Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №565/1275/26 — Вараський міський суд Рівненської області

Суд: Вараський міський суд Рівненської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 01 липня 2026 р.

Справа: №565/1275/26

Суддя: Бренчук Г.В.

Справа № 565/1275/26

Провадження № 2/565/816/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

02 липня 2026 року м.Вараш

Вараський міський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бренчук Г.В., за участю секретаря судового засідання Щур Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вараського міського суду Рівненської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягненняз ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до досягнення дитиною повноліття

В обґрунтування позову зазначено, що 30 липня 2016 року сторони уклали шлюб. В шлюбі в подружжя народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб наразі не розірвано, але відповідач не проживає з родиною, оскільки покинув її. Син проживає разом з матір`ю та перебуває виключно на повному та одноосібному утриманні позивачки, та під її опікою, відповідач ніякої матеріальної допомоги сину не надає. Позивач стверджує, що відповідач має гарний стан здоров`я, жодних протипоказань до фізичної чи інтелектуальної праці він не має, в змозі надавати сину матеріальну допомогу у вигляді аліментів. Інших дітей у відповідача не має, особи, яких він утримує матеріально також відсутні. Факт батьківства відповідача підтверджено документально. Позивач вважає, що формою сплати аліментів на утримання сина повинна бути 1/4 частка від доходу відповідача, яка має сплачуватись останнім до досягнення сином повноліття, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вказана сума не буде непосильною чи обтяжливою для відповідача, який є працездатним і може своєю працею заробляти собі на життя.

Ухвалою суду від 03 червня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 02 липня 2026 року.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, у заяві вказано, що позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, відзив на позов не подав.

Конверт з судовою повісткою про виклик до суду, направлений відповідачу на адресу зазначену у позовній заяві та у відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру, повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Згідно з вимогами п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України зазначені документи вважаються врученими відповідачу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі №906/142/18). Отже, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи наведене, судом ухвалено про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст.280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, суд встановив наступне.

30 липня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_4 ) зареєстрували шлюб у Оболонському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про що складено відповідний актовий запис №1044, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 30 липня 2016 року.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 17 вересня 2019 року.

Згідно з витягами з реєстру територіальної громади адреса місця проживання ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_3 – АДРЕСА_1 .

Згідно з ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку (ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства»).

За приписами ч.8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

У відповідності до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Положеннями ч.3 ст.181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За змістом ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Доказів на підтвердження матеріального стану сторін суду не надано.

Позивач у позовній заяві вказала, що відповідач має гарний стан здоров`я, жодних протипоказань до фізичної чи інтелектуальної праці не має, інших дітей не має, особи, яких він утримує матеріально також відсутні.

Проживання дитини разом з позивачкою та перебування дитини на її повному утриманні матеріалами справи або ж відповідачем не спростовано. Доказів які б свідчили, що стан здоров`я та матеріальне становище відповідача не дозволяє утримувати дитину відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, виходячи із принципу справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи обов`язок обох батьків утримувати дитину, суд вважає, що наявні підстави для стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26 травня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Вказаний розмір аліментів суд вважає необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір дохід держави у розмірі 1 064,96 грн.

Керуючись статтями 264, 265, 280, 354, 355, ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26 травня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1 064,96 грн судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Суддя Г.В. Бренчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua