Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №754/46/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 754/46/26

Провадження №: 3/755/3693/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2026 р. Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Сазонова М.Г., при секретарі Хорунжій С.С., за участю прокурора Лавренюк Т.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , не працюючої, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,

встановив:

Відповідно до протоколу № 12 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 05.01.2026 року, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду провідного інспектора Деснянського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області, будучи посадовою особою державного органу, відповідно до підпункту «и» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб`єктом декларування та суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог абзацу 1 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», 31.01.2024 припинивши діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, несвоєчасно, а саме 31.03.2024 о 14:52, без поважних причин, подала декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні), шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр) у власному персональному електронному кабінеті, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

У судовому засіданні прокурор зазначила, що у діях ОСОБА_1 вбачається склад вказаного адміністративного правопорушення, оскільки остання після звільнення несвоєчасно подала декларацію про майновий стан без наявності поважних причин, тому просила визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та закрити провадження у зв`язку із спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності.

У судовому засіданні ОСОБА_1 провину визнала, зазначила, що декларацію подала невчасно через власну необережність, жодного умислу на несвоєчасність її подання не мала. Провадження у справі просила закрити у зв`язку із спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Суддя, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, думку прокурора, дослідивши матеріали справи – протокол про адміністративне корупційне правопорушення від 05.01.2026 року, інші долучені матеріали, дійшов висновку про таке.

Встановлено, що матеріали про адміністративне корупційне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 12.01.2026 надійшло до Деснянського районного суду м. Києва. Постановою судді Броновицької О.В. від 09.02.2026 матеріали справи повернуто до Управління стратегічних розслідувань у м. Києві для доопрацювання та направлення до відповідного суду для розгляду.

12.03.2026 матеріали про адміністративне корупційне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 повторно надійшли до Деснянського районного суду м. Києва. Постановою судді Броновицької О.В. від 17.03.2026 матеріали справи повернуто до Управління стратегічних розслідувань у м. Києві для доопрацювання та направлення до відповідного суду для розгляду.

14.04.2026 матеріали про адміністративне корупційне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 втретє надійшли до Деснянського районного суду м. Києва. Постановою судді Броновицької О.В. від 17.04.2026 матеріали справи повернуто до Управління стратегічних розслідувань у м. Києві для доопрацювання та направлення до відповідного суду для розгляду.

09.06.2026 матеріали про адміністративне корупційне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 надійшли до Дніпровського районного суду м. Києва.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно положень статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до частини четвертої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язане з корупцією, важливу роль відіграють як день вчинення, так і день виявлення правопорушення.

Моментом виявлення порушення, пов`язаного з корупцією є момент отримання інформації про таке порушення уповноваженими (особою чи органом державної влади). При цьому складання адміністративного протоколу про вчинення порушення, пов`язаного з корупцією є лише окремою процесуальною дією, вчиненою на підставі виявленого факту порушення, пов`язаного з корупцією (факт виявлення порушення це окрема подія, яка завжди передує складанню протоколу про вчинення порушення). Факт виявлення порушення - це окрема подія, яка завжди передує складанню протоколу про вчинення порушення, тобто моментом виявлення порушення, пов`язаного з корупцією є момент отримання інформації про таке порушення уповноваженими (особою чи органом державної влади). Складання адміністративного протоколу про вчинення порушення, пов`язаного з корупцією є окремою процесуальною дією. Сам протокол фактично є суб`єктивний виклад свого бачення уповноваженою особою та фіксація обставин певної події на основі наявних доказів.

Тобто, якщо до Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної поліції від викривача, надійшло повідомлення про вчинення особою порушення, пов`язаного з корупцією, - то моментом виявлення порушення є час надходження цього повідомлення до відповідного уповноваженого органу, а якщо ідентичні повідомлення надійшли до різних органів, чи посадових осіб, уповноважених складати такі протоколи, - моментом виявлення вважається перше (за часом отримання) надходження такого повідомлення до уповноваженого (органу чи особи).

Будь-якого продовження перебігу строків накладення адміністративних стягнень законом не передбачено, тому в разі їх закінчення провадження у справі закривається.

Відповідно до статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП імперативно встановлено, що провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

При цьому, суддею враховується практика Європейського Суду з прав людини (п. 137 рішення від 09.01.2013 у справі «Волков проти України» (заява № 21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22.10.1996 у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbingsand Others v. The United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

З документів, які були долучені до протоколу про адміністративне правопорушення № 12 вбачається, що факт несвоєчасного падання декларацій ОСОБА_1 , було виявлено посадовою особою Сектору з питань запобігання та виявлення корупції Державної установи «Центр пробації», яка 15.04.2024 року за № 453-17 повідомила Національне агентство з питань запобігання корупції про факт несвоєчасного подання ОСОБА_1 , яка працювала на посаді провідного інспектора, та звільнилась 31.01.2024, декларації при звільненні. Дане повідомлення зареєстроване Національним агентством з питань запобігання корупції 11.01.2025 року за № 10719/0/07-25. Тоді як протокол про адміністративне правопорушення складено 05.01.2026 року.

Враховуючи викладене, датою виявлення правопорушення є 11 січня 2025 року, а відтак, станом на день складання протоколу – 05.01.2026 року, та на день розгляду справи - 01 липня 2026 року, строк накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 сплинув.

Суддя вважає помилковим висновок уповноваженої особи, що склала протокол № 12 від 05.01.2026 відносно ОСОБА_1 про те, що днем виявлення правопорушення є день складання уповноваженою посадовою особою протоколу про таке правопорушення, а саме 05.01.2026, та з цього моменту слід відраховувати шестимісячний строк.

Так, протокол про адміністративне правопорушення є документом, який фіксує факт, час та місце вчинення правопорушення. Однак не можна ототожнювати дату складання протоколу та дату виявлення правопорушення, оскільки виявлення і фіксування правопорушення є різними юридичними фактами.

Відтак, суддя вважає за необхідне у даній справі констатувати, що обчислення строку притягнення особи до адміністративної відповідальності не може залежати від спритності посадової особи (швидкості дій вчинених уповноваженою особою) у наданні оцінки доказам, інше буде свавіллям.

Таким чином, зважаючи на вимоги ст. 38 КУпАП строк для притягнення особи до адміністративної відповідальності за протоколом про адміністративне правопорушення № 12 на час складання протоколу (05.01.2026) і на час його розгляду судом - закінчився, оскільки адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення.

Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, слід закрити у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Питання щодо строків накладення адміністративного стягнення в адміністративних справах за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП неодноразово вирішувалось апеляційною інстанцією, зокрема, у справі № 755/6874/25 Київській апеляційний суд зазначив про те, що моментом виявлення порушення, пов`язаного з корупцією є момент отримання інформації про таке порушення уповноваженими (особою чи органом державної влади), тоді як складання адміністративного протоколу про вчинення порушення, пов`язаного з корупцією є лише окремою процесуальною дією, вчиненою на підставі виявленого факту порушення, пов`язаного з корупцією (факт виявлення порушення це окрема подія, яка завжди передує складанню протоколу про вчинення порушення).

07.11.2017 року Науково-консультативна рада при Вищому адміністративному суді України (далі НКР при ВАСУ) на відміну від Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ прийняла Висновок «Щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності». У Висновку зазначено, що п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Окрім того, логічне тлумачення абз. 1 ст. 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів це єдина необхідна підстава для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню у процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП), у тому числі вини особи у його вчиненні. Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями. Прийняття двох таких взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ст.284 КУпАП, рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини. Таким чином, НКР при ВАСУ зроблено висновок, що під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП, вина особи не встановлюється.

Згідно роз`яснень наданих Верховним судом в постанові від 11.07.2018 року у справі № 308/8763/15-а, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

При цьому, наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Як зазначив Верховний Суд, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Таким чином, Верховний Суд прийшов до висновку, що при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якість закону»; якщо в національному законодавстві допущено неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, то національні органи мають застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід, тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Зважаючи на вищевикладене, суддя не вбачає наявності підстав для встановлення вини ОСОБА_1 одночасно з закриттям провадження у справі через сплив строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Керуючись ст.ст. 33-35, 36, ч. 1 ст. 172-6, ст.ст. 283-285, 294 КУпАП, суддя, –

п о с т а н о в и в:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП України у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпровський районний суду м. Києва.

Суддя М. Сазонова