Вирок від 11 березня 2026 р. у справі №375/1333/24 — Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/1333/24

Провадження № 1-кп/375/69/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_5 ОСОБА_7 ,

психолога ОСОБА_8 ,

захисників адвоката ОСОБА_9 ,

адвоката ОСОБА_10 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні у залі суду у селищі Рокитне Київської області об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111250000115 від 12 серпня 2024 року та за № 12025111250000302 від 10 березня 2025 року по обвинуваченню:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, з базовою середньою загальною освітою, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей та інших непрацездатних осіб, офіційно не працевлаштованого, РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимого,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт Рокитне Рокитнянського району Київської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , громадянина України, українця, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей та інших непрацездатних осіб, офіційно не працевлаштованого, раніше судимого вироком Рокитянського районного суду Київської області від 25.02.2026 року за ч. 1 ст. 162 КК України до остаточного покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік та штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неопадковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок, РНОКПП НОМЕР_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану», затвердженого Верховною Радою України 24 лютого 2022 року, пункту № 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» по всій території України введено воєнний стан, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, який триває по теперішній час.

02 серпня 2024 року близько 19:00 годин, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, неповнолітній ОСОБА_5 , обізнаний про те, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і діє по теперішній час, знаходився на березі водойми, яка розташована по вулиці Заводська у селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області (ставок). У цей час на вказаній водоймі також відпочивали ОСОБА_11 зі своїм знайомим, які залишивши особисті речі, в тому числі мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 12S» 8/256 Gb на березі. ОСОБА_11 попросив ОСОБА_5 посторожити їх речі, у тому числі й вказаний мобільний телефон, та пішли купатися у став. ОСОБА_5 помітивши, що ОСОБА_11 прикрив верхнім одягом мобільний телефон та залишив його на березі, вирішив таємно заволодіти ним. Реалізуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , діючи умисно з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, скориставшись тим, що ОСОБА_11 зі знайомим перебувають у водоймі та не стежать за своїми речами, вважаючи, що його дії залишаться непоміченими для стронніх осіб, підійшов до речей ОСОБА_11 , де з-під одягу витягнув мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 12S» 8/256 Gb, поклав його до кишені одягнутих на ньому шортів, та забравши його з собою, залишив місце вчинення злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 6310,40 гривень.

Крім того, 03 березня 2025 року, неповнолітній ОСОБА_5 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з метою направлення майна, в місце, з якого планував здійснити крадіжку, замовив до пункту прийому-видачі, розташованого за адресою: вул. Івана Франка, 7, с. Запруддя Білоцерківського району Київської області ТОВ «Нова Пошта», товари, а саме навушників марки «JBL Tour pro 3» та безпровідних навушників «APPLE AirPro 2-покоління», при цьому отримувачем вказав ОСОБА_12 , не обізнаного в його злочинних діях, надавши неправдиву інформацію про бажання здійснити покупку даного товару з післяплатою при отриманні.

04.03.2025 року, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, після отримання сповіщення про доставку попередньо замовлених ним товарів, неповнолітній ОСОБА_5 перебуваючи в гостях у раніше знайомого ОСОБА_6 , розповів останньому про свій намір та запропонував йому вчинити крадіжку цінних товарів з пункту прийому-видачі ТОВ «Нова Пошта».

На пропозицію неповнолітнього ОСОБА_5 ОСОБА_6 надав свою згоду. Таким чином, неповнолітній ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вступили у попередню змову між собою з метою таємного викрадення чужого майна.

З метою реалізації свого спільного злочинного умислу, неповнолітній ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_6 , обізнані про те, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і діє по теперішній час, 04.03.2025, в нічну пору доби, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, прийшли до пункту прийому - видачі ТОВ «Нова Пошта», розташованого за адресою: вул. Івана Франка, 7, с. Запруддя, Білоцерківського району Київської області. Попередньо знаючи, що на даху магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ФОП « ОСОБА_13 », в якому знаходиться пункт прийому-видачі ТОВ «Нова Пошта», відсутній лист шиферу, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, зайшли за приміщення магазину та ОСОБА_6 застосовуючи фізичну силу, самостійно піднявся на накриття входу в підвальне приміщення з якого заліз на дах магазину та через отвір в даху проник до його середини. Неповнолітній ОСОБА_5 залишився спостерігати біля магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ФОП « ОСОБА_13 », з метою недопущення виявлення їхніх протиправних дій сторонніми особами.

Доводячи свій спільний злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна до кінця, ОСОБА_6 , перебуваючи в середині магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ФОП « ОСОБА_13 », діючи таємно, умисно, за попередньою змовою групою осіб, використовуючи умови воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, дію якого продовжено відповідно до Указу Президента України № 26/2025 від 14.01.2025, оскільки достовірно знали, що у нічну пору доби пересуватись по вулицях села заборонено, вчинив викрадення поштових відправлень, а саме № 20400444211119 з вмістом навушників марки «JBL Tour pro 3» серійний номер CS675-100047368 вартістю 12999 гривень, № 20451114617589 з вмістом бездротових навушників «APPLE AirPro 2-го покоління» серійний номер D4WPF3VJDV вартістю 10 089 гривень 20 копійок, № 20451113606912 з вмістом чоловічих парфумів «10th Aenue» об?ємом 100 мл. вартістю 562 гривні 80 копійок, № 20451113606912 з вмістом рідини для електронної сигарети марки «GeekOut» об?ємом 60 мл. вартістю 130 гривень, після чого залишив приміщення пункт видачі- прийому ТОВ «Нова Пошта» через вищевказаний отвір в даху. Викраденим майном неповнолітній ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розпорядилися на власний розсуд, а саме розділили його між собою. Неповнолітній ОСОБА_5 залишив собі безпровідні навушники марки «JBL Tour pro 3» серійний номер CS675-100047368 та безпровідні навушники «APPLE AirPro 2-покоління» серійний номер D4WPF3VJDV, які на наступний день, а саме 05.03.2025 збув до мережі ломбарду ПТ «ЕВ.РО.ЛОМБАРД «ЕВ.РО.ФІНАНСИ ЛТД І КОМПАНІЯ» в м. Києві. ОСОБА_6 залишив собі чоловічі парфуми «10th Аепие» та рідину для електронної сигарети марки «GeekOut», чим спричинили ТОВ "Нова пошта" майнову шкоду на загальну суму 23781 грн.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою провину в пред`явленому обвинувачені визнав у повному обсязі. Пояснив суду, що він дійсно в серпні 2022 року здійснив викрадення мобільного телефону марки «Xiaomi Redmi Note 12S» у ОСОБА_11 на березі водойми у с. Рокитне Білоцерківського району Київської області, вул. Заводська, 23, який останній залишив на час купання у своїх речах. В подальшому розпорядився викраденим телефоном на власний розсуд.

Також, він дійсно 03 березня 2025 року здійснив попереднє замовлення до пункту прийому-видачі «Нова Пошта» в с. Запруддя товарів, а саме навушників марки «JBL Tour pro 3» та безпровідних навушників «APPLE AirPro 2-покоління», при цьому отримувачем вказав ОСОБА_12 , не обізнаного в його злочинних діях, оскільки був ображений на останнього, а номер телефону при оформленні замовлення вказав власний. Коли прийшло замовлення, він достовірно знаючи, що на даху магазину, в якому розташований вказаний пункт прийому-видачі, відсутній лист шиферу та є можливість потрапити в середину приміщення, запропонував раніше знайомому ОСОБА_6 вчинити крадіжку з пункту прийому-видачі «Нової Пошти». У нічну пору доби 04.03.2025 року ОСОБА_6 піднявся на накриття входу в підвальне приміщення, заліз на дах вказаного магазину, та через отвір, утворений відсутністю листа шиферу, проник у приміщення магазину, де розташований пункт прийому-видачі «Нова Пошта», а він залишився спостерігати зовні з метою недопущення виявлення та викриття їх дій. При собі у ОСОБА_6 був рюкзак. Перебуваючи в середені приміщення пункту прийому-видачі «Нова Пошта», ОСОБА_6 викрав декілька посилок з речами, що знаходились всередині, у тому числі і раніше ним замовлену. Викраденим розпорядилися на власний розсуд. Собі він залишив навушники марки «JBL Tour pro 3» та безпровідні навушникі «APPLE AirPro 2-покоління», які на наступний день здав у ломбард в м. Києві. ОСОБА_6 собі залишив інші речі. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо не карати.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою провину в пред`явленому обвинувачені визнав у повному обсязі. Пояянив суду, що раніше знайомий неповнолітній ОСОБА_5 увечері 03.05.2025 року запропонував йому вчинити крадіжку з пункту прийому-видачі «Нової Пошти». У нічну пору доби 04.03.2025 року він, достовірно знаючи, що на даху відсутній лист шиферу, піднявся на накриття входу в підвальне приміщення, заліз на дах вказаного магазину, та через отвір, утворений відсутністю листа шиферу, проник у приміщення магазину, де розташований пункт прийому-видачі «Нова Пошта» в с. Запруддя, а ОСОБА_5 залишився спостерігати зовні з метою недопущення виявлення та викриття їх дій. При собі у нього був рюкзак. Перебуваючи в середені приміщення пункту прийому-видачі «Нова Пошта», він викрав декілька посилок з речами, що знаходились всередині, у тому числі і раніше замовлену ОСОБА_14 .. Викраденим розпорядилися на власний розсуд. Собі він залишив чоловічі парфуми «10th Aenue» та рідину для електронної сигарети марки «GeekOut». Інші речі, а саме навушники марки «JBL Tour pro 3» та безпровідні навушникі «APPLE AirPro 2-покоління» собі забрав ОСОБА_5 . У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо не карати.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 суду пояснила, що в серпні 2024 року її неповнолітній син ОСОБА_11 перебував на березі водойми у с. Рокитне Білоцерківського району Київської області, приховав належний їй мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 12S» своїм одягом та пішов купатися. Пізніше виявив, що мобільний телефон викрали. Претензій до обвинуваченого не має. Просить суд обрати обвинуваченому покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , у присутності законного представника матері ОСОБА_4 , суду пояснив, що на початку серпня 2024 року він з другом перебували на березі водойми у с. Рокитне Білоцерківського району Київської області. При собі мав мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 12S». Залишив вказаний телефон на березі водойми, приховавши його речами, та попросив людей поруч приглянути за їх речами. Поруч з ними також на березі перебував й раніше не знайомий йому обвинувачений ОСОБА_5 . Пізніше, коли вже вийшов з води на берег, виявив, що мобільний телефон викрали.

Окрім повного визнання обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_15 своєї вини, їх вина повністю доведена і підтверджується сукупністю доказів, зібраних в даному кримінальному провадженні та досліджених під час судового розгляду.

Протоколом огляду місцевості від 21.08.2024 року із додатками, у якому зафіксований огляд місцевості біля водойми поштомату, розташованого за адресою: с. Рокитне Білоцерківського району Київської області, вул. Заводська, 23.

Протоколом отримання речей від 20.08.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_16 добровільно передав працівникам поліції мобільного телефону марки «Xiaomi Redmi Note 12S» Onyх Black.

Висновком експерта від 21.08.2024 року № 3010.

Протоколом огляду місця події від 09.03.2024 року із додатками, у якому зафіксований огляд приміщення магазину «Тополя», у якому розташований пункт прийому-видачі ТОВ «Нова Пошта», розташованого за адресою: вул. Івана Франка, 7, с. Запруддя Білоцерківського району Київської області ТОВ «Нова Пошта».

Експрес-накладною № 20400444211119 від 03.03.2025 року.

Експрес-накладною № 20451114617589 від 03.03.2025 року.

Експрес-накладною № 20400444043868 від 03.03.2025 року.

Експрес-накладною № 20451113606912 від 01.03.2025 року.

Видатковою накладною № 1223 від 03.03.2025 року.

Видатковою накладною № 775958 від 02.03.2025 року.

Протоколом огляду від 19.03.2025 року із додатками, у якому зафіксований огляд мобільного телефона Xiaomi Mi A2 Lite, який був добровільно виданий ОСОБА_17 ..

Протоколом отримання предметів від 19.03.2025 року.

Протоколом отримання речей від 08.11.2025 року з додатками.

Висновком експерта від 12.11.2025 року № 2662.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 30.12.2025 року із додатками за участю ОСОБА_5 ..

Протоколом проведення слідчого експерименту від 30.12.2025 року із додатками за участю ОСОБА_6 ..

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 вірно кваліфіковані за епізодом 02.08.2024 року за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану; за епізодом 04.03.2025 року за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у інше приміщення, в умовах воєнного стану.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у інше приміщення, в умовах воєнного стану.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення кримінальних правопорушень неповнолітнім;

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При визначенні обвинуваченому ОСОБА_18 виду та розміру покарання суд враховує суспільну небезпечність та характер вчиних злочинів, які за ч. 5 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, дані про умови життя та виховання, особу обвинуваченого, який вчинив кримінальні правопорушення будучі неповнолітнім, залишився без батьківського піклування, не одружений, дітей не має, працює без офіційного працевлаштування, не перебуває на обліку лікарів психіатра та нарколога, а також пом`якшуючі покарання обвинуваченого обставини - щире каяття, неповнолітній вік та активне сприяння розкриттю злочинів.

При визначенні обвинуваченому ОСОБА_6 , виду та розміру покарання суд враховує суспільну небезпечність та характер вчиних злочинів, які за ч. КК України відноситься до категорії тяжких, особу обвинуваченого, який не одружений, дітей не має, працює без офіційного працевлаштування, не перебуває на обліку лікарів психіатра та нарколога, а також пом`якшуючі покарання обвинуваченого обставини - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів.

У судовому засіданні прокурор просив визнати обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 винними у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їм покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, звільнити обвинувачених від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_18 просив, зокрема, врахувати обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_18 , а саме те, що кримінальні правопорушення він вчинив у неповнолітньому віці. Також просив врахувати, що даний злочин був вчинений обвинуваченим ОСОБА_6 до постановлення вироку Рокитнянського районного суду Київської області від 25.02.2026, яким обвинуваченого ОСОБА_6 , засуджено до покарання, яке належить відбувати реально, тому просить зазначений вирок відносно ОСОБА_6 , виконувати самостійно.

Представник потерпілого ТОВ «Нова Пошта» свою позицію щодо міри покарання обвинуваченим не висловив. Цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди заявлений на 25 120,00 грн. просив задовольнити.

Потерпіла ОСОБА_4 просила суд обрати обвинуваченому покарання, не пов`язане із позбавленням волі. Претензій матеріального та морального характеру не має. Телефон їй повернутий, обвинуваченого вона пробачила, просить суд суворо не карати.

Обвинувачений ОСОБА_5 просив суд проявити гуманність, не карати його суворо та призначити покарання з випробуванням, оскільки він може виправитись без ізоляції від суспільства. При призначенні покарання врахувати те, що він щиро розкаюється у вчиненому, а також активно співпрацював із слідством. Телефон був повернутий власнику.

Захисник та законний представние неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_5 просили суд при призначенні покарання врахувати обставини які пом`якшують покарання, позицію потерпілих, а також те, що обвинувачений раніше не судимий, ним вчинено необережний злочин, відшкодував повністю шкоду потерпілій ОСОБА_4 , сприяв досудовому розслідуванню, не одружений, вчинив злочини у неповнолітньому віці. Також просили врахувати висновки досудової доповіді уповноваженого органу пробації. Просили призначити ОСОБА_18 покарання у мінімальних межах санкції статті за ч. 4 ст. 185 КК України та застосувати до нього ст. 104, 75, 76 КК України, надавши можливість обвинуваченому виправитись та інтегруватись у суспільство без відбування призначеного покарання.

Обвинувачений ОСОБА_6 просив суд проявити гуманність, не карати його суворо та призначити покарання з випробуванням, оскільки він може виправитись без ізоляції від суспільства. При призначенні покарання врахувати те, що він щиро розкаюється у вчиненому, а також активно співпрацював із слідством. Він повністю усвідомив протиправність своєї поведінки, став на шлях виправлення.

При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень, суд враховує приписи статей 50, 65 КК України, зі змісту яких випливає, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Згідно з роз`ясненнями п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».

Крім того, необхідно враховувати позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні № 15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року, відповідно до якої окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Стосовно можливості та наявності повноважень суду щодо обрання того чи іншого виду покарання, в тому числі і в межах санкції закону про кримінальну відповідальність, суд керується висновками Верховного Суду, зазначеними у постанові від 01.02.2018 року по справі №634/609/15-к.

Зокрема в цій постанові Верховним Судом сформульовано правовий висновок щодо реалізації в судовій практиці поняття судової дискреції (судового розсуду), яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (його права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості та достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судової дискреції (судового розсуду) при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючи норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Разом з цим, суд приймає до уваги досудову доповідь органу пробації від 11.03.2026 року, згідно з якої орган пробації, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_5 та його спосіб життя, історію правопорушень, рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення оцінює як низький, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінується як високий. Орган пробації вважає, що виправлення цієї особи можливо без обмеження або позбавлення волі на певний строк за умови покладення на нього обов`язків, передбачених ч. 3 ст. 76 КК України.

За таких обставин, судом враховано, що ОСОБА_5 , критично ставиться до скоєного, має постійне місце проживання, раніше не судимий, вчинив кримінальні правопорушення у неповнолітньому віці, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей та інших непрацездатних осіб, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, проживає з дідом, рідним дядьком по материнській лінії та двоюрідною сестрою 11-річного віку, батьки розлучені, у кожного з батьків інші родини, в яких він не проживає, мати проживає в іншому районі Київської області, іноді спілкується з нею за допомогою телефонного зв`язку, батько проживає на сусідній вулиці, пару раз на тиждень спілкуєтсья з батьком, більше родичів, хто міг би займатись його вихованням немає, наявність обставин, що пом`якшують покарання - щире каяття, добровільне відшкодування завданих збитків потерпілій ОСОБА_4 , відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд погоджується з думками прокурора, потерпілої, законного представника та захисника та вважає за необхідне визначити йому міру покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України з урахуванням вимог ст. 98, 102, 104 КК України.

Разом з цим, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 визнав повністю свою вину в інкримінованих злочинах за обставин встановлених судом, висловив щирий жаль та співчуття з приводу вчиненого та зазначив, що він вчинив злочини будучи неповнолітнім, добровільно повністю відшкодував матеріальну шкоду потерпілій, попросив пробачення у потерпілих, раніше не судимий.

Відтак, суд вважає, що обвинувачений не лише висловлював, а й своїми діями продемонстрував готовність нести відповідальність за вчинене.

Водночас загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування.

При цьому, з огляду на положення ст. 104, 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

З врахуванням наведених обставин справи та особи обвинуваченого, суд вважає, що необхідним та достатнім покаранням для його виправлення буде покарання у виді позбавлення волі, на рівні мінімальної межі санкції частини 4 статті 185 КК України.

Згідно до ст. 104 КК України, звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75-78 цього Кодексу, з урахуванням положень, передбачених цією статтею.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Таким чином, враховуючи, що застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 положень ст. 104, 75 КК України, не вказує на істотну диспропорцію між визначеним судом покаранням та вчиненим кримінальним правопорушенням, суд вважає, що застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням щодо обвинуваченого ОСОБА_5 не порушує загальних засад його призначення, установлених КК України та відповідає принципам законності, індивідуалізації та справедливості, і не виходить за межі дискреційних повноважень суду щодо прийняття рішення про звільнення від відбування покарання.

За таких підстав, суд вважає можливим застосувати до основного покарання у виді позбавлення волі ст. 104, 75, 76 КК України та надати можливість обвинуваченому виправитись та інтегруватись у суспільство без відбування призначеного покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд, відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до тяжких злочинів, особу винного, який раніше не судимий,характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

З врахуванням наведених обставин справи та особи обвинуваченого ОСОБА_6 , суд вважає, що необхідним та достатнім покаранням для його виправлення буде покарання у виді позбавлення волі, на рівні мінімальної межі санкції частини 4 статті 185 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд зазначає, що з огляду на дискреційні повноваження, суд вправі звільнити особу від відбування призначеного покарання з випробуванням за наявності для цього підстав.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

За таких обставин, а також враховуючи, що обвинувачений позитивно характеризується, його ставлення до вчиненого, з огляду на принцип індивідуалізації та домірності (пропорційності) покарання, який полягає, зокрема у адекватності застосованого заходу примусу та скоєного діяння, суд доходить висновку, що в даному конкретному випадку реальне відбуття ним покарання у виді п`яти років позбавлення волі буде непропорційним відносно вчиненого злочину, а мета покарання може бути досягнута без ізоляції ОСОБА_6 від суспільства, проте в умовах контролю за його поведінкою зі сторони державних органів.

За таких обставин, судом враховано ті обставини, що ОСОБА_6 критично ставиться до скоєного, що свідчить про намір стати на шлях виправлення та перевиховання, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки, раніше судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, не перебуває на обліку у лікаря нарколога, на військовому обліку не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно. Разом з тим, потерпілі не наполягали на суворому покаранні обвинуваченого, державний обвинувач висловив думку про можливість призначення покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі визначеному санкцією частини 4 статті 185 КК Українита можливістю застосування до нього ст. 75 КК України.

З огляду на вищевказане, суд приходить до переконання, що необхідним та достатнім для виправлення і попередження скоєння ОСОБА_6 , нових кримінальних правопорушень буде покарання, передбачене санкцією кримінального закону, у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, оскільки такий вид покарання відзначається досить сильним караним змістом, що ефективно використовується як засіб впливу на особу, яка вчинила злочин, що не становить великої суспільної небезпеки.

Проаналізувавши докази матеріалів кримінального провадження, враховуючи суспільну небезпеку скоєного, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 ,, стану його здоров`я, сімейного стану, обставини скоєного кримінального правопорушення, беручи до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, і вважає можливим застосувати до нього дію ст.75 КК України, звільнивши від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Щодо заявленого представника потерпілого цивільного позову про відшкодування обвинуваченими матеріальної шкоди, суд зазначає наступне.

Так, представник потерпілої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» ОСОБА_19 , який підтвердив свої повноваження довіреністю № 25.12/25-008 від 25.12.2025 року, строком дії до 31 грудня 2026 року, в рамках цього кримінального провадження з цивільним позовом до обвинувачених та просить стягнути з обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 солідарно майнову шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розмірі 25 120,00 грн. Вимоги обґрунтовані тим, що в результаті вчинення кримінального правопорушення обвинувачених, які заволоділи товарно-матеріальними цінностями, спричинивши цим самим майнову шкоду потерпілій особі на загальну суду 25120,00 грн., при цьому не зазначає перелік, ціна якого складає цю суму. Представник посилається на те, що обвинуваченими не було вчинено жодних дій по відшкодуванню завданої ними шкоди.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

На підставі ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, зокрема, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

З абз.1 п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна» (з наступними змінами) та абз.1 п.2 постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вбачається, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Відповідно до ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Цивільний позов заявлений на суму 25120,00 гривень без уточнення з чого складається зазначена сума. Згідно обвинувального акту сума шкоди, завданої кримінальним правопорушенням становить 23781,00 грн. Частина вкрадених речей (товару) була добровільно повернута потерпілій особі, обвинувачені діяли за попередньою змовою групою осіб, після вчинення злочинних дій викрадений товар розподілявся між учасниками групи. Суд не в змозі самостійно визначити що мала на увазі потерпіла сторона, заявляючи позов на суму 25120,00 грн. Цивільний позивач в судове засідання не з`являвся. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 465/6555/16-ц наголосив, що повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті (ч.5 ст.223 ЦПК України).

У даному випадку не дивлячись на наявність заяви представника потерпілого ОСОБА_19 , якою він підтримує цивільний позов у повному обсязі та просить його задовольнити, а розгляд кримінального провадження - здійснювати без його участі, суд дійшов висновку про те, що враховуючи обставини справи, неявка цивільного позивача або його представника істотно перешкоджає вирішенню спору по суті у межах даного кримінального провадження.

За таких умов цивільний позов у даному об`єднаному кримінальному провадженні, поданий потерпілою особою, суд залишає без розгляду.

Залишення цивільного позову без розгляду, в даному випадку відповідно до ч. 3 ст. 257 ЦПК України, не перешкоджає повторному зверненню з позовною заявою до суду в порядку цивільного судочинства після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Також, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 засуджений вироком Рокитянського районного суду Київської області від 25 лютого 2026 року за ч. 1 ст. 162 КК України до остаточного покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік та штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неопадковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок, які належить відбувати реально.

Пункт 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003, в редакції Постанови Верховного Суду № 8 від 12.06.2009 з доповненнями доповнено згідно з Постановою Верховного Суду № 11 від 06.11.2009, постановлено, що у разі визнання особи винною у вчиненні кількох злочинів рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням приймається тільки після визначення на підставі частини 1 статті 70 КК остаточного покарання, виходячи з його виду й розміру. Коли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

З висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зробленого в постанові від 01 квітня 2024 року у справі №183/6854/20 слідує, якщо особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, за вироком суду було призначено покарання, яке ухвалено відбувати реально, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших кримінальних правопорушеннях, за які за новим вироком особі призначається покарання із застосуванням на підставі статті 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням, положення частини 4 статті 70 КК України щодо призначення остаточного покарання не застосовуються і кожний вирок попередній, за яким особа має відбувати покарання реально, та новий, за яким її звільнено від відбування покарання з випробуванням, виконуються самостійно.

З огляду на це, вирок Рокитнянського районного суду Київської області від 25 лютого 2026 року відносно ОСОБА_6 та даний вирок виконувати самостійно.

Процесуальні витрати у даному об`єднаному кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 не обирався і на даний час відсутні підстави для його обрання.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 не обирався і на даний час відсутні підстави для його обрання.

Цивільний позов залишити без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п?ять) років.

На підставі ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком на І (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України в період іспитового строку покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки:

- періодично з?являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця

проживання, роботи або начання.

Відповідно до ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 додатковий обов`язок виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Зміна прокримінального мислення» для неповнолітніх осіб.

Початок іспитового строку рахувати з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_18 до набрання вироком законної сили не обирати.

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п?ять) років.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з іспитовим строком на І (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України в період іспитового строку прокласти на ОСОБА_6 такі обов?язки:

-періодично з?являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця

проживання, роботи або навчання,

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Початок іспитового строку рахувати з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок Рокитнянського районного суду Київської області від 25 лютого 2026 року відносно ОСОБА_6 та даний вирок виконувати самостійно.

Речові докази:

- телефон марки Redmi Note 12S Onyx Black, 8 GB Ram 256 GB, SN: НОМЕР_3 IME|: НОМЕР_4 IME 2: НОМЕР_5 , коробку від мобільного телефону марки Redmi Note 12S Onyx Black, 8 GB Ram 256GB, SN: НОМЕР_6 IMEI: НОМЕР_4 IME| 2: НОМЕР_5 та видаткову накладну на придбання мобільного телефону Redmi Note 12S Onyx Black № 326595630 від 02.11.2023, які зберігаються на відповідальному зберіганні у потерпілої ОСОБА_4 , - залишити власнику потерпілій ОСОБА_4 за належністю;

- картоневу коробку темно червоного кольору з вмістом в ній флакону парфумів «10 th Avenue» обємом 100 мл. що знаходиться в спеціальному пакеті PSP № 1301062, що передані на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП №1 Білоцерквського РУП ГУНП в Київській області відповідно до квитанції про тримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 57 від 08.11.2025 року, які належать ТОВ «Нова Пошта» - повернути власнику ТОВ «Нова Пошта».

Цивільний позов залишити без розгляду, роз`яснивши цивільному позивачу, що він має право пред`явити цивільний позов в порядку цивільного судочинства.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Київського апеляційного суду через Рокитнянський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя ОСОБА_1