Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №757/30461/26-п — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/30461/26-п

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року м. Київ

Суддя Печерського районного суду м. Києва Гречана С.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Прохори Чернігівської області, громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ;

за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

Учасники судового провадження:

особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В :

19.05.2026 о 16 год. 30 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: словесно ображала його та подряпала грудну клітину у присутності малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим завдала шкоди її психологічному здоров`ю та порушила вимоги Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнала.

Вивчивши протокол про адміністративне правопорушення та дослідивши долучені до нього документи, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ст. ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП домашнім насильством є умисне вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частиною 2 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дитина, яка постраждала від домашнього насильства, - це особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Під психологічним насильством, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, слід розуміти форму домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування та інші діяння, якщо такі дії спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі ст. 19 Конвенції ООН про права дитини держави-учасниці вживають усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного або психологічного насильства, образи чи зловживання з боку батьків або інших осіб, які піклуються про дитину.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім`ї повинні забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості та виключають приниження честі й гідності дитини.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, поважати гідність дитини та готувати її до самостійного життя.

Судом встановлено, що 19.05.2026 о 16 год. 30 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: словесно ображала його та подряпала грудну клітину у присутності малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зазначені обставини підтверджуються:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 458955 від 19.05.2026;

-довідкою про проведення перевірки за рапортом;

-рапортами працівників поліції;

-письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 19.05.2026;

-письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 19.05.2026;

-формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства;

-копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 458954 від 19.05.2026;

-копіями свідоцтва про народження ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;

-відеозаписом.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними та достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення.

При цьому суд враховує, що малолітня ОСОБА_3 була безпосереднім свідком конфлікту та насильницьких дій щодо її брата. З огляду на положення п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», сама лише присутність малолітньої дитини під час вчинення домашнього насильства свідчить про те, що така дитина є постраждалою від домашнього насильства.

Перебування малолітньої дитини в умовах конфлікту, що супроводжувався словесними образами та фізичним насильством, об`єктивно могло спричинити шкоду її психологічному здоров`ю, викликати почуття страху, тривоги та емоційної невпевненості.

Таким чином, дії ОСОБА_1 порушують гарантоване державою право дитини на безпечне сімейне середовище, захист від будь-яких форм насильства та суперечать принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

За таких обставин суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП як вчинення домашнього насильства.

При призначенні адміністративного стягнення суд відповідно до ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушниці, ступінь її вини, майновий стан та доходить висновку про необхідність накладення на неї адміністративного стягнення у виді громадських робіт у межах санкції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись ч. 2 ст. 173-2, ст. ст. 283-287 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді громадських робіт строком на 40 (сорок) годин.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Світлана ГРЕЧАНА