Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №157/978/26 — Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/978/26

Провадження №3/157/420/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року місто Камінь-Каширський

Суддя Камінь-Каширського районного суду Волинської області Антонюк О.В., з участю секретаря судового засідання Солошик Д.В., адвоката Федчика С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративні правопорушення, що надійшла від ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, українця, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 ,

за ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України),

в с т а н о в и в:

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, що 21 травня 2026 року о 09 год під час перевірки наявності особового складу в місці розташування ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ) начальником відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 було виявлено факт неприбуття до місця несення служби підполковника ОСОБА_1 22 травня 2026 року близько 13 год 30 хв під час перевірки адреси по місцю проживання військовослужбовця ( АДРЕСА_3 ), представниками ІНФОРМАЦІЯ_4 був виявлений підполковник ОСОБА_1 , який відповідно до доповіді начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 1235/1328 від 21 травня 2026 року самовільно залишив розташування підрозділу. 22 травня 2026 року о 13 год 30 хв підполковника ОСОБА_1 було доставлено до розташування ІНФОРМАЦІЯ_3 та передано представникам підрозділу з метою повернення останнього до проходження військової служби. Таким чином, військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковник ОСОБА_1 був відсутній на військовій службі без поважних причин до 10 діб, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-11 КпАП України.

Начальник відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, подав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, мотивуючи тим, що залучений з 01 червня 2026 року по 30 червня 2026 року у антитерористичних, контрдиверсійних заходах.

У судовому засіданні 04 червня 2026 року начальник відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 пояснив, що надійшло повідомлення від ІНФОРМАЦІЯ_3 , що ОСОБА_1 залишив місце розташування в/ч, тобто місце розташування ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому було прийнято заходи щодо розшуку останнього, та у подальшому отримано доповідь про повернення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, його представник адвокат Федчик С.В. у судовому засіданні просив провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 закрити у зв`язку відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КпАП України, про що подав відповідне клопотання, в обґрунтування якого зазначив, що частиною третьою статті 172-11 КпАП України передбачена відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб. Частиною 2 статті 407 КК України передбачена кримінальна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року. Частиною 4 статті 172-11 КпАП України передбачена відповідальність за діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану. За визначенням статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-ХІІ, особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. З наведеного визначення випливає, що воєнний стан є одним із видів особливого періоду. Отже, відсильна диспозиція частини четвертої статті 172-11 КпАП України фактично виключає адміністративну відповідальність за діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану, а натомість встановлює відповідальність за такі діяння, вчинені під час дії іншого особливого періоду, зокрема під час мобілізації але за відсутності воєнного стану. Воєнний стан в Україні було введено з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року і на день розгляду цієї справи воєнний стан триває, а відтак самовільне залишення військової частини інкримінується ОСОБА_1 в період воєнного стану, що унеможливлює кваліфікацію його дій за ч. 4 ст. 172-11 КпАП України. Водночас кваліфікація дій ОСОБА_1 у даному випадку за ч. 3 ст. 172-11 КпАП України суперечить вищенаведеним положенням ст.ст. 7, 9 КпАП України, оскільки не відповідатиме принципу законності. За аналогією, частиною 4 ст. 407 КК України передбачена кримінальна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану. Частиною 5 ст. 407 КК України передбачена кримінальна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану. Змінами до ч. 5 ст. 407 КК України, внесеними Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень» від 13.07.2023 № 3233-ІХ, встановлено обов`язкову кваліфікуючу ознаку самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинених в умовах воєнного стану, тривалість понад три доби, чим фактично декриміналізовано такі діяння, що тривають до трьох діб. Зазначені діяння тривалістю до трьох діб також не підпадають під дію статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Таким чином, відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин в умовах саме воєнного стану передбачена лише частиною п`ятою статті 407 КК України. Застосування в умовах воєнного стану ч. 3 ст. 172-11 КпАП України не узгоджується з диспозиціями частини 4, 5 ст. 407 КК України. Отже, із змісту та аналізу норм ч. 1 - ч. 4 ст. 172-11 КпАП України логічно та послідовно слідує, що у період дії воєнного стану, самовільне залишення військової частини не охоплюється складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КпАП України, за якою відповідальність наступає лише у мирний період часу, оскільки самовільне залишення військової частини у період дії особливого періоду тягне за собою відповідальність за ч. 4 ст. 172-11 КпАП України. Таким чином, за наявності кваліфікуючої ознаки вчинення правопорушення в умовах дії воєнного стану, відповідальність особи за ч. 3 ст. 172-11 КпАП України виключається, разом з тим, на день розгляду справи Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачена. Отже, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-11 КпАП України належить закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КпАП України. Окрім того, 20 травня 2026 року ОСОБА_1 дізнався, що є наказ командира ОК « ІНФОРМАЦІЯ_6 » №241 від 20 травня 2026 року про переведення його на інше місце служби, а саме - у військову частину НОМЕР_1 , а тому він особисто звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 з проханням підготувати для переведення грошовий, речовий та продовольчий атестати. Окрім того, у ході розмови, яка відбувалася наодинці в кабінеті ОСОБА_5 , він отримав від останньої усний дозвіл на вільний час з метою збору особистих речей перед переїздом на нове місце служби. А тому 21 травня 2026 року він весь день провів за місцем свого тимчасового проживання, де збирав особисті речі та готував приміщення для здачі власнику. ОСОБА_1 був дуже здивований, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 його розшукувала 21 травня 2026 року та підняла питання про притягнення його до відповідальності за нібито самовільне залишення військової частини. Такі дії ОСОБА_5 . ОСОБА_1 вважає як особисту помсту за його неодноразові висловлювання із критикою методів її роботи. При цьому ОСОБА_1 запевняє, що особисто ОСОБА_5 , як його безпосередній керівник, до нього 21 травня 2026 року не телефонувала та його не розшукувала. При цьому, дії ОСОБА_1 жодного разу не були спрямовані на ухилення від проходження військової служби, не мали на меті завдати шкоди інтересам служби. Відсутність тривала короткочасно та не призвела до будь-яких негативних наслідків для підрозділу ТЦК та СП чи виконання службових завдань. Також прошу врахувати, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, із 2022 року по травень 2024 року перебував на посаді командира військової частини. У зв`язку із погіршенням стану здоров`я та визнання військово-лікарською комісією його придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони в листопаді 2025 року ОСОБА_1 був переведений на службу в ІНФОРМАЦІЯ_7 . Однак, при першій нагоді ОСОБА_1 ініціював своє переведення до військової частини НОМЕР_1 , де на даний час обіймає посаду начальника командного пункту - заступника начальника штабу з бойового управління НОМЕР_2 окремої механізованої бригади. Окрім того, при проведенні службового розслідування дій ОСОБА_1 порушені вимоги чинного законодавства, а саме Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 60. Зокрема, в порушення вимог п.8 Розділу III, п. 1 Розділу IV Порядку особа, яка проводила перевірку, не запропонувала ОСОБА_1 надати письмові пояснення з приводу події та не перевірила їх. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідний правовий висновок викладено у п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 по справі №463/1352/16-а (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 90264746).

Згідно із ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справі про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до вимог ст. 245 КпАП України завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно із ч. 2 ст. 251 КпАП України обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 280 КпАП України встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідний орган чи посадова особа зобов`язані з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 3 ст. 172-11 КпАП України передбачена відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

До протоколу про адміністративне правопорушення було додано доповідь т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , в якій зазначається, що 21 травня 2026 року від заступника начальника ТЦК та СП начальника відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_2 надійшла доповідь про факт неприбуття до місця несення служби підполковника ОСОБА_1 . У цій доповіді також зазначаються такі обставини: під час шикування та перевірки наявності особового складу о 09 год 00 хв 21.05.2026 на території ІНФОРМАЦІЯ_3 було виявлено факт неприбуття до місця несення служби начальника групи бронювання ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_1 , військовослужбовець самостійно залишив розташування ІНФОРМАЦІЯ_3 в АДРЕСА_4 , командуванням проводилися пошукові заходи даного військовослужбовця, проте позитивних результатів не дали, на телефонні дзвінки не відповідає, місце знаходження не відоме, зброя військовослужбовця знаходиться в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Крім того, до протоколу було додано доповідь про факт встановлення місця знаходження військовослужбовця військової служби за контрактом ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якій зазначено, що від заступника начальника ТЦК та СП начальника відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_2 надійшов рапорт № 4265 від 22.05.2026 про прибуття 22.05.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_1 , який вважається таким, що самовільно залишив ІНФОРМАЦІЯ_7 , і додано витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) № 342 від 05.12.2025 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з протоколом про адміністратвине правопорушення від 22 травня 2026 року, було виявлено начальником відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 21 травня 2026 року о 09 год під час перевірки наявності особового складу в місці розташування ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ) факт неприбуття до місця несення служби підполковника ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 172-11 КпАП України обов`язковою умовою для притягнення до відповідальності є саме відсутність або нез`явлення без поважних причин.

Однак, згідно з відомостями з копії військового квитка ОСОБА_1 , який є учасником бойових дій, останній відповідно до наказу Ком. ОК « ІНФОРМАЦІЯ_6 » від 20 травня 2026 року призначений начальником оперативного відділення штабу в/ч НОМЕР_1 , тобто до іншого місця служби.

За наведених обставин відсутні достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 був відсутній 21 травня 2026 року в місці розташування ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ) без поважних причин.

Матеріали справи не містять жодних відомостей щодо порядку прибуття ОСОБА_1 до іншого місця служби - в/ч НОМЕР_1 , для проходження служби в якій він був призначений наказом від 20 травня 2026 року.

У наданому на запит суду акті службового розслідування від 22 травня 2026 року зазначаються такі ж обставини, про які вказується у вищенаведених доповідях, і теж відсутні будь-які відомості щодо призначення ОСОБА_1 наказом Ком. ОК « ІНФОРМАЦІЯ_6 » від 20 травня 2026 року начальником оперативного відділення штабу в/ч НОМЕР_1 .

Крім того, в акті службового розслідування відсутні відомості про відібрання у ОСОБА_1 , на виконання п. 1 Розділу IV Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 60, пояснень щодо обставин його відсутності один день 21 травня 2026 року в ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Акт про відмову військовослужбовця ОСОБА_1 надати письмові пояснення по суті службового розслідування, який згідно із зазначеним Порядком засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб, також суду не надано.

Крім того, письмових пояснень свідків скоєння правопорушення до протоколу про адміністратвине правопорушення не додано і клопотань про допит таких заявлено не було.

За змістом ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Твердження адвоката Федчика С.В. про те, що відсутність ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_3 є прямим наслідком виконання наказу Ком. ОК « ІНФОРМАЦІЯ_6 » від 20 травня 2026 року про призначення його начальником оперативного відділення штабу в/ч НОМЕР_1 , тобто пов`язаний з призначенням військовослужбовця ОСОБА_1 на інше місце служби, оскільки останньому необхідно було зібрати речі і про це він ( ОСОБА_1 ) повідомив начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 та отримав усний дозвіл останньої тимчасово у зв`язку з цим відлучитися з місця служби, не спростовані.

Щодо наявної у справі заяви ОСОБА_1 у друкованому вигляді, в якій зазначається, що останній свою вину визнає, то така заява не може бути достатнім та належним доказом скоєння правопорушення, оскільки не доведено добровільність підписання такої заяви військовослужбовцем, а захисник у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 заяву підписав лише з тією метою, щоб керівництво РТЦК та СП не чинило йому перешкоди у своєчасному прибутті до іншого місця проходження військової служби - в/ч НОМЕР_1 , про що був наказ Ком. ОК « ІНФОРМАЦІЯ_6 ».

З огляду на вищенаведені обставини у сукупності, які свідчать про відсутність достатніх, належних та достовірних доказів скоєння правопорушення та з урахуванням принципу змагальності судового процесу, доходжу висновку, що провадження у справі щодо ОСОБА_1 належить закрити на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України у зв`язку з відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Керуючись п. 1 ст. 247, п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Камінь-Каширський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Дата складення повного тексту постанови – 01 липня 2026 року.

Суддя: О.В. Антонюк