Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №309/2513/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2513/26

Провадження № 1-кс/309/327/26

У Х В А Л А

Іменем України

02 липня 2026 року м. Хуст

Слідчий суддя Хустського районного судуЗакарпатської області ОСОБА_1 ,за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,користувача вилученого майна ОСОБА_3 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Хуст клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна в межах кримінального провадження № 12023071050000612 від 18.10.2023 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадження слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 18.10.2023 року.

Клопотання вмотивоване тим, що 17.10.2023 працівниками поліції в ході проведення огляду на території ТСЦ №2144 в м.Хуст було вилучено автомобіль марки «Пежо 307», н.з. НОМЕР_1 , який був у користуванні ОСОБА_3 та свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 від 01.02.2019.

18.10.2023 ухвалою слідчого судді накладено арешт на вилучене майно з подальшою передачею на зберігання.

Вважає, що на даний момент є усі підстави для скасування арешту належного йому майна.

По-перше він є законним володільцем майна і придбав його у встановленому законодавством порядку. По-друге на даний момент він до кримінального правопорушення передбаченого ст. 198 КК України не має жодного відношення. По-третє з моменту вилучення майна пройшло більше 2 років і 8 місяців, вилучений ТЗ та свідоцтво про реєстрацію були оглянуті, з ними поведені усі слідчі дії, зроблені експертні дослідження, тобто досягнута мета, яка слугувала підставою для застування такого виду забезпечення кримінального провадження.

Автомобіль уже тривалий час знаходиться під відкритим небом, піддається впливу природних явищ, що призводить до його псування та унеможливить його використання за призначенням. Майданчик тимчасового утримання ТЗ не має можливості належного зберігання автомобіля. Таке тривале тримання автомобіля на цьому майданчику є занадто обтяжливим та порушує ст.. 41 Конституції України та ст.. 1 Першого протоколу до Конвенції.

В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав клопотання та просив його задовольнити. Вказує, що автомобіль тривалий час знаходиться на майданчику під відкритим небом, він псується. Проведені експертизи встановили, що його автомобіль не має підробок.

Слідчий ОСОБА_4 в засідання не з`явився, подав заяву у якій просить розглянути клопотання без його участі, зазначив, що відносно вказаних автомобіля та свідоцтва про реєстрацію ТЗ проведені експертизи – ознак підробки не виявлено.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за клопотанням приходить до наступного висновку.

Так, у провадженні Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області перебуває кримінальне провадження № 12023071050000612 від 18.10.2023 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України.

У даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 18.10.2023накладено арешт на тимчасово вилучений автомобіль марки «Peugeout 307», д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 01.02.2019 належить ОСОБА_5 , вилученого в ході огляду місця події 17.10.2023 шляхом на зберігання на майданчик тимчасового тримання транспортних засобів Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області на час проведення судових автотехнічної та трасо логічної експертизи експертиз, після проведення яких повернути автомобіль на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_5 , заборонивши йому розпорядження автомобілем та його відчуження до вирішення кримінального провадження. Накладено арешт на тимчасово вилучене 17.10.2023 в ході проведення огляду свідоцтво серії НОМЕР_2 про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «Peugeout 307», д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5 , виданого ТСЦ 2142 від 01.02.2019, залишивши дане свідоцтво при матеріалах кримінального провадження.

Згідно зі статтею 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

До клопотання про скасування арешту ОСОБА_3 долучено довіреність від 20.02.2026 згідно якої ОСОБА_5 уповноважує ОСОБА_3 представляти його інтереси вс усіх без винятку органах влади з наданням усіх необхідних прав щодо автомобіля марки «Peugeout 307», д.н.з. НОМЕР_1 (у тому числі й щодо права розпоряджання, та прав пов`язаних із затриманням, вилученням та поверненням даного ТЗ). Тобто ОСОБА_3 є повноважним подавати клопотання про скасування арешту.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 100 КПК України передбачено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 6 ст. 100 КПК України передбачено, що речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Суд констатує, що майно на яке накладено арешт, обґрунтовано визнано у даному кримінальному провадженні речовим доказом.

А тому вирішення долі даних речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України вирішуватиметься під час ухвалення остаточного рішення у кримінальному провадженні, під час чого також вирішуватиметься питання про скасування арешту речових доказів. Відтак клопотання в частині скасування арешту задоволенню не підлягає.

Разом з тим, слід врахувати також наступне.

Згідно ч. 1 ст. 318 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З матеріалів клопотання, вбачається, що з дати постановлення ухвали про накладення арешту на майно по даний час, пройшло більше двох років та 8 місяців, тобто за вказаний значний проміжок часу, органом досудового розслідування не надано слідчому судді достатніх та належних даних для висновку про наявність підстав, які б виправдали подальше неповернення власнику вилученого майна.

У судовому засіданні, слідчим не наведено жодних обставин, які б могли свідчити про те, що передача майна на яке накладено арешт належномувласнику чи його представнику може завдати шкоди для кримінального провадження.

Навпаки слідчим фактично визнано, що проведені необхідні експертизи, які підтвердили відсутність якихось підробок автомобіля чи свідоцтва. При цьому в ухвалі слідчого судді чітко вказано про необхідність передачі автомобіля власнику після проведення експертиз, що наразі уже зроблено, а отже навіть виходячи зі змісту ухвали слідчого судді про накладення арешту, є всі підстави для повернення автомобіля та свідоцтва власнику чи його представнику.

З урахуванням наведеного, на думку суду, оскільки передача відповідного майна належному власнику(представнику) не зможе завдати шкоди для даного кримінального провадження, то відповідно до ч.6 ст.100 КПК України, і подальше позбавлення власника майна можливості володіння ним буде невиправданим і не відповідатиме інтересам суспільства в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, а тому наявні підстави для передачі таких речовихдоказів належному власнику (представнику), з попередженням їх про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України.

Керуючись ст.ст.2, 22, 100, 174, 372, 376 КПК України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання ОСОБА_3 скасування арешту майна–задовольнити частково.

Передати автомобіль марки «Peugeout 307», д.н.з. НОМЕР_1 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 01.02.2019 на автомобіль марки «Peugeout 307», д.н.з. НОМЕР_1 , власнику ОСОБА_5 , чи уповноваженому ним представнику ОСОБА_3 , який діє на підставі довіреності від 20.02.2026,на відповідальне зберігання під розписку, заборонивши їм (йому) розпорядження автомобілем та його відчуження до вирішення кримінального провадження, тапопередивши їх (його) про кримінальну відповідальність за ст.388 КК України.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали проголошено 03 липня2026 року о 09 год. 20 хв.

Слідчий суддя

Хустського районного суду: ОСОБА_1