Вирок від 01 липня 2026 р. у справі №561/471/26 — Зарічненський районний суд Рівненської області

ВИРОК

Іменем України

Справа № 561/471/26

02 липня 2026 року с-ще Зарічне

Зарічненський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у с-щі Зарічне обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026181120000038 від 18 березня 2026 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, села Городна Столінського району. Брестської області Республіки Білорусь зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не працюючого, одруженого, громадянина України, раніше судимого 26.11.2025 вироком Зарічненського районного суду Рівненської області за ч. 1 ст. 369 КК України, до штрафу 17000 грн. вирок набрав законної сили 26.12.2025, 09.12.2025, вироком Зарічненського, районного суду Рівненської області за ч. 1 ст. 345 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, вирок набрав законної сили 02.01.2026 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

УСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_4 , будучи раніше засудженим 26.11.2025 вироком Зарічненського районного суду Рівненської області за ч. 1 ст. 369 КК України до штрафу 17 000 грн, вирок щодо якого набрав законної сили 26.12.2025, а також 09.12.2025 вироком Зарічненського районного суду Рівненської області за ч. 1 ст. 345 КК України до 2 років позбавлення волі, від відбування якого на підставі ст. 75 КК України звільнений з іспитовим строком 1 рік, вирок щодо якого набрав законної сили 02.01.2026, в порушення вимог ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 16.10.2025 року, яка набрала законної сили, він позбавлений права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, будучи ознайомлений з вказаною постановою суду та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, продовжив керувати транспортним засобом. Так ОСОБА_4 , ігноруючи вищевказані нормативно-правові акти, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, усвідомлюючи протиправність своїх дій, маючи умисел на невиконання постанови Зарічненського районного суду Рівненської області від 16.10.2025 року, яка набрала законної сили, 26.02.2026 року, приблизно о 19:00 год. у с. Бутове Вараського району Рівненської області поблизу магазину «Орхідея» він, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Touran», p.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, допустив зіткнення з автомобілем марки «Nissan Qashqai +2», після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, а в подальшому був виявлений працівниками поліції за місцем проживання, де підтвердив факт керування транспортним засобом та вчинення ДТП, при цьому відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що у сукупності свідчить про умисне невиконання постанови суду, яка набрала законної сили, та продовження незаконного керування транспортним засобом.

Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушения, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, а саме умисному невиконанні судового рішення, що набрало законної сили..

Правова позиція сторони обвинувачення.

Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений 22.04.2026 слідчим СВ ВП № 2 Вараського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_5 та затверджений прокурором - начальником Зарічненького відділу Вараської окружної прокуратури ОСОБА_3

З огляду на обвинувальний акт прокурор вважає встановленим те, що обвинувачений ОСОБА_4 , умисно не виконував постанови суду, що набрала законної сили, тобто вчинив кримінальне правопрушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Зважаючи на повне визнання обвинуваченим своєї вини, прокурор в судовому засіданні просить суд здійснювати розгляд кримінального провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України.

В судових дебатах прокурор просить суд призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

Правова позиція сторони захисту.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав. Під час допиту показав, що 26.02.2026 близько 19:00 год був вимушений поїхати автомобілем до магазину для того щоб придбати мінеральну воду для своєї матері, яка важко хворіє. Визнав, що на той чак права керування не мав. Щиро розкаюється у вчиненому, просить суд суворо не карати.

В судових дебатах обвинувачений ОСОБА_4 просив призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі, оскільки на його утриманні перебувають хворі члени сім`ї – дружина та матір, а також неповнолітня дитина.

Межі судового розгляду кримінального провадження.

Суд з`ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз`яснив процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч. 2 ст. 394 КПК України. З урахуванням думки всіх учасників процесу, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого, та дослідженням документів, що стосуються особи обвинуваченого.

Оскільки обвинувачений визнає свою вину повністю, погоджується з кваліфікацією вчинених ним діянь, а прокурор не висловлює жодних заперечень щодо встановлених обставин, які надані на підтвердження винуватості обвинуваченого, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 382 КК України.

Висновки суду.

Таким чином суд вважає доведеним: факт умисного невиконання ОСОБА_4 постанови суду у справі №561/131/25 від 16.10.2025, що набрала законної сили, якою його було позбавлено права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, будучи ознайомлений з вказаною постановою суду та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, продовжив керувати транспортним засобом, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України за наведених в обвинувальному акті обставин.

Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Мотиви призначення покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує вимоги п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання” №7 від 24.10.2003 (із змінами та доповненнями), згідно яких призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Враховуючи, що ОСОБА_4 вчинив нове кримінальне правопорушення в період іспитового строку, а також вимоги ст. ст. 71, 78 КК України, положення пунктів 10, 26 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 “Про практику призначення судами кримінального покарання”, суд дійшов висновку про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально і про неможливість застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 "Про практику призначеннями судами покарання" визначено, що ч. 2 ст. 75 КК України передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту ч. 3 ст. 78 КК, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Пом`якшуючими вину обставинами, передбаченими ст.66 КК України суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, щире каяття.

Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Таким чином обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом враховано характер вчиненого ним кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, спосіб вчинення кримінального правопорушення, мету та мотив діяння, а також те, що обвинувачений визнав себе повністю винним у вчиненні кримінального правопорушення, щиро розкаявся, позитивну характеристику за місцем проживання, а також обставини, що пом`якшують покарання, якими на думку суду, є активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, щире каяття, відсутність обтяжуючих покарання обставин, обвинувачений раніше неодноразово судимий та приходить до висновку про призначення обвинуваченому покарання у межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України у виді 1 (одного року позбавлення волі)

На підставі ст. 70 та ч. 1, 4 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 2 (двох) років та 01 (одного) місяця позбавлення волі.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Запобіжний захід обвинуваченому не обрано.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373- 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винним у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ч. 1, 4 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік, призначеного за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Зарічненського районного суду Рівненської області від 09.12.2025 за ч. 1 ст. 345 КК України, і за сукупністю вироків, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 2 (двох років) 01 місяця позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту набрання вироком законної сили та фактичного звернення його до виконання.

Вирок може бути оскаржено сторонами до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Зарічненський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку, з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку після проголошення.

Суддя ОСОБА_1