Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №420/33836/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/33836/25

Перша інстанція: суддя Вовченко О.А.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Хаджибейського відділу у місті Одеса про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

03 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати протиправним рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про відмову в оформленні паспорта громадянина України, що викладено у листі № 5114-740/5114.1.25 від 29.08.2025;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України у зв`язку із втратою паспорта серії НОМЕР_1 , виданого 25.05.2005 Біляївським РВ УМВС України в Одеській області.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що ним подано заяву до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо оформлення паспорту громадянина України, в зв`язку із втратою під час бойових дій (позивач є діючим військовослужбовцем) паспорту серії НОМЕР_1 , виданого 25.05.2005 Біляївським РВ УМВС України в Одеській області. Підставою для оформлення паспорту є належність позивача до громадянства України, що підтверджується втраченим паспортом громадянина України та свідоцтвом про шлюб від 24.06.2006 серія НОМЕР_2 . Листом відповідача від 08.07.2025 № 5114-543/5114.1-255 позивача запрошено до відповідача для складання акту встановлення особи разом з трьома свідками (громадянами України, бажано родичами) та надання фотокартки позивача. 10.07.2025 позивач, його дружина, ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_3 ), його донька, ОСОБА_3 (паспорт № НОМЕР_4 , свідоцтво про шлюб від 18.03.2022 серія НОМЕР_5 ), та сусідка, ОСОБА_4 (паспорт НОМЕР_6 НОМЕР_7 ), прибули до відповідача, який встановив особу позивача на підставі фотокартки, копій документів та протоколів опитування свідків. Рішенням відповідача, що оформлене листом № 5114-740/5114.1.25 від 29.08.2025, позивачу відмовлено в оформленні паспорта громадянина України, оскільки в ході перевірки належність позивача до громадянства України не підтверджена. Позивач наголосив, що оскільки він був документований паспортом громадянина України, не позбавлений громадянства України, паспорт не визнано недійсним, його належність до громадянства України підтверджено.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що відповідно до наданих позивачем документів 28.06.2025 Хаджибейським відділом сформована заява-анкета № 11928558 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України. Місце народження позивача: Республіка Молдова, місто Бендери, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Біляївським РВ УМВС України в Одеській області 25.05.2005. Відповідно до пункту 50 Порядку рішення про оформлення паспорта приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації особи та перевірки факту належності особи до громадянства України (у разі оформлення паспорта вперше із застосуванням засобів Реєстру). На виконання зазначеної норми Хаджибейським відділом проведено комплекс заходів з метою ідентифікації особи та підтвердження належності до громадянства України ОСОБА_1 . Відповідно до отриманої інформації від Біляївського відділу ГУ ДМС в Одеській області встановлено, що заява про видачу паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 25.05.2005 Біляївським РВ УМВС України в Одеській області, відсутня в ІП «Заява про видачу паспорта» ЄІАС УМП, що не дає можливості порівняти надану ОСОБА_1 інформацію та фотозображення з даними, наведеними у заяві про видачу паспорта, який ним було втрачено та вклеєною до неї фотокарткою. Відповідно до пункту 62 Порядку у разі, коли картотеки заяв про видачу паспорта територіального підрозділу ДМС не збереглися, відсутня будь-яка інформація в наявних даних обліку територіального органу ДМС, проводиться процедура встановлення особи відповідно до пункту 43 цього Порядку. Під час здійснення заходів щодо ідентифікації особи ОСОБА_1 встановлено, що заява про видачу втраченого паспорта громадянина України в базі ЄІАС УМП відсутня, але в Реєстрі наявна заява щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру у зв`язку з оформленням ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон, сформована Біляївським відділом ГУ ДМС в Одеській області. Перевіркою вищезазначеної заяви встановлено, що для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон позивачем надано оригінал паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 виданий 25.05.2005 Біляївським РВ УМВС України в Одеській області, який скановано в графу переглянути/додати. Але паспорт громадянина України для виїзду за кордон вищезазначеним територіальним підрозділом ОСОБА_1 оформлено не було. Вжитими заходами та проведеними перевірками, особу позивача встановлено, але підтвердити належність до громадянства України та законність документування ОСОБА_1 не вбачається за можливе. Враховуючи відсутність підтвердження належності до громадянства України, 29.08.2025 Хаджибейським відділом відмовлено в оформленні та видачі паспорта громадянина України у зв`язку з тим, що особа не є громадянином України.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт заначив, що судом першої інстанції не надано належної оцінку обставинам відсутності підтвердження належності позивача до громадянства України. Щодо реалізації права позивача, ГУ ДМС в Одеській області зазначило, що відмова в оформленні та видачі паспорта громадянина України не перешкоджає позивачу повторно звернутися до територіального підрозділу ДМС із відповідною заявою після усунення обставин через які було відмовлено.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 28.06.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Хаджибейського відділу у м. Одесі ГУ ДМС в Одеській області із заявою про оформлення паспорта громадянина України у зв`язку з втратою паспорта серії НОМЕР_1 .

У заяві про втрату паспорта позивачем повідомлено, що 04.09.2022 року, під час військових дій, паспорт згорів.

Позивач є діючим військовослужбовцем, що підтверджується копією військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_8 та посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_9 від 23.06.2023 року.

Відповідно до наданих документів 28.06.2025 Хаджибейським відділом сформована заява-анкета № 11928558 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України.

Малиновським відділом у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до Біляївського відділу ГУ ДМС в Одеській області було направлено запит №5114/2054-25 від 21.07.2025 року, в якому Малиновський відділ просив:

- на виконання п. 55, 60 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» постанови КМУ № 302 від 25.03.2015 року, зі змінами, перевірити факт видачі бланку паспорта серії НОМЕР_1 , виданого 25.05.2005 за Книгою обліку надходження і втрачання бланків паспортів на ім`я ОСОБА_1 ;

- на виконання п.18 Порядку підтвердити належність до громадянства України та законність видачі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 виданого 25.05.2005.

Біляївський відділ ГУ ДМС в Одеській області листом повідомило про непідтвердження факту видачі паспорта громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Бендери Р. Молдова, серії НОМЕР_1 від 25.05.2005 року, виданого Біляївським РВ ГУДМС України в Одеській області, у зв`язку відсутністю заяви про видачу паспорта громадянина України (форма 1).

Одночасно у листі повідомлено, що підтвердити належність до громадянства України та законність документування вказаної особи не має можливості, Біляївським відділом проводиться службова перевірка, щодо законності видачі паспорта гр. ОСОБА_1 .

В матеріалах за заявою №11928558 наявна відповідь ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_10 , який народився у Молдові, м.Бендери, ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований у АДРЕСА_1 за документом, що посвідчує особу – паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , який видано Біляївським РВ УМВС України в Одеській області 25.05.2005 року.

Листом відповідача від 08.07.2025 № 5114-543/5114.1-255 позивача запрошено до відповідача для складання акту встановлення особи разом з трьома свідками (громадянами України, бажано родичами) та надання фотокартки позивача.

У даному листі також вказано, що для підтвердження належності до громадянства України, в зв`язку з тим, що станом на момент проголошення незалежності України 24.08.1991 року та на момент на момент набрання чинності Закону України «Про громадянство України» 13.11.1991 року, позивач був неповнолітньою дитиною, управління просить надати додаткові документи, наприклад: оригінали або копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України або іншої Держави батьків позивача (або одного з них), копії або оригінали документів, які свідчать про постійне проживання на території України батьків позивача, (або одного з них) станом на вищезазначені дати.

Відповідач зазначає, що запропоновані документи позивач не надав.

За результатами проведення відповідачем процедури встановлення особи ОСОБА_1 , яка проходила за участі позивача, його дружини, ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_3 ), його доньки ОСОБА_3 (паспорт № НОМЕР_4 , свідоцтво про шлюб від 18.03.2022 серія НОМЕР_5 ), та сусідки ОСОБА_4 (паспорт НОМЕР_11 ), 28 серпня 2025 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області складено висновок, яким:

1. Особу громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, належність до громадянства України не підтверджено.

2. Відповідно до п. 100 п.п.1 Порядку, в оформленні та видачі паспорта громадянина України ОСОБА_1 відмовлено.

У висновку, зокрема, вказано, що за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян, виявлений актовий запис про шлюб № 53, складений 24.06.2006 року відділом ДРАЦС Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області на відносно гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В графі № 10 зазначений паспорт серії НОМЕР_1 виданого 25.05.2005 року Біляївським РВ УМВС України в Одеській області, також виявлений актовий запис про народження дитини № 709, складений 11.07.2000 року Київським відділом РАЦС Одеського міського управління юстиції на гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . В графі № 20 «для відміток» наявний запис: Громадянство батьків документально не підтверджено.

29.08.2025 року відповідачем на адресу позивача направлено лист №5114-740/5114.1-25, в якому зазначено, що під час здійснення заходів щодо ідентифікації особи ОСОБА_1 , встановлено, що заява про видачу втраченого паспорта громадянина України в базі ЄІАС УМП відсутня, але в Реєстрі наявна заява щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, у зв`язку з оформленням ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон, сформована Біляївським відділом ГУ ДМС в Одеській області. Перевіркою вищезазначеної заяви встановлено, що для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон позивачем надавався оригінал паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 25.05.2005 Біляївським РВ УМВС України в Одеській області. Але паспорт громадянина України для виїзду за кордон вищезазначеним територіальним підрозділом ОСОБА_1 оформлено не було. У листі вказано, що вжитими заходами та проведеними перевірками особу позивача встановлено, але підтвердити належність до громадянства України та законність документування ОСОБА_1 не вбачається за можливе.

Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про відмову ОСОБА_1 в оформленні паспорта громадянина України, що оформлене листом № 5114-740/5114.1.25 від 29.08.2025, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують належність позивача до громадянства України. Доказів позбавлення позивача громадянства України чи належності позивача до громадянства буд-якої іншої країни судом з матеріалів справи не встановлено та відповідачем не надано.

Причини відсутності інформації про документування позивача паспортом громадянина України у 2005 році в органі, що такий паспорт видавав, відповідачем не встановлена.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивач проходить військову службу, як громадянин України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи визначає Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року № 5492-VI (далі Закон № 5492-VI).

Відповідно до ч.1 ст.4 Закон №5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Згідно ч.ч.2 ,3 ст.4 Закону №5492-VI визначені цим Законом уповноважені суб`єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи. Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб`єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

За частиною першою статті 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.

Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону №5492-VI).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.

Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами ч.5 ст.21 Закону №5492-VI, оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб`єктами, передбаченими пунктами 4 і 4-1 частини першої статті 2 цього Закону.

На виконання ч.2 ст.15 та абз.2 ч.2 ст.21 Закону №5492-VI Кабінет Міністрів України 25.03.2015 року прийняв постанову №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», якою затвердив, зокрема, Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

Відповідно до п.1 Порядку № 302, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

За приписами п.5 Порядку № 302, у разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт.

Згідно п.10 Порядку № 32, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства “Поліграфічний комбінат “Україна” по виготовленню цінних паперів”.

Пунктом 18, п.19 Порядку № 302 визначено, що у разі відсутності в ДМС інформації про належність особи до громадянства України територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС проводить перевірку факту належності особи до громадянства України, у тому числі шляхом надіслання до МЗС запитів щодо набуття особою громадянства України, перебування на постійному/тимчасовому консульському обліку.

Документи ля оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, його відокремлених підрозділів (філій, представництв), у тому числі розміщених за межами України відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб`єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС.

Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства (п.24 Порядку № 302).

За обставинами справи, під час подання позивачем заяви про втрату паспорта під час бойових дій та заяви щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, у зв`язку з втратою паспорта громадянина України гр. ОСОБА_1 , 17.01.1976 року до підрозділу ДМС, відповідачем на виконання п.18 Порядку № 302 здійснено заходи щодо підтвердження факту належності особи позивача до громадянства України.

За результатами розгляду відповідачем прийнято оскаржуване у цій справі рішення, яким особу громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, належність до громадянства України не підтверджено. Відповідно до п. 100 п.п.1 Порядку, в оформленні та видачі паспорта громадянина України ОСОБА_1 відмовлено (особа не є громадянином України;).

Разом із тим, колегія суддів вважає, що висновки відповідача про неналежність позивача до громадянства України спростовується відомостями та копіями документів, які наявні в матеріалах справи.

Так, в межах розгляду справи №420/5229/21 за позовом сина позивача – ОСОБА_6 про зобов`язання ГУ ДМС в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, документованим паспортом серії НОМЕР_1 , який видано 25.05.2005 року Біляївським РВ УМВС України в Одеській області.

Крім того, в копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_12 від 24.06.2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_8 ) містяться відповідні записи, що вказані особи є громадянами України.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, станом на час розгляду справи відповідачем не надано доказів належності позивача до громадянства іншої країни, як і не надано доказів незаконності документування позивача втраченим паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 від 25.05.2005 року, виданого Біляївським РВ ГУДМС України в Одеській області чи позбавлення позивача громадянства.

Додатково колегія суддів враховує, що згідно військового квитка серії НОМЕР_8 позивач призваний на військову службу за мобілізацією на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, як громадянин України. Крім того, позивач 23.06.2023 року отримав посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_9 .

Як вірно встановлено судом першої інстанції, особи без громадянства та іноземці також можуть бути прийняті на військову службу в ЗСУ, однак відповідно до ч.1 ст.21-1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» такі особи приймаються на військову службу за контрактом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підтвердження належності позивача до громадянства України наявними у справі доказами в їх сукупності.

Щодо доводів апелянта про наявність дискреційних повноважень з питань видачі паспортів та встановлення належності до громадянства, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

З урахуванням тієї обставини, що оскаржувана відмова відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача оформити та видати паспорт громадянина України

для виїзду за кордон, що є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Суд враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, який у Рішенні від 20.01.2012 року Рисовський проти України зазначив, що ризик будь - якої помилки державного органу, у тому числі тої, причиною якої є їх власна недбалість, повинен покладатись на саму державу та її органи.

Розглядаючи цю справу, Європейський суд зазначив, що принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Це є гарантією стабільності суспільних відносин, яка породжує у громадян впевненість у тому, що їх існуюче правове становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, тому саме на державний орган покладається обов`язок виправити свої помилки

Як вірно зазначив суд першої інстанції, причини відсутності відповідної інформації в Біляївському РВ УМВС України в Одеській області відповідачем так і не встановлені та доказів того, що підставою для вказаного є злочинна діяльність позивача чи іншої особи до суду не надано. Також відповідачем не надано доказів та судом не встановлено фактів, які б свідчили про подання позивачем під час оформлення паспорту громадянина України свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, чи приховування позивачем будь-якого суттєвого факту, за наявності якого вона не мала права на отримання паспорту.

За сталою позицією Верховного Суду, обов`язок доказування або виправлення помилок та недоліків (у випадку, якщо такі мали місце) покладається виключно на державний орган, що приймав рішення, та ні в якому разі не є підставою для обмеження у правах та свободах, або незаконному позбавленню громадянства України. Крім того, Держава має позитивний обов`язок гарантувати стабільність громадянського статусу особи та забезпечувати ефективні юридичні механізми його захисту (справа № 420/7530/21 від 21 березня 2023 року, справа № 400/8794/23 від 19 серпня 2025 року тощо).

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 05 листопада 2025 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко