Постанова від 02 липня 2026 р. у справі №295/2666/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/2666/25 Головуючий у 1-й інст. Єригіна І. М.

Категорія 60 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Шевчук А.М.

суддів: Талько О.Б., Павицької Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) у м. Житомирі

цивільну справу №295/2666/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Літіум» про визнання недійсним договору про заміну сторони за договором купівлі - продажу майнових прав та відновлення становища, яке існувало до порушення,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт»

на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 08 грудня 2025 року, постановлену під головуванням судді Єригіної І.М.,

у с т а н о в и в:

У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Літіум». Просить: визнати недійсним договір від 12 лютого 2021 року про заміну сторони договору купівлі-продажу майнових прав №2/2017-Ж(Н) від 16 травня 2017 року, укладений між ДП Міністерства оборони України «Укрвійськбуд», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ТзОВ «Будівельна компанія «Літіум»; скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 2790908818040 за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та повернути його у власність ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 2790929818040 за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 та повернути його у власність ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 2790899118040 за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 та повернути його у власність ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 2490762018040 за адресою: АДРЕСА_4 за ОСОБА_1 та повернути його у власність ОСОБА_2

ОСОБА_2 подала письмове клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи №295/14234/25 за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Мегабанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про захист прав споживача та визнання частково недійсним договору про відступлення прав вимоги від 27 травня 2024 року. Клопотання обґрунтоване тим, що позовні вимоги у цивільній справі №295/14234/25 є похідними від вимог у справі 295/2666/25, тому у разі визнання частково недійсним договору про відступлення прав вимоги від 27 травня 2024 року в позивача будуть відсутні правові підстави для звернення з цим позовом. Вважає, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють розгляд цієї справи до завершення справи №295/14234/25.

Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 08 грудня 2025 року зупинено провадження в цій цивільній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №295/14234/25.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ТзОВ «Фінансова компанія «Форінт» подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що згідно з висновками Об`єднаної палати КЦС ВС (постанова від 14 лютого 2022 року в справі №357/10397/19) метою п.6 частини першої ст.251 ЦПК України є виявлення фактів, які неможливо встановити в цій справі самостійно. Зупинення не повинно призводити до порушення розумних строків розгляду. Між АТ «Мегабанк» та ТзОВ «ФК «Форінт» 27 травня 2024 року укладений договір №GL3N225744, відповідно до умов якого, банк відступив ТзОВ «ФК «Форінт» право вимоги до позичальників банку, в тому числі до ОСОБА_2 . Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 30 жовтня 2024 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року, в справі №295/7659/15-ц здійснено процесуальне правонаступництво та заміну сторони виконавчого провадження з АТ «Мегабанк» на ТзОВ «ФК «Форінт». Позов у справі №295/2666/25 поданий ТзОВ «ФК «Форінт», як правонаступником АТ «Мегабанк» за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_2 , підтвердженими рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 12 жовтня 2016 року в справі №295/7659/15-ц, яке набрало законної сили, та наразі не виконано. Станом на дату вчинення оспорюваного правочину 12 лютого 2021 року щодо ОСОБА_2 існувало невиконане грошове зобов`язання, відкрите виконавче провадження, накладений арешт на все майно боржника, а також наявний запис у Єдиному реєстрі боржників, що законодавчо обмежувало її право розпоряджатися належним майном. Однак, 12 лютого 2021 року між ДП МОУ «Укрвійськбуд», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ТзОВ «Будівельна компанія «Літіум» укладений договір про заміну сторони за договором купівлі-продажу майнових прав, за яким ОСОБА_2 безоплатно відступила належні їй майнові права на об`єкти нерухомості, придбані за кредитні кошти, на користь ОСОБА_1 . У подальшому на підставі цього правочину відбулося фактичне набуття ОСОБА_1 права власності на спірні об`єкти нерухомості, що унеможливило звернення стягнення на це майно та виконання рішення суду про стягнення заборгованості. За таких обставин, оспорюваний договір укладений боржником в умовах чинних арештів, наявного виконавчого провадження та реєстрації в Єдиному реєстрі боржників, безоплатно та з метою завдати шкоду кредитору, що і стало підставою для звернення ТзОВ «ФК «Форінт» до суду з вимогами про визнання договору недійсним та відновлення становища, яке існувало до його укладення. Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 03 квітня 2025 року відкрито провадження у справі. Призначено шість судових засідань, які неодноразово відкладалися з різних причин. ОСОБА_2 12 вересня 2025 року звернулася до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі до розгляду Верховним Судом касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу про здійснення процесуального правонаступництва у справі №295/7659/15-ц. Ухвалою від 29 вересня 2025 року судом було відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання. У жовтні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до Богунського районного суду м.Житомира із позовом до Акціонерного товариства «Мегабанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про захист прав споживача та визнання частково недійсним договору про відступлення прав вимоги від 27 травня 2024 року. Ухвалою суду від 19 листопада 2025 року відкрито провадження у справі №295/14234/25. ОСОБА_2 02 грудня 2025 року звернулася до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі №295/2666/25 до розгляду справи №295/14234/25. Повторно звертаючись із клопотанням про зупинення провадження, ОСОБА_2 , на думку скаржника, фактично не навела нових правових аргументів, обмежившись заміною формальної підстави клопотання (перегляд процесуальних рішень у касаційному порядку) на подання нового позову, при цьому зберігши ідентичну сутність доводів, а саме, твердження про нібито відсутність у ТзОВ «ФК «Форінт» правових підстав для підтримання позову. Договір відступлення прав вимоги від 27 травня 2024 року, на який ОСОБА_2 посилається як на підставу для зупинення провадження у справі №295/2666/25, був укладений більш ніж за півтора року до постановлення оскаржуваної ухвали, а ухвала про процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні набрала законної сили 08 квітня 2025 року. ОСОБА_2 мала реальну та достатню можливість звернутися з зустрічним позовом в рамках судової справи №295/2666/25 або звернутися до суду з позовом про оскарження договору відступлення прав вимоги на будь-якому етапі раніше, у тому числі, до відкриття провадження у справі або на ранніх стадіях її розгляду. Проте, клопотання про зупинення провадження ОСОБА_2 заявлено після того, як суд першої інстанції вже відмовив у задоволенні аналогічного клопотання з мотивів відсутності об`єктивної неможливості розгляду справи. За наведених обставин вважає, що наведена послідовність процесуальних дій, хоча формально і не містить ознак прямого порушення закону, однак у своїй сукупності об`єктивно вказує на використання механізму зупинення провадження як процесуальної тактики, спрямованої на штучне затягування розгляду справи №295/2666/25 та уникнення її вирішення по суті. Задовольняючи клопотання про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив із припущення, що у разі задоволення позову в справі №295/14234/25 ТзОВ «ФК «Форінт» нібито не буде належним позивачем у справі №295/2666/25. Позивач не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, адже навіть у випадку гіпотетичного задоволення позову в справі №295/14234/25 це не усуває підстав позову в справі №295/2666/25 і не створює перешкод для її подальшого розгляду по суті. У такому разі може відбутися виключно процесуальна заміна кредитора (правонаступництво), яка не впливає на предмет спору, підстави позову та характер спірних правовідносин. Навіть у разі заміни позивача розгляд справи продовжується без початку провадження заново та без втрати вже здійснених процесуальних дій. Оскарження договору відступлення права вимоги не означає відсутності кредитора як такого та не ставить під сумнів саме існування зобов`язання. Спір у справі №295/14234/25 стосується виключно правового статусу кредитора, а не факту існування зобов`язання, яке підтверджене рішенням суду, що набрало законної сили та перебуває на стадії примусового виконання. Навіть у випадку визнання договору відступлення недійсним, зобов`язання не припиняється, а відбувається лише повернення до попереднього кредитора. Така ситуація жодним чином не усуває порушеного права кредитора та не впливає на можливість його судового захисту. У цій справі спір виник не з приводу самого зобов`язання, а у зв`язку з недобросовісними діями боржника, які полягали у безоплатному відчуженні належного йому нерухомого майна за наявності невиконаного грошового зобов`язання, невиконаного рішення суду, чинних арештів на майно та запису в Єдиному реєстрі боржників. Зазначені дії є однаково недобросовісними незалежно від того, хто саме виступає кредитором - ТзОВ «ФК «Форінт» чи АТ «Мегабанк». Відтак, результат розгляду справи №295/14234/25 не впливає на спірні правовідносини, а можливе задоволення позову в цій справі не змінює суті порушеного права та способів його судового захисту. Отже, висновок суду першої інстанції про неможливість подальшого розгляду справи №295/2666/25 у зв`язку з потенційною втратою ТзОВ «ФК «Форінт» статусу позивача є помилковим, а обставини правонаступництва не створюють об`єктивної неможливості розгляду справи у розумінні п.6 частини першої ст.251 ЦПК України. Заперечення ОСОБА_2 проти позову в справі №295/2666/25 ґрунтувалися на тих самих доводах, які згодом стали підставою для подання окремого позову про захист прав споживачів. Отже, зазначені питання вже були предметом спору між сторонами та підлягали дослідженню судом першої інстанції при розгляді цієї справи по суті, незалежно від наявності чи відсутності іншого судового провадження. Хоча предметом позову в цій справі не є вимога про визнання договору відступлення права вимоги недійсним, але це не позбавляє суд обов`язку надати йому правову оцінку в межах перевірки доводів та заперечень сторін. Зокрема, відповідач ОСОБА_2 заперечувала проти позову, посилаючись на відсутність у ТзОВ «ФК «Форінт» належного матеріально-правового статусу, з тих самих підстав, які були покладені нею в основу поданого окремого позову. За таких обставин, суд був зобов`язаний розглянути ці заперечення та надати їм правову оцінку.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

При цьому покликається на те, що посилання на те, що ОСОБА_2 , подавши клопотання про зупинення провадження у справі, зловживає своїми правами, є необґрунтованими, і на думку представника, саме позивач зловживає своїми процесуальними правами. Вважає, що позов пред`явлено неналежним позивачем. Позов у справі №295/2666/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Літіум» про визнання недійсним договору про заміну сторони за договором купівлі-продажу майнових прав та відновлення становища, яке існувало до порушення, пред`явлено належним позивачем, а саме, ТзОВ «Фінансова компанія «Форінт». Із позову слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» та банк ніколи не було і наразі не є власниками нежитлових приміщень, які належали ОСОБА_2 . Предметом оспорюваного договору є майнові права, які є відмінними від права власності. У подальшому реєстрація права власності проведена у відповідності до вимог ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Позивач, сплативши мізерні суми, хоче в незаконний спосіб набути у власність майно, вартість якого у декілька разів перевищує сплачені первісним кредитором кошти. У справі № 295/14234/25 за позовом ОСОБА_2 до АТ «Мегабанк» та ТзОВ «ФК`Форінт» наявний спір про захист прав споживача та визнання частково недійсним договору про відступлення права вимоги №GL3N225744 від 27 травня 2024 року. Відповідно до умов п.п.14-16 додатку №1 до цього договору ТзОВ «ФК «Форінт», в тому числі, набуто право вимоги за кредитними договорами. Позовні вимоги у справі №295/2666/25 є похідними від вимог у справі про визнання недійсним договору про заміну сторони за договором купівлі-продажу майнових прав та відновлення становища, яке існувало до порушення у справі за №295/14234/25, прийняття судом рішення в якій стосується підстав вимог, заявлених у справі, яка розглядається. Отже, справа, яка розглядається, пов`язана зі справою №295/14234/25, оскільки у разі скасування вказаного вище договору в позивача ТзОВ «ФК «Форінт» будуть відсутні правові підстави для підтримання цього позову в цій справі, тому вирішення спору в справі №295/14234/25 впливає на вирішення цієї справи по суті.

Від інших учасників справи відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до змісту частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до вимог частини тринадцятої ст.7 та частини другої ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою ст.268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій ст.268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11).

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення у цій справі, призначеній до розгляду на 19 березня 2026 року, є дата складення повного судового рішення 03 липня 2026 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав.

Задовольняючи клопотання про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що рішення суду, ухвалене за позовом про визнання частково недійсним договору про відступлення права вимоги, може мати суттєве значення для вирішення цього спору, тобто у суду існує об`єктивна неможливість вирішити спір до розгляду справи №295/14234/25, що є підставою для зупинення провадження на підставі п.6 частини першої ст.251 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з таких мотивів.

Відповідно до п.6 частини першої ст.251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Визначаючи наявність підстав, передбачених ст.251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Із огляду на вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для цієї справи.

Отже, підставою для зупинення провадження у справі є не лише наявність іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення у ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року викладено висновок про те, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої ст.251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Із огляду на вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто, між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який полягає в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

ТзОВ «ФК «Форінт» звернулося до суду із позовом про визнання недійсним договору від 12 лютого 2021 року про заміну сторони договору купівлі-продажу майнових прав №2/2017-Ж від 16 травня 2017 року, вимоги в якому обґрунтовані тим, що позивач ТзОВ «ФК «Форінт» є правонаступником АТ «Мегабанк» у зобов`язальних правовідносинах саме на підставі договору про відступлення права вимоги від 27 травня 2024 року, який оскаржується ОСОБА_2 у справі №295/14234/25, а саме, відповідачем у цій справі.

Установивши, що в Богунському районному суді м. Житомира перебуває на розгляді справа №295/14234/25 за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Мегабанк»,Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про захист прав споживача та визнання частково недійсним договору про відступлення прав вимоги від 27 травня 2024 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №295/14234/25, оскільки від обставин, встановлених у ній, безпосередньо залежить розгляд цієї справи про визнання недійсним договору від 12 лютого 2021 року про заміну сторони договору купівлі-продажу майнових прав №2/2017-Ж від 16 травня 2017 року.

Зважаючи на те, що від результату розгляду цивільної справи про визнання частково недійсним договору про відступлення прав вимоги від 27 травня 2024 року залежить результат розгляду цієї справи, суд першої інстанції, зупинивши провадження, сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин такої справи.

Помилковими є доводи апеляційної скарги, що навіть гіпотетичне задоволення позову в справі №295/14234/25 не усуває підстав позову в справі №295/2666/25 і не перешкоджає її розгляду по суті, оскільки вирішення спору в справі №295/14234/25 впливає на вирішення цієї справи по суті.

Доводи апеляційної скарги про те, що справи №295/2666/25 та №295/14234/25 не перебувають у преюдиційному зв`язку є необґрунтованими, приймаючи до уваги наступне.

Звертаючись до суду в цій справі, позивач посилається на те, що він є правонаступником АТ «Мегабанк» у зобов`язальних правовідносинах, до якого, в тому числі, перейшли права іпотекодержателя нерухомого майна, яке без його згоди в неправомірний спосіб було відчужено співвідповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 звернулася з позовною заявою до АТ «Мегабанк», ТзОВ «Фінансова компанія «Форінт» про захист прав споживача та визнання частково недійсним договору про відступлення прав вимоги від 27 травня 2024 року, яка перебуває на розгляді Богунського районного суду м. Житомира за №295/14234/25.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як передбачено частиною другою ст.77 ЦПК України.

Факти, встановлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиційний характер. Преюдиційність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиційність у процесуальному праві виражена як обов`язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набутим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових фактів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того самого питання між тими самими сторонами. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі.

Преюдиційними є факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення й окреслюється його суб`єктивними і об`єктивними межами, згідно з якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їхні правонаступники, не можуть знову оскаржувати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Вказані висновки наведені у постанові Верховного Суду від 06 вересня 2022 року в справі № 640/10625/21.

Преюдиційність у процесуальному праві має вираження у вигляді обов`язку суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набутим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дає змогу уникнути ухвалення суперечливих судових фактів щодо того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу й засобів.

Відповідно до частини п`ятої ст.82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, але можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Виходячи з наведеного, в цивільній справі №295/14234/25 наявний спір з приводу визнання частково недійсним договору про відступлення прав вимоги №GL3N225744 від 27 травня 2024 року, відповідно до умов п.п.14-16 додатку №1 якого, ТзОВ «ФК «Форінт» набуло право грошової вимоги за кредитними договорами до ОСОБА_2 , а в цій справі ТзОВ «ФК «Форінт» просить визнати недійсним договір від 12 лютого 2021 року про заміну сторони договору купівлі-продажу майнових прав №2/2017-Ж від 16 травня 2017 року, вимоги в якому обґрунтовані тим, що позивач ТзОВ «ФК «Форінт» є правонаступником АТ «Мегабанк» у зобов`язальних правовідносинах саме на підставі договору про відступлення права вимоги від 27 травня 2024 року, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що для правильного вирішення цього спору розгляд справи є об`єктивно неможливим до вирішення спору в справі №295/14234/25, оскільки у випадку задоволення позову в справі №295/14234/25, ухвалене судове рішення може суттєво вплинути на вирішення спору в справі №295/2666/25.

Доводи апеляційної скарги, що повторне клопотання про зупинення провадження після відмови у його задоволенні, подане через значний час після укладення договору цесії, свідчать, на думку скаржника, про використання процесуального механізму зупинення як способу затягування розгляду справи, колегія відхиляє, оскільки повторне клопотання про зупинення провадження є правом сторони на захист. Якщо це обґрунтовано об`єктивними обставинами (в даному випадку правомірність процесуального правонаступництва), це не вважається зловживанням процесуальними правами чи способом умисного затягування розгляду справи.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.125 ЦПК України, зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків, тобто, такий період не зараховується до встановленого процесуальним законодавством строку на вирішення спору, перебіг процесуальних строків продовжується з дня відновлення провадження.

Без зупинення провадження у справі будуть порушені розумні строки розгляду цієї цивільної справи.

Отже, зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №295/14234/25 за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Мегабанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про захист прав споживача та визнання частково недійсним договору про відступлення права вимоги від 27 травня 2024 року, не суперечить вимогам чинного цивільного процесуального законодавства України.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі, а також не свідчать про порушення цим судом норм права, які б могли бути підставою для скасування ухвали суду.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про залишення ухвали суду першої інстанції без змін як такої, що є законною та обґрунтованою.

Керуючись ст.ст.367,368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» залишити без задоволення.

Ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 08 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді: