Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №206/4001/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа № 206/4001/26

Провадження № 3/206/825/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2026 м. Дніпро

Суддя Самарського районного суду міста Дніпра Поштаренко О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, у відношенні,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 25 травня 2026 року о 19 годині 30 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру, а саме погрожувала фізичною розправою, виражалася нецензурною лайкою, внаслідок чого була спричинена шкода психологічному здоров`ю її співмешканцю ОСОБА_2 , чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена у передбачений законом спосіб.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 268 КУпАП, то вона не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 173-2 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а отже суд розглядає адміністративний матеріал за відсутності ОСОБА_1 .

Вирішуючи справу про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного.

У відповідності до ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне та вмотивоване рішення.

Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису тягне за собою накладення адміністративного стягнення.

Згідно з Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VІІІ, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Статтею 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VІІІ, встановлено перелік осіб на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, а також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання. Вказаний перелік є вичерпним.

Дослідивши наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП доведена та підтверджується зібраними у матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №076130 від 25.05.2026, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст. ст. 254 - 256 КУпАП; рапортом працівників поліції; протоколом про адміністративне затримання; терміновим заборонним приписом; іншими матеріалами справи, у своїй сукупності.

Таким чином, встановлені судом обставини адміністративного правопорушення свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, а тому вона підлягає притягненню до відповідальності.

При накладенні адміністративного стягнення, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу правопорушника, вважаю, що слід призначити ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу, яке відповідатиме вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП, та буде достатнім для її виправлення і попередить нові правопорушення.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та ст.4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягнення судового збору в дохід держави, а саме 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.: 40-1; 124; 251-252; 283-284; 307-308 КУпАП, та ст.4 Закону України «Про судовий збір», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,6 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст.ст. 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, через установу банку України.

Роз`яснити, що у разі не сплати штрафу в п`ятнадцятиденний строк постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом, котрий передбачає подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпра протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.В. Поштаренко