Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №698/713/25 — Калинопільський районний суд Черкаської області

Справа № 698/713/25

Провадження № 2/698/40/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 р. Калинопільський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого – судді Лазаренка В.В.,

при секретарі судових засідань – Триліс Я.О.

за участю: представника відповідача – адвоката Колісника С.М.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

третьої особи – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Приватний нотаріус Звенигородського районного нотаріального округу Вечірко Наталія Вікторівна, третя особа: ОСОБА_2 про витребування власником майна із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

18.08.2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду з віндикаційним позовом до ОСОБА_1 , Приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Вечірко Н.В., третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про витребування власником майна із чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що після сметрі батька ОСОБА_4 , позивач успадкував земельну ділянку з кадастровим номером 7122288000:02:003:0046 площею 3,5397 га, яка розташована в адмінмежах Ямпільської сільської ради Звенигородського району Черкаської області. Офорлення даної спадщини 12.08.2020 року у приватного нотаріуса, на ОСОБА_3 , здійснював за дорученням ОСОБА_2 .. В подальшому зазначена земельна ділянка передана в користування за договором емфітевзису ОСОБА_1 , який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 39623414. Також позивач зазначає, що ним у приватного нотаріуса Ватутінського міського нотаріального округу Черкаської області Побіянської Н.Б. 05.12.2020 року складено заповіт на ім`я ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7122288000:02:003:0046, видано ОСОБА_2 довіреність та складено заяву про отримання грошових коштів, як плата за користування земельною ділянкою за період до 31.12.2069 року.

Позивач зазначає, що 19.12.2022 року ОСОБА_2 , на підставі виданої довіреності № 2848 від 05.12.2020 року здійснив у приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Вечірко Н.В. оформлення права власності на ім`я позивача спадкового майна після смерті матері ОСОБА_5 , а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 7122288000:01:001:0046 площею 0,2971 га, що розташована АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з кадастровим номером 7122288000:01:001:0045 площею 0,2498 га, що розташована АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з кадастовим номером 7122288000:02:003:0045 площею 3,729 га, що розташована а адмінмежах Ямпільської сьльської ради Звенигородського району Черкаської області.

На початку квітня 2025 року позивач дізнався, що земельна ділянка з кадастровим номером 7122288000:02:003:0046 площею 3,5397 га та земельна ділянка з кадастровим номером 7122288000:02:003:0045 площею 3,729 га ОСОБА_2 передані у власність ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу від 28.12.2023 за № 4258 та № 4260, що були нотаріально посвідчені приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Вечірко Н.В., з реєстрацією права власності за ОСОБА_1

17.04.2025 року позивачем було скасовано довіреність № 2848 від 05.12.2020 року видану на ім`я ОСОБА_2 ..

Позивач вважає, що 05.12.2020 року при укладені договору доручення ОСОБА_2 ввів позивача в оману щодо фактичних обставин даного правочину, шляхом навмисного замовчування і приховування справжніх намірів по відчудженню в майбутньому земельних ділянок позивача на користь свого сина ОСОБА_1 ; 23.12.2023 року ОСОБА_2 , будучи повіреною особою, свідомо змінив волю позивача своєю власною волею та спрямував свої дії для досягнення власної цілі по продажу земельних ділянок своєму сину ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що діє усупереч вимогам законодавства, інтересам і дійсному волевиявленню позивача, та свідомо бажав настання несприятлевих наслідків для позивача; відповідач ОСОБА_1 був обізнаний про перешкоди для вчинення ОСОБА_2 правочинів з укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок та відсутність у останього права їх відчуджувати.

Позивач зазначає, що вибуття земельних ділянок з його власності відбулося поза його волею, оскільки такий продаж здійснено повіреною особою ОСОБА_2 за умисного та свідомого зловживання отриманими повноваженнями та в наслідок недобросовісної поведінки відповідача ОСОБА_1 та співідповідача Приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Вечірко Н.В..

Дії Приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Вечірко Н.В. щодо посвідчення договорів купівлі-продажу земельних ділянок та реєстрації передачі права власності позивач вважає вчиненими неправомірно з порушенням вимог п. 15 р. Х Земельного кодексу України в редакції що діяла на момент видання довіреності, а тому на підставі ч. 2 ст. 215 ЦК України вважає договори купівлі-продажу земельних ділянок недійсними (нікчемними) правочинами.

Також вказує, що він не давав згоди на відчуження земельних ділянок, коштів від їх продажу не отримував. Оспорювані правочини вчинено внаслідок зловмисної домовленості ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які діяли не в його інтересах, а у своїх власних.

Посилаючись на зазначене, позивач просить витребувати з чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_1 на його користь земельну ділянку з кадастовим номером 7122288000:02:003:0046 площею 3,5397 га, місце розташування: Черкаська область, Звенигородський район, в адмінмежах Ямпільської сільської ради; цільове призначення: 01.01. Для ведення товарного сільськогосподарського призначення; вид угідь – рілля; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2144635171222 та земельну ділянку з кадастовим номером 7122288000:02:003:0045 площею 3,729 га, місце розташування: Черкаська область, Звенигородський район, в адмінмежах Ямпільської сільської ради; цільове призначення: 01.01. Для ведення товарного сільськогосподарського призначення; вид угідь – рілля; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2673227671020, а також просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь витрати по сплаті судового збору 2537,65 грн..

Ухвалою суду від 01.09.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали суду для виправлення зазначених недоліків.

Ухвалою суду від 04.09.2025 року виправлено описку в ухвалі суду від 01.09.2025 року.

01.10.2025 року до суду надійшли пояснення позивача та клопотання про виребування доказів.

Ухвалою суду від 13.10.2025 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі, призначено підготовче судове засідання на 19.11.2025 року.

Ухвалою суду від 13.10.2025 року клопотання позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано від приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Черкаської області Побіянської Неллі Борисівни завірену належним чином копію заповіту складеного 05.12.2020 року ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстрі № 2847.

Ухвалою суду від 04.11.2025 року виправлено описку в резолютивній частині ухвали Калинопільського районного суду Черкаської області від 13.10.2025 року у справі № 698/713/25 року, зазначивши прізвище заповідача ОСОБА_6 .

04.11.2025 року до суду надійшло клопотання відповідача Приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Вечірко Н.В. про визнання залучення її в якості відповідача безпідставним.

14.11.2025 року до суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів до справи.

21.11.2025 року на виконання вимог ухвали суду від 13.10.2025 року про витребування доказів до суду надійшла копія заповіту.

16.12.2025 року від третьої особи ОСОБА_2 до суду надійшли письмові пояснення щодо заявленого позову.

Ухвалою суду від 10.12.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 06.01.2026 року.

У судовове засідання позивач не з`явився, подав до суду клопотання про проведення судового засідання за його відсутності, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні проти задовлення позову заперечував та пояснив, що 05.12.2020 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір емфітевзису, предметом якого є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського призначення площею 3,5397 га. Після придбання земельної ділянки вважає, що договір втратив чинність. ОСОБА_3 плануючи виїхати на заробітки за кордон, надав довіреність щодо належних йому земельних ділянок ОСОБА_2 , з яким він узгодив умови договорів купівлі – продажу земельних ділянок, проти чого не заперечував ОСОБА_3 , оскільки за рахунок отриманих коштів від продажу хотів закрити боргові зобов`язання з ОСОБА_2 та погасити заборгованість по несплаченим аліментам, оскільки вона перешкоджала його виїзду за кордон. Після придбання ним спірних земельних ділянок ОСОБА_2 було сплачено заборгованість ОСОБА_3 по аліментах у сумі 89552,30 грн..

Представник ОСОБА_1 адвокат Колісник С.М. у судовому засіданні проти задовлення позову заперечував оскільки вважає, що позивачем не надано достатніх доказів застосування віндикації до правовідносин з приводу купівлі-продажу земельних ділянок.

У судове засідання відповідач Приватний нотаріус Звенигородського районного нотаріального округу Вечірко Н.В. не з`явилася. До суду подано заяву, у якій просять суд визнати залучення приватного нотаріуса як відповідача по справі безпідставним.

Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні проти вимог позовної заяви заперечував та пояснив, що 05.12.2020 року на його ім`я ОСОБА_3 була видана довіреність стосовно земельних ділянок, оскільки останній мав намір виїхати за кордон та постійно брав у нього грошові кошти в борг, що підтверджується відповідними розписками. При цьому, коли ОСОБА_3 був за кордоном, він постійно доглядав його батьків та займався похованням його матері ОСОБА_5 , після смерті якої в 2022 році оформлював на позивача спадкове майно. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 домовилися з ним продати належні йому земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського призначення площею 3,5397 га та 3,729 га, а також для погашення його заборгованості по аліментах, оскільки це перешкоджало його виїзду за кордон. Заперечень щодо продажу земельних ділянок, які належали ОСОБА_3 від нього не надходило, а всі питання з приводу продажу та ціни з ним були узгоджені в усній формі.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1, пунктів 3, 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути не володіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів). Віндикаційний позов - вимога не володіючого власника до незаконного володільця про витребування майна (ст. 387 ЦК України).

Віндикаційним позовом захищається право власності в цілому, оскільки він пред`являється в тих випадках, коли порушені права володіння, користування і розпорядження одночасно.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обгрунтування необхідності його захисту.

Таким чином, предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника або інша особам, у якої майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою до незаконно володіючих цим майном невласників про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Підстави витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) врегульовано положеннями ст.ст. 387-390 ЦК України.

Так, за правилами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Цей спосіб захисту полягає у відновленні становища, що існувало до порушення права власності, шляхом повернення майна у володіння власника (титульного володільця) із метою відновлення у власника усього комплексу його правомочностей. Витребування майна шляхом віндикації застосовується якщо між власником і володільцем майна немає зобов`язальних (договірних) відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного із власником договору.

При цьому у правовій конструкції витребування майна шляхом віндикації позивач повинен довести наявність таких обов`язкових елементів даного способу захисту права власності: - позивач є безсумнівним власником майна, що витребовується; - майно, що є предметом віндикації вибуло з володіння позивача поза його волею; - відсутні правові підстави для вибуття спірного майна з володіння позивача. Обов`язок доводити наявність усіх елементів такої правової конструкції покладається саме на позивача.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.08.2020 року, виданого приватним нотаріусом Катеринопільського районного нотаріального округу Вечірко Н.В., спадкоємцем майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його син – ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з земельної ділянки, площею 3,5397 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Черкаська область, Катеринопільський район, адмінмежі Ямпільської сільської ради та належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 088556, кадастровий номер земельної ділянки 7122288000:02:003:0046, виданого Катеринопільським районним відділом земельних ресурсів 05.01.2004 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 275. Зареєстровано в реєстрі за № 949.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 10.12.2020 року № 236273412 вбачається, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 7122288000:02:003:0046 є ОСОБА_3 ..

Відповідно до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 05.12.2023 року між ОСОБА_1 (далі - Емфітевт) та ОСОБА_3 (далі - Власник) укладено зазначений договір, предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, розташована: на адмінтериторії Ямпільської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області, площею 3,5397 га, кадастровий номер 7122288000:02:003:0046, з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, щодо якої власник передає емфітевту право володіння та право цільового використання (емфітевтичне право), зберігаючи за собою право розпорядження нею. Відповідно до пунктів 2.1-2.2 договору передача емфітевтичного права здійснюється безкоштовно. Користування емфітевтичним правом встановлюється за плату в розмірі 12000 грн. 00 коп., які емфітевт сплачує власнику повністю до підписання цього договору. У п. 3.1 договору сторони домовилися про те, що емфітевтичне право за цим договором встановлюється на 49 років.

Згідно заяви від 05.12.2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Ватутінського міського нотаріального округу Побіянською Н.Б., ОСОБА_3 , підтвердив, що отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 100000 грн. 00 коп., еквівалент 3500 доларів США, як плату за користування земельною ділянкою, площею 3,5397 га, яка розташована в адмінмежах Ямпільської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Вечірко Н.В., приватним нотаріусом Катеринопільського районного нотаріального округу 12.08.2020 року за реєстром № 949, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 37730312 від 12.08.2020 року, реєстровий номер об`єкту нерухомого майна 2144635171222, за період до 31.12.2069 року. Претензій матеріального, в т.ч. фінансового, а також морального характеру до ОСОБА_1 не має.

Відповідно до наданої завіреної копії заповіту від 05.12.2020 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Ватутінського міського нотаріального округу Побіянською Н.Б. в реєстрі за № 2847, ОСОБА_3 , належну йому на праві приватної власності земельну ділянку, площею 3,5397 га, яка розташована в адмінмежах Ямпільської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Вечірко Н.В., приватним нотаріусом Катеринопільського районного нотаріального округу 12.08.2020 року за реєстром № 949, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 37730312 від 12.08.2020 року, реєстровий номер об`єкту нерухомого майна 2144635171222, заповів ОСОБА_1 .

05.12.2020 року ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 видано довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом Ватутінського міського нотаріального округу Побіянською Н.Б., відповідно до змісту якої ОСОБА_3 на підставі укладеного з повіреним усного договору доручення, цією довіреністю уповноважив ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , бути його представником перед фізичними та юридичними особами (у тому числі – але не виключно, в органах нотаріату, ЦНАПах, технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, Держгеокадастру, в органах житлово-комунального господарства, внутрішніх справ та поліції на території всієї України, судах, нотаріату тощо) з питань, пов`язаних із замовленням та одержанням документів, в т.ч. дублікатів, з оформленням права власності або купівлею на його ім`я будь-яких земельних ділянок, а також приватизації на його ім`я та розпорядження (продажу, обміну, (міни), передачі в найм/оренду на умовах які він сам визначає, в суборенду, продажу права оренди, передачі в заставу (іпотеку) та права оренди земельних ділянок, встановлення сервітут (в т.ч. емфітемзіс, суперфіцій, узуфрукт), зміни цільового призначення) всіма належними йому на праві власності та на праві оренди земельними ділянками, незалежно від їх площі, місця розташування та цільового призначення, отримувати орендну плату (плату за користування земельними ділянками) згідно укладених договорів, а також проведенні реєстрації належних йому речових прав.

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.12.2022 року, виданого приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Вечірко Н.В., спадкоємцем майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є її син – ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки, площею 0,2971 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 668932, кадастровий номер земельної ділянки 7122288000:01:001:0046, виданого відділом Держкомзему у Катеринопільському районі Черкаської області 01.02.2010 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 01-10-787-00028. Зареєстровано в реєстрі за № 2349.

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.12.2022 року, виданого приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Вечірко Н.В., спадкоємцем майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є її син – ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки, площею 0,2498 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 668931, кадастровий номер земельної ділянки 7122288000:01:001:0045, виданого відділом Держкомзему у Катеринопільському районі Черкаської області 01.02.2010 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 01-10-787-00027. Зареєстровано в реєстрі за № 2347.

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.12.2022 року, виданого приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Вечірко Н.В., спадкоємцем майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є її син – ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки, площею 3,729 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Черкаська область, Звенигородський район, в адмінмежах Ямпільської сільської ради та належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 088555, кадастровий номер земельної ділянки 7122288000:02:003:0045, виданого Катеринопільським районним відділом земельних ресурсів Катеринопільського району Черкаської області 21.01.2004 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 56. Зареєстровано в реєстрі за № 2345.

Відповідно до копії догорору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.12.2023 року ОСОБА_2 , що діє від імені ОСОБА_3 , згідно довіреності, посвідченої Побіянською Н.Б. приватним нотаріусом Ватутінського міського нотаріального округу 05.12.2020 року за реєстром № 2848, іменований надалі продавець, та ОСОБА_1 , іменований надалі покупець, уклали цей договір, на умовах якого та відповідно до чинного в Україні законодавства продавець передає у власність покупця земельну ділянку, що є предметом цього договору, а покупець приймає у власність земельну ділянку та сплачує її вартість. Предметом цього договору є земельна ділянка, що характеризується наступними ознаками: місце розташування Черкаська область, Звенигородський район, в адмінмежах Ямпільської сільської ради; кадастровий номер земельної ділянки 7122288000:02:003:0045; площа земельної ділянки 3,729 га; цільове призначення земельної ділянки 01.01. – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10.07.2025 року № 434839735 приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Вечірко Н.В. 28.12.2023 року проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7122288000:02:003:0045, площею 3,729 га.

Відповідно до догорору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.12.2023 року ОСОБА_2 , що діє від імені ОСОБА_3 , згідно довіреності, посвідченої Побіянською Н.Б. приватним нотаріусом Ватутінського міського нотаріального округу 05.12.2020 року за реєстром № 2848, іменований надалі продавець, та ОСОБА_1 , іменований надалі покупець, уклали цей договір, на умовах якого та відповідно до чинного в Україні законодавства продавець передає у власність покупця земельну ділянку, що є предметом цього договору, а покупець приймає у власність земельну ділянку та сплачує її вартість. Предметом цього договору є земельна ділянка, що характеризується наступними ознаками: місце розташування Черкаська область, Звенигородський район, в адмінмежах Ямпільської сільської ради; кадастровий номер земельної ділянки 7122288000:02:003:0046; площа земельної ділянки 3,5397 га; цільове призначення земельної ділянки 01.01. – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10.07.2025 року № 434838715 приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Вечірко Н.В. 28.12.2023 року проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7122288000:02:003:0046, площею 3,5397 га.

Відповідно до заяви від 17.04.2025 року, посвідченої приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Шипович Я.І., зареєстрованої в реєстрі № 1730, ОСОБА_3 скасовує довіреність, видану ним на представництво його інтересів та розпорядження нерухомим майном, посвідчену 05.12.2020 року приватним нотаріусом Ватутінського міського нотаріального округу Побіянською Н.Б. за реєстром № 2848 та підтверджено Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей від 17.04.2025 року про припинення дії довіреності.

Заявою від 29.04.2025 року повідомлено ОСОБА_2 про скасування ОСОБА_3 , довіреності виданої ним на представництво його інтересів та розпорядження нерухомим майном, посвідченої 05.12.2020 приватним нотаріусом Ватутінського міського нотаріального округу Побіянською Н.Б. за реєстром № 2848. Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 1006 ЦК України ОСОБА_3 вимагає негайно передати йому все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

07.07.2025 року ОСОБА_3 звернувся зі скаргою до Міністерства юстиції України, відповідно до якої просить, зокрема, здійснити перевірку відповідності законодавству у сфері вчинення нотаріальних дій та державної реєстрації прав рішень, дій або бездіяльності приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Вечірко Н.В..

Згідно відповіді Міністерства юстиції України Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 28090/9.7-25 вх. Т-4083-25 від 08.08.2025 ОСОБА_3 повідомлено, що відповідно до пояснення та копій документів справи, наданих приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Вечірко Н.В., 28.12.2023 за реєстровими №№ 4258, 4260 посвідчено договори купівлі-продажу, а саме: земельної ділянки площею 3,729 га (кадастровий номер 7122288000:02:003:0045), яка розташована в адмінмежах Ямпільської сільської ради Звенигородського району Черкаської області; земельної ділянки площею 3,5397 га (кадастровий номер 7122288000:02:003:0046), яка розташована в адмінмежах Ямпільської сільської ради Звенигородського району Черкаської області. Вказані договори підписані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої 05.12.2020 приватним нотаріусом Ватутінського міського нотаріального округу Побіянською Н.Б. (реєстровий № 2848). Зазначеною довіреністю було надано ОСОБА_2 повноваження розпоряджатися всіма належними на праві власності земельними ділянками. У разі порушення прав рекомендовано звернутися до суду за їх захистом.

Згідно копій квитанцій АТ КБ «ПриватБанк» від 27.12.2023 року здійснено платежі за виконавчими провадженнями ОСОБА_2 за ОСОБА_3 у розмірі 89552,30 грн. та 389,84 грн..

Згідно копії розписки від 09.02.2017 року ОСОБА_3 отримав за оренду землі від ОСОБА_2 гроші в сумі 2000,00 грн..

Згідно копії розписки від 07.10.2019 року ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_2 гроші в сумі 20000,00 грн.. У заставу віддав користуватися земельним паєм терміном на два роки.

Згідно копії розписки від 12.08.2020 року ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_2 гроші в сумі 30000,00 грн. терміном на три роки. У заставу віддав користуватися належним йому земельним паєм терміном на три роки (2021, 2022, 2023 роки).

Згідно копії розписки від 04.12.2021 року ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_2 гроші в сумі 10000,00 грн. терміном на три місяці.

Спір виник щодо права власності на земельні ділянки, які вибули із власності позивача за відплатними договорами купівлі-продажу, що укладені за довіреністю.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (стаття 1003 ЦК України).

Сутність та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов`язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє.

Відповідно до ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

За загальним правилом довірена особа, яка виступає від імені довірителя, зобов`язана діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Як на підставу недійсності договорів купівлі-продажу земельних ділянок позивач посилається на вимогу п. 15 р. Х Земельного кодексу України в редакції що діяла на момент видання довіреності.

Відповідно до п. 15 р. Х Земельного кодексу України (редакція на час видачі довіреності) до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, не допускається:

а)купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, земель, що перейшли до комунальної власності відповідно до пункту 21 цього розділу або передані до комунальної власності відповідно до статті 141 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;

б)купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 371 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Згідно з ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Нікчемний правочин є недійсним уже в момент свого вчинення (ab initio) і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто ні для кого не зумовлює переходу / набуття / зміни / встановлення / припинення прав. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.

Подібний висновок міститься й у пункті 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 910/10784/16, у якому зазначено, що правочин є нікчемним з моменту його вчинення незалежно від пред`явлення позову про визнання його недійсним і бажання сторін; бажання сторін про визнання його дійсним до уваги не беруться, оскільки такий правочин суперечить нормам закону.

З викладеного можливо дійти висновку, що в даній ситуації в супереч діючої заборони встановленою Земельним кодексом України щодо відчуження земельних ділянок для ведення товарного сілськогосподарського виробництва, яка діяла на момент видання довіреності, така довіреність видана, за наявності якої в подальшому укладено спірні договори купівлі-продажу земельних ділянок, разом з тим в силу вимог закону довіреність в частині права відчудження земельних ділянок є недійсною з моменту її видання. Окрім того, на момент видання довіреності не мав права на відчуження земельних ділянок для ведення товарного сілськогосподарського виробництва і сам ОСОБА_3 , як і не міг надати таке повноваження повіреній особі на майбутнє, що свідчить про підписання договорів купівлі-продажу не уповноваженою особою.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Отже, наслідком непідписання письмового правочину, що підлягає нотаріальному посвідченню, його стороною, за відсутності доказів фактичного вчинення такого правочину (вираження сторонами волевиявлення на його укладення, узгодження істотних умов або його виконання сторонами), є його неукладеність.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц, які Велика Палата Верховного Суду підтримала у постанові від 27.11.2024 року у справі № 204/8017/17.

У постанові від 27.11.2024 року в справі № 204/8017/17 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що відсутність підпису (чи його підроблення) сторони правочину, щодо якого передбачена обов`язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення свідчить про неукладеність такого правочину. Тобто йдеться не про дефект волевиявлення сторони, а про його цілковиту відсутність. Таким чином, неукладеність договору у зв`язку з недотриманням встановленої для нього законом обов`язкової письмової форми, зокрема й щодо його підписання, повинна насамперед корелюватися з відсутністю у сторони правочину будь-якого волевиявлення на його укладення, тобто якщо особа фактично не є учасником договірних правовідносин, про що, зокрема, може свідчити факт непідписання договору цією особою чи підписання його від імені сторони іншою неуповноваженою особою (підроблення підпису). Відсутність або підроблення підпису сторони (яка у зв`язку з цим фактично не є учасником договірних правовідносин) на письмовому правочині створює презумпцію відсутності волевиявлення сторони на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, яка може бути спростована письмовими доказами, засобами аудіо, відеозапису та іншими доказами, що підтверджують факт наявності волевиявлення на укладення правочину у сторони, яка заперечує проти цього. Натомість неспростування цієї презумпції свідчить про неукладеність договору, яка ґрунтується на положеннях абзацу першого частини першої статті 638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Неукладений правочин не може бути визнаний недійсним чи вважатися нікчемним (недійсним на підставі вимог закону), оскільки недійсність правочину як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів (щодо яких було виражено волевиявлення сторін правочину) або ж їх відновлювати.

Відповідно до статті 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо нерухоме майно, що вибуло з фактичного володіння його власника за неукладеним договором купівлі-продажу, було зареєстровано за іншою особою без відповідної на те правової підстави, власник такого майна може витребувати його з чужого незаконного володіння у всіх випадках відповідно до статті 387 ЦК України.

Отже, власник, майно якого вибуло з його законного володіння за неукладеним договором, може захистити своє майнове право шляхом пред`явлення віндикаційного позову (про витребування майна із чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача (статті 387, 388 ЦК України)) без оспорювання правочину (правочинів) щодо спірного майна та скасування рішення (рішень) про державну реєстрацію права власності на належне йому майно за іншою (іншими) особою (особами).

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2024 року в справі № 204/8017/17.

В контексті оцінки добросовісності набувача спірного майна ОСОБА_1 суд враховує наступне.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 року у справі № 461/12525/15-ц, розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягарю, покладеному на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

При вирішенні питання про витребування майна здійснюється перевірка добросовісності набувача цього майна, у тому числі з`ясуванню підлягає й те, чи знав або чи міг знати такий набувач про недобросовісну поведінку продавця. Вказане має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 року у справі № 914/2618/16, пункт 52).

Враховуючи викладене, витребування майна за встановлених обставин є законним та пропорційним заходом, виправданим, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, а тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Зокрема, ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок, так як на момент видання довіреності ОСОБА_2 , за підписом якого здійснено відчуження земельних ділянок, діяла встановлена законом заборона, про існування якої можливо було дізнатися. Тому ОСОБА_1 не був позбавлений можливості перевірити всі ці обставини.

Крім того, доказів реального виконання договорів купівлі-продажу земельних ділянок зі сторони ОСОБА_1 суду не надано. Суд критично оцінює докази отримання ОСОБА_2 грошових коштів за продані земельні ділянки та погашення за їх рахунок заборгованість ОСОБА_3 по аліментах, оскільки з наданої довіреності таких повноважень повіреного не встановлено, а боргові розписки на які посилається відповідач та його представник адвокат Колісник С.М. не є доказом виконання умов договорів купівлі-продажу земельних ділянок.

Враховуючи встановлені у справі обставини, а саме відчуження спірного майна з порушеннями вимог закону, витребування такого майна на користь законного власника від набувача, який набув майно від особи, яка не мала права його відчужувати, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві.

Позивач зазначив одним зі співвідповідачів у справі Приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Вечірко Наталію Вікторівну.

З цього приводу суд зазначає, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, тоді як установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (пункт 71)).

Суд вважає, що зміст і характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини справи підтверджують, що спір у позивача є саме з відповідачем ОСОБА_1 , на якого зареєстровано земельні ділянки, а не з приватним нотаріусом, до якого позовні вимоги не заявляються.

Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (пункт 75)).

З огляду на те, що приватний нотаріус є неналежним відповідачем у спірних правовідносинах, у позові до нього слід відмовити саме із цієї підстави.

Суд, дослідивши усі докази в їх сукупності та встановивши всі обставини, дійшов висновку, що договір купівлі-продажу від 28.12.2023 № 4258 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7122288000:02:003:0045 площею 3,729 га та договір купівлі-продажу від 28.12.2023 № 4260 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7122288000:02:003:0046 площею 3,5397 га є неукладеним, оскільки на момент укладення спірних договорів не були додержані вимоги ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, а ОСОБА_2 не мав повноважень від імені ОСОБА_4 укладати подібні договори та уклав спірні договори купівлі-продажу шляхом присвоєння собі повноважень, які були обмежені законом та всупереч волі дійсного учасника правочину, оскільки наявність волевиявлення позивача на вчинення правочину щодо відчудження належних йому земельних ділянок належними та допустимими доказами в судовому засіданні не доведена, як не доведено і фактичне виконання сторонами умов спірних договорів, а тому позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про витребування власником майна із чужого незаконного володіння підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 2537,65 грн..

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 259, 263-265, 354 ЦПК, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про витребування власником майна із чужого незаконного володіння – задовольнити.

Витребувати на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) із незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) земельну ділянку з кадастровим номером 7122288000:02:003:0046, площею 3,5397 га, місце розташування: Черкаська область, Звенигородський район, в адмінмежах Ямпільської сільської ради, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського призначення, вид угідь – рілля, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2144635171222.

Витребувати на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) із незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) земельну ділянку з кадастровим номером 7122288000:02:003:0045, площею 3,729 га, місце розташування: Черкаська область, Звенигородський район, в адмінмежах Ямпільської сільської ради, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського призначення, вид угідь – рілля, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2673227671020.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 2537 (дві тисячі п`ятсот тридцять сім) грн. 65 (шістдесят п`ять) коп..

Рішення суду може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Лазаренко