Вирок від 01 липня 2026 р. у справі №542/590/26 — Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/590/26

Провадження № 1-кп/542/86/26

В И Р О К

Іменем України

02 липня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари Полтавського району Полтавської області, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.12.2025 за № 12025170480000326 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Луганське Артемівського району Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, працюючого на посаді головного інженера проєктів проектно-конструкторського відділу ПАТ «ЕЛАКС», раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В :

04 грудня 2025 року, близько 09 год 10 хв, ОСОБА_4 у світлий час доби, керуючи технічно справним автомобілем марки «HYUNDAI 130», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по автодорозі М-22 «Полтава- Олександрія», у напрямку з м. Кременчук до м. Полтава зі швидкістю 85 км/год. Водій ОСОБА_4 в порушення п. 12.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, рухаючись по вищевказаній автодорозі на відстані 812 м до дорожнього знаку 33-й км, обрав таку швидкість руху і такі прийоми керування транспортним засобом, при яких втрапив правими колесами в зливостік, після чого допустив занос керованого ним автомобіля з виїздом на зустрічну смугу руху, де в цей час рухався автомобіль марки «CHEVROLET AVEO», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з цим відбулося зіткнення.

У результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження, а саме: закриту травму голови у вигляді саден обличчя, закритий перелом кісток носа та носової переділки, розрив слизової оболонки в лівій порожнині носа, рвану рану верхньої губи, закриту травму верхнього плечового поясу та грудної клітини у вигляді саден та синця в проекції лівої ключиці, закритий скалковий перелом середньої третини діалізу лівої ключиці зі зміщенням уламків, закриті переломи 5, 6 лівих ребер, закриту травму живота у вигляді саден лобкової ділянки, розриви порожньої кишки, брижі сигмопоподібної кишки з її роздавленням, що в своєму перебігу ускладнилося розвитком розлитого серозно-гнійного калового перитоніту, закриту травму лівої нижньої кінцівки у вигляді садна лівого коліна та закритий фрагментарний перелом лівого наколінника без зміщення уламків, які кваліфікуються як тяжке тілесне ушкодження по ознаці небезпеки для життя.

Причиною дорожньо-транспортної пригоди та наслідків, що настали є порушення вимог п. 12.1. ПДР водієм ОСОБА_4 , а саме:

12.1. під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_4 , з технічної точки зору знаходилися у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та останній мав технічні можливості запобігти дорожньо-транспортній пригоді.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме: у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_6 тяжке тілесне ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним кримінального правопорушення. Докази його вини, здобуті досудовим розслідуванням, визнав повністю і не оспорював. Суду надав покази про те, що дійсно, у зазначений в обвинувальному акті день та час він керував автомобілем марки «HYUNDAI 130», державний номерний знак НОМЕР_1 , по автодорозі М-22 «Полтава- Олександрія» у напрямку з м. Кременчук до м. Полтава. Вказав, що не врахував дорожні умови і дорожню обстановку, обрав таку швидкість руху і такі прийоми керування транспортним засобом, при яких втрапив правими колесами в зливостік, після чого допустив занос керованого ним автомобіля з виїздом на зустрічну смугу руху, де в цей час рухався автомобіль марки «CHEVROLET AVEO» під керуванням ОСОБА_6 . Відразу викликав карету швидкої допомоги. Весь час залишався на місці пригоди. Після прибуття на місце, лікарі госпіталізували потерпілу, натомість обвинувачений від госпіталзації відмовився. Після прибуття на місце події поліції повідомив їм про всі обставини події ДТП, нічого не приховуючи. У подальшому, надавав аналогічні показання у ході досудового розслідування. Зазначив, що матеріальну та моральну шкоду потерпілій відшкодував у повному обсязі, вибачився перед нею. Потерпіла не має до обвинуваченого жодних претензій. В своїх діях щиро розкаявся, зробив для себе належні висновки, у подальшому буде їх враховувати. Просив не позбавляти його права керування транспортним засобом, оскільки займана ним посада та обов`язки, які він виконує за місцем роботи передбачають необхідність постійного пересування по території України. Також при призначенні покарання просив застосувати щодо нього положення ст. 69 КК України та призначити покарання у виді штрафу.

Суд враховує, що показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння ним змісту обставин вчиненого правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, його показання відповідають суті обвинувачення, суд, враховуючи згоду обвинуваченого, думку захисника та прокурора, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце, спосіб, форму вини і спрямованість умислу, мотиви кримінального правопорушення, його наслідки, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, визнає їх доказаними у судовому засіданні і вважає можливим не досліджувати у повному обсязі докази стосовно цих фактичних обставин кримінального провадження відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого, щодо речових доказів та процесуальних витрат, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у справі.

Перед встановленням такого порядку дослідження доказів судом було з`ясовано, що учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів у частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин їм роз`яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій учасників кримінального провадження.

На підставі наведеного суд доходить висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_6 тяжке тілесне ушкодження.

Згідно з положеннями ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України є тяжким злочином.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує, що згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування заподіяної шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд враховує фактичні обставини справи і тяжкість заподіяних злочином наслідків, а також те, що обвинувачений після дорожньо-транспортної пригоди залишився на місці та викликав швидку допомогу потерпілій, відомості про особу обвинуваченого, який не одружений, офіційно працевлаштований, на динамічному спостереженні у закладі охорони здоров`я щодо терапії залежностей не перебуває, зразково характеризується за місцем роботи, виконує висококваліфіковану та відповідальну роботу, має науковий ступінь «Доктора філософії», раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, відомостей про притягнення обвинуваченого до будь-якого іншого виду відповідальності до суду не надано, що вказує на те, що обвинувачений не є особою, небезпечною для суспільства, наявність обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , який щиро покаявся (жалкував щодо вчинення ним кримінального правопорушення, повністю усвідомив наслідки свого діяння, настання яких не бажав), зробив для себе відповідні висновки, просив вибачення за скоєне у потерпілої, добровільно у повному обсязі відшкодував матеріальну та моральну шкоду, добросовісно виконував процесуальні обов`язки як на досудовому слідстві так і під час судового розгляду кримінального провадження, відсутність обставин, що обтяжують покарання, позицію потерпілої, її представника, які жодних претензій до обвинуваченого не мають, просили призначити обвинуваченому найменш обтяжливе покарання, а також те, що хоча дії обвинуваченого і призвели до спричинення потерпілій тяжкого тілесного ушкодження, однак є необережними. Зазначені обставини, на переконання суду, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину.

Суд також враховує висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №302/904/16-к, відповідно до якого загальні засади призначення покарання, визначені у ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що обвинувачений ОСОБА_4 щиро розкаявся, активно сприяв досудовому розслідуванню, з місця ДТП не втік, викликав швидку допомогу потерпілій, повністю відшкодував їй матеріальну та моральну шкоду, в повній мірі усвідомив для себе наслідки своїх дій, зробив належні висновки, раніше до дисциплінарної та кримінальної відповідальності не притягувався. З огляду на це вважав наявними підстави для застосування судом положень ст. 69 КК України та призначення ОСОБА_4 покарання нижче від найнижчої межі – у виді штрафу. З огляду на ті обов`язки, які обвинувачений виконує за місцем роботи та важливість завдань, які на нього покладено, просив суд не позбавляти його права керування транспортним засобом.

Прокурор вважав необхідним призначити обвинуваченому покарання у виді 5 років позбавлення волі з випробуванням на 3 роки.

Водночас, враховуючи сукупність встановлених в ході розгляду кримінального провадждення обставин, суд доходить висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства.

Тому суд вважає, що встановлені в ході судового розгляду обставини дійсно можуть бути підставою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням, бо ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, що також підтверджується його критичним ставленням до скоєного, усвідомлення своєї провини і засудження своєї протиправної поведінки, яка свідчить про дійсне прагнення стати на шлях виправлення.

За неведених обставин обвинуваченому необхідно призначити покарання, що передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням на 1 рік та 3 місяці з покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України.

Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Поряд з цим, призначення обуинуваченому покарання у виді штрафу, як про це просив захист, суд вважає недостатнім для досягнення мети покарання, з огляду на наслідки кримінального правопорушення, характер і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, спричинених потерпілій.

Крім того, на думку суду, призначена міра покарання надасть можливість обвинуваченому сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчиненні ним протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою.

Санкція частини 2 статті 286 КК України з урахуванням конкретних обставин справи надає можливість суду як призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Вказане положення закону носить альтернативний характер застосування і не є обов`язковим для суду.

У ході судового розгляду встановлено, що обвинувачений працює на посаді головного інженера проєктів проектно-конструкторського відділу ПАТ «ЕЛАКС» та, відповідно, потребує постійного користування транспортним засобом. За наведених обставин, а також враховуючи особистісні та професійні якості обвинуваченого, важливість завдань, які він виконує за місцем роботи, суд вважає можливим не застосовувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Цивільний позов не заявлений.

Питання щодо процесуальних витрат суд вирішує відповідно до ст. 124 КПК України.

Встановлено, що документально підтверджені прокурором витрати на залучення експерта становлять 21393,60 грн.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Встановлено також, що відповідно до ухвали слідчого судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 08.12.2025 накладено арешт на речові докази у справі.

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України накладений арешт підлягає скасуванню.

Під час судового провадження клопотань від прокурора про застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу не надходило. Підстави для його обрання до вступу в силу вироку в законну силу відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 100, 349, 368-371, 373, 374, 376, 393-395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 3 місяці.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 08.12.2025 та:

- повернути ОСОБА_6 автомобіль марки «CHEVROLET AVEO», державний номерний знак НОМЕР_3 , 2005 року випуску, зеленого кольору;

- повернути ОСОБА_4 автомобіль марки «HYUNDAI 130», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску, білого кольору;

- повернути ОСОБА_4 відеореєстратор з автомобіля марки «HYUNDAI 130», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України витрати на залучення експертів для проведення експертиз у розмірі 21393,60 грн (двадцять одна тисяча триста дев`яносно три грн шістдесят коп).

Вирок суду може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Новосанжарський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, потерпілому, представнику потерпілого.

Учасники провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області ОСОБА_1