Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №549/265/26 — Чорнухинський районний суд Полтавської області

Справа №549/265/26

Провадження №3/549/90/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 липня 2026 року селище Чорнухи

Суддя Чорнухинського районного суду Полтавської області Василюк Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з сектору поліцейської діяльності №2 відділення поліції №1 Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

жителя АДРЕСА_1 ,

працюючого СТОВ «Перемога», різноробочим

за ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

у с т а н о в и в :

До Чорнухинського районного суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №694658 від 16.06.2026 відповідно до якого ОСОБА_1 16.06.2026 о 15 год 24 хв по вул. Стовпова, селище Чорнухи, Лубенського району Полтавської області керував електро мопедом з підвісним двигуном марки кросер СР2 без днз з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей які не реагують на світло, млява мова, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці, що зафіксовано на бодікамери. Від керування відсторонений, чим порушив п.2.5. Правил дорожнього руху.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Стверджував, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення оскільки потужність його електромопеду не перевищує 3 кВт. Крім того, зазначив, що він приймає медичний препарат метадон по замісній підтримувальній терапії, вважає, що цей препарат не знижує його увагу та не впливає на швидкість його реакції при керуванні транспортним засобом.

Заслухавши пояснення особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, дослідивши протоколи про адміністративне правопорушення, письмові докази та відеозапис, суд доходить наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.ст.252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Частиною 2 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до положень п.4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно п.4 Розділу І Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Згідно з п.1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п.2.9 а ПДР водієві забороняється керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

За приписами п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Ця правова норма має імперативний характер і не дозволяє водієві діяти на власний розсуд, а в подальшому останній має право оскаржити такі дії поліцейського в установленому законом порядку.

Відмова водія від такої вимоги тягне за собою порушення вказаного пункту Правил дорожнього руху і адміністративну відповідальність за ст.130 КУпАП.

Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння.

При цьому, вказаною статтею транспортні засоби не розмежовуються на механічні та інші.

Відповідно до вимог Закону України "Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів", електричний колісний транспортний засіб дво - і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух", учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

Згідно з цим Законом, до учасників дорожнього руху належать у тому числі водії транспортних засобів.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Таким чином, особи, що керують, такими транспортними засобами як електросамокати, електроскутери, електровелосипеди, гіроскутери, є водіями і зобов`язані дотримуватися Правил дорожнього руху.

З матеріалів провадження убачається, що електромопед, яким керував ОСОБА_1 обладнаний сидінням, призначений для перевезення людей та приводиться в рух за допомогою електродвигуна.

Верховного Суду в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.2019 зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Отже, під керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу (руху транспортного засобу за допомогою двигуна), незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Суд також, враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22, відповідно до якої використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху, є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Згідно з п.1.10 Правил дорожнього руху, транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів" від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (зі змінами) визначено поняття легких електричних транспортних засобів.

Зокрема, легкий персональний електричний транспортний засіб має одне та більше коліс, електродвигун потужністю у діапазоні до 1000 Вт та конструктивну швидкість до 25 км/год.; низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб має від двох коліс та швидкість від 10 до 50 км/год.

Таке ж визначення міститься у ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт" (закон в редакції Закону №3492-ІV від 23 лютого 2006 зі змінами).

Отже, транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 відноситься до легкого електричного транспортного засобу та після набрання чинності Законом № 2956-IX, керування таким транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння становить дії, що передбачені диспозицією ст.130 КУпАП.

Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП достатньо встановити, що особа керувала у стані сп`яніння транспортним засобом (поняття якого визначено у законі).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до таблиці № 2 списку №1Постанови КМУ від 06.05.2000 року № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», метадон (фенадон), відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено.

Згідно пункту «Попередження`Інформаційного листа про замісну підтримувальну терапію із застосуванням препаратів бупренорфіну або метадону, який є додатоком до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії хворих з опіоїдною залежністюзатвердженогоНаказом Міністерства охорониздоров`яУкраїни27.03.2012№200 (у редакціїнаказу Міністерства охорони здоров`я України17.12.2015№ 863)препарати метадону можуть впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, порушувати психічні та/або фізичні здібності.

Судом наголошується, що наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27.03.2012 №200, із змінами та доповненнями, затверджено Порядок проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів (далі по текст Порядок).

Згідно п. 1 Порядку цей Порядок визначає організаційні засади проведення замісної підтримувальної терапії (далі - ЗПТ) осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27.03.2012 №200, із змінами та доповненнями, також затверджено Інформовану згоду на участьу заміснійпідтримувальній терапіїіз застосуваннямпрепарату (формапервинної обліковоїдокументації №129-1/о)(даліпо тексту Інформаційназгода)та Інструкцію(даліпо тексту-Інструкція) щодо заповнення форми первинної облікової документації № 129-1/о «Інформована згода на участь у замісній підтримувальній терапії із застосуванням препарату.

В свою чергу, Інформована згода містить наступні відомості:

-Я попереджений(а), що метадон може впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, порушувати психічні та/або фізичні здібності;

-При вживанні бупренорфіну є ризик сонливості, пов`язаний з прийомом препарату. Особливо цей ризик підвищується з одночасним вживанням алкоголю або прийомом засобів, що пригнічують центральну нервову систему;

-Я попереджений(а), що відповідно до підпункту "б" пункту 2.9 розділу 2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306, забороняється керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу

-У період отримання замісної підтримувальної терапії забороняється керувати транспортом та виконувати роботу, що вимагає швидкої реакції, точності рухів та перебування на висоті.

Відповідно до п. 2 Інструкції перед заповненням Інформованої згоди медичний працівник повинен упевнитися, що хворий, якому призначена ЗПТ, ознайомився з «Інформаційним листом про замісну підтримувальну терапію із застосуванням препарату________» і погоджується з усіма пунктами, зазначеними в Інформованій згоді.

Тобто, перебуваючи на програмі замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, ОСОБА_1 мав бути в обов`язковому порядку повідомленим про заборону керування транспортними засобами під час перебування на програмі замісної підтримувальної терапії, оскільки отримання наркотичних засобів, або лікарських препаратів для їх вживання під час перебування програмі замісної підтримувальноїтерапії вимагає обов`язкове заповнення Інформаційної згоди і знайомлення з її змістом.

Згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Виходячи з положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених, ч. 2 ст. 130 КУпАП, поза розумним сумнівом, підтверджується такими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 694658 від 16 червня 2026 року, який складено відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП;

-повідомлення СПД № 2 ВП № 1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, згідно якого вбачається, що за відомостями з бази даних Інформаційного порталу Національної поліції України «Посвідчення водія» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав на власне ім`я посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 20.12.2014 дійсне до 20.12.2044 категорії В, В1, разом з тим ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортними засобами строком на 1 рік Чорнухинським районним судом Полтавської області

-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.06.2026, огляд не проводився;

- відеозаписами, доданими до протоколів, з яких вбачається, що ОСОБА_1 керував електро мопедом CROSSER СР2, та був зупинений працівниками поліції. В ході спілкування з працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей які не реагують на світло, млява мова, порушення координації рухів), про що було повідомлено водію. Від оглядуна стан наркотично сп`яніння ОСОБА_1 відмовився. Також з відеозапису вбачається, що перед складанням протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 були роз`ясненні його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, заперечень чи клопотання від ОСОБА_1 не надходило;

-копією постанови Чорнухинського районного суду Полтавської області від 21 травня 2026 року, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн та позбавлено права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Таким чином, підтверджується факт повторного протягом року вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого диспозицією статті 130 КУпАП.

Отже, вказані у Протоколі обставини знайшли своє підтвердження матеріалами справи та зібраними доказами у їх сукупності.

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що ОСОБА_1 , будучи особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння, порушив Правила дорожнього руху України, а саме: вимоги пункту 2.5, відповідно до якого, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а тому в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, не виявлено.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

У Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності правопорушення і стягнення, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного (п/п. 4.1 п. 4 Рішення).

Принцип рівності всіх громадян перед законом - конституційна гарантія правового статусу особи, що поширюється, зокрема, на призначення кримінального покарання. Притягнення особи, яка вчинила злочин, до кримінальної відповідальності не лише означає рівність усіх осіб перед законом, а й передбачає встановлення в законі єдиних засад застосування такої відповідальності (п/п. 4.2 п. 4).

Хоча у зазначеному Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 Конституційного Суду України йдеться про покарання за злочин, висновки, що наведені у ньому, є застосовними й у справах про адміністративні правопорушення при вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення за адміністративні правопорушення, адже незалежно від виду правопорушення, чи то воно є кримінальним, чи то адміністративним, у будь-якому разі, має бути дотримана засада справедливості.

Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. (ст.1 КУпАП).

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого стягнення, передбаченій ст.23 КУпАП. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Згідно з положеннями статті 28 КУпАП оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.

При цьому, абзацом 4 пункту 28 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що не можна накладати стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.

Суд не вбачає підстав для оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки матеріали справи не містять відомостей, що транспортний засіб ОСОБА_2 , оскільки він не підлягає державній реєстрації, що позбавляє суд можливості визначити належного власника відповідними доказами.

ОСОБА_1 покарання слід призначити у виді штрафу у розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (у сумі 34000 грн.), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. Таке стягнення буде справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових правопорушень.

Відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

Згідно ч.2 ст.308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується у подвійному розмірі штраф.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП підлягає стягненню з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на користь держави судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 28, 130, 283-284 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн 60 коп судового збору.

Роз`яснити ОСОБА_1 про необхідність повідомити суд про сплату судового збору.

У разі несплати правопорушником штрафу не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу, постанова про накладання штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Чорнухинський районний суд і набирає законної сили після закінчення строку оскарження.

Суддя Т. М. Василюк