Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №522/1614/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 522/1614/26

перша інстанція: суддя Шаньшина М.В.,

повний текст судового рішення

складено 02.06.2026, м. Біляївка

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 02 червня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області, в якому просив суд:

- скасувати постанову інспектора 2 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенанта поліції Новицького Р.О. серії ЕНА №6598381 від 01.02.2026 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн. за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, та просив стягнути судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою інспектора 2 взводу 1 роти 2 батальйону УПП в Одеській області лейтенантом поліції Новицьким Р.О., серії ЕНА №6598381 від 01.02.2026 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 1190 грн. за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, за те що 01.02.2026 року об 11:31 год. в м. Одесі по вул. Рішельєвська, 63 позивач керував транспортним засобом Nissan Maxima, номерний знак НОМЕР_1 із забрудненим номерний знаком, що не дає чітко визначити символи на відстані 20 метрів, чим порушив ПДР України. Позивач вважає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення є незаконною. Після зупинки, поліцейський почав звинувачувати позивача у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, на що позивачем було надано пояснення, що почав керувати транспортним засобом за межами м. Одеса, з ранку 01.02.2026 року. А саме тривалий час рухався по Київській трасі (Е95). Перед початком руху номерні знаки були чистими. З моменту початку руху та до зупинки патрульною поліцією, позивач не зупинявся та не виходив з автомобіля, а до його кінцеваої зупинки вже залишалось декілька кварталів. Також позивач пояснив, що забруднення могло виникнути через природні умови, а саме мокрої та брудної траси після останнього тижневого дощу, снігопаду та реагентів для боротьби зі снігом та ожеледицею, а не через навмисне приховування номера або ігнорування ПДР України. На місці зупинки, позивачем особисто в присутності поліцейських було вимито номерні знаки. Однак його пояснення та усунення причини їх звинувачень на місці поліцейський не відреагував та принципово виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, при цьому не надав фото або відеозапис, зроблений з 20 метрів, який доводить, що номерний знак не читаєм.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 02 червня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області, про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задоволено.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6598381 від 01.02.2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн за ч. 1 ст.121-3 КУпАП скасовано.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 665,60 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявні у матеріалах справи докази не дають підстави вважати доведеним факт порушення з боку позивача п.2.9 «в» Правил дорожнього руху та відповідно, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Управління патрульної поліції в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що факт вчинення правопорушення підтверджується фотознімком номерного знаку транспортного засобу марки NISSAN МАХІМА номерний знак НОМЕР_2 .

Апелянт вказує, що позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП підтверджується змістом позовної заяви та доданого до неї фотознімком, в якій позивач не заперечує той факт, що під час керування ним транспортним NISSAN MAXIMA номерний знак НОМЕР_1 даний номерний знак був забруднений та позивач усував дане порушення на місці розгляду справи.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2026 року відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 01.02.2026 року о 11 год 31 хв. Інспектором 2 взводу 1 роти 2 батальйону управління патрульної поліції в Одеській області лейтенанта поліції Новицьким Р.О. була винесена постанова серії ЕНА №6598381 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн.

В оскаржуваній постанові вказано, що 01.02.2026 року о 10:59 в м. Одеса, по вул. Рішельєвська, 63, водій керував транспортним засобом із забрудненим номерний знаком, що не дає чітко визначити символи на відстані 20 м, чим порушив п. 2.96 ПДР – керування водієм транспортним засобом з номерним знаком, закритим іншими предметами чи забрудненням, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знаку з відстані двадцяти метрів.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР), порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (пункти 1.1, 1.9 ПДР).

Згідно з п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п.п. «б» п. 2.3 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, у тому числі, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну.

Згідно з п. 2.9 «в» ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знаку на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені (п. 30.2 ПДР).

Відповідно до частини 1 статті 121-3 КУпАП відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знаку, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знаку з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знаку.

Положеннями статті 251 КУпАП врегульова, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У статті 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1-3 ст. 283 КУпАП передбачено, що, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;

транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);

розмір штрафу та порядок його сплати;

правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач, в силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України зобов`язаний довести правомірність своїх дій та рішення, а також обґрунтованість накладення адміністративного стягнення.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач керував транспортним засобом із забрудненим номерним знаком, що не дає чітко визначити символи на відстані 20 м., чим порушив вимоги п. 2.9. в. ПДР - керування водієм ТЗ з номерним знаком, закритим ін. предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знаку з відстані двадцяти.

Разом з тим, з фотофіксації наданої позивачем (а.с. 10) та відповідачем (а.с. 47) не встановлено факту забруднення номерного знаку: його поверхня є візуально чистою, символи - розбірливими, а будь-які ознаки забруднення, які б перешкоджали ідентифікації, відсутні.

При цьому жодних вимірювань відстані, перевірки можливості зчитування номерного знаку з 20 метрів або інших об`єктивних способів фіксації неможливості його ідентифікації уповноваженим органом не проводилося, що свідчить про недоведеність відповідних обставин та відсутність належної доказової бази для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Вказані вище обставини відповідачем спростовані не були.

Забруднення номерного знаку, його неосвітлення чи закриття сторонніми предметами, що не дає змоги чітко визначити його символи з відстані 20 метрів на відео не зафіксовано.

Таким чином, фактично матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем вміненого йому адміністративного правопорушення.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем належними, достатніми та допустимими доказами не будо доведено порушення позивачем вимоги п. 2.9. в ПДР.

Разом з тим, враховуючи відсутність доказів належної фіксації руху автомобіля позивача, неможливо також достеменно вважати, що позивач керуючи автомобілем, допустив його рух із забрудненим номерним знаком, що не дає можливості ідентифікації всіх числових та літерних елементів, які на ньому відображені, на відстані 20 метрів.

Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта стосовно явної неможливості ідентифікації реєстраційного номеру транспортного засобу позивача, з огляду на відсутність здійснення працівниками поліції відповідних вимірів та їх фіксування необхідними засобами.

Колегію суддів також враховано, що постанова про накладення адміністративного стягнення не містить відомостей як про здійснення виміру відстані до транспортного засобу позивача, так і, відповідно, інструментів, які мали б бути використані для такого вимірювання.

Таким чином, висновки відповідача щодо наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення не знаходить свого обґрунтованого підтвердження, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем не доведено факт вчинення позивачем вказаного вище адміністративного правопорушення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування оспорюваної постанови серії ЕНА №6598381 від 01.02.2026 року відносно ОСОБА_1 про накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Доводи та заперечення апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 286, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 02 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення і не може бути оскаржена.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко