Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №595/1164/23 — Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/1164/23

Провадження № 2/595/457/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026

Бучацький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Содомори Р.О.,

при секретарі Присташ П.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бучач цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» пред`явив до суду позов до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 293233328 в розмірі 47679,75 гривень, з яких: 11250 гривень - заборгованість за основною сумою боргу; 36429,75 гривень сума заборгованості за відсотками, та за Договором позики № 3645105274/726174 в розмірі 16000 грн., з яких: 4000 гривень - заборгованість за основною сумою боргу; 12000 гривень сума заборгованості за відсотками, всього заборгованість за договорами становить 63679,75 гривень.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що 28 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 293233328. Відповідно до Реєстру боржників № 158 від 02.11.2021 до Договору факторингу №28/1118- 01 укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 293233328. 20 жовтня 2022 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», укладено Договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 47 679,75 грн., з яких: 11250 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 36 429,75 грн. - сума заборгованості за відсотками. Крім того, 02 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3645105274/726174. 19 квітня 2022 року між ТОВ «КУ «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу №19042022-Є, у відповідності до умов якого ТОВ «КУ «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «КУ «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 19.04.2022 до Договору факторингу №19042022-Є від 19.04.2022 , ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 16 000 грн., з яких: 4 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 000 грн. - сума заборгованості за відсотками. З цих підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 19 травня 2026 року заочне рішення від 25 вересня 2023 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасовано та розгляд справи призначено проводити в порядку загального позовного провадження.

01 червня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач категорично заперечує, що укладав вищевказані кредитні договори та отримував кредитні кошти. Зазначає, що належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Однак матеріали справи, не містять належних виписок за рахунком відповідача, отримання ним коштів за умовами вказаних вище кредитних договорів. Більше того, позивач, який є фінансовою установою (первісним кредитором) та в якого, відповідно, повинні зберігатися первинні документи щодо видачі кредитних коштів (меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні інструкції, касові документи) із зазначенням обов`язкових реквізитів платника та отримувача, однак вказані докази стороною позивача не долучено. Аналогічна правова позиція висвітлена, зокрема, і в постанові Тернопільського апеляційного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 607/8086/25, провадження № 22-ц/817/166/26 . З доказів, які надані позивачем, не має можливості встановити наявність чи відсутність заборгованості у відповідача за кредитними зобов`язаннями, а також встановити розмір заборгованості відповідача перед позивачем. Надані позивачем розрахунки заборгованості не є доказами у справі. Також, не є доказами на підтвердження заборгованості й витяги з реєстру прав вимоги до Договорів факторингу, оскільки такі не підтверджують здійснення фінансових операцій та не є первинними документами, що підтверджують розмір заборгованості. Таким чином, позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування у позичальника заборгованості за договорами, факту виплати йому грошових коштів за кредитними договорами, зокрема, первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» про зарахування коштів на рахунок відповідача. Разом з тим, у матеріалах цивільної справи відсутній Договір факторингу № 28/1118-01, укладений між первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», та реєстр боржників № 158 від 02.11.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01, згідно з якими до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 293233328, на які в обґрунтуванні позовної заяви посилається сторона позивача. Водночас, до матеріалів справи позивачем не долучено доказів про те, що відповідним фактором, згідно укладених договорів факторингу за якими передавалися права вимоги до відповідача за кредитними договорами № 293233328 та договором позики № 3645105274/726174 було здійснення перерахування грошових коштів на рахунок клієнта. Окрім того, наявні у матеріалах справи витяги з Реєстру прав вимоги № 1 до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 та з Реєстру боржників до Договору факторингу № 19042022-Є від 19.04.2022 сформовані одноособово 14.06.2023 представником ТОВ «ФК «ЄАПБ» і не містить підпису і печатки іншої сторони договорів факторингу (клієнта), відтак, є неналежними доказами на підтвердження переходу прав вимоги до відповідача за кредитними договорами, які є предметом розгляду у даній справі. Вказані обставини свідчать про недоведеність позивачем факту набуття прав вимоги згідно зазначеними ним договорів факторингу до відповідача за відповідними кредитними договорами у цілому та за відповідними реєстрами прав вимоги зокрема. Платіжні документи банківської установи, які б засвідчували факт безготівкового перерахування грошових коштів, суду не надані. На підставі наведеного просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

03 червня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої ТОВ «ФК «ЄАПБ» вважає відзив безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договір в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав позичальнику за допомогою засобів зв`язку, на зазначений ним номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду , який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору. Зазначає, що в обґрунтування доводів заперечення на позовну заяву відповідач посилається на те, що ТОВ «ФК«ЄАПБ» не додано первинних бухгалтерських документів як доказів отримання відповідачем кредитних коштів за відповідними договорами, однак вказані доводи є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне. Предметом спору є захист порушеного права ТОВ «ФК «ЄАПБ», яке полягає у невиконанні договірних зобов`язань відповідача за відповідними договорами шляхом стягнення заборгованості за ними. Тобто в даному випадку не є предметом спору, саме визнання відповідного договору недійсним чи розірвання відповідного договору на підставі істотного порушення його умов. Окрім цього, зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 638 та ч.1 ст.640 ЦПК України та правової позиції Верховного Суду України по справі №6-63цс12 кредитний договір є укладеним не з моменту передачі грошей, а з моменту досягнення сторонами в письмовій формі згод з усіх істотних умов такого договору. Тобто, посилання відповідача на те, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надано суду доказів отримання ним кредитних коштів від первісного кредитора є помилковими та безпідставними, оскільки факти їх надання підтверджуються, власне, наявними у матеріалах справи кредитним договором, який є дійсним в силу приписів ст. 204 ЦК України про правомірність правочинів. При цьому вимог щодо визнання зазначеного правочину недійсними чи встановлення факту його неукладеності до суду заявлено не було. Зазначений правочин підтверджує факт наявності відповідних правовідносин, їх зміст та погоджені сторонами обставини щодо передання в позику чи кредит відповідачу коштів у погодженому розмірі. Зазначає, що відповідач не позбавлений можливості надати докази, які підтверджують або спростовують отримання ОСОБА_1 кредитних коштів. На підтвердження заявлених позовних вимог, ТОВ «ФК «ЄАПБ» надано копії відповідних договорів, договорів факторингу із відповідними додатками та розрахунки заборгованості за договорами, які відповідач належними доказами не спростував. Посилається на те, що позивачем надано підтвердження перерахування коштів, зокрема інформаційну довідку про перерахування кредитних коштів через платіжну систему. Доказів протилежного, зокрема того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, відповідач суду не надав. Зазначена заборгованість, як і отримання відповідачем кредитних коштів підтверджуються з огляду на наявні докази в матеріалах справи, зокрема розрахунками заборгованості та детальними розрахунками заборгованості від первісних кредиторів, підтвердженням надання коштів (інформаційними довідками, квитанцією) та відповідними копіями вказаних договорів в яких відображаються всі істотні умови такого виду договору та договорами факторингу з відповідними додатками. Таким чином, відповідачем у справі не спростовано обставин отримання та використання ним кредитних коштів та розміру заборгованості, зазначених в наданих позивачем розрахунках, які узгоджується зі змістом договорів, а отже, є належними доказами наявності заборгованості за кредитом. З метою надання вичерпної інформації по справі, позивач просить долучити до матеріалів справи: копію договору факторингу №20102022 від 20.10.2022; копію витягу (Виксерокопіювання) з реєстру боржників до договору факторингу №20102022 від 20.10.2022; копію платіжної інструкція до договору факторингу №20102022 від 20.10.2022; копію договору факторингу №19042022-Є від 19.04.2022; копію витягу (Виксерокопіювання) з реєстру боржників до договору факторингу №19042022-Є від 19.04.2022; копію платіжної інструкція до договору факторингу №19042022-Є від 19.04.2022. Враховуючи те, що Реєстр боржників містить інформацію щодо великої кількості боржників, що є банківською таємницею, розкриття якої має здійснюватися у визначеному законом порядку, позивачем надано Виксерокопіювання (Витяг) з Реєстру боржників, що містить лише дані відповідача, інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб. На підставі наведеного просить позовні вимоги задовольнити.

08 червня 2026 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких він зазначає, що після подання відповідачем відзиву позивач подав відповідь на відзив, у якій фактично намагається усунути недоліки доказування, допущені при зверненні до суду, та просить долучити до матеріалів справи додаткові документи, зокрема договори факторингу, витяги з реєстрів боржників і платіжні інструкції. Сторона відповідача вважає такі дії позивача процесуально необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам ЦПК України щодо строків і порядку подання доказів. Крім того, позивач у своїй відповіді на відзив посилається на концепцію «негативного доказу» та стверджує, що відповідач не спростував отримання кредитних коштів. Такі доводи є безпідставними, оскільки саме позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості і саме він повинен довести факт виникнення боргу, а не відповідач повинен доводити відсутність боргу. Відсутність у матеріалах справи належних первинних документів про перерахування коштів не може бути замінена припущеннями, односторонніми розрахунками заборгованості, витягами з реєстрів боржників або загальними посиланнями на презумпцію правомірності правочину. Наявність тексту договору сама по собі не доводить фактичного отримання відповідачем кредитних коштів, а розрахунок заборгованості, складений самим позивачем або первісним кредитором, не є первинним документом, який підтверджує рух коштів. Так само витяги з реєстрів боржників до договорів факторингу не підтверджують фактичного надання кредитних коштів відповідачу та не є первинними бухгалтерськими документами щодо видачі кредиту. Такі витяги можуть стосуватися лише питання можливого відступлення права вимоги, однак не підтверджують ані реальності кредитної операції, ані розміру заборгованості, ані факту отримання відповідачем коштів. Окремо сторона відповідача звертає увагу, що позивач у позовній заяві посилався на перехід права вимоги за кредитним договором № 293233328 через декілька етапів, зокрема від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», а в подальшому до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Відтак позивач зобов`язаний був із самого початку надати належні докази переходу права вимоги за кожним етапом такої передачі.

09 червня 2026 року від представника позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення, які ТОВ «ФК «ЄАПБ» вважає безпідставними та необґрунтованими. Зазначає, що подаючи позов позивач не має змоги передбачити позицію відповідача та його заперечення (у разі наявності) щодо позовних вимог. Позивач в ході судового процесу отримуючи від відповідача відзив на позов надає свої заперечення та докази, які їх обгрунтовують у формі відповіді на відзив або заперечень для спростування позиції останнього. Тобто, в даному випадку позивачем в межах наданого судом строку надано відповідну заяву по суті разом із відповідними доказами, що її обгрунтовують.

Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 11 червня 2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, згідно поданої заяви просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.

В судове засідання відповідач та його представник – адвокат Ковалівський Б.В. не з`явилися. Представник відповідача згідно поданої заяви просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги заперечує в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази встановив наступні обставини.

28 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 293233328.

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора MNV9WE65.

Згідно з умовами кредитного договору, позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов передбачених Договором.

На підтвердження переходу права вимоги від первісного кредитора позивач додає додаткову угоду №26 від 31.12.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», відповідно до умов якого ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується відступити ТОВ «Таліон Плюс», права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах визначених цим договором.

Разом з тим, позивач посилається на Реєстр боржників № 158 від 02.11.2021 до Договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 293233328, однак суду не надано копії даного Реєстру, а також не надано акту прийому-передачі реєстру боржників та самого Договору факторингу №28/1118- 01 від 28.11.2018, які б підтверджували факт переходу права вимоги за кредитним договором № 293233328 від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

Крім того, представником позивача долучено копію Договір факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», у відповідності до умов якого, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги , а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги, реєстр прав вимоги № 1 від 21.10.2022 до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 та платіжне доручення №18921 від 25.10.2022.

Таким чином, позивачем не доведено факт переходу права вимоги за кредитним договором № 293233328 від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», а відтак і від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до позивача.

02 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3645105274/726174.

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора R73632.

Згідно з умовами кредитного договору, позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п.п.1.1 п.1 Кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в межах суми 4000 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п.п. 1.4. п.1 Кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Згідно з п.п.2.3. п.2 Кредитного договору обчислення строку користування кредитам та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних; днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту до дня повного погашення заборгованості за кредитом. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Відповідно до п.п. 1.8. п. 1 Кредитного договору, невід`ємною частиною цього Договору є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладання договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства - https://www.eurogroshi.com.ua/.

Відповідно до п.п. 6.1. п.6 Кредитного договору, цей Договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.п. 6.8. п.6 Кредитного договору, підписанням цього Договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства.

Відповідно до п.п. 6.9. п.6 Кредитного договору, клієнт підтверджує, що отримав від Товариства до укладення цього Договору інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

19 квітня 2022 року між ТОВ «КУ «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу №19042022-Є, у відповідності до умов якого ТОВ «КУ «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «КУ «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Згідно п.1.1. Договору факторингу, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якаю настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно п. 1.2 Договору факторингу, сторони погодили, що перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

19 квітня 2022 року між ТОВ «КУ «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» підписано акт прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу №19042022-Є від 19.04.2022.

До матеріалів справи долучено копію витягу з Реєстру боржників від 19.04.2022 до Договору факторингу №19042022-Є від 19.04.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» де зазначена заборгованість відповідача за договором №3645105274/726174 в сумі 16000 грн, з яких: 4000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12000 грн - сума заборгованості за відсотками.

22 квітня 2022 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило ТОВ «КУ «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» 1452020,91 грн за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу №19042022-Є від 19.04.2022.

За змістом положень ст. 12, ст. 13, ст. 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності.

Кожна із сторін зобов`язана довести належними і допустимими доказами ті, обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд не може збирати докази, що стосуються спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) не звільняє сторону спору, у першу чергу позивача, від обов`язку доведення перед судом тих обставин, на які вона посилається у підтвердження своїх вимог або заперечень (ст.81 ЦПК України).

За змістом ст.1077, ст.1078 ЦК України фактор вправі передати в розпорядження клієнта лише право дійсної грошової вимоги. При цьому відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються.

Отже, за змістом наведених нормативних актів (закону і договорів) позивач як фактор мав право отримати від клієнтів докази існування заборгованості за укладеними кредитними договорами із відповідачем.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки Верховного Суду, що містяться у постанові від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

Судом враховано, що відповідач заперечує факт надання йому коштів за кредитними договорами, які є предметом позову.

Відповідно до п.п. 5, 30, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75, бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації. Банк самостійно визначає систему організації операційної діяльності залежно від його структури, обсягів та видів банківських операцій, кількості працюючих, розвитку інформаційних технологій. Банк самостійно розробляє технології здійснення банківських операцій. Оброблення інформації про операції та її зберігання мають виконуватися на серверах та/або іншій комп`ютерній техніці, які/яка повинні/а фізично розташовуватися на території України, за винятком збереження резервних копій, захищених із використанням відповідних засобів технічного та/або криптографічного захисту, а виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (подібні висновки містить постанова Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 20 травня 2022 року у справі № 336/4796/18, від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19).

У постанові Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами існування заборгованості за кредитним договором.

Так, позиція відповідача в ході розгляду справи ґрунтується на запереченні факту отримання коштів за кредитними договорами та відсутності у даній справі будь-яких доказів на підтвердження цієї обставини.

Суд звертає увагу, що на підтвердження заявлених вимог позивач не подав суду будь-яких документів про перерахування коштів на користь відповідача за укладеними договорами позики, як і не надав доказів про рух коштів на рахунку відповідача.

Матеріали справи не містять та стороною позивача також не надано виписок з рахунків відповідача, з яких можна було б встановити факт належності йому певного платіжного засобу, користування ним банківською карткою, банківським рахунком та наявність у нього заборгованості. Позивачем також не надано суду відповідний касовий документ, який відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Оцінивши всі докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування у позичальника заборгованості за договором позики та факту виплати йому грошових коштів за цим договором, зокрема, первинних документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» про зарахування коштів на вказаний відповідачем у кредитному договорі рахунок.

Щодо наданого розрахунку заборгованості, у якому на думку позивача наявна інформація про отримання відповідачем кредитних коштів за кредитним договором та який надано на підтвердження суми боргу, то такого розрахунку недостатньо для висновку щодо отримання кредитних коштів та порушення останнім обов`язку щодо їх повернення.

Відповідний розрахунок заборгованості є одностороннім документом позивача, сам по собі не є належним доказом з огляду на вимоги частини першої статті 77 ЦПК України, не містить посилань на карткові чи інші банківські рахунки, якими користувався відповідач.

Такий висновок також узгоджується з постановою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 759/10277/20.

Тобто, позивачем не надано належних та допустимих доказів (первинних документів) виконання грошового зобов`язання Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» перед ОСОБА_1 за кредитним договором № 293233328 від 28.08.2021 року та Товариством з обмеженою відповідальністю «КУ «Європейська кредитна група» перед ОСОБА_1 за кредитним договором №3645105274/726174 від 02.09.2021 року

Жодних клопотань про витребування доказів про перерахування спірних кредитних коштів на рахунки відповідача до суду не надходило.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа 755/18920/18, провадження 61-17205ск19.

Доводи відповіді на відзив про те, що відповідач не був позбавлений можливості надати докази на підтвердження факту не отримання ним кредитних коштів, суд відхиляє з огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Таким чином, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором №293233328 від 28.08.2021 року та за кредитним договором №3645105274/726174 від 02.09.2021, оскільки у справі відсутні докази виконання попередніми кредиторами своїх зобов`язань з передачі кредитних коштів відповідачу.

Згідно положень ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі відмови в позові, витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4,12,76,77,78,80,81,141, 258,259,264,265,280-282,354,355 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.512,514,525,526,536,550,610,612, 625,1054,1077,1082 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Суддя: Р. О. Содомора