Вирок від 01 липня 2026 р. у справі №173/1597/26 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/1597/26

Номер провадження1-кп/173/163/2026

В И Р О К

іменем України

02 липня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши в ході відкритого підготовчого судового засідання в залі суду угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні (ЄРДР № 12026041430000008 від 07.01.2026) з обвинувальним актом за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Верхньодніпровська, Дніпропетровської області, громадянина України, неодруженого, військовслужбовця ВЧ НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 та ч. 1 ст. 309 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_4 , керуючись корисливим мотивом, уневстановленому місці, в невстановлений час, за невстановлених обставин, незаконно придбав з метою подальшого збуту психотропну речовину - метамфетамін, маса якої становить 0,0185 г., 0,0457 г., обіг якої обмежено, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів». Придбану психотропну речовину ОСОБА_4 почав незаконно зберігати з метою подальшого збуту.

В подальшому, 18.03.2026 в ході проведення негласної слідчої розшукової дії контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, на яку дав свою добровільну згоду легендований свідок ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , приблизно о 13 год. 00 хв. незаконно зберігаючи при собі з метою подальшого збуту психотропну речовину обіг якої обмежено, - метамфетамін, знаходячись на відкритій місцевості біля будівлі котельні яка розташована біля домоволодіння АДРЕСА_3 , здійснив продаж за гроші в сумі 500 гривень, тобто незаконно збув ОСОБА_7 раніше придбану ним психотропну речовину метамфетамін обіг якої обмежено, яка містилася у двох сліп-пакетах на одному сліп пакеті мається цифра 1, на другому сліп пакеті цифра 3 після чого, ОСОБА_7 добровільно видав співробітникам поліції придбану ним психотропну речовину - метамфенамін обіг якої обмежено, маса метамфетаміну становить 0,0185 г., та 0,0457г. відповідно.

Крім цього ОСОБА_4 , на початку квітня 2026 року, більш точний час не встановлено, знаходячись поблизу будинку № 16 по вул. Кам`янській м. Верхньодніпровськ Верхньодніпровської ТГ Кам`янського району, знайшов на землі паперовий згорток, який взяв до рук та виявив, що в ньому знаходиться речовина рослинного походження зеленого кольору із специфічним запахом, схожим на наркотичний засіб «канабіс».

Будучи особою, яка періодично вживає наркотичні засоби, ОСОБА_4 вирішив забрати його для власного вживання, і тим сам придбав наркотичний засіб «канабіс», який переніс до свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 де і почав його зберігати для власного вживання без мети збуту.

09.04.2026 в ході обшуку, на підставі ухвали Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, домоволодіння за місцем мешкання ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 , працівниками поліції було виявлено і вилучено вказану наркотичну речовину «канабіс» у подрібненому стані в сухому вигляді масою не менше 6,8923 г, яка відноситься до наркотичних засобів та рослин обіг яких обмежено, маса якої в перерахуванні на суху речовину становить 6,1101 г., яку ОСОБА_4 зберігав в квартирі для власного вживання без мети збуту.

02.07.2026 до суду надійшла угода, укладена між сторонами кримінального провадження, прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , про визнання обвинуваченим ОСОБА_4 винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307 та ч. 1 ст. 309 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307 та ч. 1 ст. 309 КК України, визнав повністю, пояснив, що кваліфікацію своїх дій не оспорює, укладення угоди є добровільним, будь-яких заходів морального чи фізичного впливу до нього не застосовувалося, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості між ним та прокурором.

Прокурор та захисник у підготовчому судовому засіданні також просили затвердити дану угоду про визнання ОСОБА_4 винуватості.

У зв`язку з цим суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди.

Судом встановлено, що під час підготовчого провадження між сторонами кримінального провадження, прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , досягнуто та підписано угоду від 02 липня 2026 року про визнання ОСОБА_4 винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307 та ч. 1 ст. 309 КК України, за змістом якої обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнає свою вину у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень та наведені обставини вчинення цих кримінальних правопорушень, сторони дійшли згоди щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за вчинені ним злочини у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 70, 75 КК України, а саме зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди, наслідки невиконання угоди.

Судом встановлено, що дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст. 468–470, 472 КПК України, відповідає закону України про кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, в тому числі щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженого покарання у виді обмеження волі із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком. Шляхом вивчення документів кримінального провадження, опитування сторін, суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч. 6 ст. 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Крім цього, обвинуваченому роз`яснені положення ч.ч. 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, які йому зрозумілі, ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України, а саме права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінальних правопорушень, у вчиненні яких його обвинувачують, права допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь, також усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а саме можливість оскарження вироку лише з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частиною четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди. Наслідки невиконання угоди обвинуваченому зрозумілі. Після таких роз`яснень обвинувачений просив затвердити угоду.

Щодо покарання, яке узгоджено сторонами, суд враховує, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин і кримінальний проступок, за місцем проживання характеризується посередньо, є військовослужбовцем, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, на утриманні нікого не має.

Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання, відсутні.

За таких підстав суд вважає, що узгоджене сторонами покарання буде достатньою карою для обвинуваченого за вчинене кримінальне правопорушення та сприятиме виправленню обвинуваченого, а також запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Таким чином, за наслідками розгляду угоди в підготовчому судовому засіданні під час судового провадження, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши пояснення сторін кримінального провадження, доходить висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про визнання ОСОБА_4 винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, та призначення узгодженого сторонами покарання з випробуванням.

Так як під час досудового розслідування запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався і суд дійшов до висновку про можливість звільнення обвинуваченого від призначеного покарання зі встановленням строку випробування, при ухваленні вироку суд не вбачає підстав для обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 .

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 02 липня 2026 року, укладену між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 про визнання ним винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307 та ч. 1 ст. 309 КК України.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307 та ч. 1 ст. 309 КК України, призначивши узгоджене сторонами покарання:

за ч. 1 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років,

за ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавленні волі строком на 5 (п`ять) років.

Відповідно до вимог ст.ст. 75,76 КК України ОСОБА_4 від відбування покарання звільнити з іспитовим строком на два роки, поклавши на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації за місцем проживання, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ч.4 ст. 76 КК України нагляд за засудженим ОСОБА_4 на час проходження ним військової служби покласти на командира відповідної військової частини.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , процесуальні витрати за проведення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів:

- № СЕ-19/104-26/10106-НЗПРАП від 23.03.2026 у розмірі 2674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) грн 40 коп.;

- № СЕ-19/104/13589-НЗПРАП від 16.04.2026 у розмірі 2674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) грн 40 коп. на користь держави.

Речові докази: крістолічну речовину білого кольору масою 0,0330 г, 0,0807 г, яка містить психотропну речовину метамфетамін та речовину рослинного походження зеленого кольору масою 6,8923 г, яка є канабісом, та які зберігаються в камері схову ВП № 3 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській обл.– знищити.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення виключно з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_1