Вирок від 30 червня 2026 р. у справі №548/1123/26 — Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/1123/26

Провадження №1-кп/548/190/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

01 липня 2026 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника- адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілої - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026170590000057 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ялосовецьке, Хорольського району Полтавської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, військовослужбовця, такого що на утриманні дітей не має, такого що не є особою з інвалідністю, у силу статті 89 КК України раніше не судимого,

за частиною другою статті 121 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Наказом командира військової часини НОМЕР_1 №33 від 01.02.2026 солдат ОСОБА_4 призначений на посаду водія-номера обслуги 5 зенітного кулеметного відділення 1 зенітного кулеметного взводу 7 зенітної кулеметної роти та поставлено на всі види забезпечення.

Перебуваючи у відпустці в період часу з 22 години 00 хвилин 17.02.2026 до 02 години 00 хвилин 18.02.2026, ОСОБА_4 в стані алкогольного сп`яніння знаходився у будинку за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Під час конфлікту на ґрунті ревнощів, який виник між ним та його дружиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи прямий умисел, спрямований на заподіяння їй тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх негативні наслідки, ігноруючи загальноприйняті норми сімейного побуту, вчиняючи домашнє насильство, з достатньою силою наніс ОСОБА_7 численні удари в ділянку голови, тулубу, верхніх та нижніх кінцівок,від яких остання померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у неврологічному відділенні КП «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» Лубенської міської ради.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 заподіяв потерпілій ОСОБА_7 тілесні ушкодження: кровопідтічність м?яких тканин голови в області післяопераційної рани в лівій лобно-тім`яно-скронево-потиличній ділянці та кровопідтічність м?яких тканин голови: в правій лобно-тім?яній ділянці голови, в правій скроневій ділянці, в лівій скроневій ділянці над вушною раковою, в лівій лобно-тім`яно-скронево-потилтичній ділянці голови наявний трепанаційний отвір овальної форми, трепанаційний кістковий лоскіт в трепаційному отворі відсутній, мозок прикритий твердою мозковою оболонкою, яка тримається швами до кісток черепа, (згідно КТ від 18.02.26. - гостра лівобічна півкулева пластинчата субдуральна гематома з мас-ефектом, дислокація серединних структур вправо, ознаки набряку головного мозку), дугоподібної форми розріз твердої мозкової оболонки над лівою півкулею головного мозку дугою відкритий вниз і вправо, ліва півкуля в скронево-тім?яній ділянці має вдавлення речовини головного мозку, звивини їх випуклі, борозни широкі, рельєфні, під твердою мозковою оболонкою в лівій скронево-тім?яній ділянці наявний плоский жовто-червоний згорток щільно фіксований до оболонки, виявлено крововилив під тверду мозкову оболонку в задні черепно-мозкові ямки у вигляді рідкої крові та темно-червоних згортків, які щільно фіксовані до оболонки загальним об?ємом до 30мл, блідо-червоний крововилив під м?яку мозкову оболонку в правій лобно-тім?яній ділянці та блідо-червоний крововилив в речовину головного мозку в лівій скронево-потиличній ділянці голови, стан після трепанації (27.02.26 - операція: декомпресійна трепанація черепу лівої гемісфери г/мозку, видалення підгострої субдуральної гематоми ліворуч), гематома навколо лівого ока, які носять характер при життєвості), садна: по передній поверхні лівого колінного суглобу та по переднє-внітрішній поверхні лівого гомілко-ступеневого суглобу, забій м`яких тканин (екхімози) верхніх та нижніх кінцівок, тулуба, які носять характер при життєвості та які утворилися в своїй сукупності, згідно з висновком експерта №93-Д від 04 травня 2026 року кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя (п. 2.1.2., 2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995), у даному випадку призвели до смерті потерпілої. Причиною смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 о 21:10 год стала закрита черепно-мозкова травма, що супроводжувалась крововилами під оболонки та в речовину головного мозку.

Органами досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковані за частиною другою статті 121 КК України, у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Відповідно до частини третьої статті 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

З огляду на те, що у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення за обставин, викладених у обвинувальному акті, прокурор, обвинувачений, потерпіла у судовому засіданні не оспорювали фактичні обставини провадження, суд зі згоди усіх учасників відповідно до вимог частини третьої статті 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. Водночас, суд попередньо з`ясував правильне розуміння ОСОБА_4 та ОСОБА_6 змісту обставин кримінального правопорушення, відсутність сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз`яснив, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

У судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 КК України, визнав, щиро розкаявся. Вказав, що з моменту прибуття додому за місцем фактичного проживання у с. Ялосовецьке у відпустку 14.02.2026 вживав спиртні напої. У день 17.02.2026 також з дружиною вживали спиртні напої у невеликій кількості. З ОСОБА_8 у нього виник конфлікт на ґрунті ревнощів, оскільки мав підтверджені сумніви у її вірності, виявив ознаки опіків на тілі дружини. Тривав конфлікт в межах 15-20 хв, впродовж якого наносив удари дружині у різні частини тіла. Коли вона впала і почала сопіти, зрозумів, що трапилося недобре, викликав швидку. По приїзді медичних працівників, останні повідомили, що викликають поліцію. Його забрали до відділення поліції. Про смерть дружини дізнався з повідомлення адвоката, був дуже пригніченим. Щиро розкаюється, не мав наміру вбивати, любив дружину, хотів далі разом проживати з нею, спільних дітей не мають.

Потерпіла ОСОБА_6 вказала, що про отримані ушкодження у сестри ОСОБА_8 вона дізналася 18.02.2026 з телефонного дзвінка працівника поліції. Оскільки у цей період часу у зв`язку з перелом ноги вона була обмежена в русі протягом трьох місяців, поїхати у лікарню до сестри не мала можливості. Про те, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 неодноразово виникали конфлікти, вона знала, сестра приходила інколи жити до свідка, будучи з ознаками нанесених ушкоджень на обличчі та тілі, викликали поліцію теж. ОСОБА_6 не втручалася в їх сімейні відносини. ОСОБА_8 мала чотирьох дітей від інших чоловіків, була позбавлена батьківських прав щодо них.

Суд, допитавши обвинуваченого та потерпілу, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за обставин, викладених в обвинувальному акті. Отже, у діях ОСОБА_4 міститься склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілої.

Відповідно до статті 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

З огляду на мету покарання та принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд керується загальними засадами призначення покарання, визначеними у статті 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

При обранні обвинуваченому виду та міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, відповідно до статті 12 КК України вчинення діяння ОСОБА_4 є тяжким злочином.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, щире каяття та активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення.

Обставинами, що обтяжують покарання та передбачені статтею 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя та особою, що перебувала у стані алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_4 за місцем проходження військової служби зарекомендував себе задовільно, до виконання завдань ставився посередньо, не завжди проявляв старанність та наполегливість, здатен критично оцінювати свою діяльність, службові обов`язки виконує посередньо, в колективі має задовільні відносини з співслужбовцями. За місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога з 2011 року.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сукупності усіх обставин, що його характеризують, щирого каяття, даних про особу обвинуваченого, який є раніше несудимим, та з урахуванням повного визнання вини обвинуваченим у скоєному, позиції прокурора, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у виді позбавлення волі в межах санкції частини другої статті 121 КК України, оскільки таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Доводи захисника ОСОБА_5 щодо можливості призначення покарання обвинуваченому відповідно до положень статей 69 та 75 КК України суд відхиляє з огляду на таке.

За змістом частини першої статті 69 КК України призначення більш м`якого покарання допускається лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного.

Відповідно до усталеної практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (зокрема, постанова від 17.09.2019 у справі № 744/884/17 та постанова від 02.12.2019 у справі № 664/425/16-к), застосування статті 69 КК України є правом, а не обов`язком суду, і воно можливе лише у виняткових випадках. Кількість пом`якшуючих обставин або їх формальне перерахування не є безумовною підставою для зниження покарання нижче найнижчої межі. Ці обставини повинні перебувати в інтенсивному причинному зв`язку з діями обвинуваченого та істотно зменшувати суспільну небезпеку самого діяння.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 визнав вину у вчиненні злочину, щиро розкаюється у вчиненому, критично оцінив свої дії, сприяв активному розкриттю злочину. Суд, не применшуючи статусу військовослужбовця ОСОБА_4 тайого намір далі продовжувати військову службу, з огляду на встановлені обставини вчинення злочину не визнає це обставиною, що пом`якшує покарання, відповідно до статті 66 КК України, про що просила захисник.

Наявність щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину під час судового розгляду є пом`якшуючими обставинами та не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого діяння, оскільки в обвинуваченого ОСОБА_4 наявні обтяжуючі обставини: вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою він перебував у сімейних відносинах, вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Наведені судом обставини виключають застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 статті 69 КК України, яка передбачає призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, та статті 75 КК України.

Враховуючи прийняте судом рішення щодо призначення обвинуваченому міри покарання у виді позбавлення волі, оцінюючи у сукупності викладені доводи, суд вважає за необхідне залишити ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь держави кошти, затрачені на проведення експертизи.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

Керуючись статтями 369-371, 373-376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.

Початок відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту затримання з 18.02.2026.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави 3119 (три тисячі сто дев`ятнадцять) гривень 90 копійок витрат на залучення експертів.

Речові докази:

- два фрагменти шпалер зі слідами РБК; фрагмент скатертини зі слідами РБК; пляшка скляна з написом «Лайм» зі слідами РБК; фрагмент наволочки зі слідами РБК; три липкі стрічки зі слідами рук, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів ВП №2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області за адресою: вул. Незалежності, 80, м. Хорол, Лубенського району, Полтавської області, після набрання вироком законної сили знищити.

- штани джинсові синього кольору; светр білого кольору, флісову кофту зеленого кольору зі слідами РБК, мобільний телефон червоного кольору марки «Motorola», рушник рожевого кольору зі слідами РБК; сорочка білого кольору зі слідами РБК, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів ВП №2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області за адресою: вул. Незалежності, 80, м. Хорол, Лубенського району, Полтавської області, після набрання вироком законної сили повернути власнику.

Згідно із частиною шостою статті 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Хорольський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1