Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №213/522/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6784/26 Справа № 213/522/26 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 213/522/26

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Остапенко В.О.,

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.,

секретар судового засідання Дяченко Д.П.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ніколенко Максим Євгенович, на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2026 року, яке ухвалене суддею Поповим В.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст рішення складено 27 березня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні. Відповідач допомогу в добровільному порядку на її утримання не надає.

На підставі наведеного, позивач просила суд стягнути з відповідача аліменти на своє утримання у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача до досягнення сином трирічного віку.

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2026 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ніколенко М.Є., не погоджується з рішенням суду першої інстанції, тому просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що відсутність доходів відповідача звільняє його від обов`язку по утриманню дружини шляхом стягнення аліментів, враховуючи те, що відповідач є здоровою працездатною людиною, а відсутність офіційного працевлаштування не може слугувати підставою для звільнення останнього від сплати аліментів.

Зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки письмовим доказам позивача, крім того рішення складено з порушенням вимог ст. 265 ЦПК України.

Від ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Лісін В.М., надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідно до якого відповідач просить відмовити у долучені та дослідженні нових доказів, доданих до апеляційної скарги, які не досліджувались у суді першої інстанції, та апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, сторони з 27 грудня 2024 року перебувають у шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Дитина проживає разом з матір`ю, яка не працює, здійснює догляд за сином, потребує матеріальної допомоги.

З вересня по грудень 2025 включно року позивач отримала державну допомогу у загальній сумі 32 000 грн.

09 лютого 2026 року Інгулецьким районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 213/521/26 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті заробітку (доходу).

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 06 березня 2026 року з липня по жовтень 2025 року відповідач отримував заробітну плату від ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ», з липня по грудень 2025 року – стипендію. Дані про дохід відповідача у січні 2026 року відсутні.

Відсутність у відповідача заробітку з листопада 2025 року підтверджується також довідкою форми ОК-5.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції прийшов до висновку, що право дружини, з якою проживає дитина, на аліменти від чоловіка – батька дитини не є абсолютним, а супроводжується наявністю обов`язкової умови – можливості батька дитини надавати таку допомогу, разом з тим, відповідач із січня 2026 року не отримує доходу, що позивачем та її представником не спростовано.

Проте колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з такими висновками, з огляду на наступне.

За приписами ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

Частини друга, четверта, шоста статті 84 СК України передбачають, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Право на аліменти у дружини (чоловіка) виникає як у період шлюбу, так і після його розірвання, а також якщо шлюб не був офіційно зареєстрований.

Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Сімейного законодавства України передбачає право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.

Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що у дружини виникає право на отримання аліментів за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: проживання разом із їх спільною дитиною, яка не досягла трьох років, та наявність у чоловіка достатніх коштів на надання матеріальної допомоги (аліментів).

Згідно із статтею 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17 липня 1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Відповідно до статті 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного до досягнення дитиною трирічного віку.

Згідно із частинами першою, другою статті 76 цього Кодексу розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №712/4702/19 право на аліменти у дружини-матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині-матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред`явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 є працездатною особою, не має обмежень щодо виконання роботи за станом здоров`я, а відтак має можливість надавати матеріальну допомогу дружині до досягнення дитиною трьох років.

Згідно ч. 1 ст. 79 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Згідно ч. 1 ст. 80 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Визначаючи розмір аліментів, колегія суддів враховує потреби позивачки та те, що їхня спільна з відповідачем дитина проживає разом з матір`ю, остання не працює, оскільки доглядає за дитиною, що не досягла трирічного віку, у зв`язку з чим не має доходів достатніх для самостійного утримання.

Однак, як встановлено, судовим наказом Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 213/521/26 з відповідача стягуються аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини його доходу.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на її утримання у розмірі 1/8 частки його заробітку (доходу), відповідатиме вимогам законності та справедливості, забезпечуватиме баланс інтересів сторін.

Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пункту 1, частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, в тому числі, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

З урахуванням наведеного, рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2026 року необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволенні позовних вимог.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно д о частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» задоволено частково, то на підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь держави 3 028 грн судових витрат, що складаються із судового збору за подання позову (3028 х 0,4 = 1211,20) та судового збору за подання апеляційної скарги (1211,20 х 150% = 1816,80 грн).

Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ніколенко Максим Євгенович, задовольнити частково.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частки заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з 05 лютого 2026 року до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави 3 028 грн судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повне судове рішення складено 02 липня 2026 року.

Головуючий

Судді