Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №530/967/26 — Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/967/26

2/530/803/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

01.07.2026 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Ситник О.В., за участі секретаря Тараненко Т.І. розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи на стороні позивача “служба у справах дітей та сім`ї” виконавчого комітету Зіньківської міської ради про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачаоргану опіки та піклування в особі виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 звернувся до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 , треті особи на стороні позивача “служба у справах дітей та сім`ї” виконавчого комітету Зіньківської міської ради про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.

З позову вбачається, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і її батьками є: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . 19.02.2026 року до відділу “служба у справах дітей та сім`ї” виконавчого комітету Зіньківської міської ради надійшло повідомлення Полтавського РУП №4 ГУНП в Полтавській області № 41713-2026 від 19.02.2026 року про те що до поліції надійшла письмова заява ОСОБА_2 матері неповнолітньої дитини про те , що близько п`яти років тому в приміщенні житлового будинку за адресою: с. Велика Павлівка Полтавського району Полтавської області ОСОБА_4 вчинив насильницькі дії сексуального характеру щодо неповнолітньої ОСОБА_1 , відомості щодо даної події внесено до ЄРДР за ч.4 ст.153 КК України та потерпілою є ОСОБА_1 . 20.02.2026 року працівниками Полтавського РУП №4 спільно з працівниками відділу “Служба у справах дітей та сім`ї” виконавчого комітету Зіньківської міської ради та працівниками КУ “Центр соціальної підтримки та соціальних послуг “Берегиня” Зіньківської міської ради в результаті екстренного кризового втручання проведено оцінку рівня безпеки дитини в результаті проведеної оцінки рівня безпеки дитини в результаті роботи встановлено факт наявності безпосередньої загрози життю та здоров`ю неповнолітньої ОСОБА_1 за місцем її проживання за адресою АДРЕСА_1 . Зазначені події мали психотравмуючий характер та спричинили негативні наслідки для психоемоційного стану дитини ,зокрема підвищений рівень тривожності, емоційну нестабільність, відчуття страху та напруження. Дитину було влаштовано до дитячого відділення КНП “Зіньківська МЦЛ” Зіньківської міської ради Полтавської області для проведення повного медичного обстеження. За результатами психологічного обстеження надано рекомендації щодо консультації лікаря -невропатолога ,забезпечення психологічного супроводу ,а також створення безпечного та сприятливого середовища для проживання дитини. При обстеженні умов проживання встановлено ,що житлові умови в будинку де проживає дитина частково відповідають встановленим санітарно- гігієнічним нормам та вимогам. Житловий будинок частково забезпечений комунальними зручностями . Опалення в будинку в зимовий період здійснюється за допомогою твердого палива (дров). У помешканні наявний достатній запас продуктів харчування ,предметів побутового вжитку та засобів особистої гігієни. Будинок вмебльований та забезпечений необхідною побутовою технікою ,яка перебуває у справному стані та використовується за призначенням. Разом з цим встановлено ,що належні умови для навчання та особистого розвитку дитини створені не в повному обсязі. Зокрема відсутнє окремо облаштоване робоче місце для виконання домашніх завдань. Фактично особистий простір дитини відсутній, що може негативно впливати на створення належних умов для навчання ,відпочинку та гармонійного розвитку. Мати ОСОБА_2 протягом останніх п`яти років проживає окремо від своїх дітей разом із співмешканцем ОСОБА_5 . На даний час офіційно не працевлаштована ,постійного місця роботи не має. Під час обстеження житлово- побутових умов виявлено, що неповнолітня ОСОБА_1 проживає з братами та бабусею між ними виникли напружені стосунки ,які супроводжувалися періодичними конфліктними ситуаціями. Основний догляд та піклування за неповнолітньою протягом тривалого часу здійснює бабуся ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка забезпечує основні побутові потреби дитини. ОСОБА_2 веде аморальний спосіб життя та систематично зловживає алкогольними напоями ,вихованню та утриманню дитини не приділяє належної уваги, не бере участі у її вихованні та не виконує належним чином свої батьківські обов`язки. Неповнолітня ОСОБА_1 перебуває на первинному обліку дітей ,які залишилися без батьківського піклування ,дітей- сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування відділу “Служба у справах дітей та сім`ї’ виконавчого комітету Зіньківської міської ради ,як дитина яка залишилася без батьківського піклування. Відповідно до наказу служби у справах дітей виконавчого комітету Решетилівської міської ради від 05.03.2026 року №11 “Про тимчасове влаштування дитини до сім`ї” патронатного вихователя ,рішення виконавчого комітету Решетилівської міської ради від 11.03.2026 № 49 про влаштування неповнолітньої ОСОБА_1 до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_7 ,договору №06 про патронат над дитиною від 11.03.2026 року з метою соціально-правового захисту неповнолітня ОСОБА_8 , яка проживає за адресою АДРЕСА_2 . Родина ОСОБА_9 перебуває під соціальним супроводом відділення соціальної роботи КУ “Центр соціальної підтримки та соціальних послуг “Берегиня “ Зіньківської міської ради. 16.04.2026 року виконавчим комітетом Зіньківської міської ради було прийняте рішення № 142 про доцільність відібрання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у матері ОСОБА_2 без позбавлення її батьківських прав. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Ухвалою суду від 13.05.2026 було відкрито спрощене позовне провадження та призначено до судового розгляду на 01.07.2026 року ( а.с.51).

В судове засідання 01.07.2026 рокупозивач представник органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі , відповідачка ОСОБА_2 не з`явилася, надіслала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності ,позовні вимоги визнала , третя особа представник відділу “служба у справах дітей та сім`ї” виконавчого комітету Зіньківської міської радине з`явилася, надіслала до суду заяву про розгляд судового засідання за її відсутності, не заперечувала стосовно заявлених вимог.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її виховані, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і її батьками є: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.43). ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ,що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 ( а.с.41). 16.04.2026 року виконавчим комітетом Зіньківської міської ради було прийняте рішення № 142 про доцільність відібрання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 у матері ОСОБА_2 без позбавлення її батьківських прав ( а.с.18). Відповідно до висновку начальника відділу “Служба у справах дітей та сім`ї” виконавчого комітету Зіньківської міської ради затверджено висновок про доцільність відібрання неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у матері ОСОБА_2 без позбавлення її батьківських прав ( а.с.19-20). Відповідно до повідомлення відділу “Служба у справах дітей та сім`ї” виконавчого комітету Зіньківської міської ради вбачається ,що надійшло повідомлення Полтавського РУП №4 ГУНП в Полтавській області № 41713-2026 від 19.02.2026 року про те що до поліції надійшла письмова заява ОСОБА_2 - матері неповнолітньої дитини про те що близько п`яти років тому в приміщенні житлового будинку за адресою: с. Велика Павлівка Полтавського району Полтавської області ОСОБА_4 вчинив насильницькі дії сексуального характеру щодо неповнолітньої ОСОБА_1 . Відомості щодо даної події внесено до ЄРДР за ч.4 ст.153 КК України та потерпілою є ОСОБА_1 ( а.с.21-22). Відповідно до акту обстеження умов проживання від 20.02.2026 року вбачається, що в результаті обстеження умов проживання неповнолітньої ОСОБА_1 мама не проживає з дитиною ,вихованням займається бабуся ,не створені умови для всебічного розвитку дитини ( а.с.33). Згідно висновку психолога ОСОБА_1 рекомендовано консультація невропатолога, психологічний супровід та створення безпечного середовища для проживання дитини ( а.с.34) Відповідно до наказу служби у справах дітей виконавчого комітету Решетилівської міської ради від 05.03.2026 року №11 “Про тимчасове влаштування дитини до сім`ї” патронатного вихователя ,рішення виконавчого комітету Решетилівської міської ради від 11.03.2026 № 49 Про влаштування неповнолітньої ОСОБА_1 до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_7 згідно договору №06 “Про патронат над дитиною” від 11.03.2026 року з метою соціально-правового захисту неповнолітня ОСОБА_8 , яка проживає за адресою АДРЕСА_2 ( а.с.35,36). 20.02.2026 року на підставі акту комісії рівень її безпеки у сім`ї матері визначено як дуже небезпечний – а він передбачає негайне відібрання дитини у батьків ( а.с.27-31).

Частиною другою статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 8 Постанови КМУ від 24.09.2008 р. № 866 «Про питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» визначено, що у разі, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров`ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють.

Згідно ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам- за їх бажанням, або Органу опіки та піклування.

Відповідно до роз`яснень пунктів 16 і 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Суд має право вирішити питання про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав та передати органу опіки та піклування (якщо цього потребують інтереси дитини), без визначення при цьому конкретного закладу.

При винесенні рішення суд враховує положення ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради УРСР № 789-ХХІІ від 27 лютого 1991 року, в яких зазначено, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

При наведених вище конкретних обставинах суд вважає встановленим, що дійсно станом на день відібрання дитини існували умови, загрозливі для життя і здоров`я неповнолітньої дитини і були підстави для її відібрання від матері. Суд погоджується з тим, що на теперішній час є підстави для відібрання дитини від відповідача, оскільки умови для її проживання відсутні ,мати проживає окремо в АДРЕСА_3 з іншим чоловіком ,долею і життям доньки не цікавиться, з нею не спілкується.

Суд вважає, що відібрання дитини від матері з переданням їх органу опіки для подальшого її влаштування відповідає інтересам дитини.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частиною 2 ст. 2 Сімейного кодексу України врегульовано сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно вимог ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» за якою, батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 р., є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 3, 18 Конвенції «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 27 Конвенції передбачено, що дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно ст. 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції; Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Виходячи з положень ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 р., передбачено, що батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Це положення відображене і в національному законодавстві. Так, відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

З урахуванням наведеного, враховуючи системний аналіз норм законодавства, дає підстави стверджувати, що як матір, так і батько зобов`язані неухильно дотримуватися свого обов`язку щодо утримання та виховання дитини. Відповідно, невиконання зазначеного обов`язку тягне за собою встановлену законом відповідальність, оскільки неповнолітня ОСОБА_1 проживає у сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_7 , мати долею дитини не цікавиться, веде аморальний спосіб життя ,а тому позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ч.3 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної ради Української РСР № 798 від 27.02.1991 року, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» ,ст. 141,150,164,165 Сімейного кодексу України, ст.3,12, 18,76 -77,81, 141, 210-246, 260-261, 268, 280-289, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи на стороні позивача “служба у справах дітей та сім`ї” виконавчого комітету Зіньківської міської ради про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав - задоволити.

Відібрати неповнолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - без позбавлення батьківських прав.

Роз`яснити ОСОБА_2 , що у випадку якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини, суд за заявою може постановити рішення про повернення дитини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду в 30 денний строк з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяО. В. Ситник