Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №458/967/25 — Турківський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2026 м. Турка

Справа № 458/967/25

Провадження №2/458/29/2026

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Волинець М.З.,

за участю секретаря судового засідання Матківської Р.Р.

Сторони у справі:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача адвокат Буняк Д.М.,

відповідачі ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Крет О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Турка в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Буняк Дмитро Михайлович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Крет Олег Ігорович, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Буняк Д.М. подала до Турківського районного суду Львівської області позовну заяву до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Крет О.І., в якій просила визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Либохора Самбірського району Львівської області, на 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Стислий зміст позовних вимог.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої залишилося спадкове майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 . Спадщину після смерті останньої позивач прийняла у встановленому законом порядку.

Іншими спадкоємцями майна померлої ОСОБА_4 є внуки останньої, а саме племінники позивача ОСОБА_1 , - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як спадкоємці першої черги спадкування за законом в порядку представлення після смерті свого батька – ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийняли спадщину, яка відкрилась внаслідок смерті баби ОСОБА_4 , у строк встановлений законом звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини.

Однак, незважаючи на факт прийняття спадщини, позивач позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права у позасудовому порядку через відсутність правовстановлюючих документів на спірний житловий будинок на ім`я спадкодавця. Вказана обставина є перешкодою для отримання свідоцтва про право на спадщину в нотаріальній конторі, що і стало підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Позиція відповідача ОСОБА_2

14.10.2025 від відповідача ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач вказала, що позивач ОСОБА_1 у позовній заяві зазначила, що не може вступити у свої спадкові права. Для підтвердження цього позивачем до позову було додано декілька довідок, як докази. Однак із поданих документів випливає причина, через яку позивач фактично не може вступити у спадщину. Зокрема, у пункті 7 позовної заяви вказано, що згідно з довідками виконавчого комітету Боринської селищної ради №№ 98, 100 від 13.01.2025 спадкодавець ОСОБА_4 до дня смерті постійно проживала у АДРЕСА_1 . Водночас позивач також надає іншу довідку № 102, згідно якої спадкодавець останні два роки проживала разом із нею ( ОСОБА_1 ), що суперечить змісту пункту 7 позову. У цій же довідці зазначено, що поховання ОСОБА_4 здійснено за кошти позивача. Відповідач ставить під сумнів цей факт, вказуючи на наявність у покійної регулярних пенсійних виплат.

Відповідач вважає, що судові провадження за участю ОСОБА_1 базуються на недостовірних відомостях. Так, у справі № 22ц-5153/11 ОСОБА_1 обґрунтовувала пропущення шестимісячного строку на прийняття спадщини (який сплив 01.07.2010) судовим процесом щодо скасування заповіту (довідка № 4). Проте цей судовий процес розпочався лише на дев`ятий місяць після смерті спадкодавця, тому впродовж визначеного законом строку жодних перешкод для звернення до нотаріуса у позивача не було. Відповідач вважає, що шляхом подання завідомо недостовірних документів позивач ввела суд в оману, наслідком чого стало безпідставне визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини та порушення прав відповідача як спадкоємця.

На думку відповідача, дії ОСОБА_1 містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 384 КК України (введення суду в оману), оскільки вона діяла з корисливих мотивів з метою заволодіння чужим майном.

У зв`язку з наведеним відповідач ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні позову про визнання за ОСОБА_1 права власності на майно в порядку спадкування за законом у повному обсязі, ініціювати питання про притягнення позивача до кримінальної відповідальності за подання завідомо недостовірних доказів та підроблення документів, а також позбавити ОСОБА_1 права на спадкування.

Позиція відповідача ОСОБА_3

16.10.2025 від відповідача ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що твердження позивача (викладені в першому та дванадцятому абзацах позову), що спадкодавець одна проживала у будинку АДРЕСА_1 не відповідають дійсності. На спростування цього відповідач покликався на довідку Либохорської сільської ради № 99/02-19 від 10.09.2012 та довідку Либохорського старостату № 886 від 11.07.2025, які свідчать, що син спадкодавця зі своєю сім`єю фактично проживав в цьому ж будинку, лише під різними номерами. У доказах, якими позивач підтверджує свої вимоги (п. 6) зазначено, що спадкодавець ОСОБА_4 є власницею будинку АДРЕСА_1 , хоча у своїх поясненнях в апеляційному суді від 15.11.2011 у справі № 22ц-5153/11 позивач стверджувала, що такого будинку не існує і він не зареєстрований. Відповідач також заперечувала доводи ОСОБА_1 , що вона піклувалася про спадкодавця, посилаючись на акт комісії Либохорської сільської ради від 06.05.2010., який свідчить про протилежне.

ОСОБА_3 наголошує, що з метою незаконного заволодіння майном позивач використала недостовірні довідки та підробила заповіт. Відповідач зауважує, що за життя спадкодавиці укладення договорів було неможливим, оскільки після перенесеного інсульту вона не могла самостійно ходити, говорити та писати (довідка № 8). З огляду на що, відповідач припускає, що заповіт був виготовлений без участі спадкодавця, ймовірно — після її смерті.Відповідач вважає, що позивач навмисно і неодноразово надавала суду завідомо недостовірні свідчення з корисливих мотивів.

На підставі викладеного ОСОБА_3 просив повністю відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування на 1/2 частки житлового будинку № 583, а також ініціювати питання про притягнення позивача до кримінальної відповідальності за підроблення документів та надання завідомо неправдивих свідчень і доводів.

Відповідь позивача ОСОБА_1 на відзив.

21.10.2025 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Буняк Д.М. подав відповідь на відзив відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заперечуючи проти вимог відзиву відповідача ОСОБА_2 (яка просила повністю відмовити у задоволенні позову, позбавити позивача права на спадкування та ініціювати її притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 384 КК України), адвокат вказав, що відповідно до вимог ст.ст. 1268, 1269 ЦК України ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті матері. До складу спадкового майна входить житловий будинок АДРЕСА_1 . Постановою нотаріуса Старосамбірської державної нотаріальної контори Львівської області Сипливій С.А. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказаний житловий будинок, який належав ОСОБА_4 у зв`язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на такий будинок. Водночас у постанові роз`яснено, що для захисту своїх спадкових прав позивач має право звернутися до суду, що й стало підставою для подання цього позову.

Представник позивача вважає відзив відповідачки ОСОБА_2 необґрунтованим, таким, що не відповідає вимогам ст. 178 ЦПК України, а порушені у ньому питання — такими, що не входять до предмета доказування у цій цивільній справі.

Зазначив, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги спадкування за законом як дочка спадкодавця ОСОБА_4 . Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги спадкування за правом представлення.

Щодо вимоги відповідача ОСОБА_2 про притягнення до кримінальної відповідальності позивача за ст. 384 КК України вказав, що така не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим зазначив, що покликання відповідача на обставини, які були підставою для прийняття раніше ухвалених судових рішень між цими ж учасниками є безпідставним, оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на, що вважає відзив відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву необґрунтованим.

Заперечення відповідача ОСОБА_2 на відповідь по відзиву позовної заяви.

28.10.2025 від відповідача у справі ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку до суду надійшли заперечення на відповідь по відзиву позовної заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Буняк Д.М., в яких відповідач ОСОБА_2 покликаючись на обставини та доводи, викладені нею раніше у відзиві та запереченні, просила повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заперечення відповідача ОСОБА_3

25.11.2025 від відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку до суду надійшли заперечення по вимогах позовної заяви, в яких відповідачі зазначили, що неодноразово зверталася до позивача ОСОБА_1 з пропозиціями врегулювати спір мирним шляхом, зокрема шляхом виплати їй грошової компенсації. Однак, ОСОБА_1 не погодилася. Також висловили свою думку щодо дій позивачки, яка «насильно забрала спадкодавця до свого дому». Покликаючись на вказані обставини просили відмовити в позовних вимогах.

Позиція представника відповідача ОСОБА_3

03.12.2025 представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Крет О.І., через підсистему «Електронний суд» надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ознайомившись із змістом позовної заяви та доданими до неї матеріалами, він та відповідач ОСОБА_3 , повністю не погоджуються з позовними вимогами та вважають їх безпідставними, необґрунтованими й такими, що базуються на недостовірних відомостях з огляду на таке.

Щодо факту прийняття спадщини та місця проживання позивача, відповідач вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 про спільне проживання зі спадкодавцем на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Відповідач зауважує, що у позові ОСОБА_1 сама підтверджує, що спадкодавець ОСОБА_4 проживала одна у будинку АДРЕСА_1 . Крім того, згідно з паспортними даними та витягом з реєстру територіальної громади, позивач зареєстрована й проживає за іншою адресою: АДРЕСА_2 . Надані позивачем довідки № 98 та № 102 від 13.01.2025 є суперечливими, оскільки містять взаємовиключні дані щодо місця проживання спадкодавця. За твердженням відповідача, у спірному будинку АДРЕСА_1 проживала сім`я відповідача ОСОБА_3 та його батьків, а не позивача. Позивач не проживала зі ОСОБА_1 постійно, а отже, не може вважатися такою, що прийняла спадщину.

Щодо пропуску строку на прийняття спадщини зазначає, що позивач пропустила встановлений законом 6-місячний строк для подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори (ст. 1270 ЦК України). Твердження позивача про те, що нотаріус відмовив їй в усному зверненні, є голослівним. Законодавство вимагає подання письмової заяви. Окрім цього, наголошує, що ОСОБА_1 вже намагалася отримати право на спадщину через заповіт, який рішенням Турківського районного суду Львівської області від 20.09.2010 у справі № 2-324/010 було визнано недійсним. На думку відповідача, наявність судового спору щодо визнання заповіту недійсним підтверджує, що позивач намагалася набути право власності в обхід закону, а не шляхом фактичного прийняття спадщини.

Щодо неправдивих відомостей та спроби введення суду в оману вказав, що позивач надає суду суперечливі відомості, оскільки стверджує, що заповіт був складений від її імені (як зазначено у відповіді на відзив), тому покликається на нього як на документ від матері; надає довідки проте, що вона поховала матір за власний кошт, приховуючи інформацію про те, де ділися пенсійні накопичення померлої, які вона отримувала; згадує про відсутність правовстановлюючих документів, хоча сама ж сприяла «закриттю» погосподарського номера спадкового будинку через знайомих посадових осіб (зокрема, секретаря сільради ОСОБА_6 , який посвідчував і недійсний заповіт).

Щодо усунення від права на спадкування (ст. 1224 ЦК України) вважає, що позивач ухилялася від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, яка була особою похилого віку та через хворобу (інсульт) перебувала у безпорадному стані. Доказів належного піклування, витрат на лікування чи медичний догляд позивач не надала. Навпаки, існують свідчення неналежного ставлення до матері (транспортування важкохворої на возі замість автомобіля).

За наведених обставин просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, звернути увагу суду на наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 384 КК України (введення в оману суду), в діях позивача щодо надання недостовірних довідок.

25.03.2026 представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Крет О.І., через підсистему «Електронний суд» надіслав до суду додаткові пояснення по справі, в яких зазначив, що сторона відповідача не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 та вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вказує, що у позовній заяві позивач зазначила, що спадкодавець ОСОБА_4 до дня своєї смерті проживала одна в будинку АДРЕСА_1 . Водночас як доказ до позову долучила довідку старостинського округу № 14, зокрема № 100 та № 102, у яких зазначається абсолютно протилежна інформація, нібито спадкодавиця останні два роки життя проживала зі своєю дочкою ОСОБА_1 , коли остання згідно з матеріалами справи проживала у будинку АДРЕСА_2 .

Крім того, зазначив, що позивачка стверджуючи про виключне право на спадкування у 2011 році під час звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, свідомо приховала факт наявності інших спадкоємців, зазначивши, що інших спадкоємців немає. Така поведінка позивача свідчить про систематичне недобросовісне маніпулювання фактами з метою усунення іншого спадкоємця від реалізації його законних майнових прав та незаконного заволодіння всім спадковим майном.

З огляду на викладене, просив суд визнати довідки старостинського округу № 14 (№100, №102) неналежними доказами, оскільки вони суперечать тексту самої позовної заяви та іншим матеріалам справи, а також відмовити в задоволенні позову.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 22.09.2025 позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 14.10.2025 о 14:30 год., витребувано докази в порядку ст. 84 ЦПК України.

14.10.2025 від відповідача ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив на позовну заяву.

16.10.2025 від відповідача ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив на позовну заяву.

21.10.2025 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Буняк Д.М. подав відповідь на відзив відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

28.10.2025 від відповідача ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку до суду надійшли заперечення на відповідь по відзиву позовної заяви.

04.11.2025 та 11.11.2025 від відповідача ОСОБА_3 на електронну адресу та засобами поштового зв`язку надійшло клопотання про виклик та допит свідка по справі, а саме ОСОБА_7 та додаток до клопотання.

18.11.2025 від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Крета О.І. до суду надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та надання доступу до електронної справи.

21.11.2025, на виконання ухвал суду від 22.09.2025 та 18.11.2025, на адресу суду від завідувача Старосамбірської державної нотаріальної контори Львівської області Сюми Т.Г. надійшли письмові докази у справі, а саме: копія спадкової справи № 87/2010, що заведена на ім`я ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

25.11.2025 від відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку надійшли заперечення по вимогам позовної заяви.

03.12.2025 представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Крет О.І. через підсистему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву.

Підготовчі засідання у справі неодноразово відкладались у зв`язку із ненадходженням спадкової справи до суду та за клопотанням відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи, за заявою представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Крети О.І. про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, продовжено строк підготовчого провадження у справі, на 30 днів, востаннє у підготовчому засіданні оголошено перерву до 16.12.2025 о 14:00 год.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 16.12.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті на 13.01.2026 о 14:30 год.

04.03.2026 від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Крета О.І. через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи заяви про постановлення письмових запитань учаснику справи.

09.03.2026 від відповідача ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку до суду надійшла письмова промова по суті позовної заяви.

31.03.2026 від відповідача ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку до суду надійшла письмова промова по суті позовної заяви.

14.04.2026 від відповідача ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку до суду надійшло заключне слово.

27.05.2026 від відповідача ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку до суду надійшла письмова промова у судових дебатах.

25.03.2026 від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Крета О.І. через підсистем «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення по справі.

Судові засідання у справі неодноразово відкладалися за клопотаннями відповідача ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Крета О.І., у справі оголошувалися перерви, а також продовжувався строк судового розгляду. У судовому засіданні 25.06.2026 визначено час проголошення судового рішення 03.07.2026 о 09:30.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Буняк Д.М. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив такі задовольнити в повному обсязі. Зазначив, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги спадкування за законом, оскільки є дочкою спадкодавця ОСОБА_4 , спадщину після смерті якої прийняла у встановленому законом порядку. Однак у зв`язку відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 позивач не може оформити свої спадкові справи в досудовому порядку. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги за правом представлення після смерті свого батька, який помер раніше ОСОБА_4 .

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, однак 12.06.2026 засобами поштового зв`язку подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності. Неможливість своєї участі у засіданні обґрунтувала перебуванням із дітьми в Черкаській області. У надісланій заяві ОСОБА_2 також просила повністю відмовити у задоволенні позову, вказуючи на безпідставність позовних вимог.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 , який брав участь в справі в режимі відеоконференції, позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити. Вказав, що зміст позовної заяви є суперечливим, не узгоджується з доданою до неї доказовою базою та правовою природою цивільно-правового спору. Зауважив, що позивач сама наполягає на відсутності між сторонами предмету спору. Вказав, що у разі, якщо за наданою доказовою базою ОСОБА_1 вважає себе єдиним спадкоємцем, то пред`явлення позовних вимог до нього є безпідставним. Зазначив, що він поки, що не оформляв жодних прав на спірне майно, проте коли захоче, тоді й оформить.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Крет О.І., який брав участь в справі в режимі відеоконференції, підтримав позицію свого довірителя. Зазначив, що позивач не довела права на оформлення своєї спадкової частини через суперечливість наданих доказів. Окрім того, адвокат зазначив, що сторони є рівноправними спадкоємцями, а тому позовні вимоги мали бути пред`явлені до місцевої ради як до належного відповідача.

Разом з тим, під час судового розгляду справи судом протокольними ухвалами суду заявлені відповідачами клопотання про притягнення позивача до кримінальної відповідальності, щодо повернення коштів, витрачених на перекриття будинків залишено без розгляду та роз`яснено про розгляд справи в межах заявлених позовних вимог.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

На підставі поданих та досліджених доказів, суд встановив, що позивач ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_4 .

Позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , в селі Либохора Турківського району Львівської області, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Турківським РВ УМВС України у Львівській області, 15.08.2002.

Згідно копії свідоцтва про народження, серія НОМЕР_2 від 15.10.1960, ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , в графі батько зазначено ОСОБА_9 , а в графі мати – ОСОБА_9 .

25.06.1983 ОСОБА_10 та ОСОБА_8 уклали шлюб, після укладення шлюбу прізвище чоловіка « ОСОБА_11 », дружини « ОСОБА_11 », про що зроблено відповідний актовий запис за №12, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_3 від 25.06.1983.

Згідно витягу з реєстру Боринської територіальної громади, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , дата реєстрації – ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 54 роки у селі Либохора Турківського району Львівської області, помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 13.03.2008 Либохорською сільською радою Турківського району Львівської області, актовий запис № 08.

Померлий ОСОБА_5 був сином ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_5 , видного повторно 30.05.1969, де вказано, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , в графі батько зазначено ОСОБА_9 , а в графі мати – ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 76 років у селі Либохора Турківського району Львівської області, померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого 05.05.2010 Відділом реєстрації актів цивільного стану Турківського районного управління юстиції Львівської області, актовий запис № 01.

Відповідно до довідки № 100 від 13.01.2025, виданої старостою старостинського округу № 14 села Либохора, виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, останнім місцем проживання спадкодавця ОСОБА_4 відповідно до ст. 29 ЦК України була адреса: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_4 , залишилось спадкове майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний будинок на праві приватної власності належав матері позивача, ОСОБА_4 .

За життя ОСОБА_4 зареєструвала право власності на вказаний житловий будинок та отримала правовстановлюючі документи на своє ім`я, що підтверджується дослідженими в судовому засідання матеріалами справи.

Зокрема, згідно копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 443506244 від 15.09.2025 вбачається, що власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_7 , виданого 15.12.2010 Либохорською сільською радою Турківського району Львівської області є ОСОБА_4 .

Згідно довідки № 98 від 13.01.2025, виданої виконавчим комітетом Боринської селищної ради, вбачається, що згідно погосподарської книги № 7, 200-2010 житловий будинок, господарські будівлі і споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , належали ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

16.04.2009 мати позивача ОСОБА_1 та баба відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 – ОСОБА_4 , на випадок своєї смерті склала заповіт і зробила таке заповітне розпорядження: усе майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що на день смерті буде належати їй, та на що вона за законом буде мати законне право, заповіла своїй дочці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Разом з тим, рішенням Турківського районного суду Львівської області від 20.09.2010 у справі № 2-234/010 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Либохорської сільської ради Турківського району про визнання заповіту недійсним, позов задоволено та визнано вищевказаний заповіт недійсним.

Рішенням Турківського районного суду Львівської області від 02.08.2011 у справі № 2-186/2011 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини – відмовлено за недоведеністю позовних вимог, яке в подальшому рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 15.11.2011 у справі № 22ц-5153/11 скасовано та ухвалено нове рішення, яким визначено ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 – 2 місяці.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2011 відмовлено ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження на рішення апеляційного суду Львівської області від 15.11.2011 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви при прийняття спадщини.

Рішенням Турківського районного суду Львівської області від 28.05.2012 у справі № 1325/28/2012 у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування за законом – відмовлено за недоведеністю позовних вимог. Рішення набрало законної сили та в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Відповідно до ч.ч. 4, 7 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Із матеріалів спадкової справи № 87/2010, заведеної після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що 13.05.2010 відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , засобами поштового зв`язку подали до Турківської державної нотаріальної контори Львівської області заяви про прийняття спадщини за законом на частку свого померлого батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Разом з тим, ще одним спадкоємцем, який виявив бажання прийняти спадщину після смерті ОСОБА_4 та звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, також є дочка спадкодавця ОСОБА_1 , яка 16.12.2011 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на підставі рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 15.11.2011, яким їй визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 – 2 місяці (справа №22-ц-5153/11).

Щодо вимоги відповідачів та представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Крета О.І. про визнання неналежними доказами довідок старостинського округу № 14 (№ 100 та № 102 від 13.01.2025), суд зазначає, що у довідці № 100 від 13.01.2025 староста старостинського округу № 14 надає інформацію про місце реєстрації спадкодавця ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому у довідці № 102 від 13.01.2025 вказує що останні два роки свого життя ОСОБА_4 проживала разом із дочкою ОСОБА_1 . Суд звертає увагу, що місце реєстрації та місце проживання це одне й те саме, як неодноразово наголошував Верховний Суд особа може матьи більше, ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання (постанова від 24.06.2024 у справі № 554/7669/21).

Матеріалами справи, підтверджено, що позивач ОСОБА_1 , так і відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 прийняли спадщину шляхом подання до нотаріуса відповідних заяв у встановлений судом/законом строк.

Оскільки прийняття спадщини позивачем відбулося шляхом подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, то фактичне спільне проживання зі спадкодавцем на момент його смерті, у розглядуваній справі, не впливає на сам факт прийняття спадщини.

04.05.2017 ОСОБА_12 , від імені ОСОБА_2 , та від імені ОСОБА_3 звернулася до Турківської державної нотаріальної контори з проханням видати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Однак, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, нотаріус відмовив відповідачам в оформленні спадкових прав, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 145/02-31 від 04.05.2017.

14.07.2025 на замовлення ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_13 виготовив технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відомості про проведення технічної інвентаризації внесено до Реєстру будівельної діяльності, що підтверджується витягом з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва № 126/2025 від 14.07.202, реєстраційний номер документу: ТІ01:2524-4073-4892-1619.

Загальна інвентаризаційна вартість нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 14.07.2025, становить – 93 093 грн, що підтверджується копією довідки про технічну характеристику об`єктів нерухомого майна № 91 від 14.07.2025.

Відповідно до технічного паспорта на будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок, площею основи (забудови) – 64,1 кв.м. збудований в 1945 році складається з: коридора, однієї кімнати, кухні, та комори, а також є господарські будівлі та споруди (рік побудови 1945) - стодола, стайня, вбиральня, криниця, 2 шопи та погріб.

Вирішуючи спір суд виходить з таких мотивів та норм права.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п. 1 ч. другої ст. 16 ЦК України).

Відповідно до абз.3 п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку. Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 по справі № 227/3750/19, від 11.05. 2022 у справі № 450/3258/17, від 28.04.2022 у справі № 352/494/16-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до п.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

На підставі поданих та досліджених доказів, суд встановив, що позивач ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_4 .

Будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належав матері позивача, ОСОБА_4 .

За життя ОСОБА_4 зареєструвала право власності на вказаний житловий будинок та отримала правовстановлюючі документи на своє ім`я, що підтверджується дослідженими в судовому засідання матеріалами справи.

Мати позивача ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 входить право спадкодавця на будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Заповіт ОСОБА_4 склала, однак такий в судовому порядку був визнаний недійсним.

Отже спадкування після смерті ОСОБА_4 здійснюється за законом.

Спадкоємці за законом (за відсутності заповіту) спадкують майно почергово, де кожна наступна черга отримує право на спадщину лише за відсутності попередньої, її відмови або неприйняття спадщини (ч.1 ст.1258 ЦК України).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Для спадкування за правом представлення характерна черговість, як і для спадкування за законом. Спадкоємці за правом представлення спадкують в ту чергу, в яку спадкував би їх померлий родич.

Спадкування за правом представлення - це спадкування за законом, яке передбачає появу в певних спадкоємців права на спадкування за умови смерті до відкриття спадщини того з їхніх родичів, хто був би спадкоємцем. Таким чином, його власні спадкоємці ніби представляють у спадкових відносинах особу, яка б одержала права на спадкування, якби була живою на час відкриття спадщини.

Спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 є дочка спадкодавця – ОСОБА_1 та спадкоємцями першої черги спадкування за законом в порядку представлення після смерті свого батька – ОСОБА_5 (сина спадкодавця ОСОБА_4 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто ще до відкриття спадщини спадкодавця ОСОБА_4 , що мало місце 01.01.2010, є внуки спадкодавця ОСОБА_4 відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Інших спадкоємців суд не встановив.

11.03.2025 до Старосамбірської державної нотаріальної контори Львівської області (правонаступника Турківської державної нотаріальної контори) звернулася ОСОБА_1 з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Однак, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, нотаріус відмовив позивачу в оформленні спадкових прав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд критично оцінює доводи відповідача ОСОБА_3 та його представника адвоката Крета О.І. щодо неналежного складу відповідачів.

В обгрунтування своєї позиції представник відповідача зазначав правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.03.2021 у справі № 226/817/19 та від 10.11.2021 у справі № 759/19779/18, на які покликався в судовому засіданні представник відповідача, проте, обставин справи у вказаних рішеннях Верховного Суду відмінні від обставин розглядуваної справи.Зокрема, у вказаних постановах Верховний Суд констатував неналежний суб`єктний склад виходячи з тих обставин, що позов було пред`явлено не до всіх спадкоємців, які прийняли спадщину (справа № 226/817/19), та позов було пред`явлено до органу місцевого самоврядування, коли, крім позивача, було встановлено наявність інших спадкоємців (справа № 759/19779/18). Верховний Суд наголосив, що належними відповідачами у спадкових спорах є саме спадкоємці, які прийняли спадщину, а пред`явлення позову до органу місцевого самоврядування за наявності таких спадкоємців є помилковим.

З`ясувавши фактичні обставини справи та коло осіб, які прийняли спадщину, суд встановив, що позов пред`явлено безпосередньо до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 які прийняли спадщину у встановленому законом порядку, а тому суд вважає, що суб`єктний склад сторін визначено правильно. Таким чином, аргументи адвоката Крета О.І. ґрунтуються на хибному тлумаченні релевантної судової практики.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що факт прийняття відповідачами спадщини у встановлений законом строк не лише підтверджується матеріалами спадкової справи № 87/2010, а й не заперечувався відповідачем ОСОБА_3 у судовому засіданні. Останній особисто підтвердив факт подання відповідної заяви до нотаріальної контори, пояснивши, що наразі не оформив спадкові права, оскільки закон не обмежує спадкоємця строками щодо цього. Така позиція відповідача свідчить про наявність у нього безпосереднього матеріально-правового інтересу та зацікавленості у спірному спадковому майні та бажанні оформити відповідне право.

З огляду на те, що позивач та відповідачі фактично претендують на набуття права власності на житловий будинок у відповідних частках, між ними існує спір про право.

Натомість доводи сторони відповідача про те, що належним відповідачем у справі мав бути орган місцевого самоврядування, суд відхиляє як безпідставні. У вищевказаних постановах Верховного Суду сформовано позицію, що відповідний орган місцевого самоврядування є належним відповідачем у справах про спадкування лише у випадках, коли відсутні спадкоємці, коли вони усунені від права на спадкування, не прийняли спадщину або відмовилися від неї. Оскільки у даній справі судом встановлено наявність спадкоємців, які прийняли спадщину, у позивача відсутні будь-які матеріально-правові вимоги до органу місцевого самоврядування.

Суд також відхиляє доводи відповідачів про те, що зміст заяви позивача про прийняття спадщини суперечить позовним вимогам. Те, що у поданій нотаріусу заяві про прийняття спадщини не було зазначено інших спадкоємців, не позбавляє позивача права на звернення до суду з позовом про визнання права власності на частку спадкового майна, яка їй належить відповідно до закону.

Предметом позову в цій справі є визнання за ОСОБА_1 права власності лише на 1/2 частку житлового будинку, що відповідає її частці у спадщині. Позивач не претендує на частки, що належать іншим спадкоємцям (відповідачам), а отже, волевиявлення ОСОБА_1 у заяві до нотаріуса та позовні вимоги до суду не є суперечливими.

Виходячи зі змісту положень ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України.

Відкриття спадщини позначає момент виникнення прав у ймовірних спадкоємців на прийняття спадщини або на відмову в її прийнятті. Отже, власне відкриття спадщини не означає виникнення у спадкоємців права на спадщину, а означає лише виникнення права на прийняття чи відмову від неї. Ефективним способом захисту прав спадкоємця, який вважає себе таким, що прийняв спадщину, є вимога до інших спадкоємців про визнання права власності на спадкове майно (постанова Верховного Суду від 03.04.2024 р., судова справа № 689/572/23, провадження № 61-13552св23).

Оскільки спадкоємець не має можливості у нотаріальному порядку оформити своє право на спадщину, то лише в судовому порядку він має можливість захистити своє право.

Відповідно до п. 4.12 Глави 10 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Право власності на житловий будинок садибного типу зареєстровано у встановленому законом порядку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на спадкодавця ОСОБА_1 .

Згідно листа Вищого спеціалізованого суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, …у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 3.3. даного Листа, у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв`язку з їх втратою та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно. Відповідачами у справах про визнання права власності в порядку спадкування на будинки та садиби, щодо яких відсутні правовстановлюючі документи у зв`язку з їх втратою, є спадкоємці, які прийняли спадщину, а також органи, які уповноважені видавати правовстановлюючі документи на нерухоме майно, або ж органи, до яких перейшли такі повноваження, та органи, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Статтею 328 ЦК України, встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Враховуючи наведені вище обставини, а також приймаючи до уваги те, що підставою для звернення до суду з даним позовом є неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, суд приходить до висновку, що звернення позивача з позовом не суперечить закону, не порушує законні права та інтереси сторін та інших осіб, і вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 206, 247, 263, 265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Буняк Дмитро Михайлович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Крет Олег Ігорович, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_8 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідачі:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_9 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_10 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Рішення проголошено та підписано 03.07.2026.

Суддя Марія ВОЛИНЕЦЬ