Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №188/862/24 — Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/862/24

Провадження № 2/188/219/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Місюри К.В.,

при секретарі судового засідання Бібіковій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про визнання права на спадкове майно, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_3 .

Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 .

24.11.2008 р., спадкодавець склав заповіт, посвідчений Дмитрівською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області за реєстровим номером 281, згідно з яким спадкодавець на випадок смерті заповів усе своє майно у власність ОСОБА_2 , яка є його донькою та рідною сестрою Позивачки.

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 31.01.2024 р., НТА №270022 та НТА №270024 позивачка набула право власності на спадкове майно - земельні ділянки, розташовані за адресою будинок АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 31.01.2024 р., Відповідачка набула право власності на спадкове майно - земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,1000 га., кадастровий номер 1223855100:03:001:0446.

Вказані речові права позивачки та відповідачки визнані державою, оскільки 31.01.2024 року зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно .

Позивачка та відповідачка дійшли між собою згоди про те, що спірний житловий будинок отримує у власність у порядку спадкування позивачка.

Інші спадкоємці, які прийняли спадщину після смерті спадкодавця, відсутні, що підтверджується постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 31.01.2024 р.

31.01.2024 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області – Свириденко Л.В., з питання отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на спірний житловий будинок АДРЕСА_1 . Але нотаріус згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 31.01.2024 р., відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом вищевказаний житловий будинок у зв`язку з ненаданням оригіналу правовстановлюючого документа на це майно у зв`язку з його відсутністю.

Посилаючись на ст.ст. 1216,1217, 1241, 1268 ЦК України, позивачка просить визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 . Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачкою.

Ухвалою суду від 04 квітня 2024 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче засідання на 10 травня 2024 року.

У зв?язку з неявкою відповідача підготовче судове засідання неодноразово відкладалося.

Представник позивача подав до суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності позивачки та її представника в судовому засіданні, в якій позов підтримав і просив задовольнити.

Відповідач до суду не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за ї відсутності, на спірне спадкове майно не претендує, проти задоволення позовних вимог не заперечує, справу прохає розглянути на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Вивчивши позовні вимоги та надані позивачем докази, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 3 ст. 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що спірне спадкове майно складається з житлового будинку та господарських будівель і споруд (згідно технічного паспорту на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 22.09.2023 р.), розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки про оціночну вартість об?єкта нерухомості від 27.03.2024 р., оціночна вартість спірного житлового будинку складає 36872,01 грн.

Згідно з довідкою КП «Павлоградське МБТІ» від 22.09.2023 р., право власності на будинок АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі рішення Дмитрівської сільської ради №27 від 24.04.1996 р., але власник не звернувся для оформлення свідоцтва про право власності.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.03.2024 р., право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано.

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради №163 від 26.03.2024 р., ОСОБА_3 є власником спірного житлового будинку згідно запису в погосподарській книзі №19.

Земельні ділянки за вказаною адресою для будівництва та обслуговування житлового будинку (кадастровий номер 1223881500:10:002:0439 площею 0,2500 га.,), а також для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 1223881500:10:002:0436 площею 0,1453 га.,) (до їх успадкування позивачкою) – перебували у приватній власності спадкодавця на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП, виданого 04.05.1998 р., та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1127. Вказані обставини підтверджуються копією вказаного державного акту, а також довідкою Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області №276 від 04.10.2023 р.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 13.03.2023 р., серії НОМЕР_1 ), після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді:

-житлового будинку АДРЕСА_1 ;

-земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 1223881500:10:002:0439 площею 0,2500 га.;

-земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 1223881500:10:002:0436 площею 0,1453 га.;

-земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1223881500:03:001:0446 площею 5,1000 га.

Спадкодавець – ОСОБА_3 є батьком позивачки та відповідачки. Факт родинного зв?язку між позивачем, відповідачкою та спадкодавцем підтверджується свідоцтвами про народження позивача, відповідачки та свідоцтвами про укладення шлюбу позивачки та відповідачки, свідоцтвом про зміну прізвища позивачкою.

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 26.03.2024 р., №162, на день смерті ОСОБА_3 його місце проживання було зареєстроване в буд. АДРЕСА_1 . Разом зі спадкодавцем на день смерті інших осіб (крім позивачки, місце проживання якої зареєстроване за однією адресою разом зі спадкодавцем як тимчасово переміщеної особи) не зареєстровано.

24.11.2008 р., спадкодавець склав заповіт, посвідчений Дмитрівською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області за реєстровим номером 281, згідно з яким спадкодавець на випадок смерті заповів усе своє майно у власність ОСОБА_2 , яка є його донькою та рідною сестрою позивачки.

На дату виникнення спірних правовідносин (10.03.2023 р., - день смерті ОСОБА_3 та відкриття спадщини) діяв Цивільний кодекс України.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

ОСОБА_2 подала приватному нотаріусу Синельниківського районного нотаріального округу Смоловій Аліні Олександрівні заяву про відмову від прийняття спадщини за заповітом. Протягом строку на прийняття спадщини позивачка та відповідачка подали приватному нотаріусу Синельниківського районного нотаріального округу Смоловій Аліні Олександрівні заяви про прийняття спадщини за законом, у тому числі й спірного житлового будинку.

06.09.2023 р., була заведена спадкова справа №57/2023 після смерті після смерті ОСОБА_3 , що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі та постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 31.01.2024 р.

31.01.2024 року позивачка та відповідачка уклали між собою договір про поділ спадщини, посвідчений приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області – Смоловою А.О., та зареєстрований в реєстрі за №40, згідно з яким сторони дійшли згоди поділити між собою спадкове майно наступним чином:

-у власність позивача переходить житловий будинок АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки, розташовані за вказаною адресою, для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку та ведення особистого селянського господарства;

-у власність відповідачки переходить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,1000 га., кадастровий номер 1223855100:02:001:0416.

Спірний житловий будинок АДРЕСА_1 , нотаріус не включив до договору про поділ спадщини, оскільки на вказаний будинок спадкоємцями не було надано правовстановлюючого документа про його належність спадкодавцю - ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 31.01.2024 р., НТА №270022 та НТА №270024 позивачка набула право власності на спадкове майно - земельні ділянки, розташовані за адресою будинок АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 31.01.2024 р., відповідачка набула право власності на спадкове майно - земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,1000 га., кадастровий номер 1223855100:03:001:0446.

Вказані речові права позивачки та відповідачки визнані державою, оскільки 31.01.2024 року зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (копії витягів додаються).

Позивачка та відповідачка дійшли між собою згоди про те, що спірний житловий будинок отримує у власність у порядку спадкування позивачка.

Інші спадкоємці, які прийняли спадщину після смерті спадкодавця, відсутні, що підтверджується постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 31.01.2024 р.

31.01.2024 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області – Смолової А.О., з питання отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на спірний житловий будинок АДРЕСА_1 . Але нотаріус згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 31.01.2024 р., відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом вищевказаний житловий будинок у зв`язку з ненаданням оригіналу правовстановлюючого документа на це майно у зв`язку з його відсутністю.

Також нотаріус у своїй постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії роз`яснив позивачу про право на звернення до суду для вирішення спірних питань.

Пунктом 4.15 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

У відповідності до ч. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку встановленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, позивачка спадщину після смерті спадкодавця прийняла, але не може розпоряджатися даним майном у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів та неможливості їх оформлення через органи нотаріату.

Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р., № 24-753/0/4-13 передбачено наступне: «Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо».

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст. 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття - орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Відповідачем по даній справі правомірно залучено іншого спадкоємця ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину після смерті спадкодавця.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір у разі задоволення позовних вимог покладається на відповідача, але згідно пункту 2 прохальної частини позовної заяви позивачка прохає залишити за нею витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1216, 1217, 1241, 1268 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) про визнання права власності на спадкове майно задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) у порядку спадкування за законом право власності житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами згідно технічного паспорту на житловий будинок садибного типу.

Судові витрати по справі залишити за позивачкою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя К. В. Місюра