Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №569/6881/24 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/6881/24

Провадження № 22-ц/4815/987/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді – Шимківа С.С.,

суддів: – Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання – Хлуд І.П.,

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство "Ідея Банк",

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом Юзвяком Артемом Олександровичем на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 жовтня 2024 року (ухвалене у складі судді Першко О.О.) у справі за позовом Акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2024 року Акціонерного товариства "Ідея Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовувало тим, що 03 березня 2021 року, згідно з умовами Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, текст якого розміщено на Інтернет-сторінці позивача за посиланням: https://ideabank.ua/sites/default/files/2022-06/dkbofo_28.10.2020-19.04.2021.pdf, між сторонами було укладено Угоду №С-302-009981-21-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки. Укладаючи кредитний договір сторони погодились, що клієнт ознайомлений з умовами договору, що затверджений розпорядженням банку із усіма змінами та доповненнями, які оприлюднені на Інтернет-сторінці банку за електронною адресою www.ideabank.ua та які йому роз`яснені, зрозумілі та з якими він цілком згідний.

Згідно кредитного договору відповідач отримав кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку № НОМЕР_1 (до провадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_2 ), операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу в межах встановленого кредитним договором ліміту кредитної лінії, доступного відповідачу. Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24% річних. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000,00 грн. Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди, становить 45 500 грн. Враховуючи, що зобов`язання банку щодо встановлення ліміту кредитної лінії є для нього відкличними та безризиковими. визначення суми кредитної лінії, що може бути доступна клієнту, протягом строку дії відновлювальної кредитної лінії, здійснюється банком в межах встановленого угодою максимального ліміту кредитної лінії без будь-яких обмежень.

Позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно кредитного договору. Однак, станом на дату подання цієї заяви відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки та комісію, та інші платежі за кредитним договором, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду.

Останній платіж/зарахування здійснено (поповнено поточний рахунок) 31 травня 2022 року. Отже, сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 08 березня 2024 року становить 106 988 грн 16 коп., з яких 52 460 грн 05 коп. прострочений борг, 54 528 грн 11 коп. прострочені проценти.

Просили стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 106 988 грн 16 коп.

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 грудня 2024 року позов Акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Ідея Банк" заборгованість за Угодою про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки та страхування №С-302-009981-21-980 від 03 березня 2021 року у розмірі 106 988 (сто шість тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім) гривень 16 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Ідея Банк" судові витрати у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати боргу за кредитним договором, а також факт наявності заборгованості у розмірі 106 988 грн 16 коп., позов підлягає до задоволення.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 , через представника – адвоката Юзвяка А.О., оскаржив його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі вказує, що позивачем у позовній заяві зазначено гіперпосилання на публічну пропозицію АТ "Ідея банк" про приєднання до ДКБОФО, однак в Угоді про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки та страхування №С-302-009981-21-980 від 03.03.2021 року посилання на саме вказану редакцію публічної пропозиції, на яку посилається позивач, відсутнє.

Доказів прийняття рішення про пролонгацію строку користування кредитним лімітом (дії кредитної лінії) банк (Позивач) не надав суду разом з позовною заявою.

А тому нарахування банк (Позивач) міг здійснювати виключно за період з 03.03.2021 року по 02.03.2022 року, і лише щодо процентів за користування (24%), адже у зв`язку з тим, що публічну пропозицію в тій редакції, яку Позивач надав суду Відповідач не підписував, відповідно і не узгоджено між сторонами, а також Позивач не надав доказів того, що саме ту редакцію публічної пропозиції, яку Позивач надав суду, розумів Відповідач під час підписання угоди від 03.03.2021 року, то і усі інші нарахування та платежі, що вказані у виписці після 02.03.2022 року, не можуть братися до уваги.

З наданої Позивачем виписки по рахунку неможливо встановити, з якої суми здійснювалось нарахування плати за санкціоновану перевитрату, що унеможливлює перевірку правильності такого нарахування.

Угода №С-302-009981-21-980 укладена 03.03.2021 року і жодні зміни до неї не вносились, відповідно, умов щодо щомісячної плати за санкціоновану перевитрату не було обумовлено сторонами, а тому, банк не міг здійснювати нарахування щомісячної плати за санкціоновану перевитрату.

Угодою не обумовлено сплати комісії за обслуговування карткового рахунку та комісій за кредит.

Не обумовлено угодою умов сплати комісії з СКР, відсотків з СКР та погашення кредиту з СКР. Зміст таких умов також не розкрито. Умов погашення кредиту з СКР, погашення прострочених відсотків за кредит з СКР також не обумовлено.

В угоді не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються Відповідачу, а також не встановлена комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Отже, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей (комісій, відсотків та інших нарахувань) підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.

Вважає, що заборгованість Відповідача за Кредитним договором за рахунок сплаченої та окремо нарахованої Банком плати, в тому числі, за обслуговування кредитної заборгованості по кредиту, підлягає зменшенню.

Надана Позивачем публічна пропозиція АТ "Ідея банк", з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою угоди й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту чи його похідних, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в угоді, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованої угоди.

Просить суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

15 квітня 2026 року АТ "Ідея Банк" подало відзив на апеляційну скаргу, у якому покликається на законність оскаржуваного рішення.

Вказує, що Кредитний договір було укладено Відповідачем з Позивачем шляхом приєднання, і такий складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, яка укладена у паперовому вигляді.

Також, укладенням Угоди № C-302-009981-21-980 про відкриття кредитної лінії, обслуговування Кредитної картки та страхування від 03.03.2021 Позичальник нанесенням власноручного підпису підтвердив, що ознайомлений з текстом Публічної пропозиції Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (вводиться в дію з 28.10.2020, чинна до 18.04.2021) (надалі - ДКБОФО), яка розміщена на офіційному веб-сайті Банку: www.ideabank.ua (п. 4.2 Кредитного договору).

Індивідуальна частина цього Кредитного договору та ДКБОФО, як публічна частина Кредитного договору, містять усі необхідні умови кредитного договору.

Станом на дату укладення Угоди про відкриття кредитної лінії (кредитного договору) актуальною та єдиною можливою для приєднання Відповідача була Публічна пропозиція Позивача та Договір, що розміщені на офіційному веб-сайті Банку www.ideabank.ua, та в силу вимог діючого законодавства на момент виникнення спірних правовідносин між Позивачем та Відповідачем мають чітко визначений строк дії (з 28.10.2020 до 18.04.2021).

Підписанням Кредитного договору клієнт погодився з тим, що ДКБОФО, Тарифи та Паспорт споживчого кредиту є невід`ємними складовими цього Кредитного договору та зобов`язався виконувати їх умови (п. 4.2 Кредитного договору); акцептував Публічну пропозицію про приєднання до ДКБОФО, в редакція яка діяла у цей період) текст якого розміщено на Інтернет-сторінці Банку в розділі Архів публічних договорів за посиланням яка зберігається на офіційному сайті Банку https://ideabank.ua/sites/default/files/2022-06/dkbofo_28.10.2020-19.04.2021.pdf.

Строк дії Кредитного ліміту складає 12 (дванадцять місяців) з можливістю автоматичної пролонгації, згідно з умовами ДКБФО. (п. 3.2 Кредитного договору).

Надана Позивачем довідка розрахунок та виписка за рахунком Відповідача за Кредитним договором, в сукупності з іншими доказами у справі, у повному обсязі підтверджує обставини видачі кредиту, його розмір, а також заборгованості по кредиту.

Відповідач всього сплатив кошти на погашення заборгованості по Кредитному договору на загальну суму 33571,86 грн, які були розподілені наступним чином: на погашення основного та простроченого боргу ("тіла кредиту") – 6215,63 грн, на погашення процентів – 27356,23 грн.

Просить про залишення рішення без змін, а апеляційної скарги – без задоволення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03 березня 2021 року між АТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 було укладено Угоду про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки та страхування №С-302-009981-21-980, згідно п. 1 якої Банк відкриває Клієнту в рамках банківського продукту Cart Blanche Blue ID INS Cross+ поточний рахунок НОМЕР_2 у валюті гривня (IBAM НОМЕР_1 ), операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватися в рамках цієї Угоди та ДКБОФО, та випускає клієнту платіжну картку MasterCard.

Згідно п. 3 укладеної між сторонами угоди Банк надає Клієнту кредит шляхом встановлення відновлювальної Кредитної лінії по рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт Кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000 грн; строк дії Кредитного ліміту складає 12 місяців з можливістю автоматичної пролонгації, згідно з умовами ДКБОФО; процентна ставка за користування коштами Кредитної лінії становить 24,00% річних, згідно Тарифів Банку.

Розмір обов`язкового мінімального платежу (ОМП) встановлюється Тарифами та ДКБОФО. Повернення заборгованості та сплата відсотків за користування Кредитною лінією та/або інших платежів за Угодою та ДКБОФО, в т.ч. черговість погашення вимог Банку здійснюватимуться згідно умов ДКБОФО, а також відповідно до Тарифів, які розміщені на сайті Банку за адресою www.ideabank.ua (а.с. 15).

Покликаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, АТ "Ідея Банк" звернулося до суду з цим позовом про стягнення з боржника кредитної заборгованості у розмірі 106 988,16 грн.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ст. 634 ЦК України).

Так як умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з матеріалів справи, у підписаній відповідачем угоді про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки та страхування №С-302-009981-21-980 від 03.03.2021 року містяться істотні умови кредитного договору: строк кредитування (12 місяців з можливістю автоматичної пролонгації), максимальний ліміт кредитної лінії (200 000 грн), процентна ставка за користування коштами кредитної лінії (24 % річних).

Отже, наявні достатні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі максимального кредитного ліміту та сплати процентів за користування кредитними коштами.

Таким чином, покликання ОСОБА_1 у поданій ним апеляційній скарзі на правову позицію Верховного Суду, що висловлена у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) апеляційним судом відхиляється, з вищенаведених мотивів.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги про неправомірне стягнення місцевим судом комісії за обслуговування кредитної заборгованості заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Як зазначено позивачем у відзиві на апеляційну скаргу відповідач отримав кредитні кошти у загальному розмірі 58 675,68 грн, з яких 47 423,82 грн – на загальні потреби (тіло кредиту); 30 грн – на оплату комісії за обслуговування карткового рахунку, 11 221,86 грн – на погашення відсотків за кредит з карткового рахунка (списання плат передбачених договором за рахунок кредитних коштів).

Відповідач всього сплатив 33 571,86 грн: 6 215,63 грн – на погашення тіла кредиту, 27 356,23 – на погашення процентів, з яких 22 350 грн сплатив самостійно, а 11 221,86 грн сплачені за рахунок кредиту.

Як вбачається з детального розрахунку заборгованості за кредитним договором, станом на 08.03.2024 року АТ "Ідея Банк" до суми заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 106 988,16 грн позивачем включено заборгованість з комісії за обслуговування за обслуговування кредитної заборгованості, у розмірі 52469,07 грн (а.с. 46-58).

Відповідно до положень абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Закон України "Про захист прав споживачів" застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як обслуговування заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Така операція відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, не відповідають змісту кредитних відносин.

Вказаний висновок узгоджується із висновками,викладеними у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 369/9293/15-ц (провадження № 61-29646св18), від 02 вересня 2019 року у справі № 361/7528/17 (провадження № 61-45662св18) та від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18), від 16 грудня 2020 року у справі № 211/1031/19 (провадження № 61-8030св20).

У підписаній ОСОБА_1 03.03.2021 року угоді про відкриття Кредитної лінії, обслуговування Кредитної картки та страхування С-302-00998-21-980 відсутні положення щодо розміру комісії за обслуговування кредитної заборгованості, яку банком враховано в суму боргу відповідача.

Окрім того, зважаючи на розмір тіла кредиту (47 423,82 грн) нарахування банком 52 469,07 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості, за умови часткового погашення боржником кредитної заборгованості (33 571,86 грн) явно суперечить вимогам добросовісності, пропорційності і розумності.

З огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач АТ "Ідея Банк" не спростував доводів сторони відповідача щодо несправедливих умов нарахування комісії.

Ураховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позову АТ "Ідея Банк": стягнення з відповідача на користь позивача 54 519,09 грн кредитної заборгованості, зменшивши суму заборгованості на 52 469,07 грн нарахованої банком комісії за обслуговування кредитної заборгованості (106988,16-52469,07=54519,09).

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги, було заявлено позивачем на суму 106 988,16 грн, а задоволено на суму 54 519,09 грн, тому підлягає до стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Ідея Банк" судовий збір, сплачений за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 1543 грн – пропорційно задоволених вимог, а до стягнення з АТ "Ідея Банк" на користь ОСОБА_1 підлягає 1781,91 грн – судового збору, сплаченого за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

На підставі п. 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", Хартії захисту споживачів, схваленої Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директиви 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директиви 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів, п. 9, 13, 14 преамбули Директиви 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року, ст.ст. 626, 628, 633, 634, 638, 1049, ч. 1 ст. 1054, ч. 2 ст. 1054, ст. 1055 ЦК України, абз. 3 ч. 4 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів", керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом Юзвяком Артемом Олександровичем задовольнити частково.

Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 жовтня 2024 року скасувати.

Позов Акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Ідея Банк" заборгованість за Угодою про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки та страхування №С-302-009981-21-980 від 03 березня 2021 року у розмірі 54 519,09 грн.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Ідея Банк" 1543 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи судом першої інстанції.

Стягнути з Акціонерного товариства "Ідея Банк" на користь ОСОБА_1 1781,91грн судового збору, сплаченого за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя Шимків С.С.

Судді: Ковальчук Н.М.

Хилевич С.В.