Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №500/8678/18 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/8678/18

Провадження № 2/946/386/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Присакар О.Я.,

за участю: секретаря судового засідання – Воронової В.Є.,

представника позивача за первісним позовом – ОСОБА_1 ,

відповідача за первісним позовом – ОСОБА_2 ,

представника відповідача за первісним позовом – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ житлового будинку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, 28.01.2020 року ОСОБА_4 уточнила позовні вимоги (т.1., а.с. 129) про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди в обслуговуванні її власності і зведенні паркану згідно межі користування земельною ділянкою встановленої у 1971 році між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та зобов`язання ОСОБА_2 перебудувати до попереднього стану самовільно збільшену споруду літ. «Д», розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , повернувши її розміри у відповідність з п. 3 рішення виконкому від 16.06.1988 р. № 252, а саме: 2,6м. х 1,7м.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, на підставі договору дарування від 22.12.1998 р. є власником 1/3 частини житлового будинку з надвірними

спорудами, який знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2 . Власниками інших 2/3 часток даної нерухомості є відповідач. Попередні власники вказаного домоволодіння уклали мирову угоду, затверджену ухвалою

Народного суду міста Ізмаїл Одеської області від 18.01.1971 року, на підставі

якої в конкретне користування кожного було виділено по 1/3 частки будинку,

поділено земельну ділянку відповідно до схеми користування. Рішенням

Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.06.2004 р. за позивачем

також було визнано право користування земельною ділянкою з земель

загального користування, що розташована поруч і щодо якої спору немає. 30.08.1973 року ОСОБА_7 стала власницею частки ОСОБА_8 на

підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (отже вона володіла вже

2/3 частками будинку). 28.09.2001 р. вона уклала з ОСОБА_9 договір

довічного утримання, на підставі якого вони і стали власниками 2/3 часток. 04.11.1986 р. власником частки ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про

право на спадщину за законом став ОСОБА_10 , який 22.01.1988 року продав

її ОСОБА_11 , а останній 08.05.1992 р. подарував її ОСОБА_12

22.12.1998 р. ОСОБА_12 подарував цю частку позивачу. Позивач володіє часткою, яка згідно мирової угоди була виділена ОСОБА_6 , а відповідач – виділеними ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . На теперішній час ОСОБА_9 самовільно змінив порядок користування земельною ділянкою, перешкоджають позивачу користуватися нею, самовільно перебудував свій сарай літ. «Д», збільшивши його розміри з 2,6 на 1,7 м до 7 на 2,73 м, що позбавляє позивача можливості обслуговувати тильну частину будинку. Вона не може дістатися до задньої стіни будинку, де через незаконно здійснену перебудову стічні води підмивають фундамент, в будинку з`явилася пліснява, більш того Велєв самовільно знищив вимощення біля стіни, посадив там городину, активно її поливає, що призвело до просадки стіни будинку, появи тріщин в стіні та плісняви всередині будинку. Через ситуацію, що склалася, в 2014 році вона звернулася до суду з позовом до ОСОБА_13 та ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою (цивільна справа № 500/4132/14-ц). Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18.07.2016 р. її позов було задоволено. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 07.12.2017 р. рішення суду першої інстанції було скасовано. Скасовуючи рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення виходив з наявності вказаної мирової угоди, затвердженої Народним судом міста Ізмаїл від 18.01.1971 р. і в мотивувальній частині даного рішення зазначив: «Виходячи з того, що порядок користування земельною ділянкою, погоджено колишніми власниками відповідно до затвердженої ухвалою Народного суду м. Ізмаїл від 18.01.1971 року мирової угоди, підстави для зміни порядку користування земельної ділянки судова колегія не вбачає». Щоб здійснити обслуговування своєї власності та для усунення ушкоджень яких завдав ОСОБА_9 її гаражу літ. «Б», а саме відбив кут, в подальшому встановити паркан згідно встановленої в 1971 році межі користування (відповідно до наказу Мінрегіонбуду від 09.08.2012 р. № 404 для зведення паркану дозволи не потрібні) позивачу довелося найняти автовишку, проте відповідач, наражаючи життя робітника на небезпеку, активно йому заважав. Нещодавно відповідач своїми діями наразив життя та здоров`я позивача на небезпеку, заблокувавши трубу вихлопу угарних газів. З цього приводу вона зверталася до Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області, проте, як видно з листа від 07.08.2018 р. в діях ОСОБА_2 не знайшли ознак кримінального чи адміністративного правопорушення і рекомендували звернутися до суду у приватному порядку. Спірна споруда розташована впритул до її власності, хоча відповідно до п. 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», що діяв на момент самочинної перебудови, для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м., при цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно – технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28.01.2020 року (головуючий суддя Грубіян Л.І.) був прийнятий зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у реєстрації права власності на частки домоволодіння.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.10.2022 року ОСОБА_2 було залучено як правонаступника померлої ОСОБА_13 .

10.10.2024 року ОСОБА_2 уточнив зустрічні позовні вимоги, якими просив: провести поділ житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кут АДРЕСА_4 та перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_2 - 2/3 частки та ОСОБА_4 - 1/3 частки та земельної ділянки, виділивши ОСОБА_2 належні йому 2/3 частки будівель та споруд в окремий об`єкт нерухомості з присвоєнням окремої адреси та окремого реєстрового номеру та визначити порядок користування земельною ділянкою. Виділити в окремий об`єкт нерухомості належні ОСОБА_2 2/3 часток житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_3 кут АДРЕСА_4 що складається з приміщень житлового будинку літ. «А», що позначені в плані: №№ 1-житлова кімната площею 7.6 кв. м., 2 - житлова кімната площею 20.4 кв. м., 5 - коридор площею 1,0 кв. м., 6 - кухня площею 5,7 кв. м., 7 - санвузол площею 1.9 кв. м., 8 -коридор площею 8,4 кв. м., І - тамбур площею 4,2 кв. м загальною площею 49.2 кв. м.. у тому числі житлової 28 кв. м.: господарські будівлі та споруди: літня кухня літ. «В», веранда літ. «в», сарай літ. «Д», навіс літ. «д», № 1-огорожа, № 2 - трубопровід, № 3-огорожа, № 4-мостіння, № 5- ворота хвіртка, № 8-огоржа, розташовані на земельній ділянці орієнтованою площею площею 0,0265 га з виходом (виїздом) на АДРЕСА_3 . Визнати за ОСОБА_2 право власності на окремий об`єкт нерухомості - житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами по АДРЕСА_3 кут АДРЕСА_4 , який складається з приміщень житлового будинку літ. «А», що позначені в плані: №№ 1-житлова кімната площею 7,6 кв. м., 2 - житлова кімната площею 20,4 кв. м., 5 - коридор площею 1,0 кв. м., 6 - кухня площею 5,7 кв. м., 7 - санвузол площею 1,9 кв. м., 8 -коридор площею 8,4 кв. м., І - тамбур площею 4,2 кв. м загальною площею 49,2 кв. м., у тому числі житлової 28 кв. м.; господарські будівлі та споруди: літня кухня літ. «В», веранда літ. «в», сарай літ. «Д». навіс літ. «д», № 1-огорожа, № 2 - трубопровід, № 3-огорожа, № 4-мостіння, № 5- ворота хвіртка. № 8-огоржа, розташовані на земельній ділянці орієнтованою площею 0,0265 га з виходом (виїздом) на АДРЕСА_3 , межі якої графічно зображені та визначаються координатами їх поворотних точок, наведених у схемі поділу земельної ділянки, що додається до висновку експерта № 188 від 30.11.2023. Припинити право спільної часткової власності між ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кут АДРЕСА_4 .

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що спільно з відповідачкою вони є співвласниками житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить їм на праві спільної часткової власності. ОСОБА_4 належить 1/3 частини житлового будинку з надвірними спорудами, що підтверджується копією договору дарування від 22.12.1998 року. ОСОБА_2 є власником 2/3 частки зазначеного житлового будинку, що підтверджується рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду від 13.09.2022 року у справі № 946/1198/22. Між попередніми співвласниками зазначеного житлового будинку існував встановлений порядок користування житловим будинком та земельною ділянкою, що підтверджується ухвалою Народного суду м. Ізмаїла від 18 січня 1971 року про затвердження Мирової угоди. Затверджений судом порядок користування житловим будинком та земельною ділянкою існує до теперішнього часу. Отже, між співвласниками житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 встановлений фактичний порядок володіння та користування житловим будинком та земельною ділянкою: у кожного співвласника всі приміщення ізольовані, існують окремі виходи/виїзди на вулицю. Належні ОСОБА_2 2/3 частини житлового будинку забезпечені самостійними комунікаціями водопостачання, електропостачання, опалення, самостійним виходом на земельну ділянку, перебуває лише у його володінні та користуванні функціонально не пов`язана з належними іншому співвласнику будівлями і може розглядатись як окремий об`єкт нерухомого майна. Щодо розміру земельної ділянки, яка може бути закріплена за окремими об`єктами нерухомості отриманими в результаті поділу, ОСОБА_2 вважає необхідним брати до уваги фактично встановлений порядок користування земельною ділянкою відповідно до ухвали Народного суду м. Ізмаїла від 18 січня 1971 року у справі № 2-21/1971р. Зважаючи на те, що ОСОБА_4 не здійснює жодних дій щодо узаконювання самовільно збудованих будівель та споруд, спільна часткова власність домоволодіння, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , чим перешкоджає йому в вільному здійсненні права власності, позбавляє його можливості зареєструвати право власності на належні йому 2/3 частки житлового будинку, не надає можливості оформити право користування земельною ділянкою. Неможливість зареєструвати право власності перешкоджає йому у вільному розпорядженні своїм майном. Зазначені обставини стали підставою звернення до суду з позовом про вирішення питання щодо можливість поділу житлового будинку та виділення його частки в окремий об`єкт нерухомості з присвоєнням окремої адреси та окремого реєстраційного номеру житловому будинку. Висновком судового експерта Гончар Н.В. від 30.11.2023 року № 188 будівельно- технічної та земельно-технічної експертизи встановлено, що існує технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва розділити об`єкт нерухомого майна, що є у фактичному ОСОБА_2 , відокремленому користуванні (2/3 частки) та ОСОБА_4 (1/3 частки), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 кут АДРЕСА_4 з виділом в окремий об`єкт нерухомості кожної частки: 2/3 та 1/3.

В судовому засіданні представник ОСОБА_4 підтримав первісний позов з мотивів викладених в позовній заяві та заперечував проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_2 самовільно перебудував сарай.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник заперечували проти задоволенні первісного позову, оскільки ОСОБА_4 здійснила самовільне будівництво, сарай літ. «Д» він не перебудовував та не чинить перешкод в обслуговуванні власності ОСОБА_4 . Також ОСОБА_2 та його представник підтримали зустрічний позов з мотивів викладених у зустрічній позовній заяві.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 пояснив, що ОСОБА_4 здійснила самовільні прибудови. ОСОБА_2 накрив кришу сараю шифером, щоб не стікала вода.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2018 року справу передано судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Жигуліна С.М.

Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Жигуліна С.М. від 21 січня 2019 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_15 , ОСОБА_16 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 червня 2019 року задоволено заяву відповідача ОСОБА_15 про відвід головуючому Жигуліну С.М. по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_15 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Справу повернуто для призначення іншого головуючому у порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2019 року справу передано судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Грубіян Л.І.

Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Грубіян Л.І. від 12 червня 2019 року прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_15 , ОСОБА_16 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Грубіян Л.І. від 28 січня 2020 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_15 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у реєстрації права власності на часті домоволодіння та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_15 , ОСОБА_16 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2021 року справу передано судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Присакар О.Я.

Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Присакар О.Я. від 13 жовтня 2021 року прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_15 , ОСОБА_16 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_15 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у реєстрації права власності на часті домоволодіння. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 жовтня 2022 року залучено ОСОБА_2 як правонаступника відповідача за первісним позовом ОСОБА_13 у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_13 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у реєстрації права власності на домоволодіння

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 квітня 2023 року призначено по справі судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизи. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 грудня 2023 року поновлено провадження по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у реєстрації права власності на домоволодіння.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача від 03.03.2025 року про призначення додаткової судової будівельно- технічної експертизи та судової земельно-технічної експертизи по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_15 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_15 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у реєстрації права власності на домоволодіння.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 квітня 2025 року було закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

Вислухавши представника позивача за первісним позовом, відповідача за первісним позовом та його представника, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України – кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України – здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України – кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що 18 січня 1971 року Народним судом м. Ізмаїла Одеської області затверджено мирову угоду між ОСОБА_8 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , визнавши за кожним з них право власності по 1/3 частині будинку, розташованого в АДРЕСА_5 (т.1.,а.с. 12). Розподіл відповідає ескізу розділу, складеного МБТІ.

Виділено в користування:

- ОСОБА_8 1/3 частину вказаного будинку, який складається з кімнати АДРЕСА_6 , площею 9,2 кв.м.;

- ОСОБА_18 1/3 частину вказаного будинку, який складається з кімнати АДРЕСА_7 , площею 4,2 кв.м.;

- ОСОБА_17 1/3 частину вказаного будинку, який складається з кімнати АДРЕСА_8 , площею 7,10 кв.м. і кухні № 5, площею 6,10 кв.м.

Земельну ділянку розділено по 1/3 частині. Сарай виділено ОСОБА_17 . Закладка дверей і кухні в приміщенні № 6 за рахунок ОСОБА_17

21.12.1970 року представниками МБТІ було складено схему розподілу домобудов та земельної ділянки домобудов АДРЕСА_9 між співвласниками (т.1., а.с. 16).

Рішенням виконкому Ізмаїльської міської ради народних депутатів від 16.06.1988 року № 252 було дозволено ОСОБА_18 , яка проживає по АДРЕСА_3 оформити раніше побудований сарай розміром 2,6 х 1, 7 м.; сарай 2,5 х 2,6 м (т.1., а.с. 33).

За договором дарування від 22 грудня 1998 року ОСОБА_19 прийняла в дар від ОСОБА_12 1/3 частину житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований в АДРЕСА_10 . Дана частка будинку належала ОСОБА_12 на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори 08.05.1992 року, реєстровий номер № 4/2582 та зареєстрований в Ізмаїльському МБТІ за № 55-24 (т.1., а.с. 8).

За договором довічного утримання від 28.09.2001 року ОСОБА_18 передала у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_13 2/3 частки житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_10 . Дані частки будинку належали відчужувачу на підставі свідоцтва про право на спадщину та на підставі рішення Народного суду м.Ізмаїла Одеської області від 18.01.1971 року (т.1., а.с.9).

Таким чином, за даними договорами, будинок за адресою АДРЕСА_10 належить новим власникам: ОСОБА_4 , яка має право власності на 1/3 частину та ОСОБА_2 і ОСОБА_13 , яким належали 2/3 частини будинку.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13.09.2022 року за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_13 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 було визнано право власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (т.1., а.с. 225).

Згідно зі статтею 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Відповідно до пунктів «г», «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

Згідно з частинами першою-другою статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, за яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Відповідно до статті 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина друга, пункту «б» частини третьої статті 152 ЗК України).

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості належить особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 ЦК України). Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.

У постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 (провадження № К/9901/5732/19) та від 10 квітня 2020 року у справі № 344/4319/16-а (провадження № К/9901/18858/18) зроблено висновки про те, що порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва. За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі істотного відхилення від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, та істотного порушення будівельних норм і правил.

Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проєкту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

При цьому, позивачем не було надано належних та допустимих доказів, що ОСОБА_2 чинити позивачу перешкоди в обслуговуванні її власності і зведенні паркану згідно межі користування земельною ділянкою встановленої у 1971 році між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

На підтвердження збільшення ОСОБА_2 розмірів споруди літ. «Д», розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , позивач надав акт обстеження від 12.09.2017 року складений ФОП ОСОБА_20 (т.1., а.с. 34).

При цьому суд зазначає, що позивачем не було надано доказів на підставі чого ФОП ОСОБА_20 проводила візуальне обстеження домобудування розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , чи був сповіщений відповідач про проведення такого огляду, враховуючи, що візуальний огляд домобудування був проведений у вересні 2017 року, а з даним позовом ОСОБА_4 звернулась до суду – 10.12.2018 року.

З технічного паспорту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , складеного 24.12.2018 року КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» вбачається, що сарай літ. «Д» не є самовільною будівлею, при цьому самовільними будівлями є: веранда літ «а-3», житлова мансарда «літ. а-4», навіс літ. «а-5» (т.1., а.с. 95), аналогічна інформація зазначена в технічному паспорті від 25.09.2020 року, складеного ФОП ОСОБА_21 (т.1., а.с. 231).

Згідно висновку експерта № 188 від 30.11.2023 будівельно – технічної та земельно – технічної експертизи, відповідаючи на перше питання експерт зазначив, що сарай літ. «Д» площею забудови 6,9 кв.м з навісом літ. «д» площею забудови 12,0 кв. м. Будівля сараю літ. «Д» вказана в договорі довічного утримання від 28.09.2021 року. Враховуючи п.6 Постанови від 07.06.2017 року № 406 «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію: «Зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, альтанок, наметів, накриття…», влаштування навісу літ. «д» не потребує дозвільних документів.

Таким чином, експертом не було встановлено, що сарай літ. «Д» є самовільною будівлею.

Також, на підтвердження збільшення ОСОБА_2 розмірів споруди літ. «Д», розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , позивач надав фотографію (т.1., а.с. 46), з якої не вбачається, що на фото зображена саме споруда літ. «Д», не вбачається де зроблена ця фотографія та коли саме.

Суд вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження істотних порушень ОСОБА_2 будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, крім цього позивач не довів, що ОСОБА_2 чинить позивачу перешкоди в обслуговуванні її власності і зведенні паркану згідно межі користування земельною ділянкою встановленої у 1971 році між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Таким чином, в зв`язку з недоведеністюпозовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди в обслуговуванні її власності і зведенні паркану згідно межі користування земельною ділянкою встановленої у 1971 році між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та зобов`язання ОСОБА_2 перебудувати до попереднього стану самовільно збільшену споруду літ. «Д», розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , повернувши її розміри у відповідність з п. 3 рішення виконкому від 16.06.1988 р. № 252, а саме: 2,6м. х 1,7м.

Стосовно зустрічних позовних вимог суд зазначає наступне.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (частини перша, друга статті 319 ЦК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (частини перша-третя статті 358 ЦК України).

У статті 368 ЦК України визначено, що майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється (частина перша та друга статті 367 ЦК України).

Землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови (частина друга статті 415 ЦК України).

Судом встановлено, що згідно висновку експерта № 188 від 30.11.2023 будівельно – технічної та земельно – технічної експертизи, експерт Гончар Н.В. зробила наступні висновки:

1. Існує технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва розділити об`єкт нерухомого майна, що є у фактичному відокремленому користуванні ОСОБА_2 (2/3 частки) та ОСОБА_4 (1/3 частки), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 кут АДРЕСА_4 з виділом в окремий об`єкт нерухомості кожної частки: 2/3 та 1/3, в зв`язку з тим, що кожна із фактично відокремлених частин:

-має окремий вхід на відокремлену земельну ділянку;

-має окремий вхід в відокремлену частину житлового будинку літ. «А» з фактично відокремленої земельної ділянки;

-може самостійно функціонувати (має житлові та підсобні приміщення згідно нормативних вимог);

-виділення даної частки в окремий об`єкт нерухомості відповідає вимогам ДБН;

-підключена до самостійних інженерних мереж (електропостачання, водопостачання, водовідведення, газопостачання);

-частини житлового будинку та надвірних будівель і споруд, що пропонується до виділу, знаходяться в доброму технічному стані.

Примітка: наявність самостійних інженерних мереж, відповідність нормам

ДБН та доброго технічного стану 1/3 частини житлового будинку з

надвірними будівлями, які знаходяться в користуванні ОСОБА_4 , носить

ймовірних характер, в зв`язку з ненаданням доступу до огляду даної частки.

2/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, які на праві власності належать ОСОБА_2 та належали ОСОБА_13 , які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 складаються з наступних будівель та споруд:

-частини житлового будинку літ. «А», яка складається з наступних

приміщень:

1- житлової кімнати, площею 7,6 кв. м.;

2- житлової кімнати, площею 20,4 кв. м ;

5- коридору, площею 1,0 кв. м;

6- кухні, площею 5,7 кв. м;

7- санвузлу, площею 1,9 кв. м;

8- коридору, площею 8,4 кв. м;

I- тамбуру, площею 4,2 кв.м.

ВСЬОГО: загальна площа - 49,2 кв.м, в тому числі - житлова площа - 28 кв. м. надвірні будівлі та споруди:

- літня кухня літ. «В», площею забудови 24,1 кв. м з верандою літ. «в», площею забудови 8,8 м .

- сарай літ. Д, площею забудови 6,9 кв. м з навісом літ. «д», площею забудови 12,0 кв.м. 1/3 частина житлового будинку та надвірних будівель і споруд, що

розташовані за адресою:

АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_4 , можливий лише тих

приміщень житлового будинку та надвірних будівель, які вказані в договорі

дарування від 22.02.1998 року, а саме: із літ. А, А1 - приміщення № 3, 4, 5 - житлові, №10 - комора, №11,12,13-коридори, літ. Б, житловою площею 29,8 кв.м.

частини житлового будинку літ. «А», яка складалася з наступних приміщень:

3- житлова кімната, площею 16,6 кв. м;

4- житлова кімната, площею 7,1 кв. м;

5- житлова кімната, площею 6,1 кв. м;

10 - комора, площею 8,7 кв. м;

11- коридор, площею 5,8 кв. м;

12- коридор, площею 2,1 кв. м;

Всього: загальна площа – 49, 3 кв.м.

Із надвірних будівель - гараж літ. «Б», площею забудови 22,4 кв.м.

2. Враховуючи незмінність лінії поділу, яка зафіксована в Ухвалі Народного суду м. Ізмаїла Одеської області від 18.01.1971 року та схемі поділу (рис. 1 висновку), а також існуючий порядок користування та не можливість зміни лінії поділу без порушення мирової угоди 1970 року, існує технічна можливість відповідно до вимог нормативно- правових актів визначити порядок користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 кут АДРЕСА_4 згідно фактично встановленого порядку її користування відповідно до ухвали Народного суду м. Ізмаїл від 18.01.1971 року у справі №2-21/1971.

Враховуючи невідповідність площ фактично відокремлених земельних ділянок, які знаходяться в користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 часткам співвласників: 2/3 частки належних ОСОБА_2 та 1/3 частки належних ОСОБА_4 , а саме:

фактична площа земельної ділянки, яка знаходиться в фактичному користуванні ОСОБА_4 становить 0,0118 га. Згідно схеми поділу площа становила 0,127 га. (рис. 1 висновку),

фактична площа земельної ділянки, яка знаходиться в фактичному користуванні ОСОБА_2 складає 0,0265 га. Згідно схеми поділу, площа складала 0,0255 (127 кв.м. + 128 кв.м.),

можливе збереження фактичного порядку користування з можливою компенсацією вартості 10 кв.м. земельної ділянки.

Таким чином, оскільки існує технічна можливість, відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, поділити об`єкт нерухомого майна, що є у фактичному відокремленому користуванні ОСОБА_2 (2/3 частки), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 кут АДРЕСА_4 , суд вважає за необхідне частково задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 та провести поділ житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , кут АДРЕСА_4 , який перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_2 – 2/3 частки та ОСОБА_4 - 1/3 частки, виділивши ОСОБА_2 , належні йому 2/3 частки будівель та споруд в окремий об`єкт нерухомості; виділити в окремий об`єкт нерухомості, належні ОСОБА_2 2/3 часток житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 кут АДРЕСА_4 , що складається з приміщень житлового будинку літ. «А», що позначені в плані: №№ 1 - житлова кімната площею 7,6 кв.м., 2 - житлова кімната площею 20,4 кв.м., 5 - коридор площею 1,0 кв.м., 6 – кухня площею 5,7 кв.м., 7 - санвузол площею 1,9 кв.м., 8 - коридор площею 8,4 кв.м., І – тамбур площею 4,2 кв.м., загальною площею 49,2 кв.м., у тому числі житлової 28 кв.м.; господарські будівлі та споруди: літня кухня літ. «В», площею забудови 24,1 кв.м, веранда літ. «в», площею забудови 8,8 кв.м., сарай літ. «Д», площею забудови 6, 9 кв.м., навіс літ. «д», площею забудови 12,0 кв.м., розташовані на земельній ділянці, орієнтованою площею 0,0265 га, з виходом (виїздом) на АДРЕСА_3 ; визнати за ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) право власності на окремий об`єкт нерухомості - житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , кут АДРЕСА_4 , який складається з приміщень житлового будинку літ. «А», що позначені в плані: №№ 1 - житлова кімната площею 7,6 кв.м., 2 - житлова кімната площею 20,4 кв.м., 5 - коридор площею 1,0 кв.м., 6 – кухня площею 5,7 кв.м., 7 - санвузол площею 1,9 кв.м., 8 - коридор площею 8,4 кв.м., І – тамбур площею 4,2 кв.м., загальною площею 49,2 кв м., у тому числі житлової 28 кв.м.; господарські будівлі та споруди: літня кухня літ. «В», площею забудови 24,1 кв.м, веранда літ. «в», площею забудови 8,8 кв.м., сарай літ. «Д», площею забудови 6, 9 кв.м., навіс літ. «д», площею забудови 12,0 кв.м., розташовані на земельній ділянці, орієнтованою площею 0,0265 га, з виходом (виїздом) на АДРЕСА_3 , межі якої графічно зображені та визначаються координатами їх поворотних точок, наведених у схемі поділу земельної ділянки, що додається до висновку експерта № 188 від 30.11.2023 року (Каталог координат поворотних точок зовнішніх меж земельної ділянки № 2 площею 0, 0265 га); припинити право спільної часткової власності між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 кут АДРЕСА_4 .

У відповідності до Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141(в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 червня 2018 р. № 484) до компетенції суду не відноситься присвоєння окремого реєстрового номеру та привласнення окремої адреси виділеним об`єктам нерухомості, за таких обставин зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про присвоєння окремого реєстрового номеру та привласнення окремої адреси поділеній частці не підлягають задоволенню.

Оскільки згідно висновку експерта № 188 від 30.11.2023 будівельно – технічної та земельно – технічної експертизи 2/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, які на праві власності належать ОСОБА_2 та належали ОСОБА_13 , які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 не містятьспоруди: № 1-огорожа, № 2 - трубопровід, № 3-огорожа, № 4-мостіння, № 5- ворота хвіртка, № 8-огоржа, тому суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 в частині виділення та визнання права власності на споруди: № 1-огорожа, № 2 - трубопровід, № 3-огорожа, № 4-мостіння, № 5- ворота хвіртка, № 8-огоржа.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У постанові Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13, зазначено, що «об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти не є об`єктами права власності (ч. 2 ст. 376 ЦК України), а тому не можуть бути предметом поділу (виділу) згідно із нормами ст. ст. 364, 367 ЦК України».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2021 року у справі № 295/451/16-ц, вказано:«установивши, що до складу домоволодіння, з якого позивачка просить виділити в натурі належну їй частку, входять самочинно збудовані та не зареєстровані в установленому порядку об`єкти нерухомого майна, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо виділу зі спільної часткової власності частки в житловому будинку та, як наслідок, припинення права спільної часткової власності позивачки на цей будинок.

Ураховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 цього Кодексу не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту. Отже, самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15.

Відповідно до висновку експерта № 188 від 30.11.2023 будівельно – технічної та земельно– технічної експертизи, відповідаючи на перше питання експерт зазначив, що згідно договору дарування від 22.02.1998 року, ОСОБА_4 на праві власності належить: 1/3 частину житлового будинку з надвірними спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_5 кут 28 червня 41/122 та складається з літ. А, А1 - приміщення №3, 4, 5 - житлові, №10 - комора, № НОМЕР_2 , 12, 13 - коридори, літ. Б, житловою площею 29,8 кв.м.

Згідно даних, вказаних в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 24.12.2018 року: веранда літ. «a3», житлова мансарда літ. «а4», навіс літ. «а5» є самочинно збудованими. Враховуючи дані, які вказані в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 24.12.2018 року, в фактичному користуванні ОСОБА_4 знаходиться фактично перебудована частина житлового будинку, із зміною як внутрішніх приміщень, так і зміна зовнішніх габаритів шляхом прибудов та надбудов.

Згідно п. 1.9.3 Звіту про науково-дослідну роботу «Розробка методичних рекомендацій по організації і проведенню судових будівельно-технічних експертиз по цивільним справах» «...самовільно споруджені в домоволодінні будови не досліджуються, і при розробці варіантів поділу не враховуються».

Таким чином, суд вважає доведеним факт, що веранда літ. «a3», житлова мансарда літ. «а4», навіс літ. «а5», які знаходяться в фактичному користуванні ОСОБА_4 , є самочинно збудованими.

Оскільки, факт наявності самовільних будівель встановлений належними письмовими доказами, суд не приймає до уваги пояснення свідка ОСОБА_14 .

Таким чином, оскільки об`єкт нерухомого майна належний ОСОБА_4 , до складу якого входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти, не є об`єктами права власності (стаття 376 ЦК України), то до їх узаконення вони не можуть бути предметом поділу (виділу) згідно із нормами статей 364, 367 ЦК України», тому суд позбавлений можливості зазначити будівлі та споруди, які залишаються у власності ОСОБА_4 в результаті поділу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , кут АДРЕСА_4 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 82, 223, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 316, 328, 346, 356, 364, 365 ЦК України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди в обслуговуванні її власності і зведенні паркану згідно межі користування земельною ділянкою встановленої у 1971 році між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та зобов`язання ОСОБА_2 перебудувати до попереднього стану самовільно збільшену споруду літ. «Д», розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , повернувши її розміри у відповідність з п. 3 рішення виконкому від 16.06.1988 р. № 252, а саме: 2,6м. х 1,7м. – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) про поділ житлового будинку – задовольнити частково.

Провести поділ житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , кут АДРЕСА_4 , який перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_2 – 2/3 частки та ОСОБА_4 - 1/3 частки, виділивши ОСОБА_2 , належні йому 2/3 частки будівель та споруд в окремий об`єкт нерухомості.

Виділити в окремий об`єкт нерухомості, належні ОСОБА_2 2/3 часток житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 кут АДРЕСА_4 , що складається з приміщень житлового будинку літ. «А», що позначені в плані: №№ 1 - житлова кімната площею 7,6 кв.м., 2 - житлова кімната площею 20,4 кв.м., 5 - коридор площею 1,0 кв.м., 6 – кухня площею 5,7 кв.м., 7 - санвузол площею 1,9 кв.м., 8 - коридор площею 8,4 кв.м., І – тамбур площею 4,2 кв.м., загальною площею 49,2 кв.м., у тому числі житлової 28 кв.м.; господарські будівлі та споруди: літня кухня літ. «В», площею забудови 24,1 кв.м, веранда літ. «в», площею забудови 8,8 кв.м., сарай літ. «Д», площею забудови 6, 9 кв.м., навіс літ. «д», площею забудови 12,0 кв.м., розташовані на земельній ділянці, орієнтованою площею 0,0265 га, з виходом (виїздом) на АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) право власності на окремий об`єкт нерухомості - житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , кут АДРЕСА_4 , який складається з приміщень житлового будинку літ. «А», що позначені в плані: №№ 1 - житлова кімната площею 7,6 кв.м., 2 - житлова кімната площею 20,4 кв.м., 5 - коридор площею 1,0 кв.м., 6 – кухня площею 5,7 кв.м., 7 - санвузол площею 1,9 кв.м., 8 - коридор площею 8,4 кв.м., І – тамбур площею 4,2 кв.м., загальною площею 49,2 кв м., у тому числі житлової 28 кв.м.; господарські будівлі та споруди: літня кухня літ. «В», площею забудови 24,1 кв.м, веранда літ. «в», площею забудови 8,8 кв.м., сарай літ. «Д», площею забудови 6, 9 кв.м., навіс літ. «д», площею забудови 12,0 кв.м., розташовані на земельній ділянці, орієнтованою площею 0,0265 га, з виходом (виїздом) на АДРЕСА_3 , межі якої графічно зображені та визначаються координатами їх поворотних точок, наведених у схемі поділу земельної ділянки, що додається до висновку експерта № 188 від 30.11.2023 року (Каталог координат поворотних точок зовнішніх меж земельної ділянки № 2 площею 0, 0265 га).

Припинити право спільної часткової власності між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 кут АДРЕСА_4 .

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 02.07.2026 року.

Суддя: О.Я.Присакар