Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №932/6923/26 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 932/6923/26

Провадження № 3/932/1542/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Міросєді А.І., розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ч.2 ст. 173-2 КУпАП, –

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу серії ВАД №077506 від 30.04.2026, 30 квітня 2026 року о 22 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство фізичного характеру відносно свого малолітнього сина, ОСОБА_2 , що полягало в ударах по тілу. Внаслідок чого була завдана шкода фізичному здоров`ю потерпілого, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст. 173-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, не визнав. Пояснив суду, що він є багатодітним батьком. 30 квітня 2026 року він зайшов до кімнати будинку через сутичку, яка виникла між його малолітніми синами – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час сутички його сини задиралися один до одного та він вирішив розняти їх і відштовхнув сина ОСОБА_2 у бік, щоб заспокоїти, не маючи на меті завдати йому будь-якої шкоди. Після цього його син пішов до матері, ОСОБА_4 , яка вирішила викликати поліцію. По прибуттю працівники поліції склали на нього адміністративний протокол.

Надавши оцінку з`ясованим обставинам та дослідженим доказам, суд дійшов наступного висновку.

Диспозицією ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частиною 2 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Пунктом 3 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство визначено як діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно п.14 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство – форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Зі змісту протоколу серії ВАД №077506 від 30.04.2026 вбачається, що в вину ОСОБА_1 інкримінується вчинення домашнього насильства відносно свого сина. Разом з тим, конкретного формулювання, в чому саме полягало домашнє насильство відносно дитини та які наступили шкідливі наслідки протокол не містить.

Обов`язковою умовою настання адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП є наявність наслідків правопорушення у вигляді завдання шкоди. Натомість діяння, яким така шкода не була завдана, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП.

Також, будь-яких пояснень з приводу обставин адміністративного правопорушення ні у ОСОБА_1 , ні у ОСОБА_2 , ані у будь-яких інших осіб працівниками поліції не відбиралися.

Між тим, з рапорту працівника поліції, доданого до протоколу, який є службовим документом і не може розцінюватися як належний і допустимий доказ, вбачається, що виклик на лінію 102 був здійснений заявником ОСОБА_4 , яка повідомила, що «щойно батько вдарив свою дитину – сина 11 років». Доказів того, що ОСОБА_1 вчинив дії, які б утворювали склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП, матеріали справи не містять, а сам протокол не є достатнім доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки вимагає перевірки належними і допустимими доказами, збір яких відповідно до ч.2 ст. 251 КУпАП покладається на особу, уповноважену на складання протоколу.

Будь-яких належних та допустимих доказів, в розумінні ст.251 КУпАП, які б свідчили про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні 30 квітня 2026 року адміністративного правопорушення за ст. 173-2 КУпАП, а саме у вчиненні домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, працівниками поліції не зібрано, як і не здобуто таких доказів у судовому засіданні під час розгляду цієї справи.

Тобто, під час розгляду справи в діях ОСОБА_1 не встановлено складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП, а саме у вчиненні домашнього насильства та наявність у ОСОБА_1 вини у формі прямого чи непрямого умислу, які направлені на вчинення домашнього насильства у розумінні ст. 173-2 КУпАП. Отже матеріалами справи не підтверджується суб`єктивна та об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з п.4 Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року 23-рп/2010, конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (ст. 1, 3, ч. 2 ст. 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч. 2 ст. 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч. 3 ст. 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ч.1 ст. 64).

Відповідно до п. 4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Частиною 2 ст. 251 КУпАП визначено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

За змістом ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Таким чином вважаю, що по даній справі про адміністративне правопорушення не доведено поза всяким розумним сумнівом факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, а тому доходжу висновку про відсутність в його діях події і складу даного адміністративного правопорушення, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 283, 284, ч.2 ст. 173-2, п.1 ст. 247 КУпАП, –

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.2 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя