Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №127/15396/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/15396/25

Провадження № 22-ц/801/1661/2026

Категорія: 70

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бессараб Н. М.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 рокуСправа № 127/15396/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В.

з участю секретаря судового засідання: Закерничної А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу № 127/15396/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи: Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, за апеляційною скаргою відповідача за основним позовам та позивачем за зустрічним позовам ОСОБА_2 на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2026 року, ухвалене у складі судді Бессараб Н. М., -

встановив:

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23.03.2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Припинено стягнення аліментів з ОСОБА_1 , присуджених з неї на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03.04.2024 у справі №127/4673/24. Звільнено з 01.03.2025 ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментах, які стягуються з неї на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03.04.2024 у справі №127/4673/24. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи: Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів.

25.03.2026 до суду звернулася представник позивача-відповідача ОСОБА_1 – адвокат Сінкевич Л.О. із заявою про ухвалення додаткового рішення по даній справі щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат на оплату послуг адвоката в сумі 22000 грн., просила розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення провести у її відсутність та відсутність її довірительки ОСОБА_1 .

На адресу суду надійшли заперечення, які мотивовані тим, що ОСОБА_1 не погоджується із доводами ОСОБА_2 щодо зменшення понесених нею витрат, оскільки єдиним аргументом, на який посилається ОСОБА_2 як на підставу для відмови у стягненні судових витрат слугує його майновий стан та незрозумілий для нього порядок оплати гонорару адвоката за укладеним договором. Разом з тим, на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката до заяви про ухвалення додаткового рішення додано договір, розрахунок та платіжні документи про оплату послуг за договором. Окремої уваги заслуговує той факт, що конструкція ст. 137 ЦПК України сформована таким чином, що суд не має право на самостійне зменшення витрат на адвоката, якщо інша сторона не заявила клопотання про їх зменшення, в якому вона має довести їх неспівмірність. Однак, як вбачається з поданої заяви, ОСОБА_2 просить суд відмовити у задоволенні заяви про стягнення додаткових витрат в повному обсязі, а не зменшити їх.

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2026 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 11000 (одинадцять тисяч) грн.

У задоволенні решти суми понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката - відмовлено.

Відповідач за основним позовам та позивач за зустрічним позовам ОСОБА_2 не погодившись з оскаржуваним рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні понесених витрат, пов`язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 11000,00 грн..

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд під час ухвалення додаткового рішення не застосував норму цивільно-процесуального права, що підлягала до застосування і відповідно призвело до неправильно вирішення вимоги щодо стягнення коштів за надання правничої допомоги.

Відзив на апеляційну скаргу впродовж встановленого судом строку не надходив.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. (Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд, які викладені у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 (провадження № 61-22682св19).

Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість проведення судового розгляду у відсутність учасників справи, які не з`явився.

Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до положень часин 2-3 цієї статті, заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК).

Судом установлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача-відповідача адвокатом Сінкевич Л.О. надано договір про надання правничої допомоги від 13.05.2025, відповідно до якого на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень. Сторони домовились, що клієнт оплачує адвокату суму гонорару наступним чином: 11000 гривень - клієнт зобов`язаний оплатити адвокату до підписання даного договору; гонорар успіху - 11000 гривень, який виплачується при досягненні позитивного результату для клієнта, а саме після постановлення судового про задоволення позовних вимог у 5-денний термін від дня прийняття рішення суду.

Позивач-відповідач ОСОБА_1 на виконання договору про надання правничої допомоги від 13.05.2025 сплатила кошти в загальному розмірі 22000 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру від 13.05.2025 та від 24.03.2026.

У розрахунку витрат на правничу допомогу згідно договору про надання правничої допомоги б/н від 13.05.2025 визначено надані послуги: консультації клієнта та узгодження правової позиції за первісним та зустрічним позовами, ознайомлення із наявними у клієнта документами – 2 год. (4000 грн.); підготовка позовної заяви та додатків до неї – 3 год. (5000 грн.); підготовка та подання заяви про забезпечення позову – 1 год. (2000 грн.); підготовка та подання заяви про виклик свідків – 0,5 год.; підготовка та подання відзиву на зустрічний позов – 2,5 год.; підготовка та подання заперечення на заяву щодо зупинення провадження у справі – 1 год.; участь в судових засіданнях (призначено 8 с/з, відбулось 6 с/з) – 4 год.; підготовка заяви про ухвалення додаткового судового рішення та розрахунку витрат – 2 год. (4000 грн.). Вартість наданих послуг становить 22000 грн.

Також до суду надійшли заперечення, які мотивовані тим, що ОСОБА_1 не погоджується із доводами ОСОБА_2 щодо зменшення понесених нею витрат, оскільки єдиним аргументом, на який посилається ОСОБА_2 як на підставу для відмови у стягненні судових витрат слугує його майновий стан та незрозумілий для нього порядок оплати гонорару адвоката за укладеним договором.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує (незалежно від клопотань учасників судового розгляду): чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (як у даній справі).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такі висновки містяться в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача-відповідача адвокатом Сінкевич Л.О. надано договір про надання правничої допомоги від 13.05.2025, відповідно до якого на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень. Сторони домовились, що клієнт оплачує адвокату суму гонорару наступним чином: 11000 гривень - клієнт зобов`язаний оплатити адвокату до підписання даного договору; гонорар успіху - 11000 гривень, який виплачується при досягненні позитивного результату для клієнта, а саме після постановлення судового про задоволення позовних вимог у 5-денний термін від дня прийняття рішення суду.

Позивач-відповідач ОСОБА_1 на виконання договору про надання правничої допомоги від 13.05.2025 сплатила кошти в загальному розмірі 22000 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру від 13.05.2025 та від 24.03.2026.

Суд, проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу договір про надання правничої допомоги б/н від 13.05.2025, розрахунок витрат наданих позивачу-відповідачу адвокатом послуг, а також подані нею документи, вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не повністю відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.

Суд правильно враховав, що у даній категорії справ вже сформувалася стала судова практика, що в свою чергу не потребує додаткового правового аналізу з боку адвоката для складання документів та формування правової позиції у справі, тому суд дійшов обґрунтованого висновку, що стягненню підлягають витрати ОСОБА_1 на правову допомогу адвоката в розмірі 11000 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив :

Апеляційну скаргу відповідача за основним позовам та позивачем за зустрічним позовам ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: І.В. Міхасішин

Судді: Ю.Б. Войтко

М.В. Матківська