водночас, у матеріалах справи відсутні відомості, які б давали суду обґрунтованих підстав для встановлення факту належного повідомлення позивача про місце і час розгляду справи у встановлений процесуальний спосіб.

Інших належних доказів стосовно належного повідомлення позивача не у спосіб та порядку, встановленого процесуальним законодавством про розгляд адміністративної справи матеріали справи не містять.

Виходячи із норм викладених в частині 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, розгляд справи відбувся за відсутності позивача, якого не було своєчасно сповіщено про розгляд справи, що в силу приписів частини 1 статті 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.

Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку:

«Факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».

Таким чином, ураховуючи зазначені висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку щодо протиправності оскаржуваної постанови та її скасування.

Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної постанови та є підставою для її скасування.

Подібні висновки викладені у постанові Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 642/1199/24 від 08.05.2024.

Суд зазначає, що притягнути до адміністративної відповідальності можливо лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб`єктом адміністративного правопорушення.

Відповідач не виконав обов`язку доведення правомірності прийнятого ним рішення, а матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем оспорюваного правопорушення.

З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки доказів на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення відповідачем не надано.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Пунктом 3 частини 3 статті 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що уповноваженою посадовою особою не встановлено усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Крім того, за подання адміністративного позову до Приморського районного суду м. Одеси позивач сплатив судовий збір в розмір 532,48 гривень, згідно з копією платіжної інструкції про сплату.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тобто, витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь позивача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 251, 252, 280, 288, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 90, 139, 241, 242-246, 250, 255, 286, 293 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративні правопорушення - задовольнити.

Постанову про адміністративне правопорушення №ЮР/2070/1 від 29.05.2025 року винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 , відповідно до якої ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Шенцева О.П.