Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №554/6461/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 30.06.2026Справа № 554/6461/26

Провадження № 3/554/804/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«30» червня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі: головуючого - судді Сметаніної А.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з УПП в Полтавській області ДПП (38751, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Розсошенці, вул. Кременчуцька, буд. 2в) у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Полтави, громадянки України, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ,

- за ст. 173 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №122331 від 23.04.2026 року, 20 квітня 2026 року о 11 годині 40 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні ліцею №14, розташованого за адресою: м. Полтава, Пилипа Орлика, 30, вчинила дрібне хуліганство, а саме: образливо чіплялася та хапала за одяг малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також у присутності інших учнів та працівників закладу висловлювалася нецензурною лайкою на адресу його матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушила громадський порядок і спокій громадян, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 провину у скоєному адміністративному правопорушенні не визнала, суду пояснила, що 20 квітня 2026 року, близько обіду, їй зателефонувала її онука, опікуном якої вона є, та повідомила, що її однокласник ОСОБА_4 викинув її пенал з вікна. Вона відразу приїхала до школи, підійшла до класу, як раз вже закінчились уроки. Вона хотіла поспілкуватись з класним керівником. В цей час ОСОБА_5 вийшов з класу, вона його покликала поговорити, він почав тікати, вона його притримала рукою, щоб він не втік. А він в цей час почав бити її ногами по тулубу, ногам, потім схопив за кофту, при цьому використовував нецензурну лексику, назвав її нецензурним образливим словом, у відповідь вона сказала, що це його мати така, раз виховала його таким.

Допитана в судовому засідання свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона працює вчителем історії в ліцеї №14. Того дня, 20 квітня 2026 року ОСОБА_4 викинув з вікна пенал своєї однокласниці ОСОБА_7 . Коли закінчили уроки, ОСОБА_4 хотів йти на тренування, але прийшла бабуся ОСОБА_7 . Всеволод вийшов з уроку, а в коридорі була ОСОБА_1 , яка говорила йому, що підемо до директора, а він хотів тікати, вона його притримувала рукою, а він почав її бити ногами по тілу, по ногам, хотів втекти, при цьому висловився на її адресу і на адресу класного керівника нецензурною лайкою. Вона побігла за адміністрацією. Потім його відпустили і він побіг. Вона підтримує свої письмові пояснення, які маються в матеріалах справи, якщо там написано, що бабуся теж висловлювалась нецензурною лайкою, значить так і було.

Суд, вислухавши пояснення правопорушника, показання свідка ОСОБА_6 , дослідивши зібрані по справі докази, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків:

Згідно зі статтею 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їхньої компетенції відповідно до закону.

З вимог ч. 1 ст. 9 КУпАП вбачається, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог ст. 251 КупАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складення протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №122331 від 23.04.2026 року надано письмові пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , копію паспорта ОСОБА_1 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , а також DVD-R диск з відеозаписом подій.

Надавши оцінку зібраним по справі доказам, суд приходить до наступних висновків.

Адміністративна відповідальність за ст. 173 КУпАП настає за нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян (дрібне хуліганство).

Для визначення поняття громадський порядок суд виходить із загальноприйнятого тлумачення цього поняття та встановленої судової практики про те, що громадський порядок - це стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших позаюридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров`я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об`єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю.

Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством, зокрема із використанням травмуючих властивостей таких предметів, як вогнепальна зброя, і призводять до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

Об?єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку. Громадський порядок це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Об?єктивна сторона правопорушення, передбаченого даною статтею, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Нецензурна лайка - це одна з грубих форм неповаги до громадської моральності, непристойні висловлювання, один із найогидніших різновидів словесної брутальності. У правовій літературі справедливо зазначається, що незалежно від того у зв`язку з якими обставинами особа висловлює своє роздратування у формі нецензурної лайки, вона скоює проступок, за який підлягає відповідальності в адміністративному порядку. Словесне хуліганство не загрожує життю та здоров`ю людей, проте використання нецензурних слів виявляє, перш за все, грубе, образливе ставлення до оточуючих. Воно, знижує рівень людського спілкування та завдає моральної шкоди духовному стану суспільства, ображає людську гідність.

Образливе чіпляння до громадян - це докучлива поведінка, пов?язана з діями щодо ображання, які зневажають честь і гідність людини та утискають чию-небудь волю, причому у грубій розв`язній манері. Це може бути: хапання за одяг, насильницьке утримання за руки, демонстративний зрив головного убору, навмисне загороджування виходу або проходу, вимога дати цигарку або пускання в обличчя диму від неї, утримання дівчини з непристойною пропозицією та інші подібні дії. Для всіх подібних випадків характерним є ігнорування волі та бажання оточуючих, прагнення нав`язати свою волю, а точніше - свавілля.

Інші подібні дії - насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, покликаних слідкувати за порядком; безпідставне порушення спокою громадян телефонними дзвінками, лихослів`я по телефону; співання нецензурних пісень, розповідання вульгарних анекдотів групам людей; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; ґвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; публічне справляння природних потреб у не відведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільне без потреби зупинення комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; неправдиве повідомлення про смерть родичів, знайомих, якщо це не потягло тяжких наслідків; грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян та проявом неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-не-будь майна у незначних розмірах; зривання афіш, плакатів, газет, оголошень зі стендів; умисна (з бешкетництва) швидка їзда на автомобілях та мотоциклах по калюжах поблизу тротуарів, зупинок, інших місць скупчення людей тощо.

Хуліганські дії завжди мають активний характер і не можуть виявлятися у формі бездіяльності.

Обов?язковою ознакою об?єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме громадське місце, яке дістало законодавче визначення як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу. До таких місць можна віднести під`їзди житлових будинків, підземні переходи, ліфти, таксофони, заклади охорони здоров`я, навчальні та освітньо-виховні заклади, дитячі майданчики, спортивні майданчики та приміщення закритих спортивних споруд, громадський транспорт; стадіони, приміщення відкритих та закритих спортивних споруд, заклади громадського харчування, приміщення закладів культури, приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ; приміщення підприємств, установ та організацій всіх форм власності.

Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.

Також обов?язковою ознакою об?єктивної сторони цього правопорушення є наслідки у вигляді порушення громадського спокою і спокою громадян.

Суб?єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне цього.

Суб?єктивна сторона полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі, мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей.

В судовому засіданні було досліджено відеозапис події, долучений до матеріалів справи, відповідно до якого встановлено, що в коридорі школи відбувся конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , в ході якого ОСОБА_1 намагалась поспілкуватись з одним із учнів (як встановлено ОСОБА_9 ) з приводу недопущення такої поведінки відносно її онуки, хлопець намагався втекти, вона його притримувала руками. В цей час хлопець почав наносити удари ногами у взутті ОСОБА_1 по тулубу та по ногам, потім схопив за кофту. При цьому використав на її адресу нецензурну лексику, назвав її нецензурним образливим словом, у відповідь ОСОБА_1 сказала, що це його мати така, раз виховала його таким.

Отже, відеозапис не містить доказів того, що ОСОБА_1 з метою порушення громадського порядку та спокою громадян образливо чіплялася та хапала за одяг малолітнього ОСОБА_2 , а також висловлювалася нецензурною лайкою на його адресу.

З відео навпаки вбачається протиправна поведінка самого малолітнього ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , який намагався вдарити її ногами у взутті по тулубу та ногам, висказав на її адресу нецензурне слово.

Таким чином, покази ОСОБА_1 , надані в судовому засіданні підтверджуються відеозаписом події і показами свідка.

В ході розгляду справи не знайшло свого підтвердження викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини щодо дій ОСОБА_1 , які були б направлені на порушення громадського порядку і спокою громадян.

Інших належних та достатніх доказів на підтвердження обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять.

Суд наголошує, що для кваліфікації дій особи за ст. 173 КУпАП необхідна наявність у вказаної особи хуліганського мотиву, оскільки хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та спокій громадян, і здебільшого позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажанням особи показати свою ніби вищість (винятковість), чи з розгнузданого самолюбства, пов?язаного з неповагою до особи, людської честі та гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки.

Отже, хуліганські спонукання - головна відмінна риса діянь, що кваліфікуються за ст. 173 КУпАП. Дрібне хуліганство вчиняється безпричинно, із-за неповаги до громадського порядку і спокою громадян. Натомість, вчинення подібних діянь з інших, не хуліганських мотивів, може утворювати інший вид правопорушень, тобто, діяння не може кваліфікуватися за ст. 173 КУпАП, як вчинене з хуліганських мотивів, якщо воно вчинене за інших спонукань (приводів), зокрема, як відповідна реакція на поведінку потерпілих або інших осіб.

Суд вважає, що в ході судового розгляду справи не знайшло свого підтвердження, що дії ОСОБА_1 були обумовлені саме хуліганськими мотивами та прагненням порушити громадський порядок і спокій громадян.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України.

Згідно положень ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За змістом завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення та загальних норм Конституції України, а також Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути доведена належними доказами, а будь-які сумніви і протиріччя повинні трактуватися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Спираючись на положення ч.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 р. заява №926/08), суд доходить висновку, що направлений до суду матеріал про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, оскільки такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій щодо фактів. При цьому суд не має права самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом), а також не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Отже, враховуючи викладене вище, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а тому вважає за необхідне провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

З огляду на закриття провадження у справі без накладення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення, судовий збір, в порядку ст.40-1 КУпАП, стягненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 1, 7, 9, 10, 173, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП - закрити, у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Полтави протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Шевченківського районного

суду міста Полтави: Аліна СМЕТАНІНА