Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №363/3799/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"01" липня 2026 р. Справа № 363/3799/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Рудюк О.Д., розглянувши матеріали, які надійшли від Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД № 971631 складеного 28.05.2026 року, що в період часу з 27.05.2026 року по 28.05.2026 року ОСОБА_1 ухилився виконання своїх батьківських обов`язків передбачених ст. 150 СК України відносно свого сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, не забезпечив належного виховання та контролю за його поведінкою, дозвіллям, не забезпечив нагляд за дитиною. У зв`язку з чим малолітній ОСОБА_2 самостійно залишив місце свого проживання за адресою АДРЕСА_1 , та був переданий батькам за допомогою поліції. Батько активних дій щодо розшуку не виявляв.

ОСОБА_1 в суді зазначив, що на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.04.2026 року є усиновлювачем дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Через деякій час після усиновлення ОСОБА_2 почав себе нахабно поводити, проявлять агресію по відношенню до оточуючих, почав втікати з дому, в насідок агресивної поведінки, вимушені були звернулись до лікаря за медичною допомогою, після обстеження у ОСОБА_2 виявлено шизофренічний розлад, та призначено лікування. На сьогоднішній день ОСОБА_2 перебуває на стаціонарному лікуванні. Також зазначив, що забезпечує належні умови життя дітей, та не ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Усманова Є.І. просила суд закрити провадження по справі, оскільки, вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне та повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Положеннями частини 1 статті 184 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Вказана норма закону, порушення якої ставиться в провину ОСОБА_1 , є бланкетною, то при розгляді цієї справи необхідно з`ясовувати, серед іншого, чи порушила норму спеціального закону особа, якщо так, то яку і в чому полягає суть цих порушень, із відповідним закріпленням вказаних норм, як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові суду.

Об`єктом вказаного вище правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які, зокрема, регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

При цьому, ухилення від виконання батьківських обов`язків може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП, проявляється у невиконанні батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т.ч., незабезпечення відвідування ними школи, контролю за проведенням дозвілля); незабезпечення дитині безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

За порушення таких обов`язків, батьків мають притягувати до відповідальності згідно з ч.1 ст.184 КУпАП, зокрема, про обов`язки, які повинні виконувати батьки, щодо дітей йдеться в статтях 150, 180 СК України та статті 12 Закону України «Про охорону дитинства».

Статтею 150 СК України, визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Вказаний перелік обов`язків є вичерпним.

Згідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Враховуючи вищевикладене, протокол про адміністративне правопорушення обов`язково має містити посилання на норму спеціального закону, за порушення якої настає відповідальність за ч.1 ст.184 КУпАП.

З матеріалів справи неможливо встановити причинний зв`язок між діями (чи бездіяльністю) ОСОБА_1 та наслідками, які настали внаслідок поведінки його сина ОСОБА_2 .

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.184 КУпАП, складений відносно ОСОБА_1 не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Таких доказів матеріали даної справи не містять.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява №25).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушенні належними та допустимими доказами не доведена, а тому відсутні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення, п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись статтями 248, 251, 254, 268 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч.1 ст.184 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення.

Суддя О.Д.Рудюк