Постанова від 02 липня 2026 р. у справі №947/24335/26 — Київський районний суд м. Одеси

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 947/24335/26

Провадження № 3/947/2410/26

03.07.2026 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Іванчук В.М., розглянувши матеріали справи, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №681746 від 02.06.2026 року, –

ВСТАНОВИВ:

10.05.2026 року о 18 год. 08 хв. у м. Одесі по вул. Львівській, 20, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи учасником дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля Mazda 323, державний номерний знак НОМЕР_2 , після зіткнення залишив місце пригоди, до якої був причетний, чим порушив вимоги п.2.10(а) Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.122-4 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, у судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена завчасно та належним чином. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи, а також повідомлень про поважність причин неявки до суду не надходило.

Відповідно до ст.268 КУпАП суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, оскільки її право на участь у судовому розгляді було забезпечене належним повідомленням. Такий підхід узгоджується з положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою учасники провадження повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, самостійно цікавитися перебігом судового провадження та не допускати його безпідставного затягування.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №681746, матеріалами дорожньо-транспортної пригоди, письмовими поясненнями, схемою місця ДТП, рапортом працівника поліції та іншими матеріалами справи, які є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами у розумінні ст.251 КУпАП.

Відповідно до ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно зі ст.245 КУпАП завданням такого провадження є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування всіх обставин справи. Відповідно до ст.251, 252 та 280 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, сформованим на підставі їх повного та об`єктивного дослідження.

Пунктом 2.10(а) Правил дорожнього руху України передбачено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди. Цей обов`язок є імперативним та не залежить від суб`єктивної оцінки водієм ступеня своєї вини у виникненні ДТП. Його метою є забезпечення належного документування обставин пригоди, встановлення її учасників, характеру пошкоджень, а також реалізація прав інших учасників дорожнього руху.

Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП. Для наявності цього складу необхідним є встановлення факту причетності водія до ДТП та факту залишення ним місця пригоди всупереч обов`язку, визначеному п.2.10(а) Правил дорожнього руху України. Обидві зазначені обставини у цій справі підтверджуються дослідженими матеріалами.

Будь-яких доказів, які б свідчили про вимушений характер залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, спростовували викладені у протоколі обставини або ставили під сумнів належність і допустимість зібраних доказів, матеріали справи не містять. Підстав для закриття провадження у справі судом не встановлено.

Оцінюючи досліджені докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 є доведеною, а його дії правильно кваліфіковані за ст.122-4 КУпАП.

При призначенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь вини, обставини справи, особу правопорушника, вимоги ст.23 та ст.33 КУпАП і вважає, що накладення адміністративного стягнення у виді штрафу є необхідним та достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» із особи, на яку накладено адміністративне стягнення, підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.7, 23, 33, 40-1, 122-4, 245, 251, 252, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси Іванчук В. М.