Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №560/5239/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року

м. Київ

справа № 560/5239/25

адміністративне провадження № К/990/41556/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Вінницької обласної прокуратури на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року (головуючий суддя Драновський Я.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року (головуючий суддя Сапальова Т.В., судді: Шидловський В.Б., Капустинський М.М.) у справі № 560/5239/25 за позовом виконувача обов`язків керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Волочиський цегельник» про скасування протоколу, наказу та спеціального дозволу,

І. У С Т А Н О В И В:

03.04.2025 виконувач обов`язків керівника Волочиської окружної прокуратури (далі - позивач, прокурор) в інтересах держави звернувся з позовом до Державної служби геології та надр України (далі також відповідач 1), Державної комісії України по запасах корисних копалин (далі також відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Волочиський цегельник» (далі також третя особа, ТОВ «Волочиський цегельник»), в якому просив:

визнати протиправним та скасувати протокол Державної комісії України по запасах корисних копалин № 2933 від 14.06.2013;

визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 01.09.2015 № 257 в частині надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ «Волочиський цегельник» для видобування суглинків у Північно - Східній ділянці Користовського родовища;

визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами від 29.10.2015 № 6087, виданий ТОВ «Волочиський цегельник» з метою видобування суглинків у Північно - Східній ділянці Користовського родовища, що розташоване в с. Користова Волочиського району Хмельницької області.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.04.2025 позовну заяву виконувача обов`язків керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави залишено без руху після відкриття провадження у справі та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.

29.04.2025 на виконання ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.04.2025 позивачем було надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Позивач вважає протиправними протокол Державної комісії України по запасах корисних копалин № 2933 від 14.06.2013, наказ Державної служби геології та надр України від 01.09.2015 № 257 в частині надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ «Волочиський цегельник» для видобування суглинків у Північно - Східній ділянці Користовського родовища, спеціальний дозвіл на користування надрами від 29.10.2015 № 6087, виданий ТОВ «Волочиський цегельник» з метою видобування суглинків у Північно - Східній ділянці Користовського родовища, що розташоване в с. Користова Волочиського району Хмельницької області.

Підстава звернення до суду у вказаному випадку прокурором пов`язана з виявленням порушення законодавства під час апробації запасів корисних копалин Північно-Східної ділянки Користовського родовища в Волочиському районі Хмельницької області.

Стверджує, що зазначені обставини, які є підставами для реалізації прокурором повноважень із звернення до суду з позовом, хоча існували з 2015 року, проте стали відомі прокурору значно пізніше.

Зауважує, що Державною службою геології та надр України на адресу Офісу Генерального прокурора 17.02.2025 надіслано лист, у додатку до якого долучено документи, на підставі яких ТОВ «Волочиський цегельник» отримало спеціальний дозвіл на користування надрами, який отримано 26.02.2025.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді та з`ясування додаткових обставин, Волочиською окружною прокуратурою на адресу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 спрямовано лист в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо з`ясування накладки меж ділянок Користовського родовища та Північно-Східної ділянки Користовського родовища. Відповідь отримано 27.03.2025.

На підставі вказаних документів у сукупності, Волочиською окружною прокуратурою встановлено, що ТОВ «Волочиський цегельник» неправомірно подано на розгляд Державної комісії України по запасах корисних копалин матеріали, які розглянуто ДКЗ шляхом винесення протоколу від 14.06.2013 № 2933.

Позивач вважає, що ТОВ «Волочиський цегельник» неправомірно набуло право користування надрами без проведення аукціону, відповідно наказ Державної служби геології та надр України № 257 від 01.09.2015 в частині надання ТОВ «Волочиський цегельник» спеціального дозволу на користування надрами поза аукціоном та сам дозвіл є протиправними та підлягає скасуванню.

Вказує, що підстави для звернення Волочиської окружної прокуратури до суду виникли після отримання вказаних відомостей.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.04.2025, яка залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2025, визнано неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду. Позов залишено без розгляду.

13.10.2025 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Вінницької обласної прокуратури, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.04.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2025 у справі № 560/5239/25, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 17.02.2026 відкрито касаційне провадження у справі.

Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

26.02.2026 від відповідача-1 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

26.02.2026 від третьої особи надійшов відзив, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

27.02.2026 від відповідача-2 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

26.03.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Верховного Суду від 07.04.2026 справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення та клопотання сторін, ухвалою Суду, занесеною до журналу судового засідання, задоволено клопотання сторін про надання часу для надання додаткових пояснень та подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

16.06.2026 від третьої особи надійшли додаткові пояснення у справі.

17.06.2026 від Офісу Генерального прокурора надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

На думку прокурора, необхідним є формування єдиної правозастосовної практики Великої Палати Верховного Суду щодо вирішення питання про початок перебігу строку звернення прокурора до суду з позовом про скасування індивідуально-правових актів у сфері надрокористування з урахуванням реальної можливості оцінити порушення інтересів держави.

ІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ ТА ЇХ ОЦІНКА

Залишаючи позов без розгляду, суди попередніх інстанцій встановили, що інформація про спеціальні дозволи на користування надрами є загальновідомою та міститься у відкритому доступі.

Доступ до даних про власників спеціальних дозволів можна отримати в онлайн режимі на сайті Державної служби геології та надр України https://geo.gov.ua у розділі «Накази» та «Спеціальні дозволи», та ДНВП «Геоінформ України» за посиланням: http://geoinf.kiev.ua/specdozvoli/.

Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, з 04.01.2022 Волочиська окружна прокуратура як орган процесуального керівництва мав повний доступ до матеріалів кримінального провадження щодо ТОВ «Волочиський цегельник» у кримінальному проваджені № 12022243200000005 про незаконне видобування корисних копалин.

З покликанням на частину другу статті 36 Кримінального процесуального кодексу України, суди констатували, що органи прокуратури були проінформовані про обставини отримання ТОВ «Волочиський цегельник» спеціального дозволу на користування надрами.

Також суди попередніх інстанцій зазначили, що з метою перевірки підстав для представництва інтересів держави в суді та з`ясування додаткових обставин, позивач звернувся до відповідача лише в 2025 році, в той час як зазначені обставини, які є підставами для реалізації прокурором повноважень зі звернення до суду з позовом, існували з 2015 року.

З огляду на зазначене, суди дійшли висновку, що Волочиська окружна прокуратура була обізнана про обставини отримання оскаржуваного спеціального дозволу ще до дати, на яку вона посилається у позовній заяві.

Водночас судами попередніх інстанцій зазначено, що позивач не був позбавлений можливості подавати відповідні запити до державних органів, зокрема до Держгеонадра та Державної комісії України запасах корисних копалин, у тому числі щодо оскаржуваного протоколу, а також звернутись до суду з адміністративним позовом у строк, визначений приписами Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).

ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

Скаржник вважає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з недотриманням норм матеріального права та з порушення норм процесуального права.

Акцентує увагу на тому, що прокурор не є учасником правовідносин щодо оформлення та видачі спеціальних дозволів на надра, тому після прийняття Державною комісією по запасах корисних копалин рішення у формі оскаржуваного протоколу № 2933 від 14.06.2013 та видачі Держгеонадрами спеціального дозволу на користування надрами № 6087 від 29.10.2015 Волочиська окружна прокуратура не володіла інформацією щодо недотримання відповідачами вимог законодавства про надра.

Стверджує, що наявність у відкритому доступі інформації про надання ТОВ «Волочиський цегельник» спеціального дозволу на користування надрами № 6087 від 29.10.2015 не дає підстави прокурору вважати його таким, що прийнятий усупереч вимог законів, а з його змісту не вбачаються порушення, що стали підставою для подання позову.

Скаржник наполягає на тому, що підстави для звернення з цим позовом у прокурора виникли лише після вивчення документів, що стали підставою для видачі спеціального дозволу на користування надрами ТОВ «Волочиський цегельник», які направлено Державною службою геології та надр України на адресу Офісу генерального прокурора та отримано 26.02.2025 за вхідним номером 47251-25.

Водночас зазначає, що про порушення вимог законодавства при прийнятті рішення відповідачем 2 у формі оскаржуваного протоколу № 2933 від 14.06.2013 прокурору стало відомо після здійснення ФОП ОСОБА_1 накладки меж ділянок Користовського родовища та Північно-Східної ділянки Користовського родовища та отримання схеми розміщення ділянок спеціальних дозволів на користування надрами.

Також прокурор стверджує, що предметом доказування у кримінальному провадженні № 12022243200000005 за фактом незаконного видобування корисних копалин ТОВ «Волочиський цегельник», на яке посилались суди в оскаржуваних рішеннях, були обставини вчинення кримінального правопорушення - незаконного видобування корисних копалин.

Наполягає на тому, що питання законності отримання ТОВ «Волочиський цегельник» спеціального дозволу на користування надрами, а також підстави його надання в межах кримінального провадження не досліджувалися.

Акцентує увагу на тому, що слідчий у зазначеному кримінальному провадженні не витребував у Державної служби геології та надр України документів, які стали підставою для видачі спеціального дозволу.

Водночас зазначає, що 30.04.2022 слідчим винесено постанову про закриття вказаного кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу злочину.

Прокурор вважає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, сформовані у постановах від 26.01.2023 у справі № 240/3379/17, від 09.12.2024 у справі № 420/14551/23.

У відзиві на касаційну скаргу Державна комісія України по запасах корисних копалин зазначає, що скаржник не надав належних доказів існування об`єктивно непереборних обставин, які унеможливлювали чи ускладнювали звернення у визначений законом строк.

Стверджує, що позивачем не конкретизовано, які саме фактичні обставини протягом десяти років заважали йому виявити нібито порушення інтересів держави.

Вважає, що рішення судів є законними та обґрунтованими.

ТОВ «Волочиський цегельник» у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що з 04.01.2022 відділом поліції № 2 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області було зареєстроване кримінальне провадження № 12022243200000005 щодо незаконного видобування корисних копалин товариством.

В межах цього провадження збиралися докази, робились запити до Держгеонадр.

Своєю чергою, процесуальне керівництво цим провадженням здійснювалося позивачем - Волочиською окружною прокуратурою.

З огляду на зазначене, наполягає на тому, що як мінімум з 04.01.2022 позивачем було відомо про обставини отримання ТОВ «Волочиський цегельник» спецдозволу № 6087 від 29.10.2015.

Державна служба геології та надр України у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що звернення прокуратури з відповідним позовом лише у 2025 році свідчить про зволікання з боку органів прокуратури.

В додаткових поясненнях прокурор наполягає на тому, що фактична обізнаність прокурора про наявність підстав для звернення до суду виникає лише тоді, коли внаслідок реалізації своїх повноважень, визначених законом, він отримує достатню сукупність даних, які дають змогу ідентифікувати порушення публічного інтересу і підтвердити його документально.

В додаткових поясненнях третя особа наполягає на тому, що частина документів, які були направлені Держгеонадра прокурору, досліджувалась під час кримінальної справи, а інші документи не мають жодного доказового значення у цій справі, оскільки в таких немає жодної інформації, що могла б стати підставою для подання позову в інтересах держави.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Також стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частинами другою та п`ятою статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно зі статтею 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії; процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка неминуче має настати.

Положеннями частини другої статті 122 КАС України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб`єктів владних повноважень та для інших осіб.

Зокрема, абзацом другим вказаної частини визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Частиною четвертою статті 123 КАС України визначено, що у разі, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, строк звернення до адміністративного суду - це тривалість часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому тримісячний строк звернення до суду у суб`єкта владних повноважень розраховується з дня виникнення підстав, що дають такому суб`єкту право на пред`явлення визначених законом вимог.

Вищенаведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 17.09.2021 у справі № 420/473/20 та від 05.07.2023 у справі № 380/15396/22, від 13.11.2024 у справі 560/22224/23.

Колегія суддів наголошує, що законодавче закріплення строків звернення з позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Своєю чергою, інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 826/9772/17.

Разом з тим, Суд враховує, що відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі № 300/863/21 зазначено, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Водночас чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Та для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Отже, поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Правові висновки щодо критеріїв поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду викладено також у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 820/1719/15, від 20.12.2018 у справі № 756/513/17, від 27.02.2019 у справі № 813/1211/17, від 16.09.2019 у справі № 120/3403/20-а, від 19.02.2020 у справі № 815/5271/16, від 17.06.2021 у справі № 570/4516/19, від 17.02.2022 у справі № 380/893/20, від 08.09.2022 у справі № 380/1598/22, від 16.06.2023 у справі № 520/986/22 та від 04.07.2023 у справі № 620/4707/22, від 13.11.2024 у справі 560/22224/23.

Отже, вирішуючи питання про залишення позову без розгляду з підстав, визначених пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України, суди попередніх інстанцій зобов`язані були встановити:

1) момент виникнення у прокурора права на звернення з цим позовом до суду з урахуванням положень статті 53 КАС України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру»;

2) дату, з якої прокурор мав дізнатися про фактичні обставини, що слугували підставою для його звернення до суду з позовом у цій справі.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 15 цього ж закону передбачено, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Відповідно до пункту 4 наказу Генерального прокурора України від 21.09.2018 № 186 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень» (чинний до 22.08.2020) зобов`язано органи прокуратури отримувати відомості про наявність підстав для застосування представницьких повноважень, зокрема, публікації у засобах масової інформації, мережі Інтернет, а наказом Офісу Генерального прокурора від 21.08.2020 № 389 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді» (далі наказ № 389) розширено положенням «публічної інформації у формі відкритих даних».

Підпунктом 8.2 наказу № 389 керівникам підрозділів представництва в суді та інших структурних підрозділів Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур відповідно до їхньої компетенції, керівникам окружних прокуратур, їхнім першим заступникам і заступникам контролювати своєчасність здійснення моніторингу та прийняття обґрунтованих рішень щодо застосування представницьких повноважень за встановленими фактами порушень інтересів держави.

В силу положень Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» рішення, прийняті дозвільним органом підлягають обов`язковому оприлюдненню на порталі електронних сервісів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Накази (з додатками) щодо надання, видачі дублікату, переоформлення, внесення змін, продовження строку дії, зупинення, поновлення дії та анулювання спеціальних дозволів на користування надрами розміщені на офіційному веб-сайті Держгеонадр.

Відомості щодо наявності та чинності спеціальних дозволів на користування надрами розміщувались у відкритому доступі на веб-сайті Державного науково-виробничого підприємства «Державний інформаційний геологічний фонд України» до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну.

У спеціальних дозволах на користування надрами міститься інформація щодо, зокрема, підстави надання (посилання на накази Держгеонадр, що перебувають у відкритому доступі) та протоколу(ів) засідання колегії ДКЗ.

Протоколи засідання колегії ДКЗ оприлюднювались на сайті Державного науково-виробничого підприємства «Державний інформаційний геологічний фонд України», що входить до сфери управління Держгеонадр.

Водночас рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021, яке введено в дію Указом Президента України від 25.03.2021 № 122/2021, рекомендовано Офісу Генерального прокурора разом з іншими правоохоронними органам вжити додаткових заходів щодо виявлення й розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування.

Згідно з частиною четвертою статті 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, протоколи ДКЗ до 24.02.2022 (у зв`язку із воєнним станом ДНВП «Геоінформ України» тимчасово призупинив доступ до публічних реєстрів та баз даних) знаходилися у відкритому доступі на сайті ДНВП «Геоінформ України» https://geoinf.kiev.ua/wp/index.html і позивач не був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами, що мало б бути для позивача достатньою підставою дослідити документи, пов`язані з видачою спеціального дозволу на користування надрами, що були у відкритому доступі, а також звернутися до Держгеонадра та ДКЗ із запитом про надання необхідних документів.

Проте в світлі спірних правовідносин колегія суддів враховує, що у постанові від 09.12.2024 у справі № 420/14551/23 Верховний Суд зауважив на тому, що оприлюднення оскаржуваних протоколу, наказу та дозвілу на офіційних сайтах та в реєстрах суб`єктів владних повноважень не є доказом обізнаності прокурора про їх наявність, не свідчить про те, що з цього дня виникли підстави, що дають прокурору право на пред`явлення позову, та саме по собі не може бути днем відліку строку звернення до суду.

Водночас колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій не було встановлено, коли прокуратура почала вживати заходи на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021, яке введено в дію Указом Президента України від 25.03.2021 № 122/2021.

Прокурор та суди зазначають про отримання інформації від Держгеонадра 26.02.2025, проте судами попередніх інстанцій не надано оцінку запиту прокуратури від 03.02.2025 № 12/1/1-40 вих-25, що саме стало підставою такого звернення в 2025 році.

Колегія суддів наголошує, що факт отримання прокурором додаткових документів у 2025 році не може як самостійна підстава вважатися початком перебігу строку звернення до суду.

Суд має з`ясувати, які саме відомості вперше дали змогу прокурору ідентифікувати порушення інтересів держави, чи були вони реально доступні раніше та чи діяв прокурор із належною оперативністю після їх отримання.

У спорах щодо користування надрами суд має враховувати особливу вагу публічного інтересу, оскільки надра є об`єктом права власності Українського народу.

Тому саме лише оприлюднення дозволу, наказу чи протоколу не доводить обізнаність прокурора про підстави позову, якщо ймовірне порушення могло бути встановлене лише після аналізу документів, що не випливали очевидно зі змісту відкритих реєстрів.

Також судами попередніх інстанцій, з доказів, долучених сторонами, встановлено, що з 04.01.2022 Волочиська окружна прокуратура як орган процесуального керівництва, мав повний доступ до матеріалів кримінального провадження щодо третьої особи у кримінальному проваджені № 12022243200000005 про незаконне видобування корисних копалин.

Так, в постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16 зазначено таке:

«Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що обставини виявлення прокурором під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні відповідних порушень інтересів держави, які підлягають захисту в суді, поза межами строку звернення до суду повинні враховуватися судами як поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, якщо прокурор звернувся до суду протягом шести місяців з дня виявлення таких порушень. Проте направлення прокурором листів до відповідних державних органів щодо здійснення заходів захисту інтересів держави не зупиняє та не перериває перебігу встановленого процесуальним законом шестимісячного строку звернення до суду».

Отже, у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у випадках звернення до суду суб`єкта владних повноважень (прокурора) відлік строку для звернення до суду цей Кодекс пов`язує з виникненням підстав, що надають йому право на таке звернення. Водночас строки покликані забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів визначеності, і сторонам слід очікувати, що ці норми будуть застосовані.

Проте в межах справи, яка переглядається, прокурор наполягає, що питання законності отримання ТОВ «Волочиський цегельник» спеціального дозволу на користування надрами, а також підстави його надання в межах кримінального провадження № 12022243200000005 не досліджувалися.

В матеріалах справи (а.с.171 т.1 зворотній бік) наявний запит Відділу поліції № 2 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області від 25.01.2022 № 576/102-22 про надання документів в зв`язку з досудовим розслідуванням кримінального провадження № 12022243200000005, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.01.2022, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 240 КК України.

Проте, судами попередніх інстанцій не надано оцінку, які саме документи витребувались та отримувались у кримінальному провадженні № 12022243200000005, відповідно, не надана оцінка наявності або відсутності у прокурора інформації щодо законності отримання ТОВ «Волочиський цегельник» спеціального дозволу на користування надрами з урахуванням цього провадження.

Встановлення цих обставин має суттєве значення для оцінки дотриманням строків звернення до суду, оскільки впливає на обставини встановлення часу, коли прокурор дізнався про наявність підстав, які, на думку останнього, свідчать про протиправність спірних рішень в межах цієї справи.

В цьому контексті Верховний Суд наголошує, що конструкція статей 122, 123 КАС України передбачає першочерговим визначення часу початку перебігу строку на звернення до суду та наступний етап визначення поважності причин його пропуску, оскільки визначення такого періоду має суттєве значення для визначення поважності пропуску строку.

Колегія суддів звертає увагу, що за сталою судовою практикою щодо вирішення питань процесуального характеру, у кожній конкретній справі необхідно враховувати фактичні обставини справи для прийняття законного і обґрунтованого рішення щодо поновлення або відмови у поновленні строку на звернення до суду.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки висновки про обізнаність прокурора про спірні рішення значно раніше ґрунтуються на припущеннях.

За приписами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а тому не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Відсутність процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи, які належним чином не були з`ясовані судами попередніх інстанцій, перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове рішення у справі. З огляду на невстановлення належним чином обставин справи і у Суду відсутні підстави для надання оцінки відповідності оскаржуваних рішень зазначеній позивачем практиці Верховного Суду.

За змістом частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Зважаючи на вищезазначене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції повністю з передачею справи для продовження розгляду.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відповідно до положень частини п`ятої статті 346 КАС України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

Втім, наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, водночас реалізація такого права залежить, зокрема, від обсягу встановлених судами попередніх інстанцій обставин, які мають значення для вирішення такої проблеми.

Проте зазначена Верховним Судом відсутність встановлених судами попередніх інстанцій обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, унеможливлюють в цій ситуації реалізації такого права.

Водночас клопотання скаржника не містить належного обґрунтування існування правової проблеми у цій справі саме із покликанням на обставини справи, підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні вимог частини третьої статті 242 КАС України.

Колегія суддів наголошує, що питання виключної правової проблеми має вирішуватись з урахуванням наявності або відсутності різних позицій у застосуванні положень законодавства щодо подібних встановлених обставин.

Проте, як зазначено вище, рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам процесуального закону щодо повноти встановлених обставин, що своєю чергою унеможливлює передачу на розгляд Великій Палаті Верховного Суду справи № 560/5239/25.

Одночасно Верховний Суд зауважує, що питання поважності причин пропуску стороною процесуального строку вирішується судом у кожному конкретному випадку окремо з урахуванням конкретних фактичних обставин.

Втім, намір скаржника уніфікувати підхід до питання про початок перебігу строку звернення прокурора до суду з позовом про скасування індивідуально- правових актів у сфері надрокористування з урахуванням реальної можливості оцінити порушення інтересів держави, зводить нанівець особливості кожної справи, які охоплюються фактичними її обставинами.

Отже, у задоволенні клопотання прокурора про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду належить відмовити.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні клопотання Офісу Генерального прокурора про передачу справи № 560/5239/25 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Касаційну скаргу Вінницької обласної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі № 560/5239/25 скасувати.

Справу № 560/5239/25 направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

Я.О. Берназюк

В.М. Шарапа