Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №420/17627/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року

м. Київ

справа №420/17627/24

адміністративне провадження № К/990/49745/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 420/17627/24

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року (суддя - Левчук О.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року (головуючий суддя - Шляхтицький О.І., судді: Домусчі С.Д., Семенюк Г.В.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходів, нарахованої у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 27.01.2016 по 28.01.2019, за весь час затримки її виплати - з 27.01.2016 до 06.05.2024, коли її було фактично виплачено на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2022 у справі № 200/1528/22;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити відповідну компенсацію.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що заборгованість з індексації грошового забезпечення за період 2016- 2019 років у сумі 125 979,84 грн була нарахована та виплачена лише 06.05.2024 року (повідомлення про надходження коштів), що свідчить про порушення встановлених строків її виплати. У зв`язку з цим позивач вважає, що має право на отримання компенсації втрати частини доходів за весь час затримки виплати такої індексації, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-III (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебувала на грошовому забезпеченні В/ч НОМЕР_1 , та наказом від 28.01.2019 № 23 виключений зі списків особового складу.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року у справі № 200/1528/22, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 27.01.2016 по 28.01.2019. Цим же рішенням на В/ч НОМЕР_1 покладено обов`язок нарахувати та виплатити позивачу відповідну індексацію із застосуванням базового місяця - січня 2008 року - відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення». Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року це рішення залишено без змін.

На виконання зазначеного рішення 06 травня 2024 року В/ч НОМЕР_1 нарахувала та виплатила ОСОБА_1 кошти у розмірі 125 979,84 грн, що підтверджується довідкою про рух коштів.

Оскільки виплату індексації було здійснено із затримкою, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати (далі - компенсація).

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати сум індексації грошового забезпечення, нарахованих 06.05.2024 року на виконання рішення суду в справі № 200/1528/22.

Зобов`язано В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 01.03.2024 року по 05.05.2024 року, у зв`язку з порушенням термінів виплати сум індексації грошового забезпечення, нарахованих на виконання рішення суду у справі № 200/1528/22, відповідно до Порядку № 159.

За результатом розгляду спору суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачеві із порушенням установлених строків була виплачена індексація грошового забезпечення, що зумовлює право на компенсацію втрати частини доходів.

Водночас, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що 06 травня 2024 року на виконання рішення суду від 06 вересня 2022 року у справі № 200/1528/22, яке набрало законної сили, В/ч НОМЕР_1 нараховано та виплачено позивачу кошти у розмірі 125 979,84 грн. При цьому рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року у справі № 200/1528/22 набрало законної сили 29 лютого 2024 року (з дати прийняття постанови суду апеляційної інстанції у цій справі).

Цей суд зазначив, що саме з 01.03.2024 року (наступний день після набрання законної сили рішенням суду) у В/ч НОМЕР_1 виник обов`язок щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.

Однак, суд першої інстанції встановив, що виплату індексації позивачу на виконання рішення суду у справі № 200/1528/22 відповідач провів лише 06.05.2024 року.

За таких підстав цей суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 за період з 01.03.2024 (набрання законної сили рішення у справі про виплату індексації) по 05.05.2024 (фактична дата виплати індексації).

Суд першої інстанції вказав, що подібні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі № 815/2454/18, також вони узгоджуються із висновками викладеними в постанові від 11.07.2017 у справі № 2а-1102/09/2670 та від 14.04.2021 у справі № 465/322/17.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 листопада 2024 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.

Також суд апеляційної інстанції зауважив, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 Закону № 2050-ІІІ та окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені. Вказав, що до подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 13.11.2018 у справі № 814/1527/17, від 18.12.2018 у справі № 816/301/16, від 04.01.2019 у справі № 159/1615/17, від 30.09.2020 у справі № 2-а-1/11, від 15.10.2020 у справі № 240/11439/19, від 31.08.2021 у справі № 264/6796/16-а.

IV. Короткий зміст і обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

У касаційній скарзі позивач посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Підставою для подання касаційної скарги визначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували статті 1- 3 Закону № 2050-ІІІ, не врахувавши правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 14 травня 2020 року у справі № 816/379/16, від 30 вересня 2020 року у справі № 280/676/19, від 13 вересня 2021 року у справі № 639/3140/17, від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19.

У зазначених постановах Верховний Суд підкреслив, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Отже, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації з 27.01.2016 по 06.05.2024. У зв`язку з цим скаржник просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Касаційна скарга, як указує скаржник, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, має виняткове значення для позивача.

Ухвалою від 14 січня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі.

Відповідач не подав відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої та апеляційної інстанцій.

Верховний Суд ухвалою від 30 червня 2026 року (суддя: Соколов В.М.) призначив справу до розгляду у порядку письмового провадження.

V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги позивача та виходячи з меж касаційного перегляду, визначені у статті 341 КАС України, керується таким.

Спірні правовідносини у цій справі виникли щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 27.01.2016 по 06.05.2024.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.

Під доходами у розумінні цього Закону, зокрема, розуміються заробітна плата (грошове забезпечення) та суми індексації грошових доходів громадян.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Верховний Суд неодноразово досліджував питання правової природи компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та умов її здійснення - зокрема, у постановах від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 14 травня 2020 року у справі № 816/379/16, від 30 вересня 2020 року у справі № 280/676/19, від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19, від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20, від 05 липня 2022 року у справі № 420/7633/20, від 29 березня 2023 року у справі № 120/9475/21-а, від 12 вересня 2024 року у справах № 400/5837/23, № 240/18489/23, від 10 жовтня 2024 року у справі № 280/5397/19, від 18 грудня 2024 року у справі № 755/15005/23.

Так, у постановах від 14 травня 2020 року у справі № 816/379/16, від 30 вересня 2020 року у справі № 280/676/19, від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19 Верховний Суд сформулював висновок, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні статей 1- 3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання «нарахований, але не виплачений грошовий дохід» означає, що для обчислення компенсації достатньо наявності невиплаченого доходу, який може бути або нарахований, або визначений на підставі судового рішення. Аналогічну позицію висловлено у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17.

У постановах від 14 травня 2019 року у справі № 804/2994/18, від 23 грудня 2020 року у справі № 640/7975/15-а, від 05 липня 2022 року у справі № 420/7633/20 Верховний Суд виходив з того, що право на отримання компенсації виникає з моменту фактичного порушення строку виплати доходу - а отже, компенсація підлягає нарахуванню за весь період невиплати. Цей підхід викладено й Верховним Судом у постанові від 24 січня 2025 року у справі № 380/1607/24, в якій зазначено, що право на компенсацію пов`язується з настанням такого юридичного факту, як невиплата грошового доходу у встановлені строки, а не з несвоєчасним виконанням судового рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили, що право на компенсацію не залежить від факту попереднього нарахування доходу. Проте, покликаючись на висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 815/2454/18, дійшли помилкового висновку, що визначення початку перебігу компенсаційного періоду починається з дня набрання законної сили судовим рішенням про виплату індексації, а не з дня фактичного порушення строку виплати.

Між тим у справі № 815/2454/18 предметом позову була компенсація за затримку виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а Верховний Суд у тій постанові лише констатував наявність права на компенсацію у зв`язку з несвоєчасним виконанням судового рішення - але не визначав і не оцінював конкретний початковий момент компенсаційного нарахування.

Отже, посилання судів на цю постанову, як на підставу для обмеження компенсаційного періоду датою набрання законної сили рішенням у справі № 200/1528/22, є помилковим застосуванням її висновків.

Суди попередніх інстанцій при розгляді цього спору установили, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2022 у справі № 200/1528/22, яке набрало законної сили 29.02.2024, на В/ч НОМЕР_1 покладено обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 27.01.2016 по 28.01.2019.

Заборгованість за вказаним судовим рішенням відповідач виплатив ОСОБА_1 лише 06.05.2024.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що невиплата індексації тривала з 27.01.2016, і саме з цієї дати у позивача виникло право на компенсацію втрати частини доходів.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, не врахувавши встановленого судом у справі № 200/1528/22 періоду неправомірної невиплати індексації та помилково ототожнивши момент виникнення права на компенсацію з датою набрання законної сили судовим рішенням, допустили неправильне застосування норм матеріального права статей 1- 3 Закону № 2050-ІІІ.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно вважали, що право позивача на отримання компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням установлених строків виплати індексації грошового забезпечення обмежується датою (05.05.2024), яка передує фактичній виплаті заборгованості з індексації грошового забезпечення.

У постанові від 04 вересня 2025 року у справі № 420/16557/24 Верховний Суд, зокрема, зазначив, що відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати нараховується за весь період невиплати доходу, включно з днем фактичної виплати.

З огляду на викладене Верховний Суд констатує, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення за період з 27.01.2016 року (моменту порушення строку виплати індексації грошового забезпечення, що встановлено судовим рішенням у справі № 200/1528/22) по 06.05.2024 року (дата фактичної виплати заборгованості з індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі № 200/1528/22).

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд доходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо зобов`язання В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 27.01.2016 по день її фактичної виплати (06.05.2024).

Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону чи застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, Верховний Суд вважає, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а позов ОСОБА_1 задоволенню у повному обсязі.

VI. Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 420/17627/24 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 .

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 27 січня 2016 року по 06 травня 2024 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 27 січня 2016 року по 28 січня 2019 року, виплаченої 06 травня 2024 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року у справі № 200/1528/22.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 27 січня 2016 року по 06 травня 2024 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 27 січня 2016 року по 28 січня 2019 року, виплаченої 06 травня 2024 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року у справі № 200/1528/22.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду