Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №341/1129/26 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1129/26

Номер провадження 3/341/157/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року місто Галич

Суддя Галицького районного суду Івано-Франківської області Мергель М. Р. розглянув справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 155-1 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

установив

Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 25.05.2026 № 944 ФОП ОСОБА_1 вчинив порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, за наступних викладених у протоколі обставин.

19.05.2026 о 08:35 в селі Придністров`я ФОП ОСОБА_1 вчинив правопорушення встановленого порядку проведення розрахунків у сфері інтернетторгівлі, а саме: проведення розрахункових операцій на повну суму покупки без застосування РРО, не видача розрахункових документів на повну суму проведених розрахункових операцій, чим порушено пункти 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995№ 265-95ВР (із змінами та доповненнями). Такі дії кваліфіковано як вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 155-1 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що є фізичною особою-підприємцем і здійснював торгівлю автозапчастинами через експрес-доставку «Нова пошта», а покупці здійснювали оплату вартості товару шляхом переказу коштів через фінансову установу ТзОВ «Нова Пей». Зазначив, що уже встановив РРО і погоджується, що порушив законодавство, реалізовуючи товар без застосування РРО.

При цьому на запитання судді, коли він востаннє реалізував товар без застосування РРО, ОСОБА_1 повідомив, що приблизно у квітні, проте точно не пам`ятає.

Надаючи правову оцінку матеріалам справи, поясненням особи, суддя виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 155-1 КУпАП як адміністративне правопорушення визначено порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг особами, які займаються підприємницькою діяльністю.

Вказана норма закону є бланкетною, тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті адміністративного правопорушення, обов`язковим є наведення конкретної норми нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила та яких така особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи.

Таким чином, для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення має бути чітко зазначено, які конкретно дії вчинила особа, чим допустила адміністративне правопорушення.

Як зазначено у протоколі, особа порушила вимоги п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265-95 ВР (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265-95 ВР (далі - Закон) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції, зобов`язані:

-проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

-надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками тощо.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 до протоколу долучено:

- копію акта фактичної перевірки від 25.05.2026, згідно з яким за результатами перевірки 19.05.2026 платника податків ОСОБА_1 установлено порушення встановленого порядку проведення розрахунків у сфері інтернетторгівлі, а саме: ФОП ОСОБА_1 здійснював реалізацію автозапчастин через компанію експрес-доставки «Нова Пошта», а покупці здійснювали переказ коштів як плату за придбаний товар через небанківську фінансову установу ТзОВ «Нова Пей» із зарахуванням коштів на розрахунковий рахунок зазначеного платника податків. Таким чином, перевіркою ФОП ОСОБА_1 установлено порушення встановленого порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, зокрема, здійснення реалізації товарів без використання РРО та не видачі покупцям розрахункових документів встановленої форми та змісту за період з 13.07.2025 до 15.05.2026 на загальну суму 129378,34 грн, в тому числі вперше на суму 4999,0 грн (додаток 1).

- дві копії направлень на перевірку;

- копію вимоги надання документів за період з 01.07.2025 до 15.05.2026.

Інших доказів до протоколу не долучено, у матеріалах справи немає.

Зокрема, суб`єкт складення протоколу про адміністративне правопорушення не долучив до матеріалів копію додатку 1, на який містить покликання в акті перевірки.

Надаючи правову оцінку протоколу про адміністративне правопорушення як доказу та іншим наявним у справі матеріалам, суддя виходить з такого.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Таким чином, згідно з Конституцією України та рішеннями Європейського суду з прав людини винуватість особи у вчиненні правопорушення повинна бути доведена поза розумними сумнівами. Усі сумніви тлумачаться на користь правопорушника. Отже, суд зобов`язаний дослідити усі докази з точки зору їх допустимості і належності.

Чинний КУпАП не визначає поняття допустимості та належності доказів, проте відповідно до статті 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Таким чином, особа не може бути притягнута до відповідальності на підставі неналежних чи недопустимих доказів, а наявні докази повинні виключати будь-які розумні сумніви щодо винуватості особи.

У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення, відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв`язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.

Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.

Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.

У своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

Зокрема, в рішенні у справі «Ващенко проти України» Європейський суд вказав, що «обвинувачення» для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру.

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно зі ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення серед інших питань вирішує, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Приписами статті 256 КУпАП визначено, що протокол про адміністративне правопорушення повинен містити, серед іншого, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Суддя на виконання вимог ст. 278 КУпАП констатує недоліки протоколу про адміністративне правопорушення в частині відображення суті адміністративного правопорушення (об`єктивної сторони), передбаченого ч. 1 статті 155-1 КУпАП.

Так, відповідно до змісту протоколу ОСОБА_1 вчинив правопорушення порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, а саме: провів розрахункові операції на повну суму покупки без застосування РРО, не видав розрахункові документи на повну суму проведених розрахункових операцій 19.05.2026 о 08 год 35 хв.

При цьому будь-які докази здійснення ФОП ОСОБА_1 розрахункових операцій 19.05.2026 у матеріалах справи відсутні, а особа здійснення таких 19.05.2026 заперечила.

З огляду на викладену практику ЄСПЛ, суддя під час розгляду справ про адміністративні правопорушення позбавлений можливості самостійно збирати докази чи надсилати протокол про адміністративне правопорушення до органу (посадової особи), який його склав, для забезпечення дооформлення цього джерела доказів, долучення додаткових доказів, усунення виявлених недоліків, які перешкоджають притягнути особу до адміністративної відповідальності, однозначно становитиме порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки у цьому випадку суддя буде діяти не як безсторонній і незалежний суб`єкт розгляду справи, а неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.

При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.

Оцінюючи протокол № 944 про адміністративне правопорушення та долучені до нього докази, визнаю їх недостатніми для доказування винуватості ФОП ОСОБА_1 за частиною першою статті 155-1 КУпАП, оскільки протокол за своєю суттю є актом обвинувачення і лише на його підставі особу не може бути притягнуто до відповідальності. Так само акт перевірки, в якому викладено лише бачення контролюючого органу без долучення належних доказів вчинення розрахункових операцій, зокрема 19.05.2026, не може бути покладено в основу притягнення особи до відповідальності.

Своєю чергою долучений до справи акта перевірки містить дані про розрахункові операції за період з 13.07.2025 до 15.05.2026 і не стосується викладеного у протоколі порушення, вчиненого 19.05.2026.

Згідно з ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.

Відповідно до пунктів 1, 7 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення; закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

На підставі долучених до протоколу матеріалів суддя позбавлений можливості установити, коли востаннє за період з 13.07.2025 до 15.05.2026 особа вчинила розрахункову операцію в порушення вимог чинного законодавства і чи на цей час не закінчились визначні статтею 38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення.

Отже, провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП необхідно закрити за відсутністю доказів події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 38, 155-1, 247, 251, 256, 283, 284, 285 КУпАП, суддя

постановив

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 155-1 КУпАП, щодо ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ