Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №753/418/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/418/26

провадження № 3/753/796/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Каліушко Ф.А., за участі ОСОБА_1 , його представника Снігура В.М., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №548115, 22 грудня 2025 року о 20:37 годині ОСОБА_1 по вул. Ревуцького, у м. Києві, керував транспортним засобом «Lexus ES 250», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп`яніння, а саме з ознаками: порушення мови, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає дійсності. Від проходження огляду у лікаря-нарколога на стан наркотичного сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто скоїв правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту – КУпАП).

У судове засідання ОСОБА_1 та його представник — адвокат Снігур В.М. з`явилися. Сторона захисту вину у вчиненні правопорушення не визнала та подала клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП (за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення).

Доводи сторони захисту зводилися до наступного.

На відеозаписі тривалістю 01:14:03 водій поводиться адекватно, чітко відповідає на запитання, порушень координації рухів не має; поліцейський на місці зупинки висловив підозру щодо перебування водія під впливом лікарських препаратів, тоді як у протоколі зазначено «ознаки наркотичного сп`яніння»; ОСОБА_1 не відмовлявся від огляду, а наполягав на поїздці до медичного закладу, проте його було затримано із застосуванням фізичної сили та кайданок і доставлено до ТЦК. Через примусове утримання в ТЦК протягом двох діб водій був позбавлений можливості пройти незалежне освідування; протокол складався о 21:25 у приміщенні ТЦК працівником поліції чоловічої статі, хоча в протоколі вказано, що його склала старший лейтенант поліції Димчук Н.С., права особі роз`яснені не були; огляд проводився без залучення двох свідків, а доданий до матеріалів справи відеозапис не є безперервним, що, на думку захисту, свідчить про недопустимість такого доказу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази та вислухавши пояснення учасників процесу, суддя дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 повністю доводиться зібраними у справі доказами, а доводи захисту підлягають відхиленню з огляду на таке.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Так, ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю.

Водночас, відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. А як зазначено вище, частина 1 ст. 130 КУпАП встановлює відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження такого огляду.

Судом встановлено, що вина ОСОБА_1 підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №548115; направленням на огляд, з якого вбачається, що водій не доставлявся до лікаря-нарколога у зв`язку з його відмовою; відеозаписами з нагрудних камер (боді-камер) працівників поліції.

З відеозаписів достовірно встановлено, що транспортний засіб марки «Lexus ES 250», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , був зупинений патрульними за перетин подвійної суцільної лінії дорожньої розмітки. На підозру співробітників поліції щодо керування транспортним засобом у стані сп`яніння, водій підтвердив, що приймає виписані лікарем препарати, однак назву відповідних ліків чи рецепт не надав. Від проходження медичного огляду у лікаря-нарколога у встановленому порядку ОСОБА_1 категорично відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

Суддя критично оцінює доводи сторони захисту та спростовує їх з таких підстав.

Щодо розбіжностей у термінології поліцейського («лікарські препарати»/«наркотичне сп`яніння»). Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП охоплює відмову від огляду як на стан наркотичного сп`яніння, так і щодо перебування під впливом лікарських препаратів. Сам факт того, що водій підтвердив вживання медикаментів, але відмовився від проходження процедури огляду у встановленому порядку для перевірки свого стану, утворює закінчений склад адміністративного правопорушення (відмова від огляду). Точна класифікація речовини на місці зупинки не спростовує факту відмови від проходження медичного засвідчення.

Щодо відсутності ознак сп`яніння на відео. Суб`єктивна оцінка стороною захисту поведінки водія як «адекватної» не нівелює законної вимоги поліцейського пройти огляд. Наявність хоча б однієї ознаки сп`яніння або зізнання особи у вживанні специфічних препаратів дає поліцейському законні підстави вимагати проходження такого огляду.

Щодо переривання відеозапису та відсутності свідків. Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія проводиться з використанням спеціальних технічних засобів відеозапису, а у разі їх неможливості застосування — у присутності двох свідків. Оскільки поліцейськими застосовувалася нагрудна камера, залучення свідків не було обов`язковим. Фрагментарність (небезперервність) відеозапису, зумовлена технічними особливостями роботи портативних реєстраторів або іншими причинами, не робить його недопустимим доказом, оскільки наявні файли в повній мірі, логічно та послідовно фіксують факт керування, зупинки, спілкування з патрульними, висловлення законної вимоги пройти огляд та безпосередньо сам факт відмови ОСОБА_1 від його проходження на місці.

Щодо складання протоколу в приміщенні ТЦК та неможливості пройти незалежний огляд. З матеріалів відеозапису достовірно вбачається, що ОСОБА_1 здійснив відмову від проходження медичного огляду безпосередньо після зупинки транспортного засобу, чим завершив об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Подальше виявлення факту перебування ОСОБА_1 у розшуку за порушення законодавства про мобілізацію та його законне доставлення до РТЦК та СП не скасовує факту раніше вчиненого ним правопорушення (відмови від огляду). Складання протоколу у приміщенні ТЦК (після доставлення особи) не суперечить вимогам КУпАП. Технічне оформлення бланка протоколу іншим співробітником поліції (напарником) за присутності уповноваженої особи ( ОСОБА_2 ), яка підписала протокол, не є істотним порушенням, що тягне за собою скасування чи визнання протоколу недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а ст. 245 цього Кодексу передбачає, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, виходячи із вищезазначеного, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя вважає, що дії водія ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При призначенні виду і міри адміністративного стягнення суддя врахував відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення; характер правопорушення, особу порушника та його ставлення до вчиненого, ступінь його вини, а тому вважає, що ОСОБА_1 слід призначити адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що є необхіднім та достатнім для виправлення та запобігання новим правопорушенням в сфері дорожнього руху.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (665,60 грн.).

Враховуючи наведене вище, суддя вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

Керуючись стст. 7, 40-1, 221, 251, 252, 266, 283, 284 КУпАП та на підставі ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік.

Строк позбавлення права керування відраховувати з моменту примусового вилучення посвідчення водія або моменту його добровільної здачі.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення (ст. 307 КУпАП).

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.

Повний текст постанови суду складено – 02.07.2026.