Вирок від 25 червня 2026 р. у справі №521/20207/19 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа номер: 521/20207/19

Провадження номер: 1-кп/521/202/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ;

при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

за участю прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

захисника ОСОБА_10 ,

потерпілої ОСОБА_11 ,

представника потерпілої ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №521/20207/19 відносно:

ОСОБА_13 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одесі, громадянина України, одруженого, маючого неповнолітню дитину 2009 року народження, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

29.05.2019, біля 00 годин 04 хвилин, ОСОБА_14 , керуючи мікроавтобусом «Mercedes-Benz Vito 112 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 який на момент дорожньо-транспортної події мав несправності та невідповідності ходової частини, стоянкової гальмівної системи та системи освітлення, у зв?язку з якими експлуатація такого транспортного засобу забороняється відповідно до вимог п.п. 31.1, 31.4, 31.4.1 «д», 31.4.5 «а», 31.4.5 «г», рухаючись в темний час доби, на освітленій інтенсивним вуличним освітленням ділянці, при фактично необмеженій видимості, по сухому асфальтобетонному покриттю вул. Овідіопольська дорога, на якій організовано двосторонній рух (три смуги руху в напрямку руху мікроавтобуса «Mercedes-Benz Vito 112 CDI», та дві в зустрічному напрямку), по другій смузі руху, із сторони вул. В. Стуса в напрямку вул. С. Ріхтера, наближаючись до перехрестя вул. Овідіопольська дорога із вул. С. Ріхтера, із швидкістю 45...52,9 км/годину, в порушення пунктів 2.3 «б», 12.3 «Правил дорожнього руху України», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, відповідно до яких:

- п.2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов?язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим транспортним засобом у дорозі;

- п.12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об?єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об?їзду перешкоди»,

заходів, що виключають виникнення і розвиток аварійної ситуації, не вжив, чим виявив злочинну самовпевненість, тобто передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків, легковажно розраховував на їх відвернення, а саме: був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, при виникненні небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_15 , який перетинав проїзну частину зліва направо за ходом руху мікроавтобуса «Mercedes-Benz Vito 112 CDI» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об?їзду перешкоди, в результаті чого допустив наїзд на нього, об?єктивно маючи при цьому можливість запобігти наїзду належним виконанням зазначених вимог Правил дорожнього руху України.

В результаті дорожньо-транспортної події ОСОБА_15 отримав тілесні ушкодження у вигляді: а) травми голови: множинних саден та скальпованих ран обличчя, забійної рани тім?яної ділянки, крововиливу в м?які тканини тім?яної ділянки; б) закритої травми тулуба: множинних саден правого напліччя, множинних саден грудної клітки та черевної стінки, з переходом на ліве стегно, переломів 1-8-го правих та 2-7го лівих ребер, розриву зв?язкового апарату поміж 10-м та 11-м хребцями грудного відділу, розриву лобкового симфізу та обох тазо-крижових з?єднань, забоїв, надривів та розривів легень, розтрощення печінки, та крововиливу біля її воріт, крововиливу в ділянках судинних ніжок обох нирок; в) травми кінцівок: множинних саден правого плеча, з переходом на передпліччя та кисть, синця правої кисті з переходом на 2-5-1 пальці, рваної рани лівого плеча, множинних саден лівого плеча, садна в ділянці лівого колінного суглоба, садна лівої гомілки, двох рваних ран лівої гомілки, уламкового перелому лівої ліктьової кістки, уламкового переломі лівої променевої кістки, крововиливу в м?які тканини лівого стегна, багато уламкового перелому правої стегнової кістки, відкритих багато уламкових переломів обох кісток лівої гомілки, уламкових переломів обох кісток правої гомілки, від яких наступила смерть потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_14 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, при викладених у обвинувальному акті обставинах, не визнав та пояснив, що 29.05.2019 року він, біля 00 годин, він керував належним йому автомобілем марки «Merсedes – Benz Vito», рухався через Іванівський міст у бік вулиці Святослава Ріхтера. Рух здійснював у крайній лівій полосі зі швидкістю 50-60 км на годину. При з`їзді з мосту, попереду нього, з лівої сторони, по ходу його руху, стояв автобус, маршрутне таксі, очікуючи дозволяючого рух сигналу світлофору. В зустрічному напрямку, також в очікування сигналу світлофору, на перехресті стояв автомобіль «Toyota Land Cruiser». Зовнішє освітлення працювало погано, на зустрічній полосі не горів ні один світильник, два світильники не горіли, третього взагалі не було. Коли маршрутне таксі повернуло ліворуч, зустрічний автомобіль його засліпив. Загиблий пішохід попав в зону освітлення участка дороги автомобілем «Toyota Land Cruiser» і у нього не було можливості побачити пішохода. Він побачив потерпілого тільки в момент зіткнення. Загальмував він вже після контактування з пішоходом. Потім приїхала дружина загиблого, він вибачився та сказав, що він готовий відшкодувати кошти за організацію поховання. Через декілька днів обвинуваченому зателефонувала дружина загиблого, вони зустрілися вона надала йому чеки. Обвинувачений всі витрати на поховання відшкодував.

На підтвердження обставин, викладених у обвинувальному акті, судом були досліджені докази сторони обвинувачення, джерелом яких були свідчення потерпілої, процесуальні документи, висновки судових експертів.

Потерпіла ОСОБА_16 в суді пояснила, що очевидцем ДТП вона не була, на місце пригоди, яке відбулося на Іванівському мосту, прибула приблизно через 15-20 хвилин. Коли прийшла на місце ДТП побачила труп ОСОБА_15 і автомобіль ОСОБА_14 , який мав механічні ушкодження. До неї підійшов водій ОСОБА_14 і сказав, що відволікся від управління, почав вибачатися. Вуличне освітлення на місці ДТП було досить добрим.

На підтвердження обставин, викладених у обвинувальному акті, стороною обвинувачення були надані наступні докази:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019160000000538 від 29.05.2019 року;

- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 29.05.2019 року (з додатками у вигляді схеми дорожньо-транспортної події, фототаблиці), з якого убачається що місцем ДТП є ділянка проїзної частини вул. Овідіопольська дорога біля перехрестя з вулю С. Ріхтера в Хаджибейському районі м. Одеси, на якій організований двосторонній рух по дві смуги у кожному напрямку, і зустрічні напрямки розділені подвійною суцільною лінією дорожньої розмітки 1.3 ПДР. Мікроавтобус «Mercedes-Benz Vito 112 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 розташованій на зазначеній ділянці проїзної частини, зазначені вимірювані показники розташування автомобіля відносно об`єктів, описані механічні ушкодження автомобіля і його технічний стан, оглядом зафіксовано стан дорожнього покриття, зафіксовано місце розташування трупа потерпілого, зазначені інші відомості, які мають суттєве значення для кримінального провадження;

- висновок від 29.05.2029 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінні або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відповідно до якого ОСОБА_17 не перебував у стані сп`яніння;

- копія лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_15 , відповідно до якого дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті пішохід травмований при зіткненні з легковим автомобілем;

- протокол огляду електронного носія інформації від 24.10.2019, згідно якого слідчим був оглянутий DVD-R диск з відеофайлами з камер зовнішнього состереження участку ДТП, який був наданий захисником;

- постанова від 29.05.2019 року про визнання речовим доказом по кримінальному провадженню відповідно до якої визнано речовим доказом мікроавтобус «Mercedes-Benz Vito 112 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- постанова від 05.06.2019 року про визнання речовим доказом по кримінальному провадженню відповідно до якої, DVD-R диск із відеозаписом події ДТП, із камери відеоспостереження, встановленої в місці ДТП визнано слідчим речовим доказом;

- акт №1904 судово-медичного дослідження (обстеження) трупа ОСОБА_15 , відповідно до якого при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_15 виявлена поєднана травма голови, тулуба та кінцівок:

а) травма голови: множинні садна та скальповані рани обличчя; забійна рана тім?яної ділянки; крововилив в м?які тканини тім?яної ділянки;

6) закрита травма тулуба: множинні садна правого надпліччя; множинні садна грудної клітки та черевної стінки, з переходом на ліве стегно; переломи 1-8-го правих та 2-7-го лівих ребр; розрив зв?язкового апарату поміж 10-м та 11-м хребцями грудного відділу; розрив лобкового симфізу та обох тазо-крижових з?єднань; забої, надриви та розриви легень; розтрощення печінки та крововилив біля її воріт; крововиливи в ділянках судинних ніжок обох нирок;

в) травма кінцівок: множинні садна правого плеча, з переходом на передпліччя та кисть; синець правої кисті з переходом на 2-5-й пальці; рвана рана лівого плеча; множинні садна лівого плеча; садно в ділянці лівого променево-запясткового суглоба; садно правого стегна; два садна правої гомілки; садно в ділянці лівого колінного суглоба; садно лівої гомілки; дві рвані рани лівої гомілки; уламковий перелом лівої ліктьової кістки; уламковий перелом лівої променевої кістки; крововилив в м?які тканини лівого стегна; багатоуламковий перелом правої стегнової кістки; відкриті багатоуламкові переломи обох кісток лівої гомілки; уламкові переломи обох кісток правої гомілки.

Всі ушкодження, які зазначені у п.1 (а,б,в) даного висновку, утворилися від дії тупого (тупих) твердого (твердих) предмета (предметів), індивідуальні особливості якого (яких) в ушкодженнях не відобразилися. Враховуючи масивність, множинність, різноманітність, характер і локалізацію ушкоджень можна припустити, що вони могли утворилися внаслідок дорожньої транспортної травми, зокрема, від контакту з частинами транспортного засобу та дорожного покриття, вони утворилися незадовго до настання смерті.

Смерть ОСОБА_15 настала від переломів 1-8-го правих та 2-7-го лівих ребр, розриву зв?язкового апарату поміж 10-м та 11-м хребцями грудного відділу, розриву лобкового симфізу та обох тазо-крижових з?єднань, розривів легень, розтрощення печінки, уламкового перелому лівої ліктьової кістки, уламкового перелому лівої променевої кістки, багатоуламкового перелому правої стегнової кістки, багатоуламкового перелому обох кісток лівої гомілки, уламкового перелому обох кісток правої гомілки.

Всі тілесні ушкодження, виявлені при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_15 та зазначені у п. 1 (а, б, в) даного висновку, заподіяні одночасно при дорожньо-транспортній пригоді, складають єдиний комплекс поєднаної травми і тому оцінюються в сукупності, були небезпечними для життя та згідно з п. 2.1.1. (а), 2.1.3. (л,м,о) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (Київ, 1995 р.) по відношенню до живих осіб мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.

При судово токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_15 виявлений етиловий спирт у концентрації 1,7%. Зазначена концентрація етилового спирту в крові за життя могла відповідати алкогольному сп`янінню середнього ступеню;

- акт судово-медичного-токсикологічного дослідження (обстеження) №2909/1904 крові від трупа ОСОБА_15 відповідно до якого в крові виявлений етиловий спирт у концентрації 1,7%.

- акт судово-медичного-імунологічного дослідження (обстеження) відповідно до якого кров трупа ОСОБА_15 відноситься до групи В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А з супутнім антигеном Н за системою АВО;

- акт судово-медичного-гістологічного дослідження №1541/1904, відповідно до якого у наданих гістологічних препаратах від трупа ОСОБА_15 виявлено: крововиливи у м`яких тканинах голови і грудної клітини, у легенях, у парієтальній плеврі без ознак періфокальної клітинної реакції. Розтрощення печінки. Жирова емболія судин легенів важкого ступеня. Загальне повнокров`я внутрішніх органів. Набряк головного мозку. Вогнищева жирова дистрофія печінки;

- акт №242 судово-медичного дослідження (обстеження) кісток правої та лівої гомілок, вилучених від трупа ОСОБА_15 відповідно до якого на латеральній поверхні правої великогомілкової кістки, в області латерального виростку, визначається пошкодження «1», на латеральній поверхні правої малогомілкової кістки, в області голівки та в області латеральної щиколотки, мається по одному пошкодженню (пошкодження «1-а» та «3-а»), а також на медіальній поверхні лівої малогомілкової кістки, в області голівки, розташоване пошкодження «1-б», У вигляді дефектів кісткової тканини, з оголенням губчастої речовини та крововиливом в неї, які могли бути утворені одномоментно по одному механізму, в результаті впливу травмуючої сили в області пошкоджень, в напрямку справа наліво. На правій великогомілковій та малогомілковій кістках розташовується по одному уламковому переламу (пошкодження «2» та «2-а»), а також на фрагменті лівої великогомілкової кістки визначається один уламковий перелам, які могли бути утворені одномоментно по одному механізму, в результаті впливу травмуючої сили в області пошкоджень, в напрямку справа наліво. На лівій малогомілковій кістці мається один уламковий перелам (пошкодження «2-6»), який міг бути утворений в результаті впливу травмуючої сили в області пошкодження, в напрямку справа наліво та декілька ззаду наперед;

- висновок №1147/1904/2013 судово-медичної експертизи за фактом смерті ОСОБА_15 відповідно до якого при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_15 виявлена поєднана травма голови, тулуба та кінцівок: а) травма голови: множинні садна та скальповані рани обличчя; забійна рана тім?яної ділянки; крововилив в м?які тканини тім?яної ділянки; б) закрита травма тулуба: множинні садна правого надпліччя; множинні садна грудної клітки та черевної стінки, з переходом на ліве стегно; переломи 1-8-го правих та 2-7-го лівих ребр; розрив зв?язкового апарату поміж 10-м та 11-м хребцями грудного відділу; розрив лобкового симфізу та обох тазо-крижових з?єднань; забої, надриви та розриви легень; розтрощення печінки та крововилив біля її воріт; крововиливи в ділянках судинних ніжок обох нирок; в) травма кінцівок: множинні садна правого плеча, з переходом на передпліччя та кисть; синець правої кисті з переходом на 2-5-й пальці; рвана рана лівого плеча; множинні садна лівого плеча; садно в ділянці лівого променево-запясткового суглоба; садно правого стегна; два садна правої гомілки; садно в ділянці лівого колінного суглоба; садно лівої гомілки; дві рвані рани лівої гомілки; уламковий перелом лівої ліктьової кістки; уламковий перелом лівої променевої кістки; крововилив в м?які тканини лівого стегна; багатоуламковий перелом правої стегнової кістки; відкриті багатоуламкові переломи обох кісток лівої гомілки; уламкові переломи обох кісток правої гомілки. Всі ушкодження, які зазначені у п.1 (а,б,в) даного висновку, утворилися від дії тупого (тупих) твердого (твердих) предмета (предметів), індивідуальні особливості якого (яких) в ушкодженнях не відобразилися. Тілесні ушкодження могли утворилися внаслідок дорожньої транспортної травми, зокрема, від контакту з частинами транспортного засобу та дорожного покриття, вони утворилися незадовго до настання смерті. Всі тілесні ушкодження, виявлені при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_15 та зазначені у п. 1 (а, б, в) даного висновку, заподіяні одночасно при дорожньо-транспортній пригоді, складають єдиний комплекс поєднаної травми і тому оцінюються в сукупності, були небезпечними для життя та згідно з п. 2.1.1. (а), 2.1.3. (л,м,о) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» по відношенню до живих осіб мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. При судово токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_15 виявлений етиловий спирт у концентрації 1,7%. Зазначена концентрація етилового спирту в крові за життя могла відповідати алкогольному сп?янінню середнього ступеню;

- висновок № 478-А автотехнічної експертизи автомобіля «Mercedes-Benz Vito 112 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до якого рульове керування, робоча гальмова система, ходова частина та система освітлення лівої фари автомобіля «Mercedes-Benz Vito 112 CDI» номерний знак НОМЕР_2 , на момент виникнення події цієї пригоди, знаходилися в працездатному стані і дозволяли водію автомобіля змінювати напрямок та характер руху залежно від ситуації, що виникає на дорозі. Ходова частина мала невідповідність вимогам п.п. 31.1 31.4 та 31.4.5 г) Правил дорожнього руху України у вигляді встановлення на задню вісь автомобіля шин різних моделей з різними малюнками протектора, згідно з якими експлуатація цього транспортного засобу забороняється. Стоянкова гальмова система знаходилась в непрацездатному стані, у вигляді відсутності блокування коліс при дії на важіль стоянкових гальм, що не відповідає вимогам п.п. 31.1, 31.4 та 31.4.1 д) Правил дорожнього руху України, згідно з якими експлуатація цього транспортного засобу забороняється. Система освітлення правої фари мала невідповідність вимогам п.п. 31.1, 31.4 та 31.4.5 а), г) Правил дорожнього руху України у вигляді непрацездатності лампи правої фари та встановлення газорозрядної лампи, яка не відповідає типу даного світлового приладу, згідно з якими експлуатація цього транспортного засобу забороняється. Дані непрацездатності систем та невідповідності Правилам дорожнього руху України виникли задовго до події цієї пригоди і могли бути виявлені водієм, при проведенні огляду транспортного засобу перед його виїздом або при проведенні планового технічного огляду. ( додаток фототаблиця);

- висновок транспортно - трасологічної експертизи №447-А відповідно до якого на автомобілі «Mercedes-Benz Vito 112 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 у наявності пошкодження та сліди, які розташовані в його передній переважно правій частині і утворені від контакту із слідоутворюючим об`єктом яким могло бути тіло людини. (додаток фототаблиця);

- висновок судової експертизи обставин та механізму дорожньо-транспортних пригод №490-А відповідно до якого встановити швидкість руху автомобіля «Mercedes-Benz Vito 112 «D», номерний знак НОМЕР_1 в момент ДТП, з наданого на дослідження відеозапису не виявляється можливим, з причин, зазначених в дослідницькій частині цього питання. Для заданого комплексу вихідних даних, зазначеного в постанові про надання вихідних даних, наданій до ухвали про призначення судової експертизи, у даній дорожній ситуації водій автомобіля «Mercedes-Benz Vito 112 CDI», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_14 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України;

- протокол проведення слідчого експерименту від 27 липня 2019 року за участю свідка ОСОБА_18 (додаток схема до протоколу, фототаблиця), під час якого слідчий, з метою перевірки і уточнення відомостей щодо обставин та механізму розвитку ДТП провів провів слідчий експеримент, в ході яких були отримані фактичні дані для наступного призначення судової експертизи;

- висновок №669-А комплексної судової фототехнічної та автотехнічної експертизи відповідно до якого, для заданого комплексу вихідних даних, зазначеного в постанові про надання вихідних даних, наданій до ухвали про призначення судової експертизи, у даній дорожній ситуації водій автомобіля «Mercedes-Benz Vito 112 CDT», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_14 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2,12.4 та 12.3 Правил дорожнього руху України.

Для заданого комплексу вихідних даних, зазначеного в постанові про надання вихідних даних, наданій до ухвали про призначення судової експертизи, у даній дорожній обстановці водій автомобіля «Mercedes-Benz Vito» ОСОБА_14 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_15 .

У даній дорожній ситуації, у діях водія ОСОБА_14 убачається невідповідність вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, яка, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв`язку з виникненням події цієї пригоди (при умові, що швидкість руху його автомобіля не перевищувала дозволену швидкість за умовами руху в населеному пункті).

У разі, якщо водій ОСОБА_14 рухався зі швидкістю 52,9 км/год., у даній дорожній ситуації в діях водія ОСОБА_14 убачається невідповідність вимогам п. 12.4 Правил дорожнього руху України, яка, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв`язку з виникненням події цієї пригоди.

Допитаний в ході судового розгляду кримінального провадження судовий експерт ОСОБА_19 підтвердив висновки судової експертизи, відповідаючи на питання учасників судового провадження пояснив, що вихідні дані для проведення судової експертизи надавались слідчим, містилися у постанові слідчого, в матеріалах кримінального провадження, зокрема у DVD диску із відеозаписом ДТП та протоколі слідчого експерименту з участю водія. Момент виникнення небезпеки згідно експертної практики визначається з моменту зміни темпу руху пішохода. Як було встановлено з відеозапису з місця пригоди, пішохід йшов, а потім прискорився і саме з цього моменту виникла небезпека, на яку повинен був відреагувати водій. Питання щодо засліплення водія в ході проведення експертизи не розглядалося, оскільки слідчим вказане питання до експерта не ставилося. Момент наїзду на пішохода видно на відеозаписі. Розрахунки проводилися з урахуванням часу, а не відстані. Розрахунки бралися з відеозапису. На відеозаписі все було чітко видно. По відеозапису неможливо було встановити швидкість автомобіля. Швидкість пішохода можливо встановити, але таке питання слідчим не ставилося. Для проведення експертизи використовував тільки один відеозапис, який надав слідчий, про існування іншого запису на момент проведення експертизи йому відомо не було;

- висновок судової експертизи №4225-34-25 по результатам досліджень, виконаних в рамках експертних спеціальностій 10.9 «Дослідження комп`ютерної техніки та програмних продуктів», 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод», відповідно до якого з моменту виникнення небезпеки для руху, дії водія автомобіля «Mercedes-Benz Vito 112 CDI» регламентувалися вимогами пункту 12.3 ПДР, згідно з якими у разі виникнення небезпеки для руху, яку водій об?єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. Визначити момент виникнення небезпеки для руху водію автомобіля «Mercedes-Benz Vito 112 CDI» і, відповідно, час руху пішохода з моменту виникнення небезпеки для руху до моменту наїзду експертнім шляхом не представляється можливим з причин, які викладені в дослідницькій частині висновку. Визначити вплив знаходження пішохода в зоні перетинання світла фар автомобіля «Mercedes-Benz Vito 112 CDI» та зустрічного автомобіля «Toyota Land Cruiser» на визначення умов видимості та встановлення моменту небезпеки для руху водію автомобіля «Mercedes-Benz Vito 112 CDI» експертнім шляхом не представляється можливим з причин, які викладені в дослідницькій частині висновку. За умови об?єктивної можливості виявлення пішохода водієм автомобіля «Mercedes-Benz Vito 112 CDI» на шляху переміщення пішохода смугою зустрічного для автомобіля Mercedes руху до середини проїзної частини і до осьової лінії дорожньої розмітки водій автомобіля «Mercedes-Benz Vito 112 CDI» виконанням вимог пункту 12.3 ПІДР по гальмуванню мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода. За даних умов дії водія автомобіля «Mercedes-Benz Vito 112 CDI», які не відповідали вимогам пункту 12.3 ПДР, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв?язку з ДТП.

Суд надає оцінку наявним доказам у провадженні, з урахуванням часу їх отримання, процесуального порядку їх отримання та обставин за якими їх було отримано, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Аналізуючи перелічені докази сторони обвинувачення, суд визнає ці докази належними, оскільки вони як прямо, так і непрямо підтверджують існування обставин, які підлягали доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження.

Оскільки вищевказані докази обвинувачення були отримані у порядку, встановленому процесуальним кодексом, без порушення норм процесуального закону та без порушення прав і свобод людини, суд визнає ці докази допустимими.

Оцінюючи позицію обвинуваченого, який заперечував вчинення ним злочину при встановлених судом обставинах, суд визнає цю позицію неспроможною виходячи з сукупності беззаперечних доказів, наданих стороною обвинувачення.

Особливо суд вважає за необхідне звернути увагу на висновки судових експертів, які у зазначили, що належним виконанням вимог Правил дорожнього руху водій ОСОБА_14 мав технічну можливість уникнути ДТП.

Проаналізувавши доводи захисника обвинуваченого про невинуватість ОСОБА_14 , суд не вбачає в них будь-яких обґрунтованих даних, які б спростовували встановлені судом обставини чи свідчили про неналежність доказів сторони обвинувачення, які були прийняті судом до уваги при вирішення питання про винуватість ОСОБА_14 .

Розглядаючи версію сторони захисту про те, що ДТП сталося внаслідок тимчасової втрати ОСОБА_14 можливості контролювати дорожню обстановку через осліплення зустрічним транспортним засобом, суд не знаходить підстав сприймати таку версію подій як належну, оскільки судом не встановлено будь-яких об`єктивних даних, які б підтверджували викладені обвинуваченим обставини. Так, судом не встановлено, а обвинуваченим не надано відомостей про конкретний транспортний засіб, який рухався на зустріч водію ОСОБА_14 безпосередньо перед ДТП з порушенням стандартів, встановлених Правилами дорожнього руху для світлотехнічного обладнання транспортних засобів. З причин невстановлення цього автомобіля і невстановлення параметрів роботи фар цього автомобіля, суд не мав можливості перевірити показання ОСОБА_14 в ході слідчого експерименту, про що судом було винесено вмотивовану ухвалу та суд був позбавлений можливості перевірити ці данні експертним шляхом. В будь-якому випадку, допускаючи що водій ОСОБА_14 через осліплення світлом зустрічного транспортного засобу втратив можливість контролювати дорожню обстановку, він був повинен виконати вимоги п. 19.3. Правил дорожнього руху, які зобов`язують водія у разі погіршення видимості в напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а в разі засліплення - зупинитися, не змінюючи смуги руху, і увімкнути аварійну світлову сигналізацію. Проте зазначені вимоги ОСОБА_14 виконані не були, а зупинка транспортного засобу відбулася вже після контактуванням з потерпілим.

Що стосується тверджень сторони захисту про недопустимість у якості доказів висновків судово-автотехничних експертиз, суд не погоджується з такою оцінкою доказів. При досліджені цих судових експертиз, суд, перш за все виходить з наукової спроможності тих принципових положень, якими експерти керувалися в своїх висновках, правильності застосованих ними методик дослідження, повноти і наукової обґрунтованості висновків, компетентності експертів (їх освіту, стаж роботи за спеціальністю і стаж роботи експертами), дотримання експертами порядку організації проведення судових експертиз, визначеного регламентуючими документами і вимогам процесуального закону. Проаналізувавши ці критерії оцінки у сукупністю з доводами захисника, суд не вбачає, що експертами при проведенні судових автотехничних експертиз були допущені будь-які порушення, які унеможливлюють прийняття їх висновків у якості належних та допустимих доказів.

Проаналізувавши доводи сторони захисту щодо невинуватості обвинуваченого внаслідок порушення вимог ПДР і створення аварійної ситуації пішоходом ОСОБА_15 , суд не погоджується з цими доводами виходячи з наступного.

Висновок суду про порушення ПДР ОСОБА_14 , який керував транспортним засобом, що заподіяло смерть потерпілого, підтверджено рядом досліджених доказів. Зокрема, висновками судових експертиз, даними, зафіксованими в протоколах слідчих дій. Причиною ДТП, внаслідок якої пішоходу ОСОБА_15 заподіяно смерть, стало порушення ОСОБА_14 зазначених вище правил безпеки дорожнього руху. Протиправність дій потерпілого пішохода, який, перетинаючи проїзну у невстановленому місці, створив небезпеку для дорожнього руху, не виключає винуватості обвинуваченого.

Незалежно від причин виникнення небезпеки для руху або перешкоди, водій ОСОБА_14 зобов`язаний був виконати вимогу пункту 12.3 Правил дорожнього руху і негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Таким чином, із фактичних обставин цього кримінального провадження встановлено, що суспільно небезпечний наслідок у вигляді заподіяння смерті потерпілому був породжений конкретними діями обвинуваченого, який порушив ПДР, що всупереч викладеним запереченням стороною захисту доводам свідчить про наявність однієї з обов`язкових ознак об`єктивної сторони складу злочину – причинного зв`язку між порушенням ПДР і зазначеними наслідками.

В даному випадку суд слідує сталеній практиці ВС, викладеної у Огляді судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у кримінальних провадженнях щодо порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (стаття 286 Кримінального кодексу України) та у чисельних Постановах Верховного Суду, зокрема у кримінальних провадженнях № 51-2403 км19, №51-8348 км18 та ін.

Судовий розгляд даного кримінального провадження, був проведений відповідно до положень ст. 337 КПК України, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності. Діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих дій для встановлення вини чи невинуватості обвинуваченого, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган.

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання ОСОБА_14 винуватим у спричинені смерті потерпілому внаслідок ДТП, суд керується стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК України. Судом врахована також практика Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Піддаючи оцінці зібрані органом досудового слідства докази скоєння ДТП ОСОБА_14 , внаслідок чого сталася смерть потерпілого ОСОБА_15 , як окремо так і в їх сукупності, суд вважає, що ці докази є достатніми для висновків про те, що при встановлених судом обставинах, заподіяння смерті потерпілому іншими особами, крім обвинуваченого, виключається. Тобто, суд виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Дії ОСОБА_14 суд кваліфікує як кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 ч. 2 КК України за ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Судом був прийнятий до розгляду цивільний позов ОСОБА_20 та ОСОБА_16 до ОСОБА_14 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням у сумі 65 174 гривень на користь кожного з позивачів в рівних долях та моральної шкоди у сумі 500 000 гривень на користь кожної з позивачів.

В обґрунтування позовних вимог цивільний позивачі ОСОБА_20 та ОСОБА_16 , кожен окремо, зазначили, що внаслідок смерті потерпілого ОСОБА_15 вони понесли витрати, пов`язані з його похованням, зокрема на організацію поминального обіду у розмірі 5 674 гривні, за облаштування могили у сумі 2500 гривень. Крім того, вони очікують понести матеріальні витрати у майбутньому на встановлення пам`ятника на могилі у сумі 57 000 гривень. У якості доказу понесених цивільними позивачами матеріальних витрат до цивільного позову додана ксерокопія товарного чеку про вартість поминального обіду на суму 5674 гривні, інші докази відсутні.

Крім зазначеного, цивільними позивачами зазначено, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_14 позивачу їм була спричинена моральна шкода. Наявність моральної шкоди позивачі обґрунтовують душевними та психологічними стражданнями, які вони пережили у зв`язку з загибеллю близької особи, яка є для цивільного позивача ОСОБА_20 рідним братом, для ОСОБА_16 особою, з якою вона проживала разом тривалий час. В обґрунтування спричиненої позивачу ОСОБА_16 моральної шкоди, останньою були надані копії медичних і платіжних документів, які на її думку підтверджують звернення за психологічною допомогою.

Цивільний відповідач ОСОБА_14 позовні вимоги ОСОБА_20 та ОСОБА_16 не визнав, пояснюючи свою позицію тим, що всі витрати на поховання ним були сплачені у добровільному порядку, надавши відповідні платіжні документи, щодо спричинення матеріальної шкоди цивільним позивачам ОСОБА_14 та його захисник висловили свою незгоду, мотивуючи свою позицію відсутністю процесуальних підстав для подачі цивільного позову у цієї частині та невинуватістю обвинуваченого у вчиненому кримінальному правопорушенні.

При розгляді питання про наявність причинного зв`язку між неправомірними діями відповідача та понесеною позивачами матеріальною шкодою, суд керується положеннями п.1, 2 п.п.1, п.3 ст.22 ЦК України, відповідно до яких, особа, якій спричинені збитки, має право на їх відшкодування у повному обсязі.

Згідно із вимогами статті 1166 ЦК України, майнова шкода, яка спричинена фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її спричинила у повному обсязі.

В судовому засіданні підстави позову та вина обвинуваченого у заподіянні майнової шкоди ОСОБА_20 та ОСОБА_16 доведена вищенаведеними доказами у їх сукупності.

Разом із цим, розглядаючи цивільний позов в частині стягнення з відповідача сум, затрачених позивачами на поховання ОСОБА_15 , суд виходить з того, що відповідно до наданих відповідачем ОСОБА_14 платіжних документів, витрати, пов`язані з похованням потерпілого, зокрема витрати за надання рітуальних послуг на захоронення у сумі 24 730 гривень і 7 000 гривень, а також поминальний обід у сумі 5800 гривень, були сплачені у добровільному порядку цивільним відповідачем. Що стосується стягнень з ОСОБА_14 витрат, які цивільні позивачі очікують отримати у майбутньому за встановлення пам`ятника на могілі ОСОБА_15 , суд виходить з того, що цивільними позивачами не надано до суду будь-яких доказів (платіжних документів, розрахунків витрат, проектів пам`ятника та ін.), які б підтверджували розмір очікуваних витрат і планування понести такі витрати у майбутньому.

Розглянувши позовні вимоги ОСОБА_20 та ОСОБА_16 в частині стягнення з ОСОБА_14 сум заподіяної моральної шкоди, суд прийшов до наступного.

При розгляді питання про наявність причинного зв`язку між неправомірними діями відповідача і понесеною позивачами ОСОБА_20 та ОСОБА_16 моральною шкодою, суд керується положеннями ст. 23 ЦК України, відповідно до яких, особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення її прав.

Відповідно до положень ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Одночасно із цим, це питання суд розглядає у сукупності з положеннями ст. 1168 ЦК України, де зазначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Як убачається з доданих до цивільного позову доказів, на підтвердження підстав для подачі позовної заяви, а саме проживання позивача ОСОБА_16 з загинувшим ОСОБА_15 однією сім`єю, єдиним доказом цього факту є акт, складений керівником комунального підприємства ООО «Олимп. Комсервіс. Плюс» від 26.06.2019, відповідно до якого ОСОБА_16 постіно проживала однією родиною, вела сумісне господарство зі ОСОБА_15 , починаючи з вересні 2000 року, з посиланням на затвердження такого факту підписами сусідів. Оцінюючи зміст цього документу, суд не спиймає його як належне підтвердження факту сумісного проживання ОСОБА_16 та ОСОБА_15 з огляду на те, що становлення факту сумісного проживання відбувається лише у окремому судовому порядку, відповідно до положень ст. 315 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши надані заявницею докази того, що ОСОБА_16 є особою, яка проживала з загиблим ОСОБА_15 однією сім`єю і як наслідок має процесуальні підстави для звернення до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди, суд, при відсутності відповідного судового рішення про встановлення факту сумісного проживання ОСОБА_16 та ОСОБА_15 однією сім`єю та інших належних доказів, не знаходить правових підстав для визнання ОСОБА_16 належним цивільним позивачем, у зв`язку із чим вважає залишити її позовну заяву про стягнення з ОСОБА_21 моральної шкоди без задоволення.

Що стосується вирішення питання про можливість розгляду по суті позовних вимог ОСОБА_20 про стягнення з ОСОБА_14 сум спричиненої їй моральної шкоди, суд виходить з того, що цивільний позивач не входить до кола осіб, зазначених у ст. 1168 ЦК України, які за законом мають право вимагати відшкодування моральної шкоди і з цих підстав вважає за необхідне відмовити у її позовних вимогах в частині стягнення з ОСОБА_14 моральної шкоди.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить із встановленої ст.50 КК України мети покарання, зокрема мети виправлення і запобігання вчинення нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує, визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання і виправлення засудженого.

Відповідно до ст.66 КК України, до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд відносить добровільне відшкодування потерпілій матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. При цьому, визначаючи факт добровільного відшкодування обвинуваченим матеріальної шкоди потерпілій, суд сприймає таку позицію ОСОБА_14 як прийняття ним зусиль для добровільного усунення негативних наслідків скоєного кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_14 судом не встановлено.

Крім того, суд приймає до уваги, що до кримінальної відповідальності ОСОБА_14 притягується вперше, на обліку у лікаря – психіатра та наркологічному обліку не перебуває, що обвинувачений є особою зі стійким соціальними зв`язками.

Суд, при призначенні покарання ОСОБА_14 і визначенні ступеню суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення не може залишити поза увагою, що крім порушення обвинуваченим Правил дорожнього руху внаслідок необачності, вчиненого ним без ознаків грубого порушення цих Правил, на створення аварійної сітуації негативно вплинуло грубе порушення Правил дорожнього руху пішоходом ОСОБА_15 , який перетинав проїзджу частину в чотири полоси руху у нічний час доби, в непередбаченому для цього місці, ігноруючи наявність у безпосередній близькості з місцем ДТП регульованого світлофором пішохідного переходу, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння і фактично не контролюючи внаслідок такого стану дорожню обстановку, самовпевнено, створюючи для себе небезпеку, рухався у безпосередній близькості перед джерелом підвищеної небезпеки, яке він об`єктивно мав можливість бачити і внаслідок чого мав можливість уникнути аварійної ситуації.

Враховуючи ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_22 кримінального правопорушення, наведених даних про особу обвинуваченого та інших обставин справи в їх сукупності, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_14 можливо без ізоляції від суспільства, у зв`язку із чим, вважає можливим застосувати до нього покарання у вигляді позбавлення волі із звільненням від призначеного покарання з випробуванням, в умовах здійснення тривалого контролю за поведінкою обвинуваченого з боку органу пробації, тобто з застосуванням до обвинуваченого положень ст. ст. 75, 76 КК України.

На переконання суду дане покарання, буде відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи Бакланов проти Росії від 09 червня 2005 року; Фрізен проти Росії від 24 березня 2005 року; Ісмайлова проти Росії від 29 листопада 2007 року) та перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Одночасно із цим, враховуючи, наслідки вчиненого ОСОБА_22 кримінального правопорушення, що потягло смерть потерпілого, суд вважає, що до обвинуваченого слід застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у межах строку, визначеного санкцією ч.2 ст.286 КК України.

Відповідно до положень ст. 174 КПК України, арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 06.08.2024 року підлягає скасуванню.

Долю речових доказів суд вирішує з урахуванням положень ст. 100 КПК України.

Відповідно до положень ст. 124 КПК України, процесуальні витрати у сумі 13 012 гривень 51 копійка за проведення судових експертиз, підлягають стягненню з ОСОБА_21 на користь держави.

Керуючись ст.ст. 369 -374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_13 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України на підставі якої призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Згідно зі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_13 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 років не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

У відповідності до ч.ч.1, 3 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Контроль над поведінкою ОСОБА_13 покласти на органи з питань пробації за місцем проживання обвинуваченого.

Позовні вимоги, заявлені ОСОБА_23 та ОСОБА_24 до ОСОБА_13 про стягнення матеріальної та моральної – залишити без задоволення.

Процесуальні витрати у сумі 13 012 гривень 51 копійка за проведення судових експертиз стягнути з ОСОБА_13 на користь держави.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 31.05.2019 року– скасувати;

Речові докази:

- автомобіль «Mercedes-Benz Vito 112 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 – повернути власнику або за її дорученням іншій особі.

- цифровий носій DVD-R диск з записом обставин ДТП з камер зовнішнього спостереження – зберігати у матеріалах кримінального провадження;

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Хаджибейський районний суд м. Одеси.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: ОСОБА_25