Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №420/13584/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/13584/26

Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В.

дата складання повного тексту

ухвали суду 03.06.2026 року;

м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючої судді Казанчук Г.П.

суддів: Єщенка О.В., Градовського Ю.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Херсонської міської ради про зобов`язання вчинити дії щодо оформлення та видачі наказу (розпорядження) про звільнення,

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Херсонської міської ради про зобов`язання вчинити дії щодо оформлення та видачі наказу (розпорядження) про звільнення, в якому позивач просить:

зобов`язати Виконавчий комітет Херсонської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 04059958) вчинити дії щодо оформлення та видачі ОСОБА_1 копії наказу (розпорядження) про його звільнення з посади заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Виконавчого комітету Степанівської сільської ради у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору (контракту) від 28.05.2019 року.

Ухвалою суду від 18.05.2026 року залишено позов без руху та надано позивачу 10-денний термін для усунення недоліків адміністративного позову шляхом: надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із вказаним позовом..

27.05.2026 від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду із вказаним позовом, в якій позивач вказує, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин, а саме: предметом даного спору є протиправна бездіяльність Відповідача, яка полягає у безперервному невиконанні безумовного законодавчого обов`язку щодо оформлення (прийняття) та видачі Позивачу копії наказу про звільнення, тобто правопорушення є триваючим. Відмова Відповідача визнавати свої обов`язки правонаступника, попри наявність рішення суду про стягнення заробітної плати, створила для Позивача ситуацію тривалого порушення його прав. Також, позивач зазначає, що позивач не проявляв пасивності, а вчасно розпочав захист своїх прав у встановленому законом порядку. Вже 05 червня 2025 року ним було подано позов до Херсонського міського суду (справа № 766/8855/25, провадження № 2/766/10170/25). Суддя Херсонського міського суду ухвалою від 24 червня 2025 року відкрила провадження у справі, офіційно визнавши цей спір підсудним цивільному суду та встановивши відповідність позову вимогам ЦПК України. Справа перебувала на розгляді понад вісім місяців. Протягом цього часу суд призначав засідання (зокрема на 07.10.2025), розглядав клопотання сторін та здійснював інші процесуальні дії. Лише 10 лютого 2026 року суд (у межах провадження № 2/766/3872/26) дійшов висновку про необхідність закриття провадження через належність спору до адміністративної юрисдикції.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року повернуто позивачеві адміністративний позові ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Херсонської міської ради про зобов`язання вчинити дії щодо оформлення та видачі наказу (розпорядження) про звільнення.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції допустив надмірний формалізм, оскільки наразі протиправна бездіяльність є триваючим порушенням, а тому строки звернення до суду не пропущений.

Виконавчим комітетом Херсонської міської ради поданий відзив на апеляційну скаргу.

Рух справи в апеляційному суді.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, витребувано матеріали справи та призначено справу в порядку письмового розгляду.

23 червня 2026 року до апеляційного суду надійшли матеріали адміністративної справи №420/13584/26.

Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з 03 травня 2019 року працював за контрактом на посаді спеціаліста І категорії з земельних питань Виконавчого комітету Степанівської сільської ради, з 03 червня 2019 року переведений на роботу за трудовим договором (контрактом) на посаду заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Виконавчого комітету Степанівської сільської ради.

Строковий трудовий договір (контракт) від 28.05.2019 року, укладений між Виконавчим комітетом Степанівської сільської ради та мною, сплив 30 жовтня 2019 року.

12 листопада 2019 року позивач направив до Виконавчого комітету Степанівської сільської ради заяву від 31.10.2019 року про звільнення із проведенням встановлених законом процедур та видачу розпорядження про звільнення, яке не розглянуто по суті.

Пунктом 3 рішення Херсонської міської ради № 10 від 11 грудня 2020 року «Про реорганізацію сільських, селищних рад (розформованих територіальних громад) шляхом приєднання до Херсонської міської ради» (зі змінами) було прийнято рішення про реорганізацію шляхом приєднання до Херсонської міської ради, зокрема, Степанівську сільську раду.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Степанівська сільська рада як юридична особа припинена 22 листопада 2021 року. Виконавчий комітет Херсонської міської ради є правонаступником Виконавчого комітету Степанівської сільської ради.

22 липня 2024 року позивач звернувся до Виконавчого комітету Херсонської міської ради із заявою № 3-4373 про надання розпорядчого акту щодо звільнення з виконавчого комітету Степанівської сільської ради, на яку 22 серпня 2024 року отримано відповідь Виконавчого комітету Херсонської міської ради № 3-4373 від 22.08.2024 про те, що до виконавчих органів Херсонської міської ради не передавалися документи чи відомості щодо розпорядчого акту про звільнення ОСОБА_1 з виконавчого комітету Степанівської сільської ради.

Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції вказав, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки з 22.08.2024 року йому було достеменно відомо про порушення його прав. В подальшому, 05 червня 2025 року позивачем поданий позов до Херсонського міського суду (справа № 766/8855/25, провадження № 2/766/10170/25).

10 лютого 2026 року Херсонський міський суд (у межах провадження № 2/766/3872/26) дійшов висновку про необхідність закриття провадження через належність спору до адміністративної юрисдикції.

Позивач після закриття провадження у справі № 766/8855/25 не звернувся до Одеського окружного адміністративного суду у місячний строк із позовом, тому строк звернення до суду пропущений не з поважних причин.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Ураховуючи викладене, колегія суддів у цій справі повинна надати відповідь на питання чи дотримався позивач в цій справі строку звернення до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності та чи можна таку бездіяльність вважати триваючою.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Повноваження Виконавчого комітету Херсонської міської ради визначені, зокрема, Законом України ''Про місцеве самоврядування''.

Порядок призначення на посаду та звільнення з неї врегульовано Законом України ''Про державну службу'' та КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 80 Закону № 1402-VIII призначення на посаду судді здійснюється Президентом України на підставі та в межах подання ВРП, без перевірки додержання встановлених цим Законом вимог до кандидатів на посаду судді та порядку проведення добору чи кваліфікаційного оцінювання кандидатів.

Предметом спору в цій справі є протиправна бездіяльність Виконавчого комітету Херсонської міської ради щодо не оформлення звільнення з посади шляхом видачі наказу (розпорядження).

Тобто позивач не оскаржує актів чи дій Виконавчого комітету Херсонської міської ради, за наслідками яких настає певна подія чи утворюється певний документ, з настанням / утворенням якої / якого можна було б безсумнівно стверджувати, що почався відлік порушеного права чи інтересу. ОСОБА_1 не згодний із невчиненням відповідачем певних дій [неприйняттям рішення у формі наказу чи розпорядження] протягом тривалого часу.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово висновувала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень потрібно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає в неухваленні рішення чи в нездійсненні юридично значимих і обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно потрібними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були вчинені чи були вчинені з порушенням розумних строків. Значення мають юридичний зміст, вагомість, тривалість, підстави та межі бездіяльності, а також її шкідливість для прав та інтересів особи.

Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно із частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

Частиною четвертою статті 123 КАС України передбачено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За загальним правилом, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас у справі, що розглядається, позивач мала легітимні очікування щодо його звільнення з посади. При цьому сплив означеного строку не припиняє такого обов`язку. Відтак у такому випадку бездіяльність відповідача як суб`єкта владних повноважень носить триваючий характер.

У постановах від 17 липня 2025 року у справі № 990/282/24, від 25 вересня 2025 року у справі № 990/284/24 тощо Велика Палата Верховного Суду вказувала, що бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Отже, бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

У цих же постановах Велика Палата Верховного Суду враховувала, що хоча чинне законодавство України не містить поняття «триваюче правопорушення», проте за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретного покладеного на неї обов`язку або виконує його неповністю чи неналежно, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення. Тобто протиправна бездіяльність не закінчується після спливу законодавчо визначеного строку, а продовжує тривати доти, доки не будуть установлені обставини, які дозволять визначити, чи було дотримано приписів закону в точному його розумінні.

Таким чином, апеляційний суд констатує, що строк звернення до суду існує не для того, щоб надавати можливість суб`єкту владних повноважень уникнути відповідальності. Триваюче право повинно бути захищено, а триваюче порушення - припинено, тобто протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває. В іншому разі суб`єкт владних повноважень отримав би легітимацію з боку держави у формі забезпечення можливості зловживання правом та безкінечне продовження протиправної поведінки з огляду на відсутність дієвого механізму спонукання до виконання обов`язку.

У справі «Лелас проти Хорватії» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звернув увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення ЄСПЛ у справі «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду із цим позовом, оскільки спірні правовідносини пов`язані саме із триваючою бездіяльністю відповідача.

Посилання судом першої інстанції на рішення Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі 240/12017/19 є помилковим, і з огляду на нерелевантність указаної постанови до правовідносин, що виникли у цій справі. Так, предметом спору у справі 240/12017/19 є визнання протиправними дії ГУ ПФУ щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати йому заборгованості, натомість предметом спору у даній справі є протиправна бездіяльність.

За таких обставин висновок суду першої інстанції, що позовна заява позивача подана з пропуском строку звернення до суду є помилковими, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За наслідком апеляційного перегляду справи колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала не відповідає встановленим у статті 242 КАС України критеріям законності та обґрунтованості, оскільки постановлена судом першої інстанції з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому, на підставі ст.320 КАС України, ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 320, 321, 325, 327 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03червня 2026 року скасувати.

Направити справу №420/13584/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 для продовження розгляду до Одеського окружного адмністративного суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча-суддя Г.П.Казанчук

Суддя О.В.Єщенко

Суддя Ю.М.Градовський