Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №367/4318/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/4318/26

Провадження №3/367/1043/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 червня 2026 року місто Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Білогруд О.О., за участю секретаря Педенко О.С.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

потерпілої ОСОБА_2 , представника потерпілої Щербини Л.А.,

вивчивши матеріали, які надійшли з ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за статтею 173 КУпАП,

установив:

до Ірпінського міського суду Київської області надійшла справа з протоколом (серія ВАД №973274) стосовно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП.

У судових засіданнях 09.04.2026, 03.06.2026, 08.06.2026 ОСОБА_1 свою вину у вчиненні зазначеного правопорушення не визнала, повідомила суд, що 18.03.2026 була присутня у ОСОБА_3 на роботі, в цей час йому зателефонувала колишня дружина – ОСОБА_4 , та сказала, що проганяє свою дитину з дому, просила забрати дитину. ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 поїхали забирати дитину, спільна дочка ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_7 писала та телефонувала їй. Повідомила, що мама висловлювала погрози щодо автомобіля ОСОБА_1 . Пізніше ОСОБА_1 залишилась в автомобілі за квартал від будинку, у якому проживають ОСОБА_4 з дитиною, а ОСОБА_8 пішов забирати дитину. Пізніше ОСОБА_8 подзвонив ОСОБА_1 , повідомив, що на вулиці біля будинку стоять люди та чекають на нього, після чого вона під`їхала до будинку, побачила як ОСОБА_4 зі своїм чоловіком бились з ОСОБА_9 . Побачивши цю ситуацію, ОСОБА_5 дістала з автомобіля газовий балончик та застосувала його до ОСОБА_10 . Застосувала його саме до ОСОБА_2 , тому що ОСОБА_4 тягнула ОСОБА_3 за волосся та була скраю, тому саме так вона зреагувала. Після чого чоловік ОСОБА_2 та ОСОБА_8 розійшлись, а ОСОБА_5 подзвонила у поліцію, просила викликати швидку. У цей час ОСОБА_11 підійшов до ОСОБА_3 та наніс йому ззаду удар у щелепу, тому ОСОБА_5 взяла з автомобіля биту, щоб ніхто не підходив до них. Після зазначених подій ОСОБА_5 та ОСОБА_8 забрали дитину – ОСОБА_12 , відвезли її у безпечне місце та поїхали в травмпункт. Також ОСОБА_1 зазначила, що на її думку, за допомогою газового балончика вона припинила конфлікт і це був певний вид самооборони, оскільки вона вважала, що за словами ОСОБА_13 була загроза її автомобілю від ОСОБА_2 .

У судових засіданнях 03.06.2026 та 08.06.2026 ОСОБА_2 зазначила, що 18.03.2026 у неї був конфлікт з дочкою, починаючи з 16:00 телефонувала ОСОБА_14 . Коли ОСОБА_8 підійшов до будинку, вона разом з чоловіком ОСОБА_15 стояли біля подвір`я, між чоловіками розпочалась суперечка, вони почали штовхатись, а вона почала кричати. Пізніше під`їхала ОСОБА_1 та застосувала до неї газовий балончик, далі продовжувались суперечки, крики і ОСОБА_1 дістала з автомобіля биту.

У судовому засіданні 03.06.2026 свідок ОСОБА_16 повідомив суд про те, що 18.03.2026 почув крики, вибіг на вулицю та побачив штовханину, знизу лежав ОСОБА_11 , угорі був ОСОБА_8 , ОСОБА_2 їх розбороняла. Пізніше підбігла ОСОБА_1 та застосувала до ОСОБА_2 газовий балончик, ОСОБА_16 попросив її сховати балончик, після чого ОСОБА_1 дістала биту. ОСОБА_1 ніхто не погрожував, вона раптово вибігла з автомобіля і одразу почала бризкати балончиком в ОСОБА_2 . ОСОБА_11 хотів поговорити та припинити бійку, а ОСОБА_8 його далі провокував.

У судовому засіданні 08.06.2026 свідок ОСОБА_8 зазначив, що 18.03.2026 йому неодноразово телефонувала дочка з проханням забрати її, ввечері також дуже часто телефонувала колишня дружина, просила забрати дитину. Ввечері близько 21:00 він разом з ОСОБА_1 їхав до будинку, де проживають дитина та колишня дружина, попросив ОСОБА_1 почекати його в автомобілі на зупинці, оскільки приходило повідомлення від дочки щодо загрози від матері побити автомобіль ОСОБА_1 . ПО дорозі від місця зупинки та до будинку ОСОБА_2 він розмовляв з ОСОБА_1 по телефону та повідомив, що підходить до будинку, де на нього чекають двоє, ймовірно колишня дружина та її чоловік. У ОСОБА_3 та ОСОБА_17 зав`язався конфлікт, бійка, ОСОБА_8 опинився вгорі, колишня дружина почала відтягувати його за волосся. Після чого приїхала ОСОБА_1 , дістала газовий балончик та почала користуватись ним, як саме вона його використала він не бачив. Далі продовжилась емоційна розмова, ОСОБА_11 ударив ОСОБА_3 в обличчя, коли з будинку вийшла дитина, то конфлікт припинився, ОСОБА_8 забрав дитину, відвіз її до батьків та поїхав у травмпункт. Також звернув увагу суду на те, що зі слів дитини від ОСОБА_2 були погрози побити авто ОСОБА_1 що було підставою для ОСОБА_3 хвилюватись з цього приводу.

У судових засіданнях 03.06.2026 та 08.06.2026 представник ОСОБА_2 – адвокат Щербина Л.А. зазначила, що для життя та здоров`я ОСОБА_1 загроз не було, ОСОБА_2 ніякої небезпеки ні для ОСОБА_1 , ні для ОСОБА_3 не становила. Застосування газового балончику не є вирішенням проблеми, оскільки він застосовується в тому випадку, коли безпосередньо особі, яка його використовує, є загроза. Дитина ОСОБА_13 схильна до вигадувань. Дії ОСОБА_1 порушили громадський порядок, це відбулось на вулиці безпосередньо біля місця проживання ОСОБА_2 .

Дослідивши матеріли справи про адміністративне правопорушення та заслухавши пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , показання свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_16 у суді, судом встановлено таке.

Згідно з протоколом серії ВАД № 973274 від 27.03.2026, 18.03.2026 близько 21:00 ОСОБА_1 , перебуваючи на проїжджій частині дороги на вулиці 4 Лінія, 29, у місті Ірпінь, у громадському місці застосувала газовий балончик в обличчя ОСОБА_2 , що порушило спокій громадян. Відповідальність за вказане правопорушення передбачено статтею 173 КУпАП.

Згідно зі статтею 173 КУпАП відповідальність настає за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Об`єктом цього адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.

Громадський порядок – це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Об`єктивною ознакою об`єктивної сторони дрібного хуліганства є місце його вчинення, а саме – громадське місце, яке дістало законодавче визначення як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема під`їзди, а також переходи, стадіони.

Суб`єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Умисний прояв винним явної неповаги до оточуючих – головний момент, що визначає зміст і сенс поведінки правопорушника. За відсутності такого мотиву не може бути дрібного хуліганства.

Факт вчинення ОСОБА_1 дрібного хуліганства підтверджується в своїй сукупності дослідженими доказами, а саме: відомостями, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення (серія ВАД № 973274, складеному 27.03.2026), протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 25.03.2026, а також поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у суді, показаннями свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , допитаних у судовому засіданні.

Щодо можливості існування стану крайньої необхідності, який зумовив дії ОСОБА_1 щодо застосування газового балончика, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Стан крайньої необхідності виникає за наявності відповідних умов: 1) існує небезпека, що безпосередньо загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління; 2) небезпека є наявною, тобто такою, що безпосередньо загрожує завданням шкоди зазначеним об`єктам або вже її завдає; 3) небезпека є дійсною, тобто існує реально, а не в уяві особи. Проте у випадку, коли особа на могла, виходячи з обставин справи, усвідомлювати відсутність небезпеки, вчинене нею розцінюється як вчинене в стані крайньої необхідності; 4) небезпека у даній обстановці не може бути відвернена чи усунута іншим шляхом, окрім заподіяння шкоди; 5) при усуненні небезпеки заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Враховуючи зазначене, досліджені матеріали справи, пояснення учасників справи, суд дійшов висновку, що у цьому випадку дія Яковлевої К.С. щодо застосування 18.03.2026 до ОСОБА_2 газового балончика не була вчинена у стані крайньої необхідності, тому що безпосередньо ОСОБА_2 не загрожувала майну або життю чи здоров`ю ОСОБА_1 ич інших учасників події, державному або громадському порядку, не було підстав вважати, що саме таке заподіянні шкоди ОСОБА_2 усуне небезпеку, яка виникла у цій обстановці.

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи встановлені обставини у їхній сукупності, суд дійшов висновку, що дії правопорушниці слід кваліфікувати за статтею 173 КУпАП, яка передбачає відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян і тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб.

При накладенні адміністративного стягнення відповідно до статті 33 КУпАП враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Враховуючи викладене, а також характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, особу порушниці, ступінь вини та її ставлення до вчиненого, суддя вважає, що для досягнення мети адміністративного стягнення та завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення достатнім буде призначення адміністративного стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті, а саме трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3 328,00 гривень. Таким чином, розмір судового збору станом на час розгляду справи становить 665,60 гривень.

Підстав, які надають право на пільги щодо сплати судового збору, передбачених Законом України «Про судовий збір», судом не встановлено, тому судовий збір підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

Керуючись статтями 23, 27, 33-35, 40-1, 173, 221, 283 та 284 КУпАП, суддя –

постановив:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, та притягнути до адміністративної відповідальності.

Призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 (трьох) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 (п`ятдесят одну) гривню, які необхідно сплатити в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі апеляційного оскарження – не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна, в порядку, встановленому законом (статті 307 та 308 КУпАП).

Строк пред`явлення постанови до примусового виконання – три місяці з дня її винесення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі несплати призначеного їй штрафу у передбачений законом строк, до неї може бути застосоване подвійне стягнення штрафу в порядку статті 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня прийняття відповідної постанови.

Суддя О.О. Білогруд