Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №570/1907/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/1907/26

Номер провадження 2/570/1888/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року Рівненський районний суд Рівненської області у складі:

судді Гнатущенко Ю.В., з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в :

22.04.2026 позивачка ОСОБА_1 звернулася до Рівненського районного суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , в якій просить змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються за рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 23.07.2018 у цивільній справі № 570/1777/18 та стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів доходу (заробітку) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка вказує, що від шлюбу з відповідачем мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Рівненського районного судувід 23.07.2018 у справі 570/1777/18 з відповідача стягнуто на користь позивачки аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. щомісячно, починаючи з 20.04.2018 р. і до досягнення дитиною повноліття.

На даний час стягнуті у квітні 2018 року аліменти не відповідають потребам дитини, оскільки змінився вік дитини, дитина почала навчання в школі, її потреби збільшилися та значно збільшилися витрати на її утримання. Також збільшився прожитковий мінімум на дитину відповідного віку, відбулися і швидкі темпи зростання цін за останні роки, значне зростання витрат на оздоровлення, харчування, лікування, утримання дитини. Визначений розмір аліментів на сьогодні є недостатнім та таким, що не забезпечує мінімальних потреб дитини, чим порушуються її права, оскільки законодавцем визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідач працює офіційно, має доходи, він здоровий, працездатний, аліментів на користь інших осіб не сплачує.

Позивачка уважає, що зміна способу аліментів із твердої суми на стягнення аліментів у частці від доходу забезпечить більш оперативну адаптацію розміру аліментів до економічної ситуації, що сприятиме кращому захисту інтересів дитини, тому звертається до суду із вказаним позовом.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка наводить положення ст.ст. 141, 180-182 СК України, ст. 48 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 12 ЗУ «Про охорону дитинства», ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини, п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та судову практику, а саме постанову ВС від 14.11.2018 у справі №372/2393/17.

Ухвалою суду від 25.05.2026 р. відкрито спрощене позовне провадження з викликом учасників.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Позивачка у п. 4 позовної заяви вказує, що просить розгляд справи проводити у спрощеному порядку та без її участі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, відзив до суду не подав. До суду повернувся поштовий конверт, надісланий за зареєстрованим місцем проживання відповідача з відміткою про невручення "адресат відсутній за вказаною адресою". Відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки особі. Зазначена позиція висвітлена в постанові ВС України у складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.11.2022 року у справі № 760/25978/13-ц, провадження № 61-6788св22, висновки якої підлягають врахуванню для судів інших інстанцій. Також про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, шляхом опублікування оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України. Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. За таких обставин суд, враховуючи відсутність заперечень сторони позивача, відсутність відзиву від відповідача, прийшов до висновку, що справа може бути розглянута без участі відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Згідно із ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки стороною позивача не заявлено про відсутність заперечень проти ухвалення заочного рішення у справі, суд дійшов висновку, що умов для ухвалення заочного рішення немає.

Згідно з ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 27.04.2015 р. виконавчим комітетом Шубківської сільської ради Рівненського району Рівненської області, актовий запис про народження №8 від 27.04.2015.

Рівненським районним судом Рівненської області у рішенні від 23.07.2018 у справі №570/1777/18 встановлено: «Як встановлено, сторони одружилися 16 листопада 2013 року, мають неповнолітню доньку – ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . З січня 2017, зі слів позивача, разом не проживають». Указаним рішенням Рівненського районного суду від 23.07.2018 (справа №570/1777/18) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дочки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1500 грн., починаючи з 20.04.2018 і до досягнення дитиною повноліття.

Як убачається з довідки Відділу «Центру надання адміністративних послуг» Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області №49/09-01/26 від 31.03.2026, в будинку АДРЕСА_1 зареєстровані, зокрема: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно із ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 18, ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 11 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів (частина перша статті 192 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до положень статей 183, 184 СК України суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.

Таким чином, підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей183,184 СК України.

У частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, від 19 лютого 2025 року у справі № 367/10126/19.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилається позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.

Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.

Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184,192 СК України.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена ним у Постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дітям відповідного розміру утримання має доводитися сторонами відповідно до правил ст.ст.12,81 ЦПК України в контексті обов`язку батьків по утриманню дітей, поєднаного з презумпцією можливості батьків його забезпечувати, що витікає із свідомого рішення батьків народити дітей, яке нерозривно пов`язано з існуючою спроможністю батьків належним чином їх утримувати.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач є особою працездатного віку та спроможний належним чином виконувати свій обов`язок забезпечувати свою неповнолітню дитину.

Доказів наявності у відповідача інших утриманців, окрім неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріали справи не містять.

Відсутність у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №755/14148/18, від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20).

Жодних доказів, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, про надання відповідачем додатково, окрім стягнутих рішенням суду аліментів, матеріального забезпечення дитини, матеріали справи не містять.

Сторонами по справі не надано доказів офіційного працевлаштування відповідача та його середньомісячного заробітку.

Відповідно до ч. 2 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Тобто, якщо у платника аліментів відсутні доходи і він не працює, розмір аліментів буде обраховуватися виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років становить 3512 гривень.

Як встановлено у частині 2 статті 182 СК України мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Присудження аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) на одну дитину відповідатиме мінімальному рекомендованому розміру аліментів, та сприятиме забезпеченню належного матеріального утримання дитини відповідного віку.

При цьому суд також враховує інтереси дитини, рівність обов`язку матері та батька по утриманню дитини, а також необхідний та розумний обсяг матеріальних витрат на утримання дитини, що, на думку суду, буде забезпечувати її нормальний духовний та фізичний розвиток.

За правилами ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, в той час ст. 192 СК України, якою регулюються правовідносини щодо зміни розміру аліментів, не містить норми про те, що зміна розміру аліментів присуджується з дати звернення до суду із зазначеним позовом.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням суду законної сили.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, на підставі п. 3 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір, який станом на час звернення позивачки із вказаним позовом до суду становить 1331 грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задоволити повністю.

Змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються за рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 23.07.2017 в цивільній справі №570/1777/18.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки зі всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму, встановленого законодавством України для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Сторони справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Гнатущенко Ю.В.