Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №362/2364/26 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/2364/26

Провадження № 2/362/3810/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Медведєва К.В.,

за участю секретаря Бацули Д.О.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства і внесення змін в актовий запис про народження дитини, -

в с т а н о в и в:

До Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява, в якій позивач просить суд визнати його батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; внести зміни в актовий запис про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України та змінити прізвище дитини на « ОСОБА_4 ».

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 16 квітня 2026 року.

Підготовчі судові засідання 16 квітня 2026 року, 26 травня 2026 року відкладався відповідно на 26 травня 2026 року та 05 червня 2026 року.

В підготовчих судових засіданнях 05 червня 2026 року, 17 червня 2026 року оголошувалися перерви відповідно до 17 червня 2026 та 23 червня 2026 року для надання можливості сторонам у справі врегулювати судовий спір.

До Васильківського міськрайонного суду Київської області 23 червня 2026 року надійшла заява представника позивача про відмову від частини позовних вимог. В зазначеній заяві представник просила прийняти відмову позивача від позовної вимоги про зміну прізвища дитини на « ОСОБА_4 ».

В підготовчому судовому засіданні суд оголосив про перехід на стадію ухвалення судових рішень та оголосив перерву до 01 липня 2026 року.

В судове засідання 01 червня 2026 року сторони спору та їх представники не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Тому в судовому засіданні фіксація судового процесу не здійснюється.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2026 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства і внесення змін в актовий запис про народження дитини в частині вимоги позивача про зміну прізвища дитини на « ОСОБА_4 » - закрито.

Отже, на розгляді суду залишились вимоги позивача:

- про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- про внесення змін в актовий запис про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині зазначення батьком дитини – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України.

До Васильківського міськрайонного суду Київської області 23 червня 2026 року надійшла заява представника відповідача про визнання позову в частині позовних вимог:

- про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- про внесення змін в актовий запис про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині зазначення батьком дитини – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України.

В підготовчому судовому засіданні 23 червня 2026 року, представник відповідача заяву про визнання позову в частині вимог підтримав, просив її задовольнити.

Позивач та його представник просили заяву про визнання позову задовольнити.

В підготовчому судовому засіданні 23 червня 2026 року суд оголосив про перехід на стадію ухвалення судових рішень та оголосив перерву до 01 липня 2026 року.

Суд роз`яснив наслідки визнання позову представнику відповідача, позивачу та його представнику, перевірив повноваження представника відповідача на подання такої заяви, з`ясував у присутніх в судовому засіданні осіб чи не порушить права учасників справи або інших осіб визнання представником відповідача позову в частині вимог первісно заявлених.

Представник відповідача, позивач та його представник, підтвердили, що розуміють наслідки подання такої заяви і прийняття судом визнання позову в частині первісно заявлених позовних вимог, зазначили що визнання позову прав учасників справи або прав інших осіб не порушує.

В судове засідання 01 липня 2026 сторони та їх представники не з`явились.

Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд встановив такі обставини та приходить до наступних висновків.

ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_3 , про що 30 червня 2022 року складено актовий запис № 206 Васильківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), і що підтверджується копією свідоцтва про народження виданого Васильківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 30 червня 2022 року серія НОМЕР_2 . Згідно вказаного свідоцтва про народження батьком дитини записано ОСОБА_5 , а матір`ю – ОСОБА_2 .

В матеріалах справи містяться спільні фотокартки позивача та відповідача, спільні фотокартки позивача та дитини, спільні фотокартки позивача та відповідача разом з дитиною, колективні фотокартки з хрестин дитини.

Відповідно до копії результатів дослідження №40850 від 12.12.2023 «Аналіз ДНК на батьківство» виконаних ТОВ «МАМА ПАПА», учасники: передбачуваний батько - ОСОБА_1 , дитини – ОСОБА_3 , ймовірність батьківства складає 99,99999998%.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 128 СК України, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 128 СК України, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

На підставі абзацу першого частини першої статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

При розгляді спору щодо визнання батьківства суд має виходити зі змісту ч. 2 ст. 128 СК України, відповідно до якої підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню ( ч. 1 ст. 61 ЦПК України).

У тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Відповідно до ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зауважував, що наразі ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (див. наприклад рішення ЄСПЛ у справі «Kalacheva v. russian federation» № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Крім того ЄСПЛ у справі «Міфсуд проти Мальти» (Mifsud v. Malta, заява № 62257/15, рішення набуло статусу остаточного 29 квітня 2019 року) звертав увагу, що хоча найважливіше завдання статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) це захист особи від довільних дій державних органів, можуть також існувати позитивні зобов`язання, пов`язані з ефективною «повагою» до приватного чи сімейного життя. Ці позитивні зобов`язання можуть передбачати вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя, навіть у сфері міжособистісних стосунків людей (див. справу «Мікулич проти Хорватії» (Mikulic v. Croatia, № 53176/99) та справу «С. Х. та інші проти Австрії» (S.H. and Others v. Austria), № 57813/00).

Окрім того, повага до приватного життя вимагає, щоб кожна людина мала змогу встановити подробиці свого особистого походження, а право особи на таку інформацію має важливе значення в контексті впливу на його чи її особистість, які визначають розвиток людини. Таке встановлення передбачає отримання інформації, необхідної для розкриття істини щодо важливих аспектів особистого походження, як-от особистість батьків (див., наприклад, справу «Келін та інші проти Румунії» (Calin and Others v. Romania), № 25057/11).

ЄСПЛ зазначив у справі «Йевремович проти Сербії», що у відповідності до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час розгляду скарги про встановлення батьківства, суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини («Jevremoviж v. Serbia», заява № 3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що предметом доказування у справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.

Згідно частини третьої статті 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Нормами частини третьої, четвертої статті 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно частин першої – другої, четвертої, п`ятої статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Суд роз`яснив наслідки визнання позову представнику відповідача, позивачу та його представнику, перевірив повноваження представника відповідача на подання такої заяви, з`ясував у присутніх в судовому засіданні осіб чи не порушить права учасників справи або інших осіб визнання представником відповідача позову в частині вимог первісно заявлених.

Представник відповідача, позивач та його представник, підтвердили, що розуміють наслідки подання такої заяви і прийняття судом визнання позову в частині первісно заявлених позовних вимог, зазначили що визнання позову прав учасників справи або прав інших осіб не порушує.

Враховуючи викладене суд вважає, що визнання представником відповідача позову в зазначеній частині підлягає прийняттю судом.

Аналізуючи зібрані по справі докази, та заяву представника відповідача про визнання позову суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених ОСОБА_1 до ОСОБА_2 позовних вимог про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; та про внесення змін в актовий запис про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині зазначення батьком дитини – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, а відтак згадані позовні вимоги про визнання батьківства підлягають задоволенню.

За клопотанням сторони позивача,суд не вирішує питання розподілу судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 61, 81, 200, 206, 258, 263-268, 354 ЦПК України, ст.ст.128, 129, 134, 136 СК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства і внесення змін в актовий запис про народження дитини - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Київ, РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, батьком дитини ОСОБА_3 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_4 від ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки села Мала Солтанівка Васильківського району Київської області, РНОКПП НОМЕР_3 , громадянки України.

Внести зміни до актового запису № 206 від 30 червня 2022 року, складеного Васильківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

у графі «Відомості про батька» виключити відомості про ОСОБА_5 , та записати батьком: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Київ, РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 01 липня 2026 року.

Суддя К.В. Медведєв