Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №143/287/26 — Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/287/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.07.2026 року м. Погребище

Суддя Погребищенського районного суду Вінницької області Тітова Т. Л., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Погребищенського районного суду Вінницької області Сича Сергія Михайловича від розгляду справи про адміністративне правопорушення № 143/287/26 щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст.126 КУпАП, –

встановила:

У провадженні судді Погребищенського районного суду Вінницької області Сича С. М. перебуває справа про адміністративне правопорушення № 143/287/26 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

20.05.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Сича С. М. від розгляду вказаної справи.

Заява про відвід мотивована тим, що постановою судді Погребищенського районного суду Вінницької області Сича С. М. від 25.02.2026 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на п`ять років у справі № 143/1241/25 від 25.02.2026

Разом із тим, постановою Вінницького апеляційного суду від 01.04.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову судді Сича від 25.02.2026 скасовано, а провадження у справі закрито, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку з наведеними обставинами заявник вважає, що існують сумніви щодо неупередженості судді Сича під час розгляду даної справи, у зв`язку з чим просить відвести суддю Погребищенського районного суду Вінницької області Сича С. М. від розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене, ч. 5 ст. 126 КУпАП, щодо нього.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Однак, 01.07.2026 захисник ОСОБА_1 – адвокат Царківський О. Ю. подав клопотання про розгляд заяви про відвід без їхньої участі. Клопотання про відвід судді підтримують та просять задовольнити.

Суддя Погребищенського районного суду Вінницької області Сич С. М. також був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду заяви про його відвід, однак, у судове засідання не з`явився.

Дослідивши заяву про відвід судді та наведені у ній доводи, а також матеріали справи про адміністративне правопорушення № 143/287/26 щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, суддя дійшла таких висновків.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з ч. 2 ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів безстороннім і справедливим судом,утвореним відповідно до закону.

Разом із тим, чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить норм, які б прямо регулювали порядок вирішення заяв про відвід судді під час розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що окремі категорії справ про адміністративні правопорушення за своєю правовою природою мають кримінальний характер, а тому на них поширюються гарантії, передбачені ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 21, 22 рішення у справі «Надточій проти України», п. 53 рішення у справі «Гурепка проти України»).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 16.02.2021 у справі № 263/10894/20, суд вказав, що відповідно до усталеної судової практики, яка ґрунтується на системному аналізі міжнародних актів з урахуванням рішень Конституційного Суду України, суди в певних випадках вправі застосовувати принцип аналогії закону.

Крім того, Рада суддів України пунктом 4 рішення № 34 від 08 червня 2017 року роз`яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.

Аналогія закону – це засіб заповнення прогалин у законодавстві, який полягає в застосуванні до нього іншої норми закону, яка регламентує подібні відносини.

Беручи до уваги викладені обставини, зокрема наявність прогалин в національному законодавстві щодо процесуального врегулювання розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також порядку заявлення та вирішення відводу судді у таких справах суддя дійшла висновку про можливість застосування аналогії закону, а саме положень найбільш наближеної галузі права – кримінального процесуального законодавства.

Так, відповідно до ст.75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, якщо:

- він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

- він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

- він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

- існують інші обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

- було порушено встановлений законом порядок визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст.80 КПК України за наявності підстав передбачених статтями 75-79 цього Кодексу слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року по справі «Білуха проти України» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43).

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

Для відводу судді необхідним є наведення та обґрунтування обставин, які об`єктивно можуть свідчити про можливу упередженість судді. Обставини, покладені в основу заяви про відвід, мають бути належним чином підтверджені відповідними доказами.

Відвід повинен бути вмотивованим, із наведенням конкретних аргументів та доказів, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для відводу. Відсутність належного обґрунтування є підставою для відмови у задоволенні заяви про відвід.

Мотиви заяви ОСОБА_1 про відвід судді Сича С. М. зводяться до його незгоди із раніше ухваленим суддею рішенням у іншій справі про адміністративне правопорушення, в якій ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП.

У подальшому зазначену постанову було скасовано Вінницьким апеляційним судом, а провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Разом з тим, сама по собі незгода особи з процесуальним рішенням судді або скасування судового рішення судом апеляційної інстанції не може свідчити про упередженість судді та не є безумовною підставою для його відводу.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, учасник судового провадження, який добросовісно користується наданими йому процесуальними правами, зобов`язаний належним чином стежити за перебігом розгляду справи, учасником якої він є, та утримуватися від дій, спрямованих на безпідставне затягування судового процесу.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 143/287/26 щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП вбачається, що адміністративне правопорушення, яке ставиться йому у вину, вчинене 25.02.2026. Перше судове засідання у справі було призначене на 21.04.2026. Однак у цей же день ОСОБА_1 подав до канцелярії суду заяву про відкладення розгляду справи.

У подальшому, 04.05.2026 захисником ОСОБА_1 – адвокатом Царківським О. Ю. подано клопотання про виклик свідка ОСОБА_2 , у зв`язку з чим розгляд справи було повторно відкладено на 20.05.2026.

Отже, про те, що справа щодо ОСОБА_1 розглядається під головуванням судді Сича С. М., особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, було відомо щонайменше з моменту отримання судової повістки про виклик до суду – 30.03.2026, а його захиснику – з 04.05.2026, тобто з моменту вступу у справу та укладення договору про надання правничої допомоги.

Незважаючи на це, заяву про відвід судді ОСОБА_3 . ОСОБА_1 подав лише 20.05.2026.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій – шостій цієї статті.

За таких обставин суд дійшов висновку, що строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративно відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП закінчився 25.06.2026 року.

Водночас судом встановлено, що подання заяви про відвід судді за відсутності передбачених законом підстав, у сукупності з іншими процесуальними діями заявника та його захисника, свідчить про навмисне затягування розгляду справи з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності та уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, під час розгляду заяви про відвід судді Сича С. М. заявником не наведено та не доведено наявності обставин, які відповідно до вимог процесуального закону викликають обґрунтований сумнів у неупередженості чи об`єктивності судді або унеможливлюють ухвалення ним законного й обґрунтованого рішення у справі. З огляду на викладене суд дійшов висновку, що заява про відвід є необґрунтованою, спрямованою на безпідставне затягування судового розгляду, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Керуючись статтями 75, 80 КПК України, –

постановила:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Погребищенського районного суду Вінницької області Сича Сергія Михайловича від розгляду справи про адміністративне правопорушення № 143/287/26 щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя