Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №361/12313/25 — Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/12313/25

Провадження № 2/361/4697/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.06.26

02 червня 2026 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді – Писанець Н.В.,

при секретарі – Михальовій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Броварського міськрайонного суду Київської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 16.04.2025 року між ним та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до якого останній отримав від позивача грошові кошти в сумі 18000,00 доларів США.

Факт отримання відповідачем грошей за договором позики підтверджується власноручно складеною відповідачем розпискою від 16.04.2025 року та в якій останній зобов`язується повернути грошові кошти у строк до 16.08.2025 року.

У строк передбачений договором та станом на момент подання позову кошти не повернуто.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в розмірі 18000,00 доларів США, що по курсу НБУ станом на 16.10.2025 року становить 751692 грн. 60 коп.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 та його представник не з`явилися, направив до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі та в якій позовні вимоги визнали частково у розмірі 11700, 00 доларів США, надавши докази часткового повернення заборгованості у розмірі 6300 доларів США..

Судом встановлено, що 16.04.2025 року ОСОБА_1 надав у борг ОСОБА_2 , а останній отримав від позивача грошові кошти в сумі 18000,00 доларів США.

Факт отримання відповідачем грошей підтверджується власноручно складеною відповідачемОСОБА_2 розпискою від 16.04.2025 року та в якій останній зобов`язується повернути грошові кошти у строк до 16.08.2025 року.

За час розгляду справи в суді, відповідач ОСОБА_2 повернув частину заборгованості за розпискою на загальну суму 6300, 00 доларів США, шляхом перерахунку криптовалюти USDT за поточним курсом на момент оформлення повернення, а також здійснення безготівкових транзакцій на розрахунковий рахунок позивача. Отже, загальна сума боргу, станом на 02.06.2026 року становить 11700,00 доларів США, що підтверджують відповідні скрін шоти з розрахунками та перепискою із позивачем.

Таким чином суд приходить до переконання, що між сторонами дійсно мали місце правовідносини, до яких можуть застосовуватись положення передбачені ст. 1046-1049 ЦК України.

Так, відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі наведеного є всі підстави вважати, що 16.04.2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого останній отримав від позивача грошові кошти в сумі 18000,00 доларів США.

Згідно ч.1 ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст.ст. 625, 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, то він зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує розгляд (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

За таких обставин, з урахуванням часткового визнання відповідачем позову, що не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд приходить до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову у розмірі 11700 доларів США, що по курсу НБУ станом на 02.06.2026 року становить 518336 грн. 91 коп.

Керуючись ст.141 ЦПК України, з урахуванням суми стягнутої заборгованості, суд вважає необхідним стягнути із відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 5183 грн. 36 коп.

Крім того, на підстави ст. 137 ЦПК України, суд вважає можливим стягнути із відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 41400,00 грн., що підтверджено наступними доказами: договором №23/09 від 23.09.2025 року про надання правової допомоги, розрахунком суми вартості послуг під час надання правничої допомоги від 15.10.2025 року .

Керуючись ст.ст.524, 526, 533, 1046-1049 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 137, 141, 206, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 , РНОКПП – НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , заборгованості у розмірі 11700 доларів США, що по курсу НБУ станом на 02.06.2026 року становить 518336 (п`ятсот вісімнадцять тисяч триста тридцять шість) грн. 91 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 , РНОКПП – НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрат по сплаті судового збору у розмірі 5183 грн. 36 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 41400 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Писанець Н.В.