Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №420/10050/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/10050/26

Перша інстанція: суддя Свида Л.І.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Єщенка О.В.,

Казанчук Г.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026р. про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2026р. ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Також, представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 , її командуванню, посадовим та службовим особам до вирішення адміністративної справи №420/10050/26 судом першої інстанції направляти ОСОБА_1 до району безпосереднього виконання бойових завдань, залучати його до участі у бойових діях, виконання бойових завдань, переміщувати його до підрозділів, які безпосередньо беруть участь у бойових діях, або включати його до складу команд/підрозділів для такого направлення.

В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що у цій справі існує реальний ризик того, що до вирішення судом спору по суті ОСОБА_1 може бути направлений до району безпосереднього виконання бойових завдань, залучений до участі у бойових діях, переміщений до підрозділу, який безпосередньо бере участь у бойових діях, або включений до складу команди/підрозділу для такого направлення. Такі дії можуть створити незворотні наслідки для позивача та фактично нівелювати саму мету звернення до суду. Предметом спору є саме законність призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та законність його подальшого перебування у Військовій частині НОМЕР_1 . Якщо до вирішення справи судом позивача буде направлено до безпосередньої участі у бойових діях, то навіть у разі подальшого задоволення позову ефективне поновлення його прав може бути істотно ускладнене або взагалі унеможливлене. Направлення позивача до району виконання бойових завдань або залучення його до участі у бойових діях до вирішення справи судом може: істотно ускладнити або унеможливити його участь у судовому процесі; обмежити можливість комунікації з адвокатом; ускладнити підписання та подання процесуальних документів; позбавити позивача можливості оперативно реагувати на процесуальні дії суду та відповідачів; створити ризик незворотних наслідків для життя, здоров`я та сімейного життя позивача; фактично позбавити судовий захист практичного та ефективного значення. При цьому ОСОБА_1 є батьком дитини з інвалідністю віком до 18 років, а саме ця обставина стала підставою для надання йому відстрочки від призову під час мобілізації. Отже, у даній справі наявний прямий зв`язок між заявленими позовними вимогами, обраним способом забезпечення позову та необхідністю збереження можливості реального поновлення порушених прав позивача.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026р. у задоволенні вказаної заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм права, просить ухвалу суду скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені представником позивача в якості підстав для забезпечення позову обставини не можуть бути розцінені в якості передумов для вжиття заходів забезпечення позову у зв`язку із чим, суддя вважав заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову не обґрунтованою та не вбачав підстав для її задоволення.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Приписами ч.1 ст.150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

У відповідності до ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії, бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулась до суду, таким рішенням, дією, бездіяльністю.

Положення ч.1 ст.151 КАС України встановлено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акту або нормативно-правового акту; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Відповідно до п.10 ч.3 ст.151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира, начальника, відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

За правилами ч.2 ст.151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

На підставі вказаного, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відсутні обставини, які можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення прав позивача. Колегія суддів не вбачає що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Також судова колегія не вбачає очевидних ознак протиправності рішення, дії, бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Суд першої інстанції правильно вказав на відсутність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам, інтересам позивача.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що позивач буде залученим до виконання завдань, пов`язаних з ризиком для життя і здоров`я в зоні бойових дій або зазнати інших змін статусу, що зробить поновлення його прав неможливим, то судова колегія вважає такі доводи лише припущенням.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026р. про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову по даній справі - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її постановлення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту отримання.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: О.В. Єщенко

Г.П. Казанчук