Вирок від 01 липня 2026 р. у справі №213/2506/26 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/2506/26

Номер провадження 1-кп/213/258/26

В И Р О К

Іменем України

02 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участі: прокурора – ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 62026050010006462 від 13.03.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, не одруженого, військовослужбовця Збройних Сил України, який перебував на посаді головного сержанта – командира міномета 1 міномету 2 мінометного взводу мінометної батареї НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України 2102-IX, у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

Надалі, Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України строки дії воєнного стану в Україні постійно продовжувались, у тому числі і до теперішнього часу.

Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено про проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Даний Указ затверджено Законом України № 2105-IX від 03.03.2022 року.

07.11.2025 наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 317 молодшого сержанта ОСОБА_4 , зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на головного сержанта – командира міномета 1 міномету 2 мінометного взводу мінометної батареї НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 .

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 молодший сержант ОСОБА_4 , набув статусу військовослужбовця і під час проходження військової служби повинен, окрім іншого, дотримуватися вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, Військової Присяги, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

16.11.2025 молодший сержант ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених статутних вимог самовільно залишив службу без поважних на це причин.

Так, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , 16.11.2025 о 11:00 годині був відсутнім під час перевірки особового складу, тобто чим самовільно, без поважних причин та без дозволу командування, залишив пункт тимчасового розташування підрозділу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , командуванню про причини свого вибуття ОСОБА_4 , не повідомив, хоча об`єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з`явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, та був незаконно відсутній на службі тобто до моменту його встановлення 09.05.2026 на території Інгулецького району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, за скоєння кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 186 КК України.

Зазначені умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 КК України за ознаками самовільного залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того, 09.05.2026 приблизно о 09:00 годині ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходячи повз магазин «Ягуар», що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , власником якого є ФОП ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раптово вирішив вчинити відкрите викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 підійшов до стелажа з окулярами, розташованого навпроти входу до вказаного магазину, звідки відкрито, шляхом вільного доступу, взяв сонцезахисні окуляри «Polaroid» вартістю 585 гривень.

У подальшому ОСОБА_4 , утримуючи при собі відкрито викрадені сонцезахисні окуляри, зайшов до приміщення магазину «Ягуар», де перебував потерпілий ОСОБА_6 , та, усвідомлюючи, що його злочинні дії є очевидними для потерпілого та інших осіб, не приховуючи факту заволодіння майном, зухвало продемонстрував ОСОБА_6 викрадені ним окуляри та висловив намір залишити їх у своєму володінні.

Після того як потерпілий ОСОБА_6 намагався припинити протиправні дії ОСОБА_4 та повернути належне йому майно, останній, діючи умисно, відкрито та з метою утримання викраденого майна, застосував до потерпілого насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я, а саме: почав штовхати потерпілого та наносити йому удари руками, стиснутими в кулаки, і ногами по обличчю та тулубу, чим спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження у вигляді синців обличчя, тулуба та лівого передпліччя, а також садна шиї, що підтверджується даними судово-медичного огляду, та таким чином перешкоджав поверненню викрадених ним окулярів.

Після чого, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_4 з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, обернувши його на свою користь та розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на суму 585 гривень.

Зазначені умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 4 ст. 186 КК України за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненого в умовах воєнного стану.

Щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження.

Вищезазначені обставини, які встановлені органом досудового розслідування, не оспорюються учасниками кримінального провадження, які надали згоду щодо розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Так, під час судового засідання, обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодний з розглядом кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. З наслідками надання згоди щодо оскарження вироку ознайомлений.

Обвинувачений підтвердив факт самовільного залишення військової частини у вказаний в обвинувальному акті період. Крім того, не оспорював обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Прокурор під час судового засідання заявив, що не заперечує проти розгляду кримінального провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. Зазначив, що відсутні обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому.

За кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України просив призначити покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років. За кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України просив призначити покарання у виді позбавлення волі строком на сім років. Остаточно призначити покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого більш суворим та призначити вісім років позбавлення волі.

Крім того, прокурор просив залишити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, з метою забезпечення виконання вироку.

Обвинувачений та його захисник не заперечували щодо призначення остаточного покарання у виді восьми років позбавлення волі.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

ІІ. Висновки суду та мотиви призначення покарання.

За таких обставин, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, обставини в сукупності, які не оспорюються учасниками судового провадження, і суд не вбачає підстав ставити їх під сумнів та визнає їх доведеними, суд доходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України за ознаками самовільного залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану; та ч. 4 ст. 186 КК України за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненого в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, є тяжкими злочинами, особу винного, який є неодруженим, на утриманні малолітніх дітей не має, з середньою спеціальною освітою, є військовослужбовцем, за медичною допомогою до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не звертався, за місцем проживання скарг не надходило, раніше не судимий, вину визнав повністю.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, судом також не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного ОСОБА_4 , відсутність обставин, що пом`якшують покарання та обставин, що обтяжують покарання, беручи до уваги сукупність кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним призначити покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Підстави для застосування статті 69 КК України відсутні.

Підстави для застосування ч. 1 ст. 75 КК України відсутні. Так, відповідно до частини першої цієї статті, суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, крім випадків засудження за кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

ІІІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Щодо запобіжного заходу.

Суд враховує, що метою попереднього ув`язнення, відповідно до ч. 2 ст. ЗУ «Про попереднє ув`язнення», є зокрема, забезпечення виконання вироку.

А тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід залишити до набрання вироком законної сили.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Процесуальні витрати у справі на проведення судових експертиз, відповідно до ст.ст. 118,122,124 КПК України, - підлягають стягненню із обвинуваченого.

Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 349, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 КК України та ч. 5 ст. 407 КК України, і призначити йому покарання:

-за ч. 4 ст. 186 КК України – у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років;

-за ч. 5 ст. 407 КК України – у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 70 КК України призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_4 , у вигляді тримання під вартою, залишити до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дати затримання – 09.05.2026.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в рахунок відшкодування процесуальних витрат на залучення експерта для проведення судової товарознавчої експертизи від 27.05.2026 № СЕ-19/104-26/18404-ТВ – 1925,44 грн.

Речові докази:

сонцезахисні окуляри «Prada» коричневого кольору з помаранчевими вставками на оправі, без лінз (пошкоджені), запаковані у спеціальний пакет НПУ №CRI1129909, - повернути за належністю власнику;

лінзу з-під сонцезахисних окулярів коричневого кольору, запакована у спеціальний пакет НПУ №CRI1129781, - повернути за належністю власнику;

СД-Р диск з відеозаписами з камери відеоспостереження магазину «Ягуар», - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Матеріали кримінального провадження № 62026050010006462 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням при справі 213/2506/26, пр. № 1-кп/213/258/26.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копія вироку після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1