Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №420/33688/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/33688/25

Перша інстанція: суддя Потоцька Н.В.,

повний текст судового рішення

складено 07.04.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання повторно розглянути заяву, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі – Міноборони) та просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міноборони, оформлене витягом з протоколу від 18 квітня 2025 року №29/в, в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги в зв`язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Міноборони повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (з доданими документами) про виплату одноразової грошової допомоги в зв`язку з загибеллю (смертю) її сина, військовослужбовця ОСОБА_2 , та прийняти законне рішення з урахуванням висновків суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 мобілізований 10.03.2022 року і проходив службу у ВЧ НОМЕР_1 на посаді солдата, кулеметника 1-го стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти.

Згідно з наказом від 27.07.2022 року №200 його відряджено до району ведення бойових дій в н.п.Шевченкове Миколаївської області.

17 жовтня 2022 року приблизно о 16:30 год. отримано повідомлення про факт загибелі військовослужбовця. З матеріалів спеціального розслідування встановлено, що о 14:00 год. того ж дня ОСОБА_2 перебуваючи в тимчасовому розташуванні підрозділу в населеному пункті Шевченкове ліг відпочивати та не прокинувся. О 15: 50 год. побратими помітили, що він не подає ознак життя. Спроби реанімації не дали результату.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №4102 від 19 жовтня 2022 року причиною смерті військовослужбовця встановлено гостру серцево-судинну недостатність, ішемічну хворобу серця.

У матеріалах спеціального розслідування зазначено, що смерть настала внаслідок виконання обов`язків щодо захисту Батьківщини.

В наказі про результати спеціального розслідування від 10.04.2023 року №374 вказано, що смерть військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 пов`язана із захистом Батьківщини. Також підтверджено, що факту перебування загиблого у стані алкогольного (наркотичного, токсичного) сп`яніння не встановлено.

06.10.2023 року 18 регіональна військово-лікарська комісія видала постанову, протокол №3719 про те, що захворювання солдата ОСОБА_2 , 1987 р.н.: "Гостра серцево-судинна недостатність. Ішемічна хвороба серця", яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 21.10.2022 року, лікарським свідоцтвом про смерть від 19.10.2022 №4102, є захворюванням, яке призвело до смерті та причина смерті, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини.”

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 відповідний пакет документів разом із заявою передала до ІНФОРМАЦІЯ_2 для подальшого скерування до комісії Міноборони з метою вирішення питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 15 млн. грн. відповідно до Постанови КМУ від 28.02. 2022 року №168.

Також, ОСОБА_1 отримала статус особи, яка є членом сім`ї загиблого, 22.02.2024 року їй видано відповідне посвідчення, та згідно п.5 ч.1 ст.10 закону України “Про статус ветеранів війни та гарантії їх захисту” вона має пільги та державні гарантії.

Проте, у травні 2024 року документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги повернули на доопрацювання, про що свідчить витяг протоколу від 03 травня 2024 року №13/д засідання комісії Міноборони.

При цьому, згідно протоколу 18 регіональної військово-лікарської комісії №4225 від 30.12.2024 року захворювання солдата ОСОБА_2 1987 р.н. “Гостра серцево-судинна недостатність. Ішемічна хвороба серця", яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 21.10.2022, лікарським свідоцтвом про смерть від 19.10.2022 №4102, захворювання, яке призвело до смерті та причина смерті, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби. Постанову 18 регіональної військово-лікарської комісії від 06.10.2023 в протоколі №3719, з урахуванням додатково наданих документів (результат судово-токсикологічного дослідження крові, акт №3148 від 20.10.2022), відмінено.

В подальшому, заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги з “доопрацьованими” документами та зміненою постановою ВЛК повторно направлено на розгляд Міністерства оборони України.

Рішенням комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум, згідно з витягом із протоколу від 18.04.2025 року №29/в, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.

Як підставу для відмови зазначено ст.16-4 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, наведено посилання на лист Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи від 26.06.2024 року №1713, де вказано, що на момент смерті в крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт у концентрації 1,29 проміле.

Вважаючи такі дії та рішення відповідача протиправними, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням долучених доказів, відсутні підстави вважати, що смерть солдата ОСОБА_2 перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з вчинення загиблим певних активних дій у стані алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі). При цьому, посилання відповідача на результати дослідження, яким виявлено у біологічному матеріалі від трупа солдата ОСОБА_2 етиловий спирт у розмірі 1,29% проміле, як на підставу для відмови у виплаті матері загиблого військовослужбовця одноразової допомоги, суд вважає безпідставним, оскільки лише сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час настання смерті не визначається як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості, а належним способом відновлення порушеного права позивачки буде зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути її заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України від 25.02.1993 №2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі - Закон №2232-XII), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

За приписами статті 41 Закону №2232-XI, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі Закон №2011-XII).

Згідно з пунктом 1 статті 16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема:

загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (підпункт 1);

смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби (підпункт 2).

Згідно зі статтею 16-1 Закону №2011-XII, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Згідно пункту 4 статті 16-2 Закону №2011-XII, до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

За приписами пунктів 1, 6, 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Водночас, статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ визначені випадки, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються - якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ).

Так, на виконання Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві” від 25.12.2013 (далі - Порядок №975 у редакції, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин).

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Пунктом 4 Порядку №975 визначено, одноразова грошова допомога призначається зокрема у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (підпункт 1).

Відповідно до пункту 9 Порядку №975, до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 4 цього Порядку, належать: діти, зокрема усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець);батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їх батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); онуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

За приписами пункту 11 Порядку №975, одноразова грошова допомога у зв`язку із загибеллю (смертю) призначається і виплачується:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);

у разі смерті військовослужбовця або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби у випадку, передбаченому підпунктом 2 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть;

у разі загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, у випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 4 цього Порядку, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників (пункт 12 Порядку №975).

За приписами пункту 29 Порядку №975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Одноразова грошова допомога не призначається особі, яка умисно позбавила життя чи вчинила замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно до цього Порядку право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або притягалася до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблої (померлої) особи за рішенням суду, яке набрало законної сили.

У призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя.

З аналізу наведених норм слідує, що законом встановлено перелік підстав, за яких одноразова грошова допомога у разі смерті військовослужбовця не призначається, зокрема, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або вчинення адміністративного правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з загибеллю сина - військовослужбовця ОСОБА_2 , позивачка (мати) звернулась до Міноборони із заявою про призначення одноразової грошової допомоги.

Проте, відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.04.2025 №29/в позивачці відмовлено у виплаті ОГД.

Вказане рішення мотивовано тим, що відповідно до акту про нещасний випадок ВЧ НОМЕР_3 від 10.04.2023 смерть ОСОБА_2 настала в тимчасовому розташуванні підрозділу. Згідно з листом Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи від 26.06.2024 №1713 під час проведених судово-токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації 1,29 проміле. Відповідно до статі 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями на території військових частин, військових об`єктів або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані є адміністративним правопорушенням. Згідно зі статтею 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення.

Колегія суддів завертає увагу на те, що за змістом частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та пункту 29 Порядку №975 зазначена допомога дійсно не призначається з підстав, наведених такими нормами, але лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком його перебування у стані алкогольного сп`яніння, а саме вчинення адміністративного правопорушення.

Проте, сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час настання смерті не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №640/6477/19, від 18.03.2024 у справі №120/13997/21.

Тобто, у такому випадку необхідно встановити причинно-наслідковий зв`язок між станом сп`яніння військовослужбовця та його смертю (загибеллю).

Так, у спірному рішенні відповідачем вказано, що згідно з листом Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи від 26.06.2024 №1713 під час проведених судово-токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації 1,29 проміле. Натомість, відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 19.10.2022 №4102 причиною смерті ОСОБА_2 вказано: “гостра серцево-судинна недостатність. Ішемічна хвороба серця”.

Разом з тим, з метою встановлення причин і умов, що призвели до нещасного випадку з військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_2 було призначено службове розслідування.

За результатом проведеного службового розслідування наказом командира ВЧ НОМЕР_3 від 10.04.2023 №374 наказано зокрема: "Вважати смерть військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , кулеметника 1-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_2 , пов`язану із захистом Батьківщини".

Також, командиром ВЧ НОМЕР_3 затверджено акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) форми НВ-3, в якому зазначено:

«Характеристика, вид, локалізація травми та медичний висновок щодо шкоди здоров`ю (діагноз): гостра серцево-судинна недостатність. Ішемічна хвороба серця. Перебування потерпілих у стані алкогольного (наркотичного, токсичного) сп`яніння НЕ ВСТАНОВЛЕНО.

Розглянувши зібрані матеріали спеціального розслідування нещасного випадку, та випадку який стався з кулеметником 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_2 , комісія спеціального розслідування нещасного випадку, який стався, дійшла до висновку що:

В діях кулеметника 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 порушень вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, які 6 могли призвести до його смерті, не виявлено».

Тобто, проведеним службовим розслідуванням встановлені обставини, які спричинили смерть солдата ОСОБА_2 , які не пов`язані зі станом алкогольного сп`яніння військовослужбовця чи його наслідками.

При цьому, Міноборони не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що смерть солдата ОСОБА_2 відбулась саме внаслідок вчинення ним злочину чи адміністративного правопорушення або сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння. Сам лише факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп`яніння не може бути підставою для висновку, що його загибель є наслідком такого стану.

Тобто, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, відсутні підстави вважати, що смерть солдата ОСОБА_2 перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з вчинення загиблим певних активних дій у стані алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі). При цьому, посилання відповідача на результати дослідження, яким виявлено у біологічному матеріалі від трупа солдата ОСОБА_2 етиловий спирт у розмірі 1,29% проміле, як на підставу для відмови у виплаті матері загиблого військовослужбовця одноразової допомоги, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки лише сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час настання смерті не визначається як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості, а, відтак, наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що затверджене протоколом засідання комісії від 18.04.2025 №29/в.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов`язання Міноборони повторно розглянути заяви позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький