Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №562/117/26 — Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/117/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

"30" червня 2026 р.

Здолбунівський районний суд Рівненської області

в складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,

секретар судового засідання Парфенюк Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Здолбунів Рівненської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

20 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №R289332 за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 11 січня 2026 року, згідно якої на нього накладено штраф у розмірі 17000 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 11 січня 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено оскаржувану постанову за те, що він не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. З оскаржуваною постановою не згідний, оскільки повісток від ТЦК та СП не отримував. Про те, що 14 травня 2025 року ТЦК звернулося до Національної поліції, щоб доставити його для складання протоколу, дізнався з мобільного додатку «Резерв+» та вимушений був написати 08 січня 2026 року заяву в ньому, якою свою вину визнав, розраховуючи на закриття справи за спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки тримісячний строк притягнення його до адміністративної відповідальності минув. Однак він не давав зобов`язань не оскаржувати постанову в разі її винесення з порушеннями вимог чинного законодавства.

У відзиві на позов заяву представник відповідача позовні вимоги вважає безпідставними, аргументуючи тим, що позивач свою вину визнав, а подана ним заява свідчить про усвідомлення фактичних обставин вчиненого адміністративного правопорушення. Розгляд справи та накладення адміністративного стягнення здійснювалися уповноваженим органом ТЦК та СП у межах наданих законом повноважень та в межах передбаченого ч.9 ст.38 КУпАП річного строку, тому підстави для висновку про пропуск строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності чи закриття відсутні.

Сторони в судове засідання повторно не з`явилися, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися завчасно та належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходили, згідно поданої заяви представник позивача просить розглянути справу без їх участі.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані письмові докази, відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до приписів ч.1 ст.5 КАС України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, в тому числі, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Установлено, що постановою №R289332 від 11 січня 2026 року Тимчасиво виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень.

При розгляді справи позивач не був присутній та оскаржувану постанову відповідачем направлено йому 11 січня 2026 року на електронну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з оскаржуваною постановою порушення ОСОБА_1 вимог законодавства полягають в тому, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів установлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону , мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за що передбачена відповідальність за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною 3 цієї статті - за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

24.02.2022 року відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні встановлено ввести воєнний стан з 24.02.2022 року строком на 30 діб. Згодом строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжено.

Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ) під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України №3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за № 36/41381 (далі Інструкція).

Згідно ч.6 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Тобто, законодавцем визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб`єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.

Згідно пункту 41 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період»! затвердженого постановою КМУ №560 від 16 травня 2024 року належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, тощо (ст.245 КУпАП).

Відповідно до ст.280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідач, на якого відповідно до ч.2 ст.77 КАС України покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не надав суду жодних належних і допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій та доводи позивача щодо неотримання ним виклику до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці, не спростував.

В оскаржуваній постанові також відсутні відомості про час та спосіб отримання ОСОБА_1 повістки (виклику) до ТЦК та СП, в якій би зазначалися час та місце прибуття, що унеможливлює з`ясування судом дотримання передбачених ст.38 КУпАП строків притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Водночас лише наявність усіх ознак адміністративного правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності та якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 204/8036/16-а.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23.10.2018 (справа №743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

Аналогічно, сама по собі заява про визнання адміністративного правопорушення, без жодних інших доказів існування обставин адміністративного правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.01.1978 у справі «Ireland v. The United Kingdom», №5310/71, §161), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Вказана позиція узгоджується і з практикою національних судів щодо оцінки заяв особи про визнання вини та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності. Суди виходять із того, що така заява не має наперед установленої доказової сили та не може автоматично свідчити про доведеність вини особи, якщо матеріали справи не містять інших належних, допустимих і достатніх доказів, які підтверджують подію правопорушення, винуватість особи та наявність у її діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Ураховуючи, що будь-які докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП суду не надані, суд вважає за необхідне оскаржувану постанову скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю в діях останнього події та складу інкримінованого правопорушення.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.241 -250, 286, 293-295 КАС України, суд –

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення №R289332 від 11 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, скасувати та справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені ним судові витрати в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 /десяти/ днів з дня його проголошення.

Суддя: