Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №539/638/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/638/26

Провадження № 2/539/994/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 липня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Пилипчука М. М.,

за участі секретаря судового засідання Берко О. С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Масюка В. В.,

розглянувши в приміщенні суду у місті Лубнах Полтавської області у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи відповідача

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 94,9 кв.м (житловою площею 53,6 кв.м), що розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0,0879 га на АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування житлового будинку та договору дарування земельної ділянки від 22 листопада 2012 року. У цьому будинку зареєстровані та проживають ОСОБА_1 , її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач зазначала, що 09 жовтня 2025 року її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був знятий з реєстрації місця проживання за вказаною адресою власником житла ОСОБА_1 , проте залишився проживати в будинку власника житла.

Позивач указувала, що упродовж 2025 року та у січні 2026 року син ОСОБА_2 систематично вчиняв домашнє насильство, а саме фізичне, психологічне та економічне насильство відносно своєї матері ОСОБА_1 та свого неповнолітнього брата ОСОБА_3 , у зв`язку з чим останні неодноразово зверталися за медичною допомогою до лікувальних закладів. Зокрема, відповідач влаштовував у будинку сварки, висловлювався на адресу позивача та її дитини нецензурною лайкою, принижував їхню честь і гідність, погрожував фізичною розправою, а також застосовував фізичне насильство, унаслідок чого позивач та її неповнолітній син зазнавали тілесних ушкоджень. Поведінка відповідача робить неможливим спільне проживання з ним в одному будинку.

Зазначені обставини підтверджуються довідками Комунального підприємства «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» Лубенської міської ради від 02 грудня 2025 року № 4299, від 02 грудня 2025 року № 4300, від 07 січня 2026 року № 88, від 07 січня 2026 року № 89, від 12 січня 2026 року № 169, від 12 січня 2026 року № 170, а також медичною карткою амбулаторного хворого ОСОБА_1 та довідкою Комунальної Лубенської центральної міської лікарні поліклінічного відділення від 24 грудня 2025 року № 180.

За даними фактами ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області із заявами щодо неправомірних дій ОСОБА_2 , що підтверджується листами цього органу від 17 жовтня 2025 року № 229227-2025, № 229229-2025, від 30 жовтня 2025 року № 238635-2025, від 06 листопада 2025 року № 243891-2025, № 244293-2025.

Крім того, Лубенським районним відділом поліції неодноразово складалися заборонні приписи стосовно кривдника ОСОБА_2 відповідно до статті 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та з урахуванням існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи строком на 3 доби, а саме термінові заборонні приписи від 04 вересня 2025 року серії АА № 589590, від 30 вересня 2025 року серії АА № 525004, від 01 січня 2026 року серії АА № 562328.

Позивач також посилалася на те, що ОСОБА_2 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 листопада 2025 року у справі № 539/5130/25 та постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 листопада 2025 року у справі № 539/5793/25.

Окрім того, слідчим відділом Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області 03 листопада 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження № 12025170570000774 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України), у якому ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнані потерпілими. Ухвалою слідчого судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 січня 2026 року до підозрюваного ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання з покладенням, зокрема, обов`язків заборони перебування в місці проживання осіб, які постраждали від домашнього насильства, та заборони наближатися на відстань 300 метрів до місця їх проживання.

Позивач наголошувала, що вжиті заходи запобігання і громадського впливу стосовно відповідача, зокрема бесіди і попередження, виявилися безрезультатними та не привели до припинення насильства щодо позивача та її дитини. Систематичне домашнє насильство є підставою для примусового виселення члена сім`ї власника без надання іншого житла.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд усунути перешкоди у користуванні житловим будинком на АДРЕСА_1 шляхом виселення з будинку її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; судові витрати покласти на позивача.

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Позивач та її представник у судовому засідання підтримали позовні вимоги, викладені у позовній заяві, просили позов задовольнити. Представник позивача також вказував, що вироком Лубенський міськрайонний суд Полтавської області від 08 квітня 2026 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України; вказаним вироком встановлено преюдиційні обставини для цієї справи. Позивач у судовому засіданні також вказувала, що вона та її менший син не можуть постійно проживати в одному будинку з ОСОБА_2 , тому змушена виїхати на тимчасове проживання в однокімнатну квартиру, яку придбала її матір для відповідача, проте останній відмовляється там проживати. ОСОБА_1 стверджувала, що відповідач і зараз робить неможливим спільне проживання з ним в одному будинку, зокрема, 01 липня 2026 року порізав ножем диван, пошкоджує майно у будинку та вчиняє інші неправомірні дії. Представник позивача також просив залишити судові витрати за позивачем.

Рух справи

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 лютого 2026 року справу № 539/638/26 передано судді Пилипчуку М. М.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 березня 2026 року відкрито провадження у справі та прийнято до розгляду позовну заяву, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 02 квітня 2026 року, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив, відповідачу - заперечення на відповідь на відзив.

У зв`язку з неявкою відповідача підготовче судове засідання, призначене на 02 квітня 2026 року, відкладено на 20 квітня 2026 року.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20 квітня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19 травня 2026 року.

У зв`язку з неявкою відповідача судове засідання, призначене на 19 травня 2026 року, відкладено на 16 червня 2026 року, а у подальшому - на 02 липня 2026 року.

Судові повістки були направлені відповідачу на поштову адресу за його останнім відмовим місцем проживання. Крім того, відповідача викликано до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України та засобами телефонного зв`язку. Відповідач про дату, час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Докази того, що відповідач на виконання вимог статті 131 ЦПК України повідомляв суд про зміну адреси місцезнаходження, в матеріалах справи відсутні. Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав. Суд вважає, що відповідач не з`явився у судові засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Позивач вказувала, що відповідач повідомлений про судовий розгляд, вона йому вручила копію позовної заяви з додатками.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За згодою позивача та її представника, які не заперечували проти заочного розгляду справи, суд постановив ухвалу про проведення у справі заочного розгляду та ухвалення заочного рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд встановив, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 94,9 кв.м (житловою площею 53,6 кв.м), що розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0,0879 га на АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування житлового будинку від 22 листопада 2012 року та договору дарування земельної ділянки від 22 листопада 2012 року, посвідчених приватним нотаріусом Лубенського міського нотаріального округу Галич Н. М.

У вказаному будинку зареєстровані та проживають ОСОБА_1 , її сини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

09 жовтня 2025 року ОСОБА_2 знятий з реєстрації місця проживання за адресою будинку власником житла ОСОБА_1 , проте залишився проживати у цьому будинку.

Згідно з листами Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 17 жовтня 2025 року, від 30 жовтня 2025 року та від 06 листопада 2025 року за зверненнями ОСОБА_1 за результатами перевірок установлено наявність у діях ОСОБА_2 ознак адміністративних правопорушень, передбачених статтею 173-2 КУпАП «Вчинення домашнього насильства», стосовно нього складено адміністративні матеріали, які направлено на розгляд до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області.

Стосовно кривдника ОСОБА_2 складалися термінові заборонні приписи від 04 вересня 2025 року серії АА № 589590, від 30 вересня 2025 року серії АА № 525004 та від 01 січня 2026 року серії АА № 562328.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 листопада 2025 року у справі № 539/5130/25 ОСОБА_2 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП у виді штрафу.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 листопада 2025 року у справі № 539/5793/25 ОСОБА_2 також визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП у виді штрафу.

Слідчим відділом Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області 03 листопада 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення за № 12025170570000774 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України, у якому ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнані потерпілими.

Ухвалою слідчого судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 січня 2026 року до підозрюваного ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання строком до 27 лютого 2026 року з покладенням обов`язків, визначених статтею 194 КПК України, зокрема: обмежити у спілкуванні з потерпілими ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; заборонити листування, телефонні переговори з потерпілими, а також інші контакти через засоби зв`язку чи електронні комунікації особисто або через третіх осіб; заборонити перебування в місці проживання осіб, які постраждали від домашнього насильства, за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити наближатися на відстань 300 метрів до місця проживання осіб, котрі постраждали від домашнього насильства.

Факти систематичного вчинення відповідачем щодо позивача та її неповнолітнього сина фізичного, психологічного та економічного насильства підтверджуються довідками Комунального підприємства «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» Лубенської міської ради від 02 грудня 2025 року № 4299, від 02 грудня 2025 року № 4300, від 07 січня 2026 року № 88, від 07 січня 2026 року № 89, від 12 січня 2026 року № 169, від 12 січня 2026 року № 170, медичною карткою амбулаторного хворого ОСОБА_1 , довідкою Комунальної Лубенської центральної міської лікарні поліклінічного відділення від 24 грудня 2025 року № 180, а також іншими наявними у справі доказами.

Вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04 квітня 2026 року у справі № 539/502/26, який набрав законної сили, визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки. Застосовано до ОСОБА_2 вимоги статті 75 КК України і звільнено його від відбування покарання з випробуванням, визначивши іспитовий строк 2 роки. На підставі статті 76 КК України покладено на засудженого ОСОБА_2 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. На підставі пунктів 1, 3, 4, 5 частини першої статті 91-1 КК України застосовано до ОСОБА_2 обмежувальні заходи, поклавши на нього обов`язок: заборонити перебувати в місці спільного проживання з особами, які постраждали від домашнього насильства ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , строком на три місяці; заборонити наближатися на відстань 300 метрів до місця, де особи, які постраждали від домашнього насильства ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 , строком на три місяці; заборонити листування, телефонні переговори з особами, які постраждали від домашнього насильства ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , інші контакти через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб строком на три місяці; пройти програму для кривдників строком на три місяці. Роз`яснено обвинуваченому ОСОБА_2 , що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 КК України, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за статтею 390-1 КК України.

Указаним вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04 квітня 2026 року у справі № 539/502/26 встановлено наступні обставини.

Так, ОСОБА_2 у період часу з 25 вересня 2025 року до 12 січня 2026 року умисно вчиняв фізичне, психологічне та економічне насильство по відношенню до своєї матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітнього брата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якими спільно проживає однією сім`єю.

ОСОБА_2 25 вересня 2025 року приблизно о 12.00 год, перебуваючи за адресою свого проживання: АДРЕСА_1 , вчинив у присутності свою неповнолітнього брата ОСОБА_3 домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_1 у вигляді висловлювання нецензурною лайкою, тим самим вчинив психологічне насильство, що виражалося у словесних образах та нецензурних висловлюваннях, приниженні людської честі та гідності, залякуванні та погроз в бік потерпілої фізичною розправою, плюванні в обличчя, в результаті чого ОСОБА_1 та неповнолітньому ОСОБА_3 завдана психологічна шкода.

Також, цього ж дня, тобто 25 вересня 2025 року приблизно о 19.00 год ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою свого проживання: АДРЕСА_1 , вчинив у присутності свого неповнолітнього брата ОСОБА_3 домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_1 у вигляді висловлювання нецензурною лайкою, тим самим вчинив психологічне насильство, що виражалося у словесних образах та нецензурних висловлюваннях, приниженні людської честі та гідності, залякуванні та погроз в бік потерпілої фізичною розправою, в результаті чого ОСОБА_1 та неповнолітньому ОСОБА_3 завдана психологічна шкода.

За вказані дії постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 листопада 2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 173-2 та частиною другою статті 173-8 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ОСОБА_2 08 жовтня 2025 року приблизно о 21.00 год, перебуваючи за адресою свого проживання: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно свого брата ОСОБА_3 фізичного характеру, а саме наніс один удар по нозі.

Також, цього ж дня, тобто 08 жовтня 2025 року приблизно о 21.00 год ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою свого проживання: АДРЕСА_1 , вчинив у присутності свого неповнолітнього брата ОСОБА_3 домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_1 у вигляді висловлювання нецензурною лайкою, тим самим вчинив психологічне насильство, що виражалося у словесних образах та нецензурних висловлюваннях, приниженні людської честі та гідності, залякуванні та погроз в бік потерпілої фізичною розправою, в результаті чого ОСОБА_1 та неповнолітньому ОСОБА_3 завдана психологічна шкода.

ОСОБА_2 08 жовтня 2025 року приблизно о 22.30 год, перебуваючи за адресою свого проживання: АДРЕСА_1 , вчинив у присутності свого неповнолітнього брата ОСОБА_3 домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_1 фізичного характеру, а саме вчинив бійку, в результаті чого ОСОБА_1 та неповнолітньому ОСОБА_3 завдана психологічна шкода.

Крім того, 02 листопада 2025 року о 15.00 год ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою свого проживання: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_1 у вигляді умисного позбавлення житла останньої та нанесення тілесних ушкоджень, тим самим вчинив фізичне та економічне насильство, а саме вчинив бійку, вигнав потерпілу з будинку, чим позбавив її можливості користуватися житлом та не впускав в будинок, в результаті чого ОСОБА_1 завдана фізична та психологічна шкода.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 листопада 2025 року справи № 539/5793/25, № 539/5794/25, № 539/5795/25 та № 539/5796/25 стосовно ОСОБА_2 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частинами першої та другою статті 173-2 КУпАП об`єднано в одне провадження № 539/5793/25.

За вказані дії, постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 листопада 2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою та другою статті 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак, незважаючи на притягнення до адміністративної відповідальності за фактом вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 належних висновків для себе не зробив, та діючи умисно, умисно, систематично вчиняв фізичне, психологічне та економічне насильство щодо своєї матері ОСОБА_1 та неповнолітнього брата ОСОБА_3 за наступних обставин.

Так, 02 грудня 2025 року приблизно о 18.00 год ОСОБА_2 , перебуваючи у стані наркотичного сп`яніння за адресою свого проживання: АДРЕСА_1 , вчинив у присутності свого неповнолітнього брата ОСОБА_3 відносно своєї матері ОСОБА_1 домашнє насильство фізичного характеру, а саме наніс один удар кулаком правої руки в область правого передпліччя.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 05 грудня 2025 року № 366 у результаті нанесення ОСОБА_2 удару, потерпілій ОСОБА_1 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синця по зовнішній поверхні лівого плеча в середній третині, спиця но задній поверхні лівого плеча в нижній третині, як утворились від дії тупого (тупих) предмету (предметів), можливо від ударів кулаком сторонньої людини або іншим предметом з подібними характеристиками, ушкодження могли утворитися в указаний в постанові строк і по ступені тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

ОСОБА_2 02 грудня 2025 року приблизно о 18.00 год, перебуваючи у стані наркотичного сп`яніння за адресою свого проживання: АДРЕСА_1 , вчинив відносно свого неповнолітнього брата ОСОБА_3 домашнє насильство фізичного характеру, а саме наніс один удар правою ногою в область грудної клітини, два удари правою ногою в область лівого стегна, один удар лобом об лоб потерпілого.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 05 грудня 2025 року № 367 у результаті нанесення ОСОБА_2 ударів, потерпілому ОСОБА_3 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синців: в області лобу зліва, 2-а синці по передній поверхні лівого передпліччя в нижній третині по задній поверхні лівого ліктьового суглобу синець, по внутрішній поверхні правого плеча в верхній третині синець, по зовнішній поверхні лівого стегна в верхній третині, подряпини по тильній поверхні лівої стопи, які утворилися від дії тупого (тупих) предмету (предметів), синці - можливо від ударів кулаком сторонньої людини та від ударів ногами сторонньої людини (синець по зовнішній поверхні лівого стегна в верхній третині) або іншим предметом з подібними характеристиками, ушкодження могли утворитися в указаний строк і по ступені тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

ОСОБА_2 07 січня 2026 року приблизно о 12.30 год, перебуваючи за адресою свою проживання: АДРЕСА_1 , вчинив у присутності свого неповнолітнього брата ОСОБА_3 відносно своєї матері ОСОБА_1 домашнє насильство фізичного характеру, а саме наніс один удар кулаком правої руки в область лівого передпліччя, один удар ступнею правої ноги в область живота.

За змістом висновку судово-медичної експертизи від 12 січня 2026 року № 05 у результаті нанесення ОСОБА_2 ударів, потерпілій ОСОБА_1 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканин лівого передпліччя, які утворилися від дії тупого (тупих) предмету (предметів), можливо в указаний строк, при чому в ділянку лівої руки було спричинено не менш одного травматичного діяння і по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

ОСОБА_2 07 січня 2026 року приблизно о 12.30 год, перебуваючи за адресою свого проживання: АДРЕСА_1 , вчинив відносно неповнолітнього брата ОСОБА_3 домашнє насильство фізичного характеру, а саме наніс один удар кулаком правої руки в область потилиці.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 12 січня 2026 року № 04 у результаті нанесення ОСОБА_2 удару, потерпілому ОСОБА_3 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканин голови справа, які утворилися від дії тупого (тупих) предмету (предметів), можливо в указаний строк, при чому в ділянку голови було спричинено не менш одного травматичного діяння і по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

ОСОБА_2 12 січня 2026 року приблизно о 18.40 год, перебуваючи за адресою свого проживання: АДРЕСА_1 , вчинив відносно неповнолітнього брата ОСОБА_3 домашнє насильство фізичного характеру, а саме наніс два удари кулаками правої та лівої руки одночасно в область правої та лівої щоки, один удар кулаком лівої руки в область шелепи справа, один удар кулаком лівої руки в область шиї справа, один удар кулаком правої руки в область потилиці зліва.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 13 січня 2026 року № 08 у результаті нанесення ОСОБА_2 ударів, потерпілому ОСОБА_3 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: струсу головного мозку, синця в області правої шоки, синця у правій виличній ділянці, забою м`яких тканин голови у лівій потиличній ділянці, які утворилися від дії тупого (тупих) предмету (предметів), можливо в указаний строк, при чому в ділянку голови було спричинено не менше трьох травматичних діянь і по ступеню тяжкості кваліфікуються лише у своїй сукупності, оскільки кожен з ударів міг нести свій еквівалент у розвиток черепно - мозкової травми, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; синця у правій поперековій ділянці, подряпини в області правої лопатки, які утворились від дії тупого (тупих) предмету (предметів), можливо в указаний строк, при чому по тулубу було спричинено не менше двох травматичних діянь і по ступеню тяжкості як кожне окремо так і в своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень; всі вищезазначені тілесні ушкодження утворились від дії тупого (тупих) предмету (предметів), можливо в указаний строк і по ступені тяжкості в своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Крім того, 12 січня 2026 року приблизно о 18.40 год ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою свого проживання: АДРЕСА_1 , вчинив у присутності свого неповнолітнього брата ОСОБА_3 відносно своєї матері ОСОБА_1 домашнє насильство фізичного характеру, а саме наніс два удари кулаком правої руки в область живота та один удар кулаком правої руки в область обличчя зліва.

У висновку судово-медичної експертизи від 13 січня 2026 № 09 указано, що у результаті нанесення ОСОБА_2 ударів, потерпілій ОСОБА_4 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синця в лівій скронево-виличній ділянці голови з розповсюдженням синця на ліву завушну ділянку, який утворився від дії тупого (тупих) предмету (предметів), можливо в указаний строк, при чому в ділянку голови було спричинено не менш одного травматичного діяння і по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

За змістом висновку судово-психологічної експертизи від 16 грудня 2025 року № 1085 конфліктна та агресивна поведінка ОСОБА_2 постає для ОСОБА_1 психотравмуючою та викликає формування й фіксацію негативних психоемоційних змін досліджуваної.

На підставі висновку судово-психологічної експертизи від 16 грудня 2025 року № 1086 конфліктна та агресивна поведінка ОСОБА_2 постає для ОСОБА_3 психотравмуючою та викликає формування й фіксацію негативних психоемоційних змін досліджуваного.

ОСОБА_2 , маючи єдиний умисел на вчинення домашнього насильства відносно своєї матері ОСОБА_1 та свого меншого брата неповнолітнього ОСОБА_3 систематично, а саме: 25 вересня 2026 року, 08 жовтня 2025 року, 02 листопада 2025 року, 02 грудня 2025 року, 07 січня 2026 року та 12 січня 2026 року вчиняв фізичне, психологічне та економічне насильство щодо осіб, із якими перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань останніх. Своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного та економічного насильства щодо осіб з якими винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до розладів здоров`я, психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілих, тобто злочин, передбачений статтею 126-1 КК України.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

За змістом частини другої статті 33 Закону України «Про основні засади житлової політики» ніхто не може бути виселений із займаного житла або обмежений у праві користування житлом інакше, ніж за рішенням суду та з підстав і в порядку, встановлених законом.

Забороняються виселення, переселення та відселення осіб, на яких поширюється дія цього Закону, яким відповідно до законодавства було надано житло з державного житлового фонду або житлового фонду територіальної громади і які фактично проживають у такому житлі, якщо зберігаються обставини, які були підставою для надання їм такого житла, та/або вони не втратили право на користування таким житлом, а у встановлених законом випадках - право на безоплатне отримання житла для постійного проживання або у власність, без попереднього надання таким особам (їхнім сім`ям) суб`єктами, що здійснюють виселення, переселення чи відселення, іншого житла, придатного для проживання, крім випадків, якщо виселення проводиться добровільно або на підставі рішення суду.

Виселення, переселення та відселення осіб з житла приватного житлового фонду здійснюються не інакше, ніж за рішенням суду та з підстав і в порядку, встановлених законом.

Забороняються виселення, переселення та відселення осіб, які є стороною спору про підстави їх виселення та/або їх проживання у житлі, та/або виселення з житла, - до вирішення такого спору в досудовому або судовому порядку відповідно до закону, крім визначених законом випадків відселення у зв`язку з ліквідацією наслідків аварій, пожеж, інших надзвичайних ситуацій, збройної агресії.

Власник або користувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на житло відповідно до закону. Захист права на житло здійснюється особами у спосіб, визначений законодавством (частини друга та третя статті 34 Закону України «Про основні засади житлової політики»).

Цивільно-правова відповідальність в частині виселення винних на вимогу власника житла або інших заінтересованих осіб без надання іншого жилого приміщення настає при руйнуванні чи псуванні житлового приміщення, або використанні його не за призначенням, або систематичному порушенні правил співжиття. Під систематичністю розуміється вчинення двох і більше правопорушень. При цьому необхідно, щоб така поведінка винної особи була предметом розгляду органів місцевого самоврядування, поліції, прокуратури, суду, громадських організацій тощо, а застосовані заходи попередження, громадського впливу виявились безрезультатними.

Протиправна винна поведінка - це навмисні дії особи, безпосередньо пов`язані не тільки з явною неповагою до звичайних правил спільного проживання (скандали, дебоші, образи, заподіяння тілесних ушкоджень), але також інші навмисні дії, що перешкоджають нормальному проживанню в квартирі або житловому будинку. Виселення через неможливість спільного проживання може мати місце лише при систематичному порушенні винним правил суспільного співжиття.

При вирішенні справ про виселення осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, належить виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ тощо.

Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі № 460/5795/18, у якій суд касаційної інстанції, залишаючи без змін судові рішення про виселення, виходив із того, що систематичне вчинення відповідачем протягом тривалого часу насильства стосовно матері та порушення правил співжиття є достатньою підставою для усунення власнику перешкод у користуванні належним йому житлом шляхом виселення винної особи без надання іншого житлового приміщення.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 8 Конвенції передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які належить оцінювати на предмет відповідності втручання у право особи принципу правомірного втручання: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний інтерес (легітимну мету); чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. Викладене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17, а також з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22 грудня 2025 року у справі № 569/16033/24.

ЄСПЛ у рішенні від 03 вересня 2020 року у справі «Левчук проти України» (заява № 17496/19) зазначив, що втручання національних органів влади в особисті права, передбачені статтею 8 Конвенції, може бути необхідним для захисту здоров`я та прав інших осіб. Більше того, у контексті статті 2 Конвенції суд зазначив, що у справах про домашнє насильство права кривдників не можуть переважати права жертв, зокрема на фізичну та психологічну недоторканність.

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У цій справі судом установлено, що відповідач ОСОБА_2 упродовж тривалого часу систематично вчиняв стосовно власника житла ОСОБА_1 та її неповнолітнього сина ОСОБА_3 фізичне, психологічне насильство, влаштовував сварки, погрожував і завдавав тілесних ушкоджень, чим зробив неможливим проживання з ним в одному будинку. Така поведінка відповідача неодноразово була предметом розгляду органів поліції та суду, проте вжиті заходи попередження та громадського впливу, зокрема термінові заборонні приписи, бесіди роз`яснювального характеру і притягнення до адміністративної відповідальності, виявилися безрезультатними та не призвели до припинення насильства щодо позивача та її дитини.

Оцінюючи виселення відповідача на предмет пропорційності переслідуваній легітимній меті у світлі статті 8 Конвенції, суд враховує, що позивач періодично піддавалася фізичному і психологічному насильству, а вжиті заходи офіційного застереження не призвели до припинення такого насильства, у зв`язку з чим існує ризик його продовження в майбутньому, якщо сторони продовжуватимуть проживати під одним дахом. У контексті статті 2 Конвенції права кривдника не можуть переважати права жертв домашнього насильства на фізичну та психологічну недоторканність. За таких обставин припинення права користування відповідачем спірним житлом шляхом його виселення відповідає критерію необхідності у демократичному суспільстві та переслідує легітимну мету захисту прав і здоров`я позивача та її неповнолітнього сина.

Висновки за результатами розгляду позовних вимог

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки в ході розгляду справи знайшов своє підтвердження факт систематичного вчинення відповідачем домашнього насильства та порушення правил співжиття, що робить неможливим спільне проживання з ним в одному будинку, а вжиті заходи запобігання та громадського впливу виявилися безрезультатними, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення обґрунтоване доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими у судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 258, 259, 263, 265, 273, 274, 279, 280, 281, 282, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні житловим будинком на АДРЕСА_1 , шляхом виселення з цього будинку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без надання іншого жилого приміщення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя М. М. Пилипчук