Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №208/13566/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6133/26 Справа № 208/13566/25 Суддя у 1-й інстанції - Подкопаєва І. А. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 32

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Макарова М.О., Городничої В.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк»

на заочне рішення Заводського районного суду міста Кам`янського від 23 лютого 2026 року у складі судді Подкопаєвої І.А.

у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2025 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 04 березня 2019 року з метою отримання банківських послуг відповідач звернувся до АТ «Універсал Банк», у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 04 березня 2019 року, яка разом з Умовами та правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають між ним і банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 25000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .

АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

У свою чергу відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов`язки перед банком не виконав, порушив умови кредитного договору і допустив утворення заборгованості у розмірі 29266,28 грн., яку АТ “Універсал Банк” просило стягнути на свою користь та вирішити питання розподілу судових витрат.

Заочним рішенням Заводського районного суду міста Кам`янського від 23 лютого 2026 року у задоволенні позову АТ “Універсал Банк” відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав для задоволення позову, оскільки анкета-заява від 04 березня 2019 року не містить визначення домовленості сторін про сплату процентів, а тому суми надходжень, які банком були розподілені на погашення заборгованості за процентами підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту, що були списані неправомірно.

Не погодившись з рішенням суду, АТ «Універсал Банк» звернулося з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, не взяв до уваги, що між сторонами належним чином було погоджено усі істотні умови договору, оскільки підписуючи анкету-заяву, відповідач підтвердив факт ознайомлення із Умовами і правилами надання банківських послуг разом із Тарифами.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін, з таких підстав.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно із частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Судом встановлено, що 04 березня 2019 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, на підставі якої відкрито поточний рахунок.

Зазначено, що Анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.

Відповідно до п. 3 Анкети-заяви, підписанням цього договору відповідач підтвердив, що ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту.

АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме видало відповідачу банківську картку НОМЕР_2 , терміном дії до 11/29, з встановленим кредитним лімітом: з 04 березня 2019 року - 15000,00 грн.; з 20 травня 2019 року - 23000,00 грн.; з 19 липня 2019 року – 25000,00 грн., що підтверджується Довідкою про розмір встановленого ліміту від 08 вересня 2025 року.

Відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов`язки перед банком не виконав, порушив умови кредитного договору і допустив утворення заборгованості у розмірі 29266,28 грн.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина 3 статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до частини 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями частини 1 статті 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина 2 статті 1046 ЦК України).

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору і його умови.

Факт укладення кредитного договору (позики) не може бути встановлено судом без встановлення факту перерахування грошових коштів позичальнику. Встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту перерахування коштів на рахунок боржника слугує додатковим підтвердженням факту укладення кредитного договору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 09 серпня 2023 року у справі № 755/16831/19 (провадження № 61-17567св21).

Положеннями статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

У анкеті-заяві від 04 березня 2019 року розмір процентів за користування кредитом не зазначений.

АТ «Універсал Банк», обґрунтовуючи вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при надання банківських послуг, затверджених рішенням правління банку №46 від 24 листопада 2021 року, як невід`ємну частину кредитного договору.

Витягом з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при надання банківських послуг, затверджених рішенням правління банку №46 від 24 листопада 2021 року, що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: порядок нарахування відсотків та їх розміри, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені та комісії, та, зокрема саме у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови обслуговування рахунків фізичної особи, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.monobank.ua/terms) неодноразово змінювалися самим АТ «Універсал Банк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (04 березня 2019 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (17 жовтня 2025 року), тобто кредитор мав можливість додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Більше того, позивачем наданий витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при надання банківських послуг, затверджених рішенням правління банку №46 від 24 листопада 2021 року, тобто у редакція після укладення кредитного договору від 04 березня 2019 року.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови обслуговування рахунків фізичної особи, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату комісії та пені, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

При цьому згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови обслуговування рахунків фізичної особи, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15).

Наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень Умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Колегія суддів вважає, що витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при надання банківських послуг, затверджених рішенням правління банку №46 від 24 листопада 2021 року, які містяться у матеріалах справи, не визнається відповідачем та не містить його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 04 березня 2019 року, шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді плату за користування кредитними коштами, яка встановлена у формі сплати відсотків.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19.

Необхідно також зауважити, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 04 березня 2019 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, - суд дійшов висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Разом з тим, як слідує з наданого розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів на рахунку, незважаючи на відсутність погодження між сторонами у визначеній законом формі істотних умов договору щодо розміру процентів за користування кредитом, позивач самовільно включив у заборгованість нараховані проценти, які фактично погашені позичальником, за рахунок чого збільшив заборгованість за тілом кредиту.

Приведений банком розрахунок заборгованості за кредитним договором, свідчить про те, що банком були нараховані проценти на залишок поточної заборгованості за тілом кредитом, починаючи з 30 квітня 2019 року по 30 червня 2025 року, а саме: 30 квітня 2019 року - 804,35 грн.; 31 травня 2019 року - 580,57 грн.; 30 червня 2019 року - 318,64 грн.; 31 липня 2019 року - 1947,50 грн.; 31 серпня 2019 року - 749,80 грн.; 30 вересня 2019 року - 819,00 грн.; 31 жовтня 2019 року - 937,12 грн.; 30 листопада 2019 року - 2034,48 грн.; 31 грудня 2019 року - 2384,27 грн.; 31 січня 2020 року - 2617,10 грн.; 29 лютого 2020 року - 2949,78 грн.; 31 березня 2020 року - 1487,14 грн.; 30 квітня 2020 року - 1426,38 грн.; 31 травня 2020 року - 1489,24 грн.; 30 червня 2020 року - 1441,50 грн.; 31 липня 2020 року - 1447,44 грн.; 31 серпня 2020 року - 1425,64 грн.; 30 вересня 2020 року - 725,61 грн.; 31 жовтня 2020 року - 1351,18 грн.; 30 листопада 2020 року - 1326,30 грн.; 31 грудня 2020 року - 1378,56 грн.; 31 січня 2021 року - 1305,67 грн.; 28 лютого 2021 року - 1166,24 грн.; 31 березня 2021 року - 1319,67 грн.; 30 квітня 2021 року - 1317,60 грн.; 31 травня 2021 року - 1344,92 грн.; 30 червня 2021 року - 1297,97 грн.; 31 липня 2021 року - 1329,02 грн.; 31 серпня 2021 року - 1344,92 грн.; 30 вересня 2021 року - 1262,33 грн.; 31 жовтня 2021 року - 1299,92 грн.; 30 листопада 2021 року - 1238,48 грн.; 31 грудня 2021 року - 1276,97 грн.; 31 січня 2022 року - 1264,19 грн.; 28 лютого 2022 року - 1129,70 грн.; 31 березня 2022 року - 1276,26 грн.; 30 квітня 2022 року - 635,70 грн.; 31 травня 2022 року - 667,12 грн.; 30 червня 2022 року - 650,76 грн.; 31 липня 2022 року - 620,45 грн.; 31 серпня 2022 року - 1126,23 грн.; 30 вересня 2022 року - 1080,00 грн.; 31 жовтня 2022 року - 1106,08 грн.; 30 листопада 2022 року - 1061,40 грн.; 31 грудня 2022 року - 1082,83 грн.; 31 січня 2023 року - 1116,93 грн.; 28 лютого 2023 року - 1001,28 грн.; 31 березня 2023 року - 1140,18 грн.; 30 квітня 2023 року - 1097,24 грн.; 31 травня 2023 року - 1127,07 грн.; 30 червня 2023 року - 1075,80 грн.; 31 липня 2023 року - 1081,38 грн.; 31 серпня 2023 року - 1131,23 грн.; 30 вересня 2023 року - 1050,95 грн.; 31 жовтня 2023 року - 1096,46 грн.; 30 листопада 2023 року - 1050,78 грн.; 31 грудня 2023 року - 1080,02 грн.; 31 січня 2024 року - 1024,86 грн.; 29 лютого 2024 року - 986,53 грн.; 31 березня 2024 року - 1014,49 грн.; 30 квітня 2024 року - 1002,06 грн.; 31 травня 2024 року - 1021,34 грн., 30 червня 2024 року - 950,83 грн.; 31 липня 2024 року - 971,18 грн.; 31 серпня 2024 року - 958,06 грн.; 30 вересня 2024 року - 913,94 грн.; 31 жовтня 2024 року - 947,26 грн.; 30 листопада 2024 року - 897,60 грн.; 31 грудня 2024 року - 913,55 грн.; 31 січня 2025 року - 902,10 грн.; 28 лютого 2025 року - 785,84 грн.; 31 березня 2025 року - 845,99 грн.; 30 квітня 2025 року - 839,13 грн.; 31 травня 2025 року - 885,96 грн., 30 червня 2025 року - 868,20 грн., які відповідачем фактично було погашено, про що відображено у відповідній графі розрахунку заборгованості, але не узгоджені договором та не погоджені із самим відповідачем.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки анкета-заява від 04 березня 2019 року не містить визначення домовленості сторін про сплату процентів, однак банком вони були нараховані на залишок поточної заборгованості за кредитом в загальному розмірі, які відповідачем повністю сплачено, однак такі зараховані не на погашення тіла кредиту, а саме на безпідставно нараховані проценти.

Доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами належним чином було погоджено усі істотні умови договору, оскільки підписуючи анкету-заяву, відповідач підтвердив факт ознайомлення із Умовами і правилами надання банківських послуг разом із Тарифами, є безпідставними, адже вказаний документ не може вважатись складовою кредитного договору. Крім того, у паспорті споживчого кредиту зазнчаено, зокрема, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту.

Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, яка викладена у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, пункт перший статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк»- залишити без задоволення.

Заочне рішення Заводського районного суду міста Кам`янського від 23 лютого 2026 року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 02 липня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Суддя: М.О. Макаров

В.С. Городнича